Письмове заперечення на апеляційну скаргу у цивільінй справі про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (ДТП)

                            До Апеляційного суду м. Києва    

                                                                                              м. Київ, вул. Xxxxx’янська, 2-а

 

Позивач:     ОСОБА_1,

                       місце проживання:  АДРЕСА_1   

                        

            Представник

                                                     позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

                                                             Відповідач:          ОСОБА_3,

                       місце проживання:

           АДРЕСА_3  

  

                                   Цивільна справа № XX-XXXXX/XX року

 

ПИСЬМОВЕ  ЗАПЕРЕЧЕННЯ

на апеляційну скаргу ОСОБА_3 щодо оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року по справі № X-XXX/XXXX року

11 липня 2011 року Святошинський районний суд м. Києва ухвалив рішення по справі № X-XXX/XXXX року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (внаслідок дорожньо-транспортної пригоди).     

На підставі вказаного вище рішення, суд частково задовольнив вимоги ОСОБА_1, стягнувши на його користь із ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 13 373 грн. 85 коп., 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 184 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 500 грн. за проведення експертизи, а всього судом було стягнуто 17 173 грн. 85 коп.

 Не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року по справі № X-XXX/XXXX року, ОСОБА_3 звернулася з Апеляційною скаргою на вказане вище рішення суду, виклавши свої доводи та мотиви з приводу його незаконності та необґрунтованості. 

Однак, подана ОСОБА_3 апеляційна скарга, на думку позивача, не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави щодо скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року по справі № X-XXX/XX року є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.  

При таких обставинах, Апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року по цивільній справі № X-XXX/XXXX року необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

  1. В поданій відповідачем апеляційній скарзі, останній обґрунтовує скасування рішення суду першої інстанції неповним з’ясуванням судом обставин справи, які нібито мають значення для її правильного розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а саме: «…згідно пояснень ОСОБА_3 в даному ДТП є вина і позивача, який під час руху спілкувався по мобільному телефоні, що обмежило (зробило неможливим) своєчасне реагування останнього на дорожню обстановку. Згадані пояснення були надані ОСОБА_3 при оформленні ДТП. Більш того, свідком згаданих обставин була ОСОБА_4, яка знаходилася в автомобілі ОСОБА_3, про що зазначено в поясненнях останньої. Клопотання про виклик та допит ОСОБА_4 було безпідставно відхилено…».  

Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказані вище доводи, на які посилався в судову засіданні представник відповідача, з наступних підстав.

22 серпня 2008 року близько 12 години 15 хвилин, ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «НАЗВА_2», державний номерний знак АА XX XX ЕА, по вул. Г.Юри в м. Києві, виїжджаючи з прилеглої території не надала перевагу в русі автомобілю «НАЗВА_3», державний номерний знак АІ XX XX ВО, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого між вказаними автомобілями сталося зіткнення, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.     

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва, ОСОБА_5, від 27 серпня 2008 року по справі № X-XXXXX/XXXX року, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, а саме в спричиненні шкоди транспортному засобу «НАЗВА_3» державний номерний знак АІ XX XX ВО внаслідок порушення останньою п. 10.2 Правил дорожнього руху України, в зв’язку з чим ОСОБА_3 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.   

На момент розгляду справи в суді першої інстанції вказана вище постанова суду по справі про адміністративне правопорушення була чинною, відповідачем не оскаржувалась в установленому законом порядку, а тому даною постановою встановлена вина ОСОБА_3 в порушенні правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом «НАЗВА_2», державний номерний знак АА XX XX ЕА, що спричинило зіткнення транспортних засобів та завдання шкоди позивачу як власнику автомобіля «НАЗВА_3», державний номерний знак АІ XX XX ВО.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративні правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини встановлені Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва, ОСОБА_5, від 27 серпня 2008 року по справі № X-XXXXX/XXXX року, в тій частині чи мало місце дорожньо-транспортна пригода та чи вчинена вона з вини ОСОБА_3, - є преюдиційним доказом, а саме обставиною яка не підлягає доказуванню під час розгляду даної цивільної справи про цивільно-правові наслідки дій відповідача.

Тому, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача щодо наявності вини у дорожньо-транспортній пригоді позивача, яка повинна бути встановлена лише судом, при тому, що відповідачем було повністю визнано вину під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № X-XXXXX/XXXX року щодо притягнення відповідача до відповідальності за ст. 124 КпАП України, що випливає зі змісту Постанови судді Святошинського районного суду м. Києва, ОСОБА_5, від 27 серпня 2008 року.    

Отже посилання відповідача під час розгляду справи та в апеляційній скарзі на вказані вище обставини є не що інше як намагання його ухилитись від цивільно-правової відповідальності за свої неправомірні дії.  

  1. Також твердження відповідача щодо «…не з’ясування судом першої інстанції розміру дійсної шкоди, завданої позивачу, зокрема з’ясовано питання про вже здійснений на момент винесення оскаржуваного рішення ремонт автомобіля, про включення до складу матеріальної шкоди ПДВ при можливій сплаті єдиного податку суб’єктом господарської діяльності, який здійснює ремонт автомобіля…» є безпідставними з огляду на наступне.   

На момент розгляду цивільної справи в суді першої інстанції та ухвалення ним рішення, позивачем дійсно було проведено відновлювальний ремонт автомобіля «НАЗВА_3», державний номерний знак АІ XX XX ВО, на станції технічного обслуговування фізичної особи – підприємця ОСОБА_6, про що свідчать Акт виконаних робіт по ремонту і технічному обслуговуванню автомобіля за № 35 від 11 листопада 2010 року та товарний чек за № 2 від 11 листопада 2010 року про сплату позивачем на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 грошової суми коштів у розмірі 14 613 грн., які знаходяться в матеріалах цивільної справи. 

Як випливає з вказаних вище документів, які свідчать про проведення відновлювального ремонту автомобіля «НАЗВА_3», державний номерний знак АІ XX XX ВО, вартість відновлювального ремонту становить 14 613 грн., яка не включає в себе ПДВ, оскільки фізична особа – підприємець ОСОБА_6 є платником єдиного податку, а тому в цій частині твердження відповідача є безпідставними.

Натомість суд першої інстанції, визначаючи розмір шкоди, яка була заподіяна позивачу, посилається у своєму рішенні на звіт автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_7, який працює в складі суб’єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_5», у відповідності до якого вартість матеріального збитку, завданого позивачу як власникові автомобіля «НАЗВА_3», державний номерний знак АІ XX XX ВО, в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді складає 13 373 (тринадцять тисяч триста сімдесят три) грн. 85 коп.        

Тобто, вартість матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу, у відповідності до звіту автотоварознавчого дослідження складає меншу вартість ніж позивач в дійсності поніс на відновлювальний ремонт автомобіля, відповідно 13 373 грн. та 14 613 грн., а тому оцінка судом будь-яких обставин щодо вартості відновлювального ремонту, яка була понесена позивачем не має вирішального значення в межах даного предмету спору так як суд взяв за основу розмір тих збитків, який був визначений на підставі звіту автотоварознавчого дослідження і складає менший розмір. Доречи з приводу цього позивач не висловив жодних заперечень після ухвалення судового рішення.

Більш того, під час розгляду справи в суді відповідач не заперечував з приводу визначення розміру збитків, які були заподіяні позивачу, на підставі звіту автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого позивачу як власнику транспортного засобу, не заявляв жодних клопотань з приводу призначення судової експертизи щодо визначення розміру таких збитків.  

Тому, посилання відповідача на вказані вище обставини не спростовують доводів суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної позивачу з вини відповідача.

  1. Посилання відповідача в поданій ним апеляційній скарзі на те, що «…ні позивачем, ні судом в порушення ст. 23 ЦК України, не було обґрунтовано розміру моральної шкоди. Позивач лише з власних міркувань, за відсутності інших належних і допустимих доказів, приходить до висновку про заподіяння йому моральної шкоди, розмір якої суд обмежує 3 000 грн….» є безпідставним та необґрунтованими виходячи з наступних обставин.

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.   

Як передбачено ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В рахунок вказаних вище обставин, в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що розмір  відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає  залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких   зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При  цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі ч.3 ст. 23 ЦК України та враховуючи положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, має право визначати розмір грошового відшкодування моральної шкоди виходячи з тих обставин та умов, що містяться в наведених вище нормах актів цивільного законодавства, а тому визначена судом грошова сума коштів у розмір 3000 грн. на думку позивача є розумною, виваженою та справедливою.      

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 212, 292, 298, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, -

П Р О Ш У:

  1. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року по справі № X-XXX/XX року - залишити без змін;
  2. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на Рішення  Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року по справі № X-XXX/XX року – залишити без задоволення;    

ДОДАТКИ:

  1. Копія Довіреності на захист прав та представництво інтересів ОСОБА_1 у судах; 

«_» грудня 2012 року. 

 

            Позивач                                                  ______________                    ОСОБА_1

                                                                                                                      (підпис)

 

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності       ______________                     Ковальчук С.М.    

                                                                                       (підпис)

 

Голоси відсутні

Коментарі

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації