Позовна заява про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою у зв"язку із не виконанням грошового зобов"язання

              До Дарницького районного суду м. Києва  

         АДРЕСА_1

 

                  Позивач:           ОСОБА_1,

                                               зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2

                                                

   Представник

          позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_3

 

                Відповідач :       ОСОБА_3,

                                               зареєстроване місце проживання:

                                            АДРЕСА_4

                                                

Ціна позову: 154 793  грн. 59 коп.

 

П О З О В Н А   З А Я В А

Про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв’язку з не виконанням грошового зобов’язання.    

5 серпня 2009 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_3 (позичальником) був укладений письмовий договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № XXXX.  

У відповідності до п. 1 договору позики від 5 серпня 2009 року, відповідач, розуміючи значення своїх дій без будь-якого примушення, як фізичного, так і морального, позичив у позивача, строком з «05» серпня 2009 року по «05» серпня 2010 року, включно, без сплати відсотків за користування грошовими коштами, грошові кошти в сумі 147 580, 80 (сто сорок сім тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень 00 коп., що становить 19 200, 00 (дев'ятнадцять тисяч двісті) доларів США, по курсу, встановленому Національним банком України на момент укладення даного договору.

Також, у відповідності до п. п. 9, 10 вказаного вище договору, дружиною позивача, ОСОБА_5 була надана письмова згода на укладання договору позики, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, «04» серпня 2009 року, за реєстровим №1042, та знаходиться в справах нотаріуса, а також була надана письмова згода дружини відповідача, ОСОБА_6, на укладання договору позики, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, «04» серпня 2009 року, за реєстровим № XXXX.

Крім того, п. 3 договору позики від 5 серпня 2009 року передбачено, що грошові кошти, зазначені в п. 1 даного договору, передані відповідачу, як позичальнику, до підписання даного договору, і підписання даного договору Сторонами підтверджує даний факт.

На скільки відомо позивачу, відповідачу необхідна була грошова сума коштів, що є предметом позики, для придбання медичного обладнання, оскільки, як повідомив відповідач позивача, в нього не було достатньо коштів для його придбання, яке йому вкрай було потрібне, в зв’язку з цим, позивач погодився надати в позику грошові кошти. Проте, враховуючи те, що грошова сума коштів, яка була необхідна відповідачеві, була досить значною для позивача, останній наполягав на укладанні письмового договору позики з обов’язковим посвідченням його нотаріально, про що відповідач не заперечував.

У відповідності до ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Також, як передбачено, ч.2 та ч.4 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Крім того, ч.1 ст. 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

При таких обставинах, укладений договір позики грошових коштів між заявником та боржником, є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченої ст. ст. 209, 639, 1047 ЦК України, оскільки між позивачем та відповідачем, за попередньою домовленістю був укладений договір позики у письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За таких умов, між позивачем та відповідачем у належній формі була досягнута згода щодо всіх істотних умов, а тому з підстав передбачених ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При таких обставинах, як випливає з положення п. 3 договору позики від 5 серпня 2009 року, що відповідач отримав від позивача грошову суму коштів у розмірі 147 580, 80 грн. до підписання договору позики і відповідач стверджує, що підписання договору підтверджує факт передання коштів йому у позику.

У відповідності до ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як передбачено, ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Також, як передбачено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. 

Однак, враховуючи те, що позивач передав відповідачу грошову суму коштів у розмірі 147 580, 80 грн. в позику строком на 1(один) рік, а саме з «05» серпня 2009 року по «05» серпня 2010 року, включно, починаючи з 6 серпня 2010 року у відповідача виникає обов’язок по виконанню грошового зобов’язання щодо повернення позивачу суми позики (боргу), а саме грошову суму коштів у розмірі 147 580, 80 грн.

Крім того, як випливає з положення п. п. 1, 2 договору позики від 5 серпня 2009 року, сторони домовились про те, що повернення боргу відповідачем буде здійснюватись у м. Києві до 5 серпня 2010 року. 

Також, положенням п. 4 договору позики від 5 серпня 2009 року передбачено, що сторони домовились про те, що, якщо відповідач, своєчасно не повернув загальну суму позичених грошових коштів або їх частину, то позивач має право звернутись, у відповідності до норм чинного законодавства, за стягненням всієї суми грошових коштів.

Як наслідок, п. 7 договору позики від 5 серпня 2009 року передбачено, що сторони домовились про те, що факт повного розрахунку між сторонами за даним договором підтверджується нотаріально посвідченою заявою позикодавця, яким є позивач.

При таких обставинах, відповідач не виконав покладене на нього грошове зобов’язання в строк та в порядку, передбаченому договором позики від 5 серпня 2009 року, не повернувши позику у вигляді грошової суми коштів у розмірі 147 580, 80 грн. в строк до 6 серпня 2010 року, про що свідчить відсутність нотаріально посвідченої заяви позивачем про повернення позики або ж будь-який інший письмовий доказ, який би свідчить про виконання відповідачем свого зобов’язання, внаслідок чого порушив умови договору та право позивача на повернення коштів переданих відповідачу в позику.

Крім того, як випливає з положення п. 1.1 договору позики від 5 серпня 2009 року, сторони домовились про те, що у разі зміни курсу встановленого ОСОБА_7 гривні до долара США на день повернення позики або її частини, загальна сума позики буде змінюватись відповідно до курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день повернення позики.  

Таким чином, курс Національного банку України гривні до долара США станом на 5 серпня 2009 року складав 7, 6815 грн. за 1 долар США, в той час як курс Національного банку України гривні до долара США станом на 1 вересня 2010 року складає 7, 8867 грн. за 1 долар США.

При таких обставинах, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за договором позики з врахуванням курсу Національного банку України гривні до долара США станом на 1 вересня 2010 року, що становить 151 424 грн. 64 коп. (19 200 доларів США (сума позики, еквівалентна долару США на момент укладання договору, як передбачено його п.1) х 7,8867 (курс Національного банку України гривні до долара США станом на 1 вересня 2010 року за 1 долар США) = 151 424 грн. 64 коп.)    

_____________________________________

Також, відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України

Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах враховуючи те, що відповідач не виконав покладене на нього грошове зобов’язання щодо повернення суми позики, останній несе відповідальність за не виконання грошового зобов’язання у вигляді обов’язку на вимогу позивача сплатити 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Тому, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача 3 (три) проценти річних від простроченої суми, яка складає суму позики в розмірі 147 580, 80 грн., оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання з 6 серпня по 6 вересня 2010 року, а тому розмір процентів за невчасне виконання грошового зобов’язання складає 368 грн. 95 коп. (147 580 грн. (сума позики) х 0,25 % (відсоток за прострочення виконання грошового зобов’язання) = 368 грн. 95 коп.).

_____________________________________

Крім того, у відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, ч.1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тому, як передбачено ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При таких обставинах, внаслідок не виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо повернення позивачу позики, наданої на підставі договору позики від 5 серпня 2009 року в строк до 6 серпня 2010 року, позивач зазнав не мало переживань та страждань з приводу того, що відповідач не має наміру повернути кошти, які належать позивачу, який надаючи таку позику розраховував на її повернення в строки та в розмір встановленому договором, оскільки ці кошти позивачу вкрай необхідні для власного проживання та придбання речей, яких він надто потребує. Крім того, думка позивача про те, що його кошти не будуть повернуті взагалі, або ж через значно триваліший час, тримали позивача у постійні нервовій та психологічній напрузі, та створювали життєвий дискомфорт та психічне навантаження.

Вказані вище обставини свідчить про те, що відповідачем було заподіяно позивачу моральну шкоду, яку останній оцінює її у розмірі 3 000 грн., та обов’язок по відшкодуванню якої повинен бути покладений на відповідача.      

Тому, враховуючи вище викладене та на підставі ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 82, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, -

П Р О Ш У:

1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, що складає грошову суму коштів у розмірі 151 424 (ста п’ятдесят одну тисячу чотириста двадцять чотири) грн. 64 коп.

2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму коштів у розмірі 368 (трьохсот шістдесяти восьми) грн. 95 коп., що складає проценти за невчасне виконання грошового зобов’язання по поверненню позики за договором. 

3.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду розмірі 3 000 (трьох тисяч) грн.

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору (державного мита) в сумі 1548 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн. - всього 1668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн.   

ДОДАТКИ:

1.      Копія позову про стягнення заборгованості за договором позики – 1 примір.;  

2.      Копія договору позики від 5 серпня 2009 року – 2 примір.;   

3.      Копія Паспорту громадянина України – ОСОБА_1 – 2 примір.;

4.      Копія довіреності, посвідченої нотаріально, на представництво інтересів у судах – 2 примір.;

5.      Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання позову;

6.      Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.     

1 вересня  2010 року

 

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                  _______________           Ковальчук С.М.

                                                                                 (підпис)   

                                                                              

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації