Відзив на апеляційну скаргу в господарській справі про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором поставки товарів, внаслідок не належного виконанння грошового зобов"язання

За загальним правилом, яке випливає з тлумачення положення пункту Договору поставки товарів, постачальник виплачує покупцю штраф в розмірі 10 (десять) % від загальної вартості договору, і лише у тому випадку, якби покупець скористався свої правом зменшити розмір остаточного платежу на суму штрафу, останній повинен був повідомити постачальника про обрання ним саме такого способу утримання штрафної санкції, на відміну від загального правила її нарахування. Проте, покупцем такі дії вчинені не були, що аж ніяк не може свідчити про обрання ним такого способу утримання штрафної санкції як зменшення розміру остаточного платежу на суму такого штрафу.    

Крім того, відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду

Як передбачено ч.5 ст. 254 ГК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день

Оскільки останній день десятиденного строку, що обчислюється календарними днями та передбачений Договором поставки, в межах якого не настає відповідальність позивача у вигляді застосування відповідачем штрафної санкції, - припадає на вихідний день – неділю, днем закінчення десятиденного строку виконання позивачем зобов’язання щодо поставки товарів згідно Договору, зі спливом якого відповідальність позивача не настає - є перший за таким вихідним днем робочий день, - понеділок. 

До Київського апеляційного господарського суду  

04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 1

 

Позивач:         

Товариство з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_1»,

місце знаходження:

АДРЕСА_1   

Ідентифікаційний код:

 

Відповідач:       

Товариство з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_2»,

місце знаходження:

АДРЕСА_2

Ідентифікаційний код:

 

Справа № XXXX-XX/XXXX-2012-10/513-2012                                                                                                      

Розгляд справи:

Головуючий суддя: ОСОБА_2

 

ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2»

про скасування рішення Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2013 року по справі

№ XXXX-XX/XXXX-2012-10/513-2012 

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» звернулося до Господарського суду м. Києві з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором поставки від 19 серпня 2011 року за № XXX/д внаслідок не належного виконання грошового зобов’язання.      

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2013 року в господарській справі № XXXX-XX/XXXX-2012-10/513-2012 позовні вимоги ТОВ «НАЗВА_1» задоволені частково, стягнуто на його користь з ТОВ «НАЗВА_2» грошові кошти: основного боргу – 136 081 грн. 73 коп., пені – 8 141 грн. 37 коп., 3% річних – 1 588 грн. та судові витрати – 2 916 грн. 30 коп.  

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ «НАЗВА_2» звернулося з апеляційною скаргою з вимогами про скасування рішення Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2013 року та ухвалення нового рішення про відмову ТОВ «НАЗВА_1» в задоволенні його позовних вимог, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.  

Однак, подана ТОВ «НАЗВА_2» апеляційна скарга, на думку позивача, не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. 

При таких обставинах, Апеляційну скаргу ТОВ «НАЗВА_2» необхідно залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2013 року по справі № XXXX-XX/XXXX-2012-10/513-2012 - залишити без змін, з наступних підстав.

1.Відповідач, в поданій ним апеляційній скарзі, в рахунок обґрунтування підстав для скасування рішення господарського суду посилається виключно на те, що «…в порушення норм процесуального права суд зазначив, що ТОВ «НАЗВА_2» не довів, що він скористався своїм правом на утримання 45 360, 58 грн. і що лист – претензія від 31 липня 2012 року з якого Позивачу було повідомлено, що з нього утримана сума штрафу у розмірі 45 360,58 грн. не є підтвердженням, того що Відповідач зменшив суму остаточного платежу на 45 360,58 грн. …», і як наслідок приходить до висновку, що нібито «…відповідачу є не зрозумілим, що саме для суду може бути підтвердженням того, що відповідач скористався своїм правом передбаченим п. 8.3. Договору та утримав з останньої суми платежу 45 360,58 грн.…».

Однак, позивач вважає, що наведені вище відповідачем підстави для скасування рішення суду першої інстанції - є необґрунтованими, а сама апеляційна скарга не містить належного обґрунтування порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, чи інших доводів, які б надали підстави дійти висновків про незаконність судового рішення і як наслідок необхідність його зміну чи скасування апеляційним судом, що полягає в наступному.  

19 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» був укладений договір постачання товару за № XXX/Д., у відповідності до п. п. 1.1., 1.2. якого, постачальник приймає на себе зобов’язання виконати поставку мінібарів, відповідно до специфікації та вихідних даних для замовлення мінібарів, які є невід’ємною частиною даного Договору, а покупець зобов’язаний прийняти товар належної якості та оплатити їх вартість згідно умов даного Договору. 

Позивач, на виконання своїх зобов’язань, передбачених п. 2.1. Договору, здійснив поставку товарів, а саме мінібарів РВ-40, в кількості 181 шт., доказом чого є підписаний між позивачем та відповідачем 28 листопада 2011 року Акт № ОУ-0000502 здачі – приймання робіт (надання послуг), а також видаткова накладна від 28 листопада 2011 року за № РН-000158.

Проте, позивач не в повній мірі дотримався взятого на себе зобов’язання щодо строків поставки товарів, поставивши їх не 17 листопада 2012 року, а 28 листопада 2012 року, тобто прострочення постачання товарів становить 11 календарних днів.

У відповідності до п. 8.3 Договору поставки товарів від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д, у випадку, якщо затримка поставки товарів Постачальником триває більше ніж 10 (десять) календарних днів, Постачальник виплачує покупцю додатково штраф в розмірі 10 (десять) % від загальної вартості договору. Покупець має право зменшити розмір остаточного платежу, передбаченого цим договором на суму даного штрафу.

Таким чином, вказане вище положення п. 8.3 Договору поставки товарів передбачає лише одну штрафну санкцію за порушення позивачем свого господарського зобов’язання щодо строків поставки товарів, а саме штраф у розмірі 10 % від загальної вартості договору.

Одночасно, п. 8.3 Договором поставки передбачено два способи утримання штрафної санкції, - шляхом сплати її позивачем на користь відповідача або ж шляхом зменшення відповідачем розміру остаточного платежу на суму штрафу. Тобто, відповідачу надано право обрати один із способів утримання однієї і тієї ж штрафної санкції.

За загальним правилом, яке випливає з тлумачення положення п. 8.3 Договором поставки товарів, постачальник виплачує покупцю штраф в розмірі 10 (десять) % від загальної вартості договору, і лише у тому випадку, якби відповідач скористався свої правом зменшити розмір остаточного платежу на суму штрафу, останній повинен був повідомити позивача про обрання ним саме такого способу утримання штрафної санкції, на відміну від загального правила її нарахування, та сплатити позивачу остаточний платіж, зменшивши його на суму штрафу. Проте, відповідачем такі дії вчинені не були, що аж ніяк не може свідчити про обрання ним такого способу утримання штрафної санкції як зменшення розміру остаточного платежу на суму такого штрафу.    

Тому, є належними та достатньо обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що «…покупець має право зменшити розмір остаточного платежу в розмірі 136 081, 73 грн. на суму 45 360,58 грн. штрафу, що є наданим покупцю правом, яке він використовує на власний розсуд у випадку затримки поставки товарів постачальником більше ніж 10 (десять) календарних днів…»

Як випливає зі змісту письмового листа ТОВ «НАЗВА_2» від 31 липня 2012 року за № XX, відповідач нібито повідомив позивача про наявність прострочення ним поставки товарів на 11 календарних днів, і з посиланням на положення п. 8.3. Договору поставки, зазначає, що сума штрафу становить 45 360,58 грн.

Однак, відповідач своїм листом від 31 липня 2012 року за № XX не повідомив позивача про обрання ним саме такого способу утримання штрафної санкції, як зменшення остаточного платежу, у розмірі 136 081 грн. 73 коп. на суму штрафу, який складає 45 360,58 грн., а тому об’єктивно встановити, що відповідач скористався саме таким правом, на відміну від загального правила нарахування та утримання штрафу не можливо. Більш того, що в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази підтвердження такій обставині як використання відповідачем свого права на зменшення остаточного платежу на суму штрафу.

Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, зокрема чек, квитанція чи інший розрахунковий документ, які б свідчили про направлення відповідачем письмового листа від 31 липня 2012 року за № XX на адресу позивача у справі.    

В зв’язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні про те, що «…належних доказів звернення покупця до продавця з претензійною вимогою про сплату штрафу в розмірі 45 360 грн. 58 коп. до суду не надано, а з листа № XX від 31.07.2012 року суд унеможливлений дійти одностайного висновку про факт отримання його постачальником, що не доводить в достатньому обсязі доводів відповідача, викладених ним у запереченнях на позовну заяву, про використання продавцем наданих йому Договором прав щодо утримання штрафу…» 

Крім того, як випливає з положення п. 8.3 Договору поставки, право на зменшення відповідачем остаточного платежу, що становить 136 081 грн. 73 коп., і підлягає сплаті позивачу, на суму штрафної санкції в розмірі 45 360 грн. 58 коп. можливо виключно під час здійснення ним оплати вказаної вище грошової суми коштів як остаточного платежу на користь позивача з одночасним вирахуванням такого штрафу. Проте, відповідач на сьогоднішній день в добровільному порядку не виконав належним чином своє грошове зобов’язання, передбачене п. п. 3.1, 3.2., 3.5. Договору поставки, не сплативши остаточну грошову суму коштів, а тому позбавлений законних підстав посилатись на те, що ним був зменшений розмір остаточного платежу на суму штрафу

Таких же обґрунтованих висновків дійшов і суд першої інстанції у своєму рішенні, зазначивши, що «…доказів здійснення покупцем повного платежу за договором з урахуванням використання відповідачем наданого йому права на зменшення розміру остаточного платежу в сумі 45 360, 58 грн. штрафу до суду не представлено…»   

Більш того, хотілося б звернути увагу апеляційний суд і на інші обставини, які на думку позивача мають суттєве значення та які свідчать про законність та обґрунтованість судового рішення господарського суду, і безпідставність доводів апелянта, зокрема

З метою реалізації відповідачем свого суб’єктивного права на притягнення позивача до господарської відповідальності за не належне виконання ним свого зобов’язання щодо поставки товарів, ним добровільно був обраний такій способів утримання  штрафної санкції, - як звернення з позовом до Господарського суду м. Києва до позивача про стягнення з нього штрафу у розмірі 45 360 грн. 57 коп., і спростовує твердження відповідач, що він скористався правом зменшити розмір остаточного платежу на користь позивача на суму штрафної санкції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 7 березня 2013 року у справі № XXXX-XX/XXXXX-2012, в частині заявленого ТОВ «НАЗВА_2» позову до ТОВ «НАЗВА_1» про стягнення штрафу у розмірі 45 360 грн. 57 коп. на підставі п. 8.3 Договору поставки – відмовлено з підстав їх необґрунтованості. На час подання відзиву на апеляційну скаргу дане рішення суду не набрало законної сили, оскільки ТОВ «НАЗВА_2» звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду.

Таким чином, якщо відповідач звернувся з окремим позовом до суду з вимогами про стягнення штрафу в розмірі 45 360 грн. 57 коп., що складає 10 % від загальної вартості Договору, відповідач цими діями сам підтвердив, що ним не було вирахувано суму штрафу в розмірі 45 360 грн. 57 коп. з остаточного платежу, який підлягає сплаті згідно п. 3.4. Договору поставки, на користь позивача.     

Крім того, відповідач не має право одночасно обирати два способи застосування та утримання однієї і тієї ж штрафної санкції за одне й те ж господарське правопорушення, оскільки такий порядок його застосування суперечить загальним засадам господарського законодавства щодо притягнення учасника господарських відносин до господарської відповідальності і застосування штрафних санкцій, і відповідач, у такий спосіб, має на меті двічі притягнути позивача до однієї і тієї ж відповідальності за одне й те ж правопорушення.

2. Також звертаю особливу увагу суд апеляційної інстанції на те, що відповідальність позивача, що передбачена п. 8.3 Договору поставки товарів від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д, взагалі не настала, а тому відповідач безпідставно та необгрунтовано посилається на ту обставину, що ним було та може бути утримано штраф у розмірі 10 % від загальної вартості Договору (вартості товарів), що складає 45 360 грн. 57 коп., з остаточного платежу, який підлягає сплаті на користь позивача, виходячи з наступних обставин

У відповідності до п. 2.1. Договору поставки, Постачальник зобов’язаний здійснити поставку товару протягом 90 календарних днів з дня перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника грошових коштів, передбачених п. 3.4. цього Договору.

В зв’язку з цим, відповідачем 19 серпня 2011 року було  перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошову суму коштів у розмірі 317 524 грн. 03 коп., що становить 70 від Загальної вартості Договору поставки.     

Таким чином, останнім строком (днем) належного виконання позивачем взятого на себе зобов’язання щодо поставки товарів передбачених Договором поставки, а саме мінібарів РВ-40, в кількості 181 шт., є 17 листопада 2012 року.

Проте, позивач не в повній мірі дотримався взятого на себе зобов’язання щодо строків поставки товарів, поставивши їх не 17 листопада 2012 року, а 28 листопада 2012 року, тобто прострочення постачання товарів становить 11 календарних днів.

У відповідності до п. 8.3 Договору поставки товарів від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д, у випадку, якщо затримка поставки товарів Постачальником триває більше ніж 10 (десять) календарних днів, Постачальник виплачує покупцю додатково штраф в розмірі 10 (десять) % від загальної вартості договору. Покупець має право зменшити розмір остаточного платежу, передбаченого цим договором на суму даного штрафу.

10-й день прострочення поставки товарів згідно умов договору припадає на вихідний день – неділю, 27 листопада 2011 року (як відповідно і 26 листопада 2011 року  є 9 днем прострочення поставки товарів також припадає на вихідний день – суботу).   

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду

Як передбачено ч.5 ст. 254 ГК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

11-й день прострочення поставки товарів згідно умов договору припадає на перший робочий день – понеділок, 28 листопада 2011 року. В цей день, 28 листопада 2011 ркоу, позивач виконав своє зобов’язання щодо поставки товарів згідно Договору.       

Таким чином, оскільки останній день десятиденного строку, що обчислюється календарними днями та передбачений п. 8.3 Договору поставки, в межах якого не настає відповідальність позивача у вигляді застосування відповідачем штрафної санкції, - припадає на вихідний день – неділю, днем закінчення десятиденного строку виконання позивачем зобов’язання щодо поставки товарів згідно Договору, зі спливом якого відповідальність позивача не настає - є перший за таким вихідним днем робочий день, - понеділок, 28 листопада 2012 року.

Отже, відповідальність позивача, вставлена п. 8.3 Договору поставки, не настала, оскільки 11-тий календарний день, який припадає на 28 листопада 2011 року і є першим робочим днем, що слідує за вихідним днем, - на підставі ст. ст. 251, 254 ЦК України, є днем закінчення десятиденного строку, а тому відсутні правові підстави для застосування відповідачем штрафної санкції до позивача і її застосування можливе лише за умови, якби позивач не виконав зобов’язання щодо поставки товарів в цей же перший робочий день, що слідує за вихідним, 28 листопада 2011 року.   

Проте, позивач в перший робочий день, що слідує за вихідним днем, 28 листопада 2011 року, здійснив поставку та доставку товарів, що були предметом договору.   

Наведені вище обставини та їх нормативне обґрунтування щодо відсутності правових підстав для нарахування та утримання відповідачем штрафної санкції згідно п. 8.3 Договору поставки товарів від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д, з підстав не порушення позивачем десятиденного строку, з настанням якого може бути нарахована відповідачем штрафна санкція - були викладені позивачем у своїх письмових поясненнях, приєднаний до матеріалів справи, однак суд першої інстанції чомусь залишив їх поза увагою, не надавши чомусь відповідної оцінки.   

Крім того, саме з наведених вище підстав, рішенням Господарського суду м. Києва від 7 березня 2013 року у справі № XXXX-XX/XXXXX-2012, Товариству з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» було відмовлено у задоволенні вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» про стягнення суми штрафу в розмірі 45 360 грн. 58 коп.   

Тому на підставі ст.ст. 4, 22, 32, 96 ГПК України, -

П Р О Ш У: 

1.Рішення Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2013 року у справі № XXXX-XX/XXXX-2012-10/513-2012 - залишити без змін;

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» на Рішення Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2013 року у справі № XXXX-XX/XXXX-2012-10/513-2012 – залишити без задоволення;

ДОДАТКИ:

1.   Рішення Господарського суду м. Києва від 7 березня 2013 року у справі № XXXX-XX/XXXXX-2012

2.   Довіреність на представництво інтересів позивача у судах

 

«__» квітня 2013 року

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності      

 

         ______________

               (підпис)

 

 Ковальчук С.М.       

Average: 5 (2 голоси)

Коментарі

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації