Позовна заява про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі як об"єктів права спільної сумісної власності подружжя

                         До Бориспільського міськрайонного суду

                                     Київської області   

 

        Позивач:         ОСОБА_1,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1    

фактичне місце проживання: 

АДРЕСА_2

    

          Представник

                 позивача:          Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_3

   

                                      Відповідач:          ОСОБА_3,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_2   

 

Ціна позову: 163 000 грн.

 

                                                                                  «Позивач звільнений від сплати державного мита

на підставі п. 18 ст. 4 Декрету КМ України «Про

державне мито» від 21 січня 1991 року, оскільки

являється інвалідом І-ої групи.» 

 

П О З О В Н А   З А Я В А

Про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, які є об’єктами права

спільної сумісної власності подружжя. 

2 липня 1978 року між ОСОБА_1ем та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб.

Під час перебування позивача та відповідача в шлюбі, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 10 січня 1999 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, які знаходяться в м. Бориспіль, по АДРЕСА_2, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області, ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № XX та зареєстрованого в КП «НАЗВА_3».     

У відповідності до п. 1 вказаного вище договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила житловий будинок, житловою площею 22,6 кв. м. та надвірні будівлі, сарай «Б», вбиральня «Г», льох «В», огорожа, які знаходяться в м. Бориспіль, по АДРЕСА_2  

Крім того, одночасно з укладанням договору купівлі-продажу житлового будинку, 10 січня 1999 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,10 Га, яка знаходиться під житловим будинок та розташована в м. Бориспіль, по АДРЕСА_2.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 січня 1999 року, ОСОБА_3 22 липня 2004 року був виданий державний Акт на право власності на земельну ділянку Серія КВ № XXXXXX, площею 0,10 Га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в м. Бориспіль, по АДРЕСА_2, та який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № XXX.     

Проте, 26 січня 2007 року, між ОСОБА_3 та їх сином, ОСОБА_6 був укладений договір дарування частини земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_6 прийняв у дар частину земельної ділянки, площею 0,04 Га, яка знаходиться в м. Борисполі по АДРЕСА_2. Вказаний договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № XXX.        

Таким чином, вказаний вище житловий будинок та земельна ділянка були придбані відповідачем під час перебування його в шлюбі з позивачем, а тому у відповідності до ст. 22 КпШС (норма закону, яка діяла на момент набуття права власності на майно) вказане майно є їх спільною сумісною власністю, внаслідок чого кожен із подружжя має рівні права щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Також, як передбачено ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Більш того, ч.2 ст. 60 СК України передбачає презумпцію спільності прав на майно набуте за час перебування в шлубі, а саме вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При таких обставинах, у відповідності до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.  

Крім того, починаючи з 2001 року здоров’я ОСОБА_1 почало стрімко погіршуватись, внаслідок чого йому спочатку була надана друга група інвалідності, а в подальшому йому була вже встановлена перша група інвалідності за загальним захворюванням пов’язаним із розсіяним склерозом, в результаті чого він практично прикутий до ліжка. 

В зв’язку з цим, поступово відносини в сім’ї між ОСОБА_1 та його дружиною погіршуються, постійно виникають конфлікти та непорозуміння з приводу всіх питань та проблем, які виникають в сім’ї, що є наслідком байдужого відношення дружини до ОСОБА_1а в результаті його захворювання, а також останнім часом між подружжям виникають непорозуміння з приводу володіння та користування спільним майном, зокрема житловим будинком та земельною ділянкою, що знаходяться в м. Бориспіль, по АДРЕСА_2.  

При таких обставинах, у відповідності до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При цьому, як передбачено ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Крім того, як передбачено ч.1 ст. 71 СК України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При таких обставинах, житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться в м. Борисполі, по АДРЕСА_2, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1у та ОСОБА_3, частки яких у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто по 1/2 частці в праві власності на житловий будинок та земельній ділянці.  

Однак, позивач та відповідач як співвласники житлового будинку та земельної ділянки не можуть досягнути згоди щодо поділу цього майна.

Отже, позивач на підставі ст. ст. 69-71 СК України, має право звернутися до суду з вимогою про поділ майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, що є об’єктом права спільної сумісної власності, при цьому вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності подружжя є рівними.

У відповідності до абз. 1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Таким чином, житловий будинок № XX, що знаходиться в м. Борисполі, по вул. Xxxxxxxx, можливо поділити між позивачем та відповідачем як співвласниками, оскільки є технічна можливість переобладнати будинок в ізольовані квартири, зокрема збудувати додатковий самостійний вихід для іншого співвласника.

Також, у відповідності до абз. 2 п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

При таких обставинах, позивач вважає, що житловий будинок № XX, що знаходиться в м. Борисполі, по вул. Xxxxxxxx, підлягає поділу, оскільки є технічна можливість переобладнати приміщення житлового будинку в ізольовані квартири, виділивши позивачу у власність кімнати житлового будинку, що відповідають вартості 1/2 частки цього будинку, на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи, яка буде призначена під час розгляду справи у суді.      

Крім того, як було зазначено вище, що під житловим будинком, що знаходиться в м. Борисполі, по АДРЕСА_2, знаходиться земельна ділянка, площею 0,06 Га., яка перебуває у спільній сумісній власності позивача та відповідача, набутої на підставі договору купівлі-продажу від 10 січня 1999 року.

В зв’язку з цим, у відповідності до п. «а» ч.2 ст. 89 ЗК України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя.

Тому, ч.4 та ч.5 ст. 89 ЗК України передбачено, що співвласники земельної ділянки,  що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Також, п.п. «е» п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року за № X, передбачено, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що у  випадках,  передбачених  статтями 86-89 ЗК, володіння,  користування та розпорядження земельною ділянкою,  яка перебуває  в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням  суду, а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними,  співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право  вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й  разом  з  іншими учасниками,  які  цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її  виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає  розміру  його  частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право   належить  за  умови  попереднього визначення  розміру  рівних  земельних  часток, якщо  інше  не передбачено  законом  або  не встановлено судом. Набута юридичною особою  земельна  ділянка  не є спільною власністю її засновників, учасників   або  членів  і  не  може  розподілятися  між  ними  як співвласниками.

При таких обставинах, позивач, набувши земельну ділянку в спільну сумісну власність з відповідачем, має право, попередньо визначивши розмір земельних часток, які на думку позивача є рівними, на поділ земельної ділянки в натурі, виділивши у власність частку земельної ділянки, яка відповідає вартості 1/2 частки всієї земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком та необхідна для його обслуговування.

Більш того, у відповідності до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року, одночасно з розв'язанням спору  про  право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними  приміщеннями, суд може також вирішити  позов,  якщо  він  заявлений,  про порядок використання і розпорядження  земельною  ділянкою між громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності.

Крім того, як передбачено п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року за № X, у  справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість  нормального користування будинком і здійснення догляду за ним,  розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель,    розташування  плодово-ягідних   насаджень співвласників,  можливість проходу  з  вулиці  на  подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

Більш того, звертаю увагу суд на те, що відповідно до п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року за № X, Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда,  що  є  спільною  сумісною власністю подружжя,  то у разі поділу  будинку,  будівлі,  споруди  між   подружжям  та  виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою  переходить  це право  у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.  

За таких умов, позивач вважає, що він має право на 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться в м. Бориспіль, по АДРЕСА_2 під житловим будинком, та в зв’язку з цим, земельна ділянка з підстав зазначених вище підлягає поділу відповідно до часток учасників спільної власності в житловому будинку, які є рівними.  

На підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати державного мита, оскільки є інвалідом першої групи, про що свідчить посвідчення, що додається до цього позову.

Ціну позову складає дійсна вартість ½ частини житлового будинку та ½ частини земельної ділянки, які пропонуються до продажу у м. Бориспіль, визначена за аналогічні об’єкти нерухомого майна в цій же місцевості, що складає 163 000 грн., і буде уточнена після призначення та проведення судової будівельно-технічної експертизи.      

Крім того, звертаю увагу на те, що ч.2 ст. 80 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Більш того, як було зазначено вще, позивач на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати державного мита при поданні позову до суду, а тому справедливо та доцільно, відповідно до ч.2 ст. 80 ЦПК України, визначити розмір державного мита під час розгляду справи судом на підставі проведеної судової будівельно-технічної експертизи, якою буде визначено вартість землі та будинку, оскільки в будь-якому випадку призначення такої експертизи буде необхідно для визначення варіантів поділу житлового будинку та земельної ділянки.  

Тому, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 82, 109, 118, 119, 120, 143, 151, 152 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 60, 63, 69-71 Сімейного кодексу України, ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю, п. п. 6, 7, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року, п.п. 18, 18-2, 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року за № X, -  

П Р О Ш У:

1.Поділити житловий будинок № XX, що знаходиться в м. Борисполі, по вул. Xxxxxxxx, що належать на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачу як подружжю, визнавши за ОСОБА_1ем право власності на кімнати будинку, які становлять 1/2 частку вартості житлового будинку.    

2.Визнати за ОСОБА_1ем право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться під частиною житлового будинку та необхідна для його обслуговування, і розташована в м. Бориспіль, по АДРЕСА_2, площа якої складає 0,06 Га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та поділити земельну ділянку в натурі, визнавши право власності на частину земельної ділянки, яка відповідає 1/2 земельній частці.     

3.Призначити судову будівельно-технічну експертизу з метою визначення дійсної вартості житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться в м. Борисполі, по АДРЕСА_2, а також  розроблення варіантів їх поділу, відповідно до ідеальних часток кожного зі співвласників з підготуванням у необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання об’єктів, залишення їх частин у спільній власності, з визначенням грошової компенсації власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну, а також з врахуванням можливості  нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, можливість проходу  з вулиці на подвір'я.

ДОДАТКИ:

1.      Копія позовної заяви – 1 примір.

2.      Копія Договору купівлі-продажу житлового будинку від 10 січня 1999 року – 2 примір.

3.      Копія поверхового плану житлового будинку – 2 примір.

4.      Копія Журналу внутрішніх обмірів і підрахунків площ приміщень – 2 примір.

5.      Копія Державного акті на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року – 2 примір.   

6.      Копія Посвідчення про присвоєння першої групи інвалідності – 2 примір.

7.      Копія паспорту громадянина України – ОСОБА_1а – 2 примір.

8.      Копія Ідентифікаційного номеру ОСОБА_1а – 2 примір.

9.      Копія довіреності на представництво та захист інтересів в судах – 2 примір.  

10. Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

8 жовтня 2010 року                     

 

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                _____________                                Ковальчук С.М.

                                                                                 (підпис)   

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації