Заява про забезпечення доказів шляхом витребування та огляду письмових документів

              До Бориспільського міськрайонного суду

                    Київської області   

 

Заявник:    ОСОБА_1,  

місце проживання:  

АДРЕСА_1.

 

   Представник

         заявника:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце проживання:

АДРЕСА_2

  

          Заінтересовані особи:     ОСОБА_3

                                                                                  місце проживання:

                                                                         АДРЕСА_3

  

ОСОБА_4,

місце проживання: АДРЕСА_4

 

З А Я В А

Про забезпечення доказів шляхом витребування та огляду

письмових документів 

На скільки мені стало відомо від довірителя, 21 липня 2008 року в с. Іванків, Бориспільского району Київської області, померла її рідна сестра ОСОБА_5 у віці 79 років, про що в книзі реєстрації смерті 24 липня 2008 року був зроблений відповідний актовий запис про смерть за № XXXXX підтвердженням чого є свідоцтво про смерть, видане відділом реєстрації смерті у м. Києві 24 липня 2008 року.

В рахунок підтвердження того, що ОСОБА_1 являється рідною сестрою ОСОБА_5 свідчить її свідоцтво про народження від 13 лютого 1975 року та свідоцтво про одруження від 19 лютого 1949 року, з яких випливає, що ОСОБА_1 мала прізвище до одруження «НАЗВА_1», та одних і тих же батьків, що і ОСОБА_5, однак внаслідок укладання та реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, змінили прізвище з «НАЗВА_1» на «НАЗВА_2».

Задовго до смерті та на момент самої смерті, ОСОБА_5 постійно проживала в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, де і була похована, про що свідчить довідка видана Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області від 24 липня 2008 року за № XXXX.

Протягом всього літнього життя ОСОБА_5, утриманням та постійною допомогою займалася її рідна сестра ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_5 організацію її поховання та всі витрати пов’язані з цим понесла ОСОБА_1, про що свідчить довідка видана Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області від 24 липня 2008 року за № XXXX.

До складу спадщини ввійшло всі права та обов’язки ОСОБА_5, а саме майнові права на майно, яке належало їй на праві власності: 1/2 частина житлового будинку, який знаходиться в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори 20 травня 1982 року  та квартира № 69, яка знаходиться в житлово-будівельному кооперативі «НАЗВА_3» (реорганізований в об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАЗВА_4») м. Києва, по Русанівській Набережній, в будинку за № 24/51, який належить їй на підставі акту приватизації квартири, виданого органами місцевого самоврядування.

 Враховуючи те, що ОСОБА_5 на момент смерті не мала чоловіка, батьків чи дітей, після її поховання ОСОБА_1, яка останні роки утримувала спадкодавця, піклувалася та матеріально забезпечувала її, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки у відповідності до ст. 1262 ЦК України, належить до другої черги спадкування за законом.

Однак, під час подання, у відповідності до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, де їй стало відомо, що до цієї нотаріальної контори приходили інші люди, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та подали заяви про прийняття спадщини, надавши нотаріусу копію заповіту, складеного ОСОБА_5 за час життя, яким вона розпорядилася своїм майном на випадок смерті, заповівши вказаним вище особам квартиру та 1/2 частину житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом десятої Київської державної нотаріальної контори 15 березня 2002 року, що є підставою для усунення спадкоємців за законом, а натомість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будуть здійснювати свої права на спадкування за заповітом. 

На скільки відомо ОСОБА_1, що її рідна сестра за час життя не складала заповіту на випадок своєї смерті, тим більше на корись ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вказані вище особи практично не бували в ОСОБА_5, не надавали їй жодної допомоги, тим більше не утримували її матеріально та не доглядали за нею в останні роки її життя, а тому ОСОБА_5 фактично ніколи навіть не бачила вказаних вище осіб, які інколи, досить рідко, приходили до неї.

Таким чином, на думку ОСОБА_1, в ОСОБА_5 не було жодних підстав, причини, мотивів чи внутрішніх переконань складати заповіт на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому ОСОБА_1 вважає, що даний заповіт якщо і був складений то під впливом обману, помилки або ж в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.                           

Заповіт за своїм характером та змістом є правочином. Оскільки для виконання правочину (складання заповіту) достатньо волевиявлення однієї сторони, він є одностороннім правочином, тобто для складання і оформлення заповіту як розпорядження майном на випадок смерті необхідно волевиявлення тільки заповідача.

Таким чином, оскільки заповіт є одностороннім правочином до нього застосовуються правові наслідки недодержання сторонами (стороною) при вчиненні правочину вимог закону, що передбачено параграфом 2 Глави 16 ЦК України.   

Отже, ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину (заповіту), а саме:

  1. зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
  2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
  3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
  4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
  5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При таких обставинах, ОСОБА_1 вважає, що під час вчинення та посвідчення правочину, а саме заповіту як розпорядження ОСОБА_5 на випадок її смерті не було дотримано таких вимог до правочину як вільне волевиявлення його учасника, ОСОБА_5, яке повинне відповідати його внутрішній волі.    

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Однак, крім вказаних вище обставин та правового регулювання наведеними вище нормами Закону, в актах цивільного законодавства існує інше спеціальне положення, яке регулює підстави для визнання недійсним правочину (заповіту), зокрема.

У відповідності до ч.1 ст. 255 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

На скільки відомо ОСОБА_1, ОСОБА_5 не була визнана за час свого життя не дієздатною, про що відсутнє рішення суду, оскільки виключно в судовому порядку її могло бути визнано недієздатною.

Проте, Довіритель вважає, що в момент вчинення правочину, а саме складання ОСОБА_5 заповіту як розпорядження на випадок своєї смерті щодо належних їй прав та обов’язків та посвідчення його державним нотаріусом, остання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що полягає в наступному.

ОСОБА_5 на початку 80-х років проходила курс лікування або ж в Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні № 1 імені академіка Павлова або ж в Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні № 3 з приводу психічного розладу здоров’я, в зв’язку з чим в подальшому до кінця її життя в неї спостерігалося порушення сприйняття, мислення, емоцій, інтелекту та пам’яті, постійно змінювалося відношення до життя, суспільства та самої себе. Крім того, вона постійно говорила всім своїм рідним, знайомим та сусідам про те, що «вона може вбити будь-якого і їй за це нічого не буде, оскільки в неї є довідка про те, що вона психічно неврівноважена людина».

Також, хочу звернути увагу нате, що ОСОБА_5 починаючи з 2000 року та до самої смерті тяжко хворіла на ряд інших захворювань, зокрема інфаркт міокарду в передньо-перетинково-верхівковій області 14 грудня 2001 року, інфаркт міокарду в передньо-перетинково-верхівковій області 24 січня 2002 року постінфарктний (14 грудня 2001 року), стенокардія, гіпертонічна хвороба 3 складності, постінфарктний кардіосклероз (2001, 2002 рік), атеросклероз сосудів головного мозку, правобічний кардіогенний гідроторакс, хронічний субатрофічний риніт, атеросклеротичний кардіосклероз, атеросклероз аорти, двостороння пневмонія, реактивний панкротит, дефект міжпредсердної перегородки, хронічний обструктивний бронхіт, розповсюджений остеохондроз та ряд інших захворювань, які в сукупності могли вплинути не усвідомлювала значення своїх дій або ж керування ними.

 В зв’язку з тим, що ОСОБА_5 мала цілий ряд захворювань їй була надана друга група інвалідності.   

При таких обставинах, якщо будуть встановлені та доведені вказані вище обставини щодо медичного та психологічного стану здоров’я ОСОБА_5 в останні роки її життя починаючи з 2000 року та до часу її смерті, в тому числі на момент складання та посвідчення правочину (заповіту), яким є 15 березня 2002 року (на цей час ОСОБА_5 перенесла два інфаркти міокарду), шляхом надання медичними закладами відповідних документальних та інших доказів чи відомостей про вказані вище факти, остання буде визнана такою, що не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті (складання заповіту).

Крім того, у випадку надання вказаних вище документів, вони будуть досить важливими доказами по цивільній справі в суді, виходячи з яких суд зможе призначити по справі судово-психіатричну чи судово-медичну експертизу з метою дослідження та встановлення експертами обставин пов’язаних з тим, чи могла ОСОБА_5 усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті (складання заповіту). 

За таких умов, в залежності від отриманих відомостей щодо психічного чи медичного стану ОСОБА_5, вони можуть бути підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину яким є заповіт як розпорядження на випадок смерті щодо своїх прав та обов’язків з підстав передбачених ст. 201, 215, 255 ЦК України, тобто внаслідок того, що ОСОБА_5 вчинивши вказаний вище правочин не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

За таких умов, не маючи вказаних вище відомостей та документів щодо медичного та психологічного стану здоров’я ОСОБА_5 не можливо підтвердити чи спростувати ті обставини, що остання під час складання заповіту як одностороннього правочину щодо розпорядження своїми правами і обов’язками на випадок смерті усвідомлювала чи ні значення своїх дій та (або) могла чи ні керувати ними, а тому як наслідок не можливо пред’явити позов до суду та заявити в ньому вимоги про визнання недійсним вказаного вище заповіту.   

При таких обставинах, у відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або в них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Складнощі в поданні вказаних в цій заяві доказів полягає в тому, що у відповідності до ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року, допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги; провадження дізнання, попереднього слідства або судового розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду.

За таких умов, ні я як адвокат та представник заявника у суді ні сам заявник не має жодних законних підстав на витребування вказаних вище доказів від медичних установ з приводу психічного стану здоров’я ОСОБА_5, оскільки акти законодавства України надають підстави для отримання відомостей лише за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду.    

Крім того, способами забезпечення судом доказів, згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України, є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходження. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.                                 

Таким чином, у відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України, за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред’явлення нею позову.

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 133, 134, 135 Цивільного процесуального кодексу України, -  

ПРОШУ:

  1. Забезпечити докази шляхом їх витребування з:
  • Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 імені академіка Павлова та Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 3: Копії будь-яких документів чи відомості стосовно проходження лікування ОСОБА_5, 1929 року народження, в період час з 1980 року по 1990 рік, її діагноз та стан психічного здоров’я на момент виписки з лікарського закладу.

ДОДАТКИ:

  1. Копія Заяви про забезпечення доказів – 2 примір.;
  2. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5;
  3. Копія довідки Іванківської сільської ради від 24ю07.2008 року за № XXXX; 
  4. Копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1;
  5. Копія Свідоцтво про одруження ОСОБА_1;
  6. Копія довідки про надання 2 – ї групи інвалідності від 11.11.2002 року; 
  7. Копія виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_1 з Київської міської клінічної лікарні № 1 від 27.12.2001 року;
  8. Копія виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_1 з Київської міської клінічної лікарні № 1 від 15.02.2002 року;
  9. Копія виписки з історії хвороби ОСОБА_1 за № XXX від 204.06.2004 року;
  10. Копія виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_1 за № XXX;
  11. Копія консультативного висновку за № XX від 12.01.2004 року.
  12. Копія консультативного висновку за № 5 від 05.04.2005 року.
  13. Копія консультативного висновку за № XXXXX від 16.12.2003 року.
  14. Копія консультативного висновку від 01.03.2003 року.
  15. Копія довіреності на представництво і захист прав та інтересів у судах;

            20 травня 2009 року                    

 

Представник заявника,

який діє на підставі довіреності       ______________                Ковальчук С.М.    

                                                                                       (підпис)

 

Average: 5 (1 голос)

Коментарі

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації