Письмове заперечення проти позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей

Положення ст. 181 СК України визначає способи виконання батьками своїх обов’язків утримувати дитину, якими є або ж добровільне утримання дитини у грошовій чи натуральній формі тим із батьків, хто проживає від неї окремо, або ж присудження за рішенням суду аліментів на утримання дитини у вигляді частки від доходу чи в твердій грошовій сумі коштів.

Обставини, які відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, обов’язково повинні бути враховані судом при визначенні ним розміру аліментів, якими є: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний суд України, в абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 роз’яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 та ч.3 ст. 184 СК України). 

Визначений позивачем розміру аліментів у твердій грошовій сумі, у розмірі 2000 грн. щомісячно з розрахунку на кожну дитину, є необґрунтовано завеликий виходячи з мого матеріального становища та стану мого здоров’я, наявності на утриманні непрацездатної матері та враховуючи матеріальний стан позивача як одержувача аліментів, а тому в сукупності такі обставини свідчать, що обґрунтований, розумний, та справедливий сума аліментів у твердій грошовій сумі буде становити значно менший розмір щомісячно на кожного із неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

До Бориспільського міськрайонного суду

Київської області   

08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72

 

Відповідач:     ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_2  

  

Позивач:  ОСОБА_2,

місце проживання:

АДРЕСА_3  

                                                          

Головуючий суддя: ОСОБА_3

Цивільна справа № XXX/ХХХХ/13-цр.   

 

ПИСЬМОВЕ  ЗАПЕРЕЧЕННЯ

проти позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей    

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа № XXX/ХХХХ/13-цр. за позовом ОСОБА_2 про стягнення з мене аліментів на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. на кожного щомісячно від дня пред’явлення позову до набуття ними повноліття.      

Оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, позов ОСОБА_2 щодо стягнення з мене аліментів на утримання неповнолітніх дітей підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступних підстав:

__________________________________________________________

14 вересня 1991 року між мною та позивачем був укладений шлюб, зареєстрований в Палаці реєстрації шлюбів та новонароджених в м. Києві, про що в книзі реєстрації актів про одруження вчинено запис за № XXXX.

За час перебування в шлюбі, маємо трьох спільних дітей, двоє з яких – ОСОБА_4, 02 листопада 2000 року народження, та ОСОБА_5, 26 вересня 2003 року народження, на даний час є неповнолітніми.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року у цивільній справі № XXX/7190/13-ц за моїм позовом до ОСОБА_2, - шлюб між нами був розірваний.

У разі розірвання шлюбу судом, відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року у цивільній справі № XXX/7190/13-ц набрало законної сили, а тому шлюб між мною та ОСОБА_2 на сьогоднішній день є припинений.  

Після припинення шлюбу, наші неповнолітні діти, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають окремо від мене разом з позивачем.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов’язком батьків, що випливає зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов'язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. 

Положення ст. 181 СК України визначає способи виконання батьками своїх обов’язків утримувати дитину, якими є або ж добровільне утримання дитини у грошовій чи натуральній формі тим із батьків, хто проживає від неї окремо, або ж присудження за рішенням суду аліментів на утримання дитини у вигляді частки від доходу чи в твердій грошовій сумі коштів.

Насамперед, звертаю увагу суд, що позивач безпідставно посилається у своєму позові на те, що «…після припинення шлюбних відносин відповідач припинив надавати матеріальну допомогу на сім’ю та утримання неповнолітніх дітей…».

Такі твердження позивача є необґрунтованими та виходячи зі змісту положення ст. 60 ЦПК України не доведені належними і допустимими доказами, які б прямо свідчили про не виконання мною обов’язків з утримання неповнолітніх дітей та не надання їм матеріальної допомоги.

Адже увесь час, починаючи з дня народження моїх дітей і по теперішній час, я не припиняв їх утримувати та матеріально забезпечувати, постійно приймаю участь у їх вихованні, догляді за ними, намагаюсь надати їм повноцінне батьківське піклування та турботу, щодня прикладаю зусилля у вирішенні їх повсякденних питань та проблем, не зважаючи на те, що спільно з ними я не проживаю, оскільки перебуваю у розірваному шлюбі з позивачем.

Позивач, обґрунтовуючи у такий спосіб свої вимоги, вкотре намагається безпідставно, у своїх корисливих цілях, за ради свого майнового інтересу завдати мені шкоди та надати суду недостовірні відомості щодо не виконання мною своїх обов’язків з утримання неповнолітніх дітей. Подібні недостовірні та брехливі відомості вже надавались позивачем під час розгляду іншої цивільної справи, яка знаходилась на розгляді в Бориспільському міськрайонному суді, предметом розгляду якої були вимоги про розірвання шлюбу між мною та позивачем. Проте, в подальшому, позивач під загрозою відповідальності звернувся до Апеляційного суду Київської області із нотаріально посвідченою заявою, якою спростував обставини, викладені у його позовній заяві про розірвання шлюбу та підтвердив, що вони не відповідають дійсності, зазначивши, що «…ОСОБА_1 приймає безпосередню участь у вихованні трьох дітей, відвідує школу, цікавиться їх навчанням. Оплачує додаткові заняття за предметами, а також послуги логопеда для молодшого сина ОСОБА_8.  Займається спільним господарством, повністю зробив євроремонт будинку, змінив покрівлю відкачує каналізацію. Сплатив послуги спеціаліста за ремонт газового котла і водяного насоса в будинку за місцем нашого спільного проживання…».

Таким чином, позивач вкотре намагається обґрунтовувати свої вимоги тими обставинами, які не відповідають дійсності, є неправдивими та прикро образливими для мене як батька, оскільки я намагаюся всіляко надавати допомогу в утриманні своїх неповнолітніх дітей, приймати участь у їх вихованні та навчанні.

 Протягом досить тривалого часу, ми не можемо досягнути домовленості щодо способу виконання мною обов’язку з утримання неповнолітніх дітей, причиною виникнення чого є вимога позивача приймати участь в утриманні дітей виключно в грошовій формі. Натомість такий спосіб утримання неповнолітніх дітей не влаштовував мене, оскільки я не мав та не маю довіри до позивача, що кошти будуть спрямовані саме на утримання дітей, Тому, я пропонував позивачу виконувати свої зобов’язання щодо утримання дітей в переважній більшості в натуральній формі (їжею, одягом, оплатою навчання, лікування та відпочинку, ін.). Проте, позивача не влаштовував саме такій спосіб утримання мною дітей, вимагаючи встановити виключно грошову форму їх забезпечення, що звичайно не влаштовувало мене.

Оскільки, між мною та дружиною не може бути досягнуто домовленості щодо порядку та способу виконання мною обов’язку з утримання своїх неповнолітніх дітей, такий спосіб утримання можливо визначити лише за рішенням суду шляхом покладення на мене обов’язку сплачувати аліменти на утримання дітей.

Обставини, які підлягають врахуванню під час визначення розміру аліментів

При цьому, звертаю увагу суд на обставини, які відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, обов’язково повинні бути враховані при визначенні розміру аліментів судом, якими є: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний суд України, в абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 роз’яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення

Моє матеріальне становище:

Починаючи з 1997 року по сьогоднішній день я зареєстрований як фізична особа – підприємець та займаюсь господарською діяльністю у сфері автомобільного транспорту та оренди транспортних засобів, роздрібної торгівлі та громадського харчування, оренди нерухомого майна та послуг у рибальстві.

Проте, доходи, які я отримував як фізична особа – підприємець від здійснення господарської діяльності за останні два роки та отримую на даний час є незначними і не дають можливості сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 2000 грн. на кожну дитину щомісячно, що підтверджується наступними обставинами.

Здійснюючи господарську діяльність у 2012 році, я отримав загальну суму річного доходу в розмірі 20000 грн., що в середньому складає 1666 грн. на місяць. Дохід в першому кварталі 2013 року взагалі був відсутній, а в другому кварталі 2013 року становив 5 000 грн., що в середньому на місяць (6 місяців) в 2013 році становить 833 грн., про що свідчать податкові декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця за 2012 рік, перший та другий квартал 2013 року, поданих до Бориспільської ОДПІ.        

При цьому, дохід від здійснення підприємницької діяльності є навіть не прибутком, і становить грошову суму коштів від здійснення оподаткованих операцій в межах моєї господарської діяльності, яка включає оренду земельної ділянки, податки та збори, вартість придбаних товарів, заробітну плату найманих працівників та ряд інших складових, які відповідно до закону підлягають вирахуванню чи утриманню, і лише після цього грошова сума коштів становить «чистий дохід» від здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця.

Інших заробітків чи доходів від здійснення підприємницької чи будь-якої іншої діяльності, в тому числі як найманого працівника, я не маю.

Крім того, мої доходи не дають мені можливості в повному обсязі та в строки передбачені законодавством України комунальні послуги, в тому числі з утримання будинку та прибудинкової території та обслуговування паркомісця, а тому на сьогоднішній день у мене вже виникла заборгованість у розмірі 5 149 грн., про що свідчить Довідка ОСББ «НАЗВА_4» від 18 вересня 2013 року за № XX.

Таким чином, моє матеріальне становище за останні 6 місяців 2013 року, яке складає 833 грн. на місяць від здійснення господарської діяльності фізичної особи – підприємця, не дає мені об’єктивної можливості сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі коштів у розмірі 2 000 грн. на кожну дитину щомісячно, оскільки така сума аліментів на місяць перевищує більш як в 4 рази мої доходи за такий же період.

Мій стан здоров’я:

Особливу увагу хочу звернути суд на мій стан здоров’я, оскільки я вже майже десять років маю захворювання остеохондрозу хребта та кили (грижі) між хребтових дисків, яке на сьогоднішній день особливо прогресує та значно ускладнилося, про що свідчить виписка з амбулаторної картки пацієнта, виданої Комунальним некомерційним підприємством «НАЗВА_5» Дарницького району м. Києва від 19 вересня 2013 року.    

Крім того, в період з 19 вересня по сьогоднішній день я перебуваю на денному стаціонарі Комунального некомерційного підприємства «НАЗВА_5» Дарницького району м. Києва з приводу лікування захворювання стенокардії з нещодавно виниклим гіпертонічним кризом, підтвердженням чого є направлення лікаря ОСОБА_6 в денний стаціонар терапевтичного профілю лікарні.

Починаючи з 2005 року маю язву шлунку з рецидивом та ускладненням хвороби в 2010 році.

Таким чином, мої захворювання не дають можливості ефективно працювати та отримувати доходи від здійснення підприємницької діяльності, оскільки більшість часу я витрачаю на лікування та курси профілактичних заходів з метою попередження та недопущення ускладнення чи прогресування захворювань.

Більша частина коштів, які я отримую як дохід від здійснення підприємницької діяльності витрачаються саме на придбання ліків та препаратів медичного призначення, а також спрямовані на профілактику захворювань та необхідний відпочинок, що не дає об’єктивної можливості сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі коштів у розмірі 2 000 грн. на кожну дитину щомісячно       

Наявність у мене непрацездатної матері

Обставиною, яка відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, повинна бути врахована судом є також наявність у мене як платника аліментів непрацездатних батьків. Повідомляю суд про те, що я маю непрацездатну матір, ОСОБА_7, 1935 року народження, яка є пенсіонером, дитиною війни, проживає разом зі мною та перебуває на моєму повному матеріальному утриманні та постійному догляді.  

Матеріальне становище позивача (одержувача аліментів).

ОСОБА_2 до позову додала Довідку про доходи від 24 липня 2013 року за № X4/3-486, відповідно до якої вона займає посаду чергового пульту Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві та отримала в період з грудня 2012 року по травень 2013 року, тобто за 6 місяців, заробітну плату у розмірі 16 882 грн. 97 коп., що складає 2 813 грн. 83 коп. на місяць.

Таким чином, матеріальне становище позивача, як одержувача аліментів, з яким проживають двоє неповнолітніх дітей є значно кращим, порівняно з моїм матеріальним станом, що обов’язково повинно бути враховано судом під час визначення розміру аліментів на утримання дітей.

Як передбачено ч. 1 та ч.3 ст. 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

  Дійсно, від здійснення господарської діяльності фізичної особи – підприємця, я отримую нерегулярний та мінливий дохід, про що свідчать податкові декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця, і який при цьому є моїм єдиним доходом та заробітком, а тому позивачем обґрунтовано було визначено, що аліменти на утримання неповнолітніх дітей необхідно встановити у твердій грошовій сумі.  

Однак, я не погоджуюсь з приводу визначеного позивачем розміру аліментів у твердій грошовій сумі, у розмірі 2000 грн. щомісячно з розрахунку на кожну дитину, який є необґрунтовано завеликий виходячи з мого матеріального становища та стану мого здоров’я, наявності на утриманні непрацездатної матері та враховуючи матеріальний стан позивача як одержувача аліментів, а тому враховуючи такі обставини обґрунтований, розумний, та справедливий розмір аліментів у твердій грошовій сумі буде становити 400 грн. щомісячно на кожного із неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 128 ЦПК України - 

П Р О Ш У: 

1.Позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши з мене аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в твердій грошовій сумі, у розмірі 400 (чотириста) грн. на кожного з них щомісячно від дня пред’явлення позову до досягнення дітьми повноліття.

ДОДАТКИ:

1.Копія рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року у цивільній справі № XXX/7190/13-ц;    

2. Копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_1;

3. Копія Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за 2012 рік;  

4. Копія Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за перший квартал 2013 року;

5. Копія Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за другий квартал 2013 року;

6. Копія Виписки з амбулаторної картки пацієнта КНП «НАЗВА_5»;

7. Копія Направлення в денний стаціонар терапевтичного профілю від 19 вересня 2013 року;

8. Копія Пенсійного посвідчення ОСОБА_74

9. Копія Довідки ОСББ «НАЗВА_4» від 18 вересня 2013 року за № XX;

10. Копія Довідки ОСББ «НАЗВА_4» від 18 вересня 2013 року за № XX; 

11. Копія заяви ОСОБА_2, поданої до Апеляційного суду Київської області;     

12. Копія паспорту громадянки України, ОСОБА_1;

13. Копія Довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1;

 

«__» ___________ 2013 року. 

 

Відповідач                                                _______________                                     ОСОБА_1

                                                                   (підпис)        

 

 

 

Average: 4.2 (6 голосів)

Коментарі

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації