Письмове заперечення проти позову у цивільній справі про поділ незакінченого будівництвом житлового будинку (зразок зі змінами та доповненнями станом на 04.09.2013 р.)

Законодавець в ч.3 ст. 331 ЦК України визначив правовий режим нерухомого майна до його створення, чітко врегулювавши, що до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесу цього будівництва (створення майна)

Тому, до введення в експлуатацію нерухомого майна, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності, тобто до виникнення у особи права власності на новозбудований житловий будинок, у нього існує право власності лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використане в процесі будівництва. 

Оскільки до набуття права власності на новостворений житловий будинок (введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності) особа вважається лише власником матеріалів та обладнання, використаних в процесі будівництва, законом не передбачено набуття права власності на незакінчений будівництвом житловий будинок, а тому він не є самосійним об’єктом цивільних прав та не може бути предметом будь-яких правочинів, у тому числі предметом поділу в порядку передбаченому ст. 367 ЦК України. 

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, з підстав передбачених ч.2 ст. 376 ЦК України, не набуває права власності на нього.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 6 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року за № 6 роз’яснив, що «…право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво. Це майно не є об’єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку…».                          

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області   

08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72

 

Відповідач:     ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_1

 

Представник відповідача:   

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

місце знаходження: 08300, Київська обл.,

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79

засоби зв’язку: +38 (067) 230-36-06

електронна пошта: Stepan@zakon-i-pravo.net

Веб-сайт: www.zakon-i-pravo.net  

  

Позивач:  ОСОБА_3,

місце проживання:

АДРЕСА_2

 

Головуючий суддя: ОСОБА_4

Цивільна справа № X/ХХХХ/2054/2013 року

  

ПИСЬМОВЕ  ЗАПЕРЕЧЕННЯ

проти позову ОСОБА_3 про поділ незакінченого будівництвом будинку    

=В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа № X/ХХХХ/2054/2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ незакінченого будівництвом будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: вул. Xxxxxxxxx, 2-а в м. Борисполі Київської області   

Оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, позов ОСОБА_3 є незаконним, безпідставним та необґрунтованим, а тому необхідно відмовити позивачу в задоволенні його вимог у повному обсязі, виходячи з наступних підстав:

__________________________________________________________

20 вересня 1980 року позивач та відповідач уклали шлюб, який був зареєстрований відділом ЗАГСу м. Борисполя, про що свідчить свідоцтво про укладання шлюбу від 20 вересня 1980 року.

Від шлюбу мають двох спільних дітей, які на час розгляду справи є повнолітніми.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 квітня 2003 року у цивільній справі № X-ХХХ/2003 р. шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний.

Під час перебування сторін в шлюбу, виконавчим комітетом Бориспільської міської ради народних депутатів 4 жовтня 1982 року було прийнято рішення за № X87, яким виділено земельну ділянку, розміром 0,06 Га, під будівництво двоповерхового одноквартирного житлового будинку ОСОБА_1 по вул. Xxxxxxxxxx, 2-а у м. Борисполі Київської області.

13 жовтня 1982 року був складений Акт про відведення в натурі земельної ділянки по вул. Xxxxxxxxxx, 2-а у м. Борисполі Київської області, площею 600 кв. м. в користування ОСОБА_1, складання якого передувало укладання з відповідачем 14 жовтня 1982 року договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку.

Так, дійсно, в період перебування позивача та відповідача в шлюбі, на земельній ділянці № X-а, яка знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі Київської області, сторонами здійснювалося будівництво житлового будинку, загальною площею 118,9 кв. м., з надвірними будівлями та спорудами, опис та характеристика яких зазначена в технічному паспорті на житловий будинок, складеного бюро технічної інвентаризації 26 січня 2000 року.  

Однак, звертаю увагу суд на те, що житловий будинок не закінчений будівництвом (що не заперечується позивачем), оскільки не введений в експлуатацію та не проведена його державна реєстрація, з видачою свідоцтва про право власності. Тобто право власності на житловий будинок за сторонами в установленому законом порядку не оформлено. Більш того житловий будинок збудований самочинно так як будівництво здійснювалось сторонами з істотним відхиленням від проекту (плану) будівництва та з порушенням його норм і правил. В сукупності такі обставини свідчить, що нерухоме майно, у вигляді житлового будинку, не було створено, а право власності у позивача та відповідача на житловий будинок та господарські будівлі і споруди не виникло та не було зареєстровано. Тому, незакінчений будівництвом житловий будинок не може бути ні об’єктом  цивільних прав загалом, ні об’єктом права власності зокрема, і як наслідок - предметом поділу. 

Дані висновки ґрунтуються на наступних обставинах, актах законодавства України та судовій практиці їх застосування у подібних за змістом правовідносинах, зокрема

__________________________________________________________    

У відповідності до ч.2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, до якого відноситься житловий будинок, здійснюється інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року.

Вимоги щодо прийняття житлового будинку до експлуатації були передбачені і рядом інших нормативно-правових актів України, які діяли в період початку та завершення будівництва будинку № X-а, який знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі Київської області, зокрема: Наказом Міністерства Комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року; Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року за № 449; Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року за № 1243; Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року за № 923; Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року за № 461.     

Крім того, п. 9 Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, укладеного 14 жовтня 1982 року між ОСОБА_1 та виконкомом Бориспільської міської ради депутатів трудящих передбачено, що «…по закінченню будівництва збудовані на земельній ділянці будівлі вступають в експлуатацію і стають особистою власністю «Забудовника» після визнання правомочною комісією міської ради депутатів трудящих повної готовності зведених будов, оформленого актом комісії …»

Обов’язковість державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, передбачено ст. ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, і здійснення якої прямо пов’язано із виникненням у особи права власності на нерухоме майно з моменту саме такої реєстрації. 

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, регулювалася в свій час і підзаконними нормативними актами, зокрема такими як Наказом Міністерства комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року (який втратив чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56) та Тимчасовим положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об’єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об’єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно (житловий будинок), згідно ст. ст. 8, 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводиться реєстрація права власності

Таким чином, актами законодавства України встановлені вимоги щодо набуття права власності на новостворене нерухоме майно та момент його виникнення, що прямо пов’язано з прийняттям такого майна до експлуатації та здійснення його державної реєстрації.

Отже, виходячи зі змісту ч.2 ст. 331 ЦК України, моментом виникнення у особи права власності на житловий будинок як об’єкт нерухомого майна є момент здійснення державної реєстрації такого права, яка в свою чергу не можлива без прийняття об’єкту до експлуатації.  

Одночасно, законодавець в ч.3 ст. 331 ЦК України врегулював питання правового режиму нерухомого майна до його створення (що включає прийняття до експлуатації та здійснення державної реєстрації), встановивши, що до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесу цього будівництва (створення майна).  

Саме такої правової позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який в п. 2 Інформаційного листа «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» від 28 січня 2013 року за № X4-150/0/4-13 роз’яснив, що «… Виходячи зі змісту частин першої, другої статті 331 ЦК, частини першої статті 182 ЦК та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22 січня 2009 року), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об’єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку. При цьому, визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (поіменувати) ці матеріали чи обладнання….».

Аналогічне роз’яснення застосування ст. 331 ЦК України було зазначено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 2 свого попереднього Інформаційного листа «Щодо обов’язкових для усіх судів України правових позицій» від 5 грудня 2011 року.  

Отже, право власності на новозбудоване нерухоме майно набувається особою після введення його в установленому законом порядку до експлуатації, а також отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності на нерухоме майно, що проводиться органом, уповноваженим на здійснення такої державної реєстрації прав, яким на даний час є Державна реєстраційна служба України. Іншого способу чи механізму для набуття права власності на новостворене нерухоме майно, окрім введення його до експлуатації та реєстрації права власності, законом не передбачено.  

За таких умов, суд не має права підміняти орган, який наділений повноваженнями здійснювати реєстрацію права власності на новозбудоване нерухоме майно, та на підставі судового рішення визнавати за особою право власності на об’єкт нерухомого майна чи інше речове право на таке майно, у тому числі проводити його поділ. Перш за все, це пов’язано з тим, що право власності у сторін на об’єкт нерухомого майна не виникло, в той час як поділ передбачає визнання за позивачем права на частку житлового будинку, яка підлягає виділу, що звісно суперечить тим вимогам актів законодавства України, які передбачають здійснення поділу нерухомого майна лише за наявності існування у сторін права власності на таке майно на час проведення його поділу.           

Тому, до введення в експлуатацію нерухомого майна, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності, тобто до виникнення у позивача права власності на новозбудований житловий будинок, у позивача існує право власності лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використане в процесі будівництва.

За позовом ОСОБА_3, Бориспільським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення у цивільній справі № XXXX/ХХХХ/2013, яким визнано за нею право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів і конструкцій, що були використані для будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxxx, 2а.

Обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, суд своїм рішенням встановив та підтвердив, що позивач, за час перебування у шлюбі з відповідачем, на підставі ч.3 ст. 311 ЦК України, набув право власності на 1/2 частину матеріалів і конструкцій, що були використані в процесі будівництва житлового будинку і такі обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Оскільки до набуття права власності на новостворений житловий будинок (введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності) особа вважається лише власником матеріалів та обладнання, використаних в процесі будівництва, законом не передбачено набуття права власності на незакінчений будівництвом житловий будинок, у тому числі і в судовому порядку, а тому він не є самосійним об’єктом цивільних прав та не може бути як предметом будь-яких правочинів, так і предметом поділу, що здійснюється в порядку, передбаченому ст. 367 ЦК України.

Додатково хочу звернути увагу суд і на положення п. 10 Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, яким передбачено, що «…до повного зведення будинку і визнання його комісією міської ради депутатів трудящих придатним для експлуатації «Забудовник» не має права продавати будинок або його частину іншим особам чи організаціям без дозволу…».       

Виключенням із правила є положення абз. 2 ч.3 ст. 311 ЦК України, яке передбачає реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва, право на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва, з метою подальшого укладання договорів щодо такого об’єкта незавершеного будівництва.

Є також безпідставним посилання відповідача у своєму позові на положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» від 4 квітня 1991 року за № 7 (зі змінами, внесених 25 грудня 1992 року), яким передбачено, що за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Таке положення Постанови Пленуму Верховного суду України було прийнято ще в 1991 році для роз’яснення актів законодавства, які на сьогоднішній день вже втратили свою чинність, оскільки в 2004 році вступив у дію новий Цивільний кодекс України, який іншим чином регулює питання правового режиму майна до набуття особою права власності на новостворене нерухоме майно, (до введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності), передбачивши відповідне положення в ст. 311 ЦК України, що особа вважається лише власником матеріалів та обладнання використаних в процесі будівництва.

Як було зазначено вище, такої ж правової позиції дотримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в роз’ясненнях та інформаційних листах, опублікованих в 2011-2013 роках, які є обов’язковими для всіх судів під час розв’язання цивільних спорів, та наданих для роз’яснення законодавства, яке є чинним та діючим на день розгляду даної справи.

Більш того, у своєму позові ОСОБА_3 не вказала жодної правової норми, яка б передбачала існування до введення житлового будинку в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності, такого об’єкта права власності як незакінчений будівництвом житлового будинку та можливості його поділу, в порядку передбаченому ст. 367 ЦК України, до набуття права власності на нерухоме майно. Натомість, ч.3 ст. 311 ЦК України чітко встановлює, що об’єктом цивільних та майнових прав до реєстрації права власності на нерухоме майно є лише будівельні матеріали та обладнання використане в процесі будівництва будинку.

Отже, існування іншого об’єкту права власності до завершення будівництва жилого будинку, прийняття його до експлуатації та реєстрації права власності на нерухоме майно, окрім будівельних матеріалів  - законодавчі акти України не передбачають. 

___________________________________________________________

До початку здійснення будівництва був розроблений та затверджений типовий проект 4-х кімнатного мансардного житлового будинку № X-а, що знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі, з його графічним зображенням на відповідному плані із визначенням розміру кімнат та інших приміщень житлового будинку

Як передбачено п. п. «а», «з» Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, на відповідача покладається обов’язок «…збудувати двох етажний будинок, житловою площею 60 кв.м., з кількістю кімнат - 4…», а також «…будівництво зведених на земельній ділянці будівель і споруд повинно бути здійснено в суворій відповідності з проектом забудови, затвердженого управлінням головного архітектора…»  

У відповідності до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідне положення містилось і в ст. 105 ЦК України, (в редакції 1963 року, який втратив чинність у зв’язку із прийняттям Цивільного кодексу України 2003 року), та яке передбачало, що громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо)

Зі змісту положення пункту 18 Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, відповідачу роз’яснено положення ст. 105 ЦК УССР (ЦК України в редакції 1963 року)    

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року за № 6 роз’яснив, що «…самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень…»

26 січня 2000 року Бюро технічної інвентаризації надіслало виконавчому комітету Бориспільської міської ради Доповідну, якою повідомило про те, що в домоволодінні № X-а по вул. Xxxxxxxxxx в м. Борисполі, власником ОСОБА_1 порушено план забудови: по плану житловий будинок 10,0 х 8,0, веранда 10,0 х 3,0, а фактично житловий будинок 10,8 х 8,27, веранда 3,51 х 9,33, веранда 3,53х1,51, відкрита веранда 4,27х3,87; сарай по плану 6,0 х 3,0, фактично 5,30 х 4,35, сарай 1,90 х 1,65; гараж по плану 6,0 х 3,0, фактично 4,26 х 5,57, згідно договору житлова площа 60 кв. м., фактично 67,4 кв. м. Така доповідна знаходиться в інвентаризаційній справі житлового будинку № X-а, що знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі, яка зберігається в Комунальному підприємстві «Бориспільське бюро технічної інвентаризації».   

Крім того, міське бюро технічної інвентаризації попередньо ще двічі повідомляло Бориспільську міську раду про порушення відповідачем плану забудови житлового будинку № X-а, що знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі, та збільшення його розмірів, а також порушенням умов договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку.          

Таким чином, незакінчений будівництвом житловий будинок № X-а, який знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі Київської області, з підстав передбачених ст. 376 ЦК України, вважається об’єктом самочинного будівництва, яке здійснювалося сторонами з істотним порушенням проекту будівництва (плану забудови) житлового будинку № X-а, що знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, з підстав передбачених ч.2 ст. 376 ЦК України, не набуває права власності на нього.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 6 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз’яснив, що «…право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво. Це майно не є об’єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку…».                                  

Таким чином, незакінчений будівництвом житловий будинок № X-а, який знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі Київської області не приймався до експлуатації, на нього не видавалося свідоцтво про право власності та не проводилась його реєстрація права власності, по тій причині, що таке нерухоме майно будувалося сторонами з істотним порушенням правил, що містяться в проекті, а тому воно не може бути предметом поділу, оскільки є об’єктом самочинного будівництва.

Не залежно навіть від того чи здійснювали сторони будівництво житлового будинку у відповідності до вимог закону чи ні, - не прийняття його до експлуатації, та не проведення його державної реєстрації прямо свідчить про відсутність правових підстав для поділу такого майна.

 __________________________________________________________

Крім того, неможливість поділу незакінченого будівництвом житлового будинку свідчать і інші обставини, які на думку відповідача мають суттєве значення для застосування судом норм, які підлягають застосуванню в даних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідачем не були надані суду жодні належні та допустимі докази, які б свідчили про порушення його права на частку у незакінченому будівництвом житловому будинку діями чи бездіяльністю відповідача та не можливість здійснити його поділ у позасудовому порядку, оскільки відповідно до ч.4 ст. 372 ЦК України та ч.3 ст. 367 ЦК України, договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній чи у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Більш того, позивач не звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір про поділ нерухомого майна, яким на думку позивача є незакінчений будівництвом житловий будинок № X-а, який знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі Київської області, в порядку передбаченому ч.4 ст. 372 ЦК України або ж ч.3 ст. 367 ЦК України, а тому право позивача, на момент звернення його до суду з цим позовом, не порушено і як наслідок не підлягає судовому захисту.

Однак, на думку відповідача, для розгляду вимог позивача щодо поділу незакінченого будівництвом житлового будинку істотною є та обставина, що договір про поділ між сторонами міг бути укладений та нотаріально посвідчений виключно щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване в установленому законом порядку та підтверджується правовстановлюючим документом.

Розділом 6 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 січня 2012 року за № X96/5 врегульовано порядок володіння та користування спільним майном або конкретними його частинами відповідно до розміру кожного з співвласників.        

У відповідності до п. 6.8 вказаного вище правого акту, договори про виділ частки в натурі майна (поділ), право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що встановлюють право власності на таке майно

Враховуючи те, що акти цивільного законодавства України не визначають такого об’єкта цивільних прав як незакінченого будівництвом житлового будинку, окрім об’єкту незавершеного будівництва в розумінні ч.3 ст. 331 ЦК України, який підлягає обов’язковій державній реєстрації, договір про поділ незакінченого будівництвом житлового будинку не може бути укладений між сторонами, оскільки відсутній об’єкт права власності. Натомість, може бути укладений договір про поділ або ж матеріалів використаних у процесі будівництва або ж нерухомого майна чи об’єкт незавершеного будівництва, права на які повинні бути обов’язково зареєстровані.

Оскільки укладання договорів про поділ незакінченого будівництвом житлового будинку, право на який не було зареєстроване, суперечить вимогам закону, суд звичайно також не має правових підстав для поділу незакінченого будівництвом житловий будинок № X-а, який знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx у м. Борисполі Київської області.

___________________________________________________________

Також, звертаю увагу суд на те, що Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ під час розгляду справ, предметом яких були подібні за змістом правовідносини, що виникли в результаті пред’явлення вимог про поділ не завершеного будівництвом житлового будинку та можливості проведення такого поділу, дійшли аналогічних висновків, зокрема:     

- Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у складі суддів Мартинова В.І., Гончара В.П., Євграфової Є.В., Журавель В.І. Юровської Г.В. від 16 лютого 2011 року, яка розглянула цивільну справу та встановила, що «…у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суди, застосовуючи до правовідносин, що виникли, норму ст. 367 ЦК України, яка регулює поділ майна, що є у спільній частковій власності, не звернули уваги на те, що будинок не був прийнятий до експлуатації і як наслідок не зареєстрований в органах БТІ, а тому не може бути об’єктом права спільної власності; не вирішили питання, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин і дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині поділу майна; в достатньому обсязі не перевірили пояснень відповідачки про те, що до експлуатації будинок не прийнятий…».

-Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у складі суддів Пшонки М.П., Левченка А.О., Макарчука М.А., Мазур Л.М., Маляренка А.В. від 8 лютого 2012 року, яка розглянула цивільну справу та встановила, що «…відмовляючи у задоволенні позову про поділ незавершеного будівництвом житлового будинку, місцевий суд АДРЕСА_1, місцевий суд виходив із того, що сторони є власниками будівельних матеріалів, а тому правових підстав для поділу незавершеного будівництвом житлового будинку, як об’єкту нерухомості, немає…», «…за таких обставин місцевий суд, установивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, те, житловий будинок не завершений будівництвом та неприйнятий в експлуатацію, прийшов до правильного висновку, що у сторін не виникло права власності на спірне майно, як самостійний об’єкт нерухомості і обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених вимог…».

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 27, 128 ЦПК України, -  

П Р О Ш У:

1. Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про поділ незакінченого будівництвом будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: вул. Xxxxxxxxx, 2-а в м. Борисполі Київської області

 

«__»__________ 2013 року. 

 

Представник відповідача,

якій діє на підставі договору                                     ____________               Ковальчук С.М.

                                                                                 (підпис)    

Average: 5 (1 голос)

Коментарі

Просто блесяще! Я мгого лет адвокат, цивільное право - моя любовь, работал во многих крупніх городах России и Украині. Может біть с трудом могу вспомнить не более 2-3 подобніх анализов. Спасибо Вам. Вот таким должен біть Адвокат! За ошибки - прощайте.

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації