Письмове заперечення проти позову у цивільній справі про стягнення в порядку регресу виплаченого страховою компанією страхового відшкодування

Відповідно до положення п. п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року за № N 1961-IV, в редакції від 16 листопада 2008 року, із останніми внесеними змінами на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 24 вересня 2008 року і яка діяла на момент скоєння особою дорожньо-транспортної пригоди 4 лютого 2010 року, яке  містилося в п. п. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону (в редакції від 16 листопада 2008 року), відповідно до якого, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про дорожньо-транспортні пригоди.

Отже, зі змісту положення п. п. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 16 листопада 2008 року, випливає, що особа зобов’язана була невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів, повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду. Однак, ні вказаним вище Законом, ні Договором, не встановлено способу, форми та порядку повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що дає особі повне право у будь-який спосіб, у тому числі за допомогою засобів електронного (телефонного) зв’язку, повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду і такий спосіб повідомлення ні закон ні договір не забороняє.

У відповідності до п. п. «ґ» п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 16 листопада 2008 року, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, тобто у випадку, коли страхувальник невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду. 

До Бориспільського міськрайонного суду

Київської області   

08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72

 

Відповідач:     ОСОБА_1,

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

Позивач:   

Публічне акціонерне товариство

«Українська страхова компанія

«НАЗВА_3»,

місце проживання: АДРЕСА_3

 

Головуючий суддя:  

Цивільна справа № 2/359/ХХХХ/2013 року

 

ПИСЬМОВЕ  ЗАПЕРЕЧЕННЯ

проти позову ПАТ «УСК «НАЗВА_3»  про стягнення в порядку регресу виплаченого ним страхового відшкодування   

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 2/359/ХХХХ/2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «НАЗВА_3» до мене про стягнення виплаченого страховиком страхового відшкодування у розмірі 7 761 грн. 76 коп. в порядку регресу.     

Оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, позов ПАТ «УСК «НАЗВА_3» є незаконним, безпідставним та необґрунтованим, а тому необхідно відмовити в його задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступних підстав:

__________________________________________________________

 4 лютого 2010 року о 21 год. 15 хв. у м. Борисполі, по вул. Xxxx – ІІ, я перебуваючи за кермом автомобіля «БАЗ» д.н.з. АІ XX XX ВА, допустив його занос, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля «Фольцваген Пассат», д.н.з. АА XX XX ІС, під керуванням ОСОБА_2, в якій транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду, ОСОБА_3, від 11 лютого 2010 року по справі № X-XXX/XXXX року, мене визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, оскільки моїми неправомірними діями було дійсно спричинено шкоду транспортному засобу «Фольцваген Пассат», д.н.з. АА XX XX ІС, внаслідок порушення мною Правил дорожнього руху України. На підставі цієї ж Постанови, суд застосував до мене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Я являюсь власником та одночасно володільцем джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу «БАЗ» д.н.з. АІ XX XX ВА, про що свідчитьСвідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15 травня 2007 року серія АІС № XXXXXX, виданого Бориспільським РЕВ УДАІ ГУ МВС України в Київській області.   

З документів, наданих позивачем як доказів, якими він обґрунтовує заявлені ним вимоги, що містяться у справі, випливають наступні обставини: 

13 квітня 2010 року ПрАТ «Страхова компанія «НАЗВА_13» виплатила власнику пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу «Фольцваген Пассат», д.н.з. АА XX XX ІС, ТОВ «ОСОБА_4», суму страхового відшкодування у розмірі 8271 грн. 76 коп., оскільки ним, відповідно до Договору добровільного страхування автотранспорту від 16 грудня 2009 року за № XXXXX, були застраховані майнові інтереси пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, і до числа яких відносяться страхові випадки, пов’язані  із заподіянням йому збитків чи шкоди як власнику транспортного засобу.

Після виплати ТОВ «ОСОБА_4» страхового відшкодування як власнику пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу, ПрАТ «Страхова компанія «НАЗВА_13» звернулася до мене в порядку суброгації з вимогою про відшкодування завданих мною збитків у розмірі 8271 грн. 76 коп.  

Однак, я повідомив, що моя цивільно-правова відповідальність, як володільця джерела підвищеної небезпеки «БАЗ» д.н.з. АІ XX XX ВА, була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «НАЗВА_14» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «НАЗВА_3») на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу серії ВС за № XXXXXXX, виданого 4 червня 2009 року, строком на 1 (один) рік, з 5 червня 2009 року по 4 червня 2009 року.

Оскільки моя цивільно-правова відповідальність як власника транспортного засобу була застрахована, ПрАТ «Страхова компанія «НАЗВА_13» 27 жовтня 2010 року звернулося до ПАТ «НАЗВА_3» із заявою про відшкодування шкоди, яка спричинена виплатою ТОВ «ОСОБА_4» страхового відшкодування, оскільки його транспортний засіб був пошкоджений з моєї вини в дорожньо-транспортній пригоді.

В подальшому, ПАТ «НАЗВА_3» був складений страховий акт № XXXXXXX (114200) від 12 листопада 2010 року, яким подію дорожньо-транспортної пригоди за моєї участі та участі водія автомобіля «Фольцваген Пассат», д.н.з. АА XX XX ІС визнано страховим випадком.  

1 грудня 2010 року ПАТ «НАЗВА_3» сплатило на користь ПрАТ «Страхова компанія «НАЗВА_13» страхове відшкодування у розмірі 7 761 грн. 76 коп., як шкоду завдану власнику транспортного засобу, ТОВ «ОСОБА_4» в дорожньо-транспортній пригоді та сплачену ПрАТ «Страхова компанія «НАЗВА_13», про що свідчить платіжне доручення від 1 грудня 2010 року за № XXXX.

________________________________________________________

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, ПАТ «НАЗВА_3» посилається у своєму позові на те, що «…відповідач не повідомив позивача про настання ДТП у передбачені Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки, позивач набуває права стягнення в порядку регресу суми збитків у розмірі 7 761 грн. 76 коп.…».

Однак, звертаю увагу суд на необґрунтованість та безпідставність тверджень ПАТ «НАЗВА_3» у своєму позові на обставини неповідомлення його про страховий випадок, в строки та в порядку передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходячи з наступних обставин.

Оскільки я являюся власником не одного транспортного засобу, у тому числі і автомобіля «БАЗ» д.н.з. АІ XX XX ВА, в 2009 році я не в перше скористався послугами ПАТ «НАЗВА_3» щодо страхування своєї цивільно-правової відповідальності і продовжував в подальшому користуватись послугами цієї страхової компанії.

Тому, з метою страхування своєї цивільно-правової відповідальності, як власника транспортного засобу «БАЗ» д.н.з. АІ XX XX ВА, я особисто звернувся до Бориспільського відділення ПАТ «НАЗВА_3», де під час укладання договору (полісу) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, громадянин ОСОБА_5 представився фахівцем страхової компанії з питань страхування, з яким я час від часу підтримував ділові відносини з питань страхування автотранспорту та звертався до нього за консультацією. В подальшому, при одній із зустрічей, ОСОБА_5 надав мені свою візитку, яка містила номери мобільного та стаціонарного телефонів. В розмові, ОСОБА_5 неодноразово повідомляв, що у випадку виникнення у мене будь-яких питань, пов’язаних із укладеним договором страхування чи настанням страхових випадків, я мав можливість безперешкодно звертатися з такими питаннями до нього, як до особи, яка представляє інтереси страхової компанії ПАТ «НАЗВА_3», отримувати будь-яку необхідну мені інформацію про страхування, повідомляти про страхові випадки, отримувати інформацію про мої подальшої дії, у випадку настання страхового випадку, виплату страхового відшкодування та ін.

Тому, одразу після скоєння мною 4 лютого 2010 року дорожньо-транспортної пригоди, я впродовж декількох днів неодноразово з власного номеру мобільного телефону: ХХХХХХХХХХХ, телефонував на номер мобільного телефону, оператора мобільного зв’язку Київстар: ХХХХХХХХХХ, який належав ОСОБА_5 і зазначений був у візитці як контактний номер телефону фахівця з питань страхування, повідомивши про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася з моєї вини за участі забезпеченого транспортного засобу «БАЗ» д.н.з. АІ XX XX ВА та отримав від нього детальну інформацію про порядок подальших моїх.  

У відповідності до п. п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року за № N 1961-IV, в редакції, яка діє на момент розгляду цієї справи, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Однак, хотів би звернути увагу суд на зміст положення вказаного вище п. п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року за № N 1961-IV, однак в редакції від 16 листопада 2008 року, із останніми внесеними змінами на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 24 вересня 2008 року і яка діяла на момент скоєння мною дорожньо-транспортної пригоди 4 лютого 2010 року, яке  містилося в п. п. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону (в редакції від 16 листопада 2008 року), відповідно до якого, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про дорожньо-транспортні пригоди.  

Отже, зі змісту положення п. п. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 16 листопада 2008 року, випливає, що я зобов’язаний був невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів, повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду. Однак, ні вказаним вище Законом, ні Договором, укладеного між нами, не встановлено способу, форми та порядку повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що дає мені повне право у будь-який спосіб, у тому числі за допомогою засобів електронного (телефонного) зв’язку, повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду і такий спосіб повідомлення ні закон ні договір не забороняє.

Крім того, Договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 4 червня 2009 року не визначено переліку стаціонарних чи мобільних номерів телефонів ПАТ «НАЗВА_3», виключно за якими я зобов’язаний повідомляти страховика про дорожньо-транспортну пригоду. Оскільки на момент укладання договору чіткого та вичерпного переліку номерів телефонів за якими необхідно повідомляти страховика про дорожньо-транспортну пригоду сторонами вказано ніде не було, я вправі повідомляти про страховий випадок за будь-якими із номерів телефонів, що належать страховій компанії чи її працівникам, наданих мені як контактних даних з ПАТ «НАЗВА_3».            

Таким чином, дані, що містяться в довідці ТОВ «НАЗВА_48» від 12 листопада 2010 року за № XXXX, (на якого згідно договору доручення з ПАТ «НАЗВА_3» покладені обов’язки із забезпечення цілодобового приймання повідомлень застрахованих осіб про дорожньо-транспортні пригоди), про те, що в період з 4 лютого 2010 року по 10 лютого 2010 року повідомлення про подію, що мала місце 4 лютого 2010 року, від страхувальника ОСОБА_1, диспетчерський центр не має – не спростовує та не виключає тих обставин, що я повідомляв про ДТП фахівця з питань страхування ПАТ «НАЗВА_3», ОСОБА_5, за номером його мобільного телефону, який зазначений у його візитці, а покладення обов’язку на мене повідомляти виключно диспетчерський центр за визначеними номерами телефону ні договором ні іншим документом, погодженим зі мною чи доведеним до мого відома, який мав би для мене обов’язковий характер, не передбачено.      

Тому, я більш ніж переконаний в тому, що ОСОБА_5 під час судового розгляду справи зможе надати покази як свідок, якими підтвердить, що я повідомляв його про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 4 лютого 2010 року за участі забезпеченого транспортного засобу, та обставини цієї події, а також протягом триденного строку неодноразово телефонував йому з метою отримання від нього повної та кваліфікованої допомоги з питань моїх подальших дій після страхового випадку.

У відповідності до п. п. «ґ» п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 16 листопада 2008 року (яка співпадає з редакцією цього закону на момент розгляду справи), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, тобто у випадку, коли страхувальник невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, заявлені ПАТ «НАЗВА_3» вимоги про стягнення з мене в порядку регресу страхового відшкодування, яке було сплачено ним у розмірі 7 761 грн. 76 коп. - є безпідставними, оскільки я невідкладного та неодноразово протягом трьох робочих днів повідомляв позивача про дорожньо-транспортну пригоду, за допомогою засобів електронного зв’язку на номером телефону мобільного оператора, який був вказаний на візитці, наданої ОСОБА_5, який на той час працював фахівцем з питань страхування Бориспільського відділення ПАТ «НАЗВА_3». Тому, виходячи зі змісту положення п. п. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції від 16 листопада 2008 року, повідомлення через електронний (телефонний) зв'язок вважається належним повідомленням страховика про дорожньо-транспортну пригоду, оскільки дана норма не визначає способу, механізму, порядку та змісту повідомлення страховика про страховий випадок.       

Окремо, хочу звернути увагу суд на положення п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», яким суд роз’яснив, що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Таким чином, якщо позивач, як він зазначає, станом на момент прийняття рішення про виплату в порядку суброгації ПрАТ «Страхова компанія «НАЗВА_13» страхового відшкодування володів інформацією про те, що я не повідомляв його протягом трьох робочих днів про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась за участі забезпеченого транспортного засобу 4 лютого 2010 року, що випливає зі змісту довідки ТОВ «НАЗВА_48» від 12 листопада 2010 року за № XXXX, це свідчить про те, що не існувало жодних правових підстав для виплати ПАТ «НАЗВА_3» страхового відшкодування на користь ПрАТ «Страхова компанія «НАЗВА_13». Як наслідок, відсутні і підстави для випливати мною в порядку регресу такого страхового відшкодування позивачу у справі.         

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 27, 128 ЦПК України, -  

П Р О Ш У:

1.Відмовити Публічному акціонерному товариству «НАЗВА_3» в задоволенні позову про стягнення з мене в порядку регресу виплаченого страховиком страхового відшкодування у розмірі 7 761 грн. 76 коп.

 

«__»__________ 2013 року. 

 

Відповідач                                                          _________                                      ОСОБА_1  

                                                                          (підпис)        

Average: 5 (2 голоси)

Коментарі

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації