Позовна заява про визнання права власності на житловий будинок за особою як добросовісним набувачем

               До Бориспільського міськрайонного суду

                    Київської області   

 

                                 Позивач:     ОСОБА_1,  

                                                                                  місце проживання: АДРЕСА_1

                     

   Представник

         Позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце проживання:

АДРЕСА_2

  

       Третя особа без самостійних вимог

 на предмет спору на стороні позивача:     ОСОБА_3,  

                                                                                  місце проживання: АДРЕСА_1

Бориспільський рай., с. Іванків, вул. Xxxx, .

 

                                                  Відповідач:     ОСОБА_4

                                                                                  місце проживання: АДРЕСА_1

Бориспільський рай., с. Іванків, вул. Xxxxxxxx,.  

 

Ціна позову: 61 711 (шістдесят одна тисяча

                                                                                                                        сімсот одинадцять) грн.

 

 

П О З О В Н А     З А Я В А

Про визнання особи добросовісним набувачем житлового будинку та визнання права власності

на житловий будинок за цією особою   

ОСОБА_5 Петровичем та ОСОБА_1 6 червня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу, ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № XXXX.

У відповідності до п. 1 Договору купівлі-продажу від 6 червня 2007 року, ОСОБА_3 продав та передав у власність ОСОБА_1, який купив та прийняв у власність житловий будинок під № X, що знаходиться по вул. Xxxxx, в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, загальною площею 83,4 кв. м. і сплатив за нього грошову суму коштів у розмірі 61 711 грн. на момент підписання цього Договору як передбачено його п. 3.

25 червня 2007 року, вказаний вище договір купівлі-продажу житлового будинку був зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації. 

Таким чином, як було встановлено позивачем на момент підписання договору купівлі-продажу, вказаний вище житловий будинок належав третій особі на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київського області від 20 квітня 2007 року по справі № X-XXXX/XXXX року, яке зареєстроване в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 11 травня 2007 року за № XXXX.

Тобто, на момент укладання вказаного вище договору купівлі-продажу житлового будинку, третя особа мала зареєстроване в установленому законом порядку право власності на житловий будинок № X, що знаходиться по вул. Xxxxx, в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, загальною площею 83,4 кв. м., набуте на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.      

Вказані вище підстави були перевірені приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу, якій здійснював посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку.

Однак, влітку 2007 року до позивача звернулися ОСОБА_4 та її батько, які стверджувала, що відповідач є власником житлового будинку № X, який знаходиться по вул. Xxxxx, в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, оскільки на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2005 року по цивільній справі № X-2388, встановлено такий юридичний факт як прийняття спадщини Ламаш (Шамшур) Людмилою Петрівною після смерті своєї матері, ОСОБА_7, у вигляді житлового будинку, який знаходиться в с. Іванків, по вул. Xxxx, 8, Бориспільського району, Київської області, шляхом фактичного проживання в ньому.    

Тому, відповідач повідомив позивача, що Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2007 року по справі № X-XXXX/XXXX року, на підставі якого за ОСОБА_1 було визнано право власності на вказаний вище житловий будинок, було скасовано 11 липня 2007 року на підставі ухвали того ж суду, у зв’язку із наявністю нововиявленої обставини, якою є рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2005 року по цивільній справі № X-2388.

В зв’язку з цим, ОСОБА_4 вимагала від позивача повернути їй житловий будинок, оскільки вона має право на нього, а договір купівлі-продажу житлового будинку, як зазначає остання, є незаконним та не має юридичної сили, з підстав скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2007 року по справі № X-XXXX/XXXX року, на підставі якого третя особа відчужила на користь позивача вказаний житловий будинок. 

Пізніше, ОСОБА_4 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку № X, що знаходиться по вул. Xxxxx, в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області – недійсним, в зв’язку з тим, що Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2007 року по справі № X-XXXX/XXXX року, на підставі якого за ОСОБА_1 було визнано право власності на вказаний вище житловий будинок, було скасовано 11 липня 2007 року. З вказаних вище підстав Бориспільський міськрайонний суд Київської області 13 травня 2008 року ухвалив рішення про задоволення вимог ОСОБА_4, визнавши недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, не зважаючи навіть на положення ст. ст. 203,215 ЦК України, оскільки в момент вчинення договору купівлі-продажу житлового будинку, цей правочин відповідав вимогам вказаних вище нормам Цивільного кодексу України, оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2007 року по справі № X-XXXX/XXXX року було скасовано лише через два місяці після укладання вказаного договору купівлі-продажу, що не дає підстав для визнання його недійсним.          

Таким чином, ОСОБА_4 не визначає та оспорює право власності позивача на житловий будинок № X, що знаходиться по вул. Xxxxx, в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, набутого ним на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_3, 6 червня 2007 року.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. 

Тобто, зі змісту наведеної вище норми випливає, що будь-яка особа, яка набула права власності на майно має право пред’явити позов до іншої особи, яка не визнає, оспорює чи заперечує право власності особи на це майно, що не знаходяться з власником у зобов’язальних чи інших відносинах з приводу спірної речі, та не порушує право власності на цю річ, а лише внаслідок висловлювань та певних дій з його боку, виникає загроза порушення права власності на майно.  

Тому, з підстав викладених вище, відповідач вважає, що позивач не є належним власником житлового будинку, оскільки третя особа не мала право укладати з позивачем договір купівлі-продажу житлового будинку,з тих підстав, що не набула належного права власності на цю річ, і як наслідок позивач також не є належним та законним власником житлового будинку.

Проте, враховуючи невизнання та оспорювання відповідачем права власності позивача на житловий будинок, позивач має право пред’явити позов про визнання права власності на житловий будинок, оскільки він є законним та правомірним його власником, що полягає в наступному.

Як було зазначено вище, що на момент укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, третя особа мала зареєстроване право власності на нього, про що, на час підписання договору, було надано правовстановлюючий документ на нерухоме майно, а саме рішення Бориспільського міськрайонного суду Київського області від 20 квітня 2007 року по справі № X-XXXX/XXXX року, яке зареєстроване в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 11 травня 2007 року за № XXXX.

На момент укладання договору купівлі-продажу, нотаріусом було перевірено належність тертій особі житлового будинку на праві власності, що підтвердило наявність у третьої особи права власності на нерухоме майно набуте на підставі вказаного вище рішення Бориспільського міськрайонного суду.

Таким чином, позивач не мав жодних сумнівів з приводу того, що третя особа є власником житлового будинку, що і було підставою для укладання договору купівлі-продажу цього майна.

Однак, відповідач вважає, що третя особа не мала право на відчуження житлового будинку, оскільки фактично не набула права власності на нього в установленому законом порядку, а тому не мала право відчужувати його на користь будь-яких третіх осіб, в тому числі і на користь позивача.

Проте, ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього.

Як передбачено ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При таких обставинах, якщо навіть припустити, що житловий будинок був відчужений третьою особою на користь позивача незаконно, тобто коли третя особа не мав права власності на житловий будинок чи володів цим майном на момент його відчуження за певних правових обставин незаконно або ж без достатніх правових підстав, позивач не знав і не міг знати про вказані вище обставини, оскільки в момент вчинення договору купівлі-продажу житлового будинку з боку третьої особи були надані всі документи, які підтверджують право власності на житловий будинок, які були перевірені як нотаріусом, який посвідчував правочин так і позивачем. 

Таким чином, позивач в будь-якому випадку має статус добросовісного набувача житлового будинку і набув з підстав передбачених ст. 330 ЦК України право власності на цю річ, і тому вона не може бути витребувана від позивача, оскільки не містить підстав передбачених ст. 388 ЦК України.

Тим більше, звертаю увагу суд на те, що в момент вчинення договору купівлі-продажу, відповідач не мав зареєстроване в установленому законом порядку, право власності на житловий будинок, і як наслідок не був його власником, а тому це майно не могло бути ним загублене, викрадене або іншим чином бути таким, що вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

Таким чином, з підстав передбачених ст. ст. 330, 388, 392 ЦК України, позивач є добросовісним набувачем житлового будинку № X, що знаходиться по вул. Xxxxx, в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, внаслідок чого має право визнати право власності на це майно, пред’явивши відповідний позов як добросовісний набувач до особи яка оспорює чи не визнає наявність цього права в позивача.  

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 82, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 330, 388, 392 Цивільного кодексу України, -  

ПРОШУ:

1.      ОСОБА_8 добросовісним набувачем житлового будинку № X, що знаходиться по вул. Xxxxx, в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 6 червня 2007 року,  посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу, ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № XXXX.

2.      Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № X, що знаходиться по вул. Xxxxx, в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області.  

ДОДАТКИ:

1.      Копія позовної заяви – 2 примір.

2.      Копія Договору купівлі-продажу житлового будинку від 6 червня 2007 року – 3 примір.  

3.      Копія Витягу з Державного реєстру правочинів – 3 примір. 

4.      Копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно – 3 примір.  

5.      Копія Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 20 квітня 2007 року по справі № X-XXXX/XXXX року – 3 примір.

6.      Копія Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 15 липня 2005 року по справі № X-2388/2005 року – 3 примір.

7.      Копія Ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 11 липня 2007 року по справі № X-7/2007 року – 3 примір.

8.      Копія Ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 27 серпня 2007 року по справі № X-2294/2007 року – 3 примір.

9.      Копія Позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку – 3 примір.

10. Копія довіреності на представництво та захист інтересів в судах – 3 примір.  

11. Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

12. Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання позовної заяви до суду.

«__» травня 2008 року                

 

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                _______________           Ковальчук С.М.

                                                                                 (підпис)   

 

 

 

 

Average: 5 (4 голоси)

Коментарі

Степан,Большое Вам спасибо за віложенній образец иска. Я как практикующий адвокат столкнулся с очень похожей ситуацией и с Вашего позволения воспользуюсь представленным образцом. В иске все изложено довольно грамотно и подробно. Уверен, что такой иск понадобиться многоим практикующим юристам и адвокатам. Еще раз спасибо за помощь и успехов Вам в адвокатской деятельности!

Скажите пожалуйста, было ли по данному делу вступившее в законную силу решение или это просто образец иска, не взятый ни из какого конкретного дела? Спасибо!

Дякую Ольго за увагу до моїх документів. Відповідаючи на Ваше запитання, з радістю повідомляю, що всі без виключення документи, що розміщені на цьому сайті, були розроблені особисто мною у реальних судових справах, в яких я приймав участь або ж були мною підготовлені за завданням клієнта. Це ж стосується і позову про визнання права власності за особою як добросовісним набувачем, право якого не визнається іншою особою. Позов був складений мною в далекому 2008 році і рішенням Бориспільського міськрайонного суду, за головування судді Завірюхи О.В., він був задоволений повністю. Жоден із часників судового розгляду не зверталися з апеляційною скаргою в порядку його перегляду апеляційним судом, а тому рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Враховуючи те, що відомості про клієнта, а також питання з яким він звертався до мене як адвоката становить адвокатську таємницю, більш детальну інформацію нажаль я надати не можу.

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації