Про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася за участі наземних транспортних засобів

У відповідності до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 

Тому, ч.1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. 

Таким чином, враховуючи те, що третя особа в момент дорожньо-транспортної пригоди перебувала в трудових правовідносинах з юридичною особою і була її працівником, та керувала транспортним засобом в силу своїх трудових обов’язків, цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачу з вини працівника, з підстав передбачених ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, несе виключно юридична особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки. 

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).     

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1194 ЦК України, ст. ст. 22, 29, 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» та на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова компанія зобов’язана відшкодувати особі оцінену шкоду, яка становить витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу і є прямими збитками, заподіяних йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди.   

До Бориспільського міськрайонного суду

Київської області

                                            

Позивач:     ОСОБА_1, 

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1

засоби зв’язку: невідомі

 

Представник позивача:        

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі договору,          

місце знаходження:

АДРЕСА_2 

 

Відповідачі:         

Товариство з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_1»,

юридична адреса місця знаходження:

АДРЕСА_3

Засоби зв’язку: невідомі.

                              

Приватне акціонерне товариство

«НАЗВА_2»

юридична адреса місця знаходження:

АДРЕСА_4

 

Третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмету спору:        

ОСОБА_3,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_5

засоби зв’язку: невідомі.     

                 

Ціна позову: 21 213 грн. 13 коп.  

 

 

П О З О В Н А    З А Я В А

Про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів

8 червня 2012 року о 20 год. 20 хв., в м. Борисполі по вул. Xxxxxxxxx Шлях, ОСОБА_3, перебував за кермом автомобіля «ЧАЗ» А074, державний номерний знак ВА XXXX АЕ та виконуючи маневр повороту ліворуч, не надав перевагу в русі автомобілю «Шкода», державний номерний знак АІ XXXX ВН, який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив п. 16.6 Правил дорожнього руху та здійснив дорожньо-транспортну пригоду, в якій автомобілі отримали механічні пошкодження.       

На місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди, інспекторами ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області була складена схема дорожньо-транспортної пригоди та відібрано пояснення від учасників самої пригоди, в результаті чого відносно ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України, який був направлений на розгляд Бориспільському міськрайонному суду Київської області.     

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду, ОСОБА_4, від 3 липня 2012 року по справі № 3/1005/2675/2012 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, неправомірними діями якого було спричинено шкоду транспортному засобу «Шкода», державний номерний знак АІ XXXX ВН, внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України. На підставі цієї ж Постанови, суд застосував до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

 

Власником автомобіля «Шкода», державний номерний знак АІ XXXX ВН, є ОСОБА_1, який належить йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 18 травня 2010 року серія САА № 661843, виданого Бориспільським РЕВ УДАІ ГУ МВС України в Київській області.

На підставі ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, був пошкоджений автомобіль позивача, що заподіяло йому як матеріальну так і моральну шкоду, і така шкода підлягає відшкодуванню відповідачами, з наступних підстав.  

Власником транспортного засобу «ЧАЗ» А074, державний номерний знак ВА XXXX АЕ є ОСОБА_5, про що свідчить його свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СРГ № 153832, виданого 4 квітня 2008 року Кіровоградським РЕВ ДАІ УМВС України в Кіровоградської області.

1 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності, був укладений договір оренди, на підставі якого відповідач, ТОВ «НАЗВА_1», прийняв у строкове платне користування для роботи на приміських та міжміських маршрутах автобус «ЧАЗ» А074, державний номерний знак ВА XXXX АЕ, свідоцтво про реєстрацію СРГ № 153832, рік випуску 2008.        

На підставі вказаного вище договору оренди транспортного засобу, 16 березня 2011 року Бориспільським РЕВ ДАІ був виданий ТОВ «НАЗВА_1» тимчасовий реєстраційний талон Серії ДПА № 83 1151 на транспортний засіб «ЧАЗ» А074, державний номерний знак ВА XXXX АЕ, зі строком його дії до 3 березня 2013 року.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» № 267 від 22 листопада 2011 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу підприємства водієм автотранспортного засобу.

В подальшому, на підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» № 227 від 1 серпня 2012 року, ОСОБА_3 був звільнений з роботи у зв’язку із прогулом без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, в момент дорожньо-транспортної пригоди, володільцем транспортного засобу «ЧАЗ» А074, державний номерний знак ВА XXXX АЕ було Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1», яке мало як юридичну так і фактичну ознаку володільця.  

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в розділі «Суб’єктивний склад сторін у спорі» Узагальнення «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» від 20 червня 2012 року, було роз’яснено, що доказами, що підтверджують правову підставу володіння автомобілем, можуть бути свідоцтво про реєстрацію автомобіля або документ, що підтверджує право користування та (або) розпорядження вказаним автомобілем, і виданий на період дії такого документа тимчасовий реєстраційний талон.

У відповідності до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 

На час дорожньо-транспортної пригоди за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_3, який лише здійснював управління транспортним засобом як працівник ТОВ «НАЗВА_1» в силу своїх трудових обов’язків водія автотранспортного засобу на підставі Наказу про прийняття на роботу за № 227 від 1 серпня 2012 року та Дорожнього листа ТОВ «НАЗВА_1» від 8 червня 2011 року.   

Тому, ч.1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Доказом, вчинення винних та неправомірних дій Гулаєм В.Г, спрямованих на заподіяння шкоди позивачу, - є Постанова судді Бориспільського міськрайонного суду, ОСОБА_4, від 3 липня 2012 року по справі № 3/1005/2675/2012 року, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративні правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини справи щодо вчинення дорожньо-транспортної пригоди та факту заподіяння шкоди позивачу саме з вини третьої особи, в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню під час розгляду справи предметом якої є цивільно-правові наслідки дій третьої особи.

Таким чином, враховуючи те, що третя особа в момент дорожньо-транспортної пригоди перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем, ТОВ «НАЗВА_1» і була її працівником, та керувала транспортним засобом «ЧАЗ» А074, державний номерний знак ВА XXXX АЕ, в силу своїх трудових обов’язків, цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачу з вини третьої особи, з підстав передбачених ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, несе виключно юридична особа, ТОВ «НАЗВА_1», яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки та працівником якої є третя особа, яка під час виконання своїх безпосередніх трудових обов’язків водія і завдала шкоди позивачу.

Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України, який в п. п. 4, 5 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1993 року за № 6, з подальшими змінами та доповненнями, роз’яснив, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв’язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися. Під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Аналогічні роз’яснення були надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках».

 

Після дорожньо-транспортної пригоди, позивачу стало відомо про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача, ТОВ «НАЗВА_1», як володільця джерела підвищеної небезпеки «ЧАЗ» А074, державний номерний знак ВА XXXX АЕ, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СК «НАЗВА_29» на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу серії АВ за № 3259187, виданого 16 травня 2012 року, строком на 1 (один) рік, з 18 травня 2012 року по 17 травня 2013 року,

На підставі вказаного вище договору, відповідач, ТОВ «НАЗВА_1» застрахував свою цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну майну третім особам під час експлуатації наземного транспортного засобу «ЧАЗ» А074, державний номерний знак ВА XXXX АЕ, особами які на законних підставах його використовують, а страхова компанія відповідно взяла на себе обов’язок, у випадку настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди), відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяної з вини страхувальника.     

Як передбачено п.п. 4, 5 Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілому становить 100 000 грн., при цьому франшиза (частина збитків, що не відшкодовується страховиком) складає нуль гривень.   

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).     

В Узагальненні «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» від 20 червня 2012 року, в розділі «спірні питання, пов’язані зі страхуванням автотранспортних засобів, настанням страхових випадків та страхових виплат», Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснив, що «…відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди,  заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників…», «…за змістом положень зазначеного Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик…», «…тому незалежно від того, чи наполягає потерпілий на відшкодуванні шкоди її заподіювачем, відповідальність якого застрахована за договором обов’язкового страхування, суд повинен урахувати відповідальність і страховика…», «…це слід враховувати під час розгляду справ і не допускати стягнення з осіб, які застрахували свою відповідальність, на відшкодування шкоди сум, які за законом мають бути виплачені страховою компанією без права регресної вимоги до винного…», «…отже, у разі якщо потерпілий пред’явив позов безпосередньо до винної особи, він може бути задоволений у тому випадку, якщо особа, яка має нести цивільну відповідальність замість винного (володілець джерела підвищеної небезпеки, страхувальник, роботодавець тощо) має право регресу до винної особи…», «…у випадку, якщо потерпілий у встановленому законодавством порядку звернувся за виплатою страхового відшкодування до страхової компанії, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, але не отримав відшкодування з будь-яких причин, він має звернутись з відповідною вимогою до суду…»

13 червня 2012 року Кривохижа М. П., на підставі Полісу серії АВ за № 3259187 та в порядку передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року, звернувся до ПрАТ «СК «НАЗВА_29» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, надавши всю необхідну інформацію та документи для сплати страхового платежу.

За страховим випадком, що стався 8 червня 2012 року, ПрАТ «СК «НАЗВА_29», був складений страховий Акт № 27-12-00197-01-6/1 та прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування, про що страхова компанія 19 листопада 2012 року повідомила своїм письмовим листом за № 2818.  

З метою визначення розміру шкоди заподіяної позивачу як власнику транспортного засобу, «Шкода», державний номерний знак АІ XXXX ВН, ОСОБА_1, звернувся з відповідною заявою до суб’єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця «ОСОБА_7», який між іншим акредитований ПрАТ «СК «НАЗВА_29», з метою проведення незалежної оцінки визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.  

22 червня 2012 року був складений Акт технічного огляду транспортного засобу № 2937, яким зафіксовано пошкодження транспортного засобу «Шкода», державний номерний знак АІ XXXX ВН, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участі застрахованого транспортного засобу. 

Оцінювач ОСОБА_8, який працює в складі суб’єкта оціночної діяльності фізичної особи – підприємця «ОСОБА_7», 3 липня 2012 року надав звіт з оцінки транспортного засобу за № 2937, у відповідності до висновків якого: вартість відновлювального ремонту складає 15 213 грн. 13 коп., а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Шкода», державний номерний знак АІ XXXX ВН, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 11 559 грн. 57 коп.

В той час, згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Також, ст. 29 Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» передбачено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до п.36.2. ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1194 ЦК України, ст. ст. 22, 29, 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» та на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ «СК «НАЗВА_29», зобов’язане відшкодувати позивачу оцінену шкоду, яка становить витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу і є прямими збитками, заподіяних позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, які становлять, згідно звіту з оцінки транспортного засобу від 3 липня 2012 року за № 2937, - 11 559 грн. 57 коп.   

На момент звернення до суду з цим позовом, страхова компанія не сплатила позивачу оцінену шкоду, порушивши його право на отримання страхового відшкодування, а тому з ПрАТ «СК «НАЗВА_29» на користь позивача необхідно стягнути страхове відшкодування у розмірі 11 559 грн. 57 коп. 

 

Однак, як випливає із висновків оцінювача ОСОБА_8, викладених у звіті з оцінки транспортного засобу від 3 липня 2012 року за № 2937, вартість робіт для повного відновлення транспортного засобу «Шкода», державний номерний знак АІ XXXX ВН, пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді, без врахування зносу, складає 15 213 грн. 13 коп.    

Як вже було зазначено вище, ч.1 ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.  

Тому, відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Також, як передбачено ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В зв’язку з цим, Верховний суд України в п. 9 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 роз’яснив, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.  

Аналогічні роз’яснення були надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в розділі «Порядок визначення шкоди, у тому числі при повній чи частковій загибелі автомобіля» Узагальнення «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках». Крім того, ВССУ роз’яснив, що «…у разі якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків)…».

Таким чином, позивач має право на повне відшкодування збитків, якими є як реальна вартість пошкодженого транспортного засобу (страхове відшкодування), так і вартість робіт, виконання яких необхідно для повного відновлення транспортного засобу

Оскільки страхова компанія здійснює виплату страхового відшкодування, що є витратами, які пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в розмірі 11 559 грн. 57 коп., вартість робіт, виконання яких необхідно для повного відновлення транспортного засобу, становить різницю витрат з відновлення транспортного засобу з врахуванням зносу і без такого врахування, і складає 3 653 грн. 56 коп., що пов’язано з необхідністю використання нових деталей, вузлів та агрегатів під час виконання робіт з повного відновлення транспортного засобу.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в розділі «Спірні питання, пов’язані зі страхування автотранспортних засобів, настанням страхових випадків та страхових виплат» Узагальнення «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» було роз’яснено, що «…Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд зазначив, що згідно зі звітом товарознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля «Деу», пошкодженого у результаті ДТП, становить 7 713 грн 49 коп., а матеріального збитку – 5 675 грн 12 коп. Страховик відповідно до положень договору страхування та вимог закону здійснив виплату позивачеві страхового відшкодування в сумі 5 165 грн 12 коп. Таким чином, апеляційний суд, враховуючи вимоги ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортирних засобів», ст. 1194 ЦК України, дійшов висновку, що страхова компанія виплатила позивачеві страхове відшкодування в повному обсязі, а тому різницю між фактичним розміром та страховим відшкодуванням у сумі 2 458 грн 47 коп. необхідно стягнути на користь позивача з відповідача Д., визнаного винним у скоєнні ДТП…»

Тому, матеріальну шкоду в розмірі 3 653 грн. 56 коп., яка складає витрати необхідні для повного відновлення транспортного засобу без врахування зносу деталей та звісно без врахування страхового відшкодування, виходячи з вимог ст. ст. 22, 1192 ЦК України та на підставі ст. 1172 ЦК України необхідно стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» на користь ОСОБА_1

 

Крім того, позивачу внаслідок винних та неправомірних дій третьої особи, було заподіяно моральну шкоду.

Моральна шкода, завдана позивачу, полягає в порушені його права власності, зокрема внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача, останній зазнав не мало переживань та страждань з приводу того, що особи, відповідальні за збитки не поновлюють порушене право позивача та не сплачують в добровільному порядку шкоду завдану позивачу. Хвилювання та думки про те, як відновити свій транспортний засіб, тримали позивача у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини в сім’ї та на роботі. Також, фактично втративши можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом, позивач змушений витрачати значний час для пересування громадським транспортом на роботу та по робочих справах, а також змінив свій звичний робочий день, оскільки витрачав не мало часу на поїздки до станцій технічного обслуговування, оцінювачів, органів судової влади та державної автомобільної інспекції з метою визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім’ю та роботу. Вказані вище обставини, спричинили ряд негативних наслідків та моральні втрати і страждання для позивача.   

У відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Вказана норма стосується відшкодування як майнової так і моральної шкоди, завданої працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

Таких висновків дійшов Верховний суд України, який в п. 8 Постанови Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами) визначив, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Аналогічних висновків дійшов і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який в розділі «суб’єктивний склад сторін у спорі» в Узагальненні «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках», який між іншим також роз’яснив, що «…в деяких випадках суди не враховують, що положення ст. 1172 ЦК України стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди…»

Однак, як випливає з положення ст. ст. 22, 26-1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», страхова компанія не відшкодовує потерпілому моральну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, оскільки обов’язок відшкодування моральної шкоди покладається на страхову компанію виключно у випадку заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого і лише в розмірі 5 % страхової виплати.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, передбачено, що розмір  відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає  залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтування таких висновків знайшло своє відображення і в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Судова практика розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках».

Враховуючі те, що суб’єктом відповідальності за шкоду, заподіяну позивачу третьою особою, у відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України, є відповідач, ТОВ «НАЗВА_1», з яким третя особа перебуває в трудових правовідносинах, така юридична особа зобов’язана відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, яку останній оцінює в розмірі 5 000 (п’яти тисяч) грн.

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 29, 26-1, 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», -

П Р О Ш У:

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «НАЗВА_2» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, що становлять витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у розмірі 11 559 (одинадцяти тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 57 коп.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (збитки), заподіяну йому внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді, що становить різницю витрат, необхідних для виконання робіт з повного відновлення транспортного засобу, та реальною вартістю пошкодженого транспортного засобу (страховим відшкодуванням), у розмірі 3 653 (трьох тисяч шістсот п’ятдесяти трьох) грн. 56 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п’яти тисяч) грн.  

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «НАЗВА_2» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» на користь ОСОБА_1, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.    

ДОДАТКИ:

1.Копія позовної заяви про відшкодування шкоди – 3 примір.

2. Копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого ОСОБА_1 – 4 примір. 

3. Копія Довідка ВДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області – 4 примір.   

4.Копія Постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, ОСОБА_4, про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності – 4 примір.  

5.Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого ОСОБА_5 та тимчасового реєстраційного талону, виданого ТОВ «НАЗВА_1» – 4 примір.

6. Копія Довіреності виданої ОСОБА_5 та посвідченої нотаріально від 3 березня 2011 року за № 297 – 4 примір.

7. Копія договору оренди транспортного засобу, укладеного між ТОВ «НАЗВА_1» та ФОП ОСОБА_6, від 1 квітня 2011 року – 4 примір.

8. Копія Наказу ТОВ «НАЗВА_1» про прийняття ОСОБА_3 на роботу водієм автотранспортного засобу від 22 листопада 2011 року – 4 примір.  

9. Копія Наказу ТОВ «НАЗВА_1» про звільнення ОСОБА_3 з роботи від 1 серпня 2012 року – 4 примір.

10. Копія Дорожнього листа ТОВ «НАЗВА_1» від 8 червня 2012 року – 4 примір.

11. Копія Полісу обов’язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 травня 2012 року Серії АВ за № 3259187 – 4 примір.  

12. Копія Повідомлення ПрАТ «СК «НАЗВА_29» про дорожньо-транспортну пригоду від 13 червня 2012 року – 4 примір.

13. Копія Письмового листа ПрАТ «СК «НАЗВА_29» про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування від 19 листопада 2012 року за № 2818 – 4 примір.   

14. Копія Звіту з оцінки транспортного засобу за № 2937, станом на 03.07.2012 року – 4 примір.    

15. Копія Паспорту ОСОБА_1 – 4 примір.

16. Копія Довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 – 4 примір. 

17. Копія Договору про надання юридичних послуг пов’язаних із захистом прав та представництвом інтересів повіреного в судах – 4 примір.  

18. Платіжний документ про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду   

 

«__» березня 2013 року                   

  

Представник позивача,

якій діє на підставі договору                                            __________                                                         Ковальчук С.М.

                                                                                      (підпис)

Average: 3.5 (4 голоси)

Коментарі

Здравствуйте. Мы добились от СК повторной выплаты, т.к. при ознакомлении нами ф офисе СК с отчетом их эксперта выяснилось, что в протоколе осмотра ТС нет нашей подписи и нет кое-каких деталей, подлежащих замене. Была произведена доплата по отчету нашего независимого эксперта. У меня вопрос- кто оплатит нашу экспертизу?

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації