Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції у цивільній справі про визнання за особою права на перепланування квартири

                До Апеляційного суду Київської області

                                   через Бориспільський міськрайонний суд

                                   Київської області  

 

                           Відповідачі:        ОСОБА_1,

                                                           місце проживання:

АДРЕСА_1

 

                                                           ОСОБА_2,

місце проживання: 

АДРЕСА_1

 

Представник 

                відповідачів (адвокат):         Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_3

 

Інші учасники цивільного процесу:

  

                               Позивачі:         ОСОБА_4,

                                                           місце проживання:

АДРЕСА_1

 

                                                           ОСОБА_5,

місце проживання: 

АДРЕСА_1

 

Цивільна справа № X/1005/ХХХ/2012 року

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 9 квітня 2012 року по справі № X/1005/ХХХ/2012 року

9 квітня 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення по справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1  та ОСОБА_2 про визнання за позивачами права на перепланування квартири.   

Суд першої інстанції своїм рішенням вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5задовольнив задовольнив повністю, визнавши за ними право на перепланування житлової квартири № X по вул. Xxxxxxxxx 15 в м. Борисполі Київської області.      

Однак, відповідачі вважають, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому, суд не повно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення, яке більш того не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких умов, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 квітня 2012 року по цивільній справі № X/1005/ХХХ/2012 року  необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно відмовити повністю, за наступних підстав.  

1. Суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку про задоволення позову посилаючись на те, що «…враховуючи наявність дозволу виконавчого комітету місцевої ради на виконання робіт по переобладнанню квартири, згоду наймодавця на перепланування, ту обставину, що в квартирі проживають дві сім’ї, в кожній з яких є різнополі діти, при цьому відсутність ізольованих приміщень для сімей, суд дійшов висновку, що за таких обставин, слід визнати за позивачами право на перепланування вказаної квартири, що в даному випадку, є доцільним способом створення належних умов для проживання двох сімей, враховуючи, що це буде відповідати інтересам останніх, незалежно від порядку користування квартирою…».

Апеляційний суд, в обґрунтування залишаючи рішення суд першої інстанції без змін, постановлений ним ухвалі посилається на те, що «…у даному випадку оспорюється право, а не факт перепланування, варіанти, способи або можливості його перепланування, з урахуванням інтересів всіх наймачів та членів сім’ї …». В іншій частині мотиви і підстави за яких апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачами вимог, аналогічні тим, що були зазначені в судовому рішення Бориспільським міськрайонним судом. 

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинне буди законним та обґрунтованим.

Однак, звертаю увагу суд касаційної інстанції на абсолютно незаконні, необґрунтовані та необ’єктивні висновки суду як першої так і апеляційної інстанції в частині надання позивачам права на перепланування квартири виходячи з тих обставин, що були зазначені судами у своїх рішеннях, при цьому повністю ігноруючи та не беручи до уваги всі ті обставини та докази на які посилаються відповідачі по справі, що полягає в наступному.   

З поданого позивачами позову, відповідачам стало відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають намір здійснити перепланування квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, яка не приватизована, тобто належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Бориспіль. 

Крім того, під час розгляду справи в суді, відповідачам стало відомо, що виконавчий комітет Бориспільської міської ради 12 грудня 2011 року прийняв рішення «Про надання погодження на виконання робіт по переплануванню житлової квартири № X в будинку № X по вул. Xxxxxxxxx у м. Борисполі без втручання в інженерні мережі та несучі елементи конструкцій будівлі». Комунальним підприємством «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління», яке є наймодавцем за договором найму, був наданий дозвіл на переобладнання квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, при умові не втручання в несучі елементи конструкції будівлі та інженерні мережі будинку.   

При таких обставинах, суд першої інстанції виходивши з того, що були надані дозволи Бориспільською міською радою та наймодавцем на перепланування квартири, а також враховуючи пояснення позивачів, що вони проживають в прохідній кімнаті квартири та члени сімей мають різнополих дітей, надав право на перепланування квартири. Будь-яких інших доводів, обставин чи підстав в рахунок обґрунтування вимог позивача не надав, посилаючись, що на наявність чи відсутність у позивачів права на перепланування не впливають жодні обставини, зокрема ті які були наведені відповідачами, які на думку суду лише впливають на сам факт перепланування квартири і відношення до надання права позивачам на таке перепланування не впливають.

Проте, як передбачено ст. 100 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім’ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. У разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім’ї у згоді на переобладнання чи перепланування жилого приміщення спір може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

При таких обставинах, перепланування квартири можливе виключно за наявності згоди наймача та членів сім’ї, а також за наявності згоди наймодавця та дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.  

Крім того, як передбачено п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 8 жовтня 1992 року за № X72, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Тому, звертаю увагу суд на те, що хоча ст. 100 ЖК України і не містить чітко визначених умов, за яких може бути надано судом право особам на перепланування квартири, таке право позивачам повинно бути надано судом з врахуванням всіх обставин, які мають значення як для позивачів так і для відповідачів, оцінюючи яких в сукупності суд повинен повно та об’єктивно дослідити, зокрема необхідність такого перепланування, доводи позивачів та відповідачів з приводу такого перепланування, чи не будуть порушені права та інтереси відповідачів внаслідок такого перепланування, а також врахувати ряд інших обставин, які нададуть суду можливість об’єктивно прийняти рішення про надання права на перепланування чи відмову у наданні такого права.

Необґрунтованим на думку відповідачів є висновки суду про те, що для надання чи відмову у наданні позивачам права на перепланування квартири фактично жодні з обставин не враховуються, які можуть вплинути на інтереси відповідачів, при тому, що сам же суд першої інстанції в своєму рішенні обґрунтовує необхідність такого перепланування позивачам наявність проживання у квартирі сімей з різнополими дітьми, що на думку відповідача є також звичайним оціночним судженням суду, який в той час відкинув всі інші доводи відповідачів, які також могли бути віднесені на їх користь та враховані під час ухвалення судового рішення.

Крім того, сам факт надання згоди Бориспільською міською радою та наймодавцем не є безумовною підставою для надання позивачам права на перепланування квартири, оскільки згода наймача  та членів сім’ї, якими є відповідачі по справі є самостійним дозволом і їх згода на перепланування чи відмова та обставини, якими керуються відповідачі повинні бути враховані судом, оскільки вони стосуються їх безпосередніх прав та інтересів.

Найголовніше на, що хочу звернути увагу суд, це те, що позивачі, які мають дозволи Бориспільської міської ради та наймодавця на перепланування квартири, а також матимуть рішення суду, яким буде надано право на перепланування квартири, не пов’язані більш жодними зобов’язаннями з відповідачами, їх згодами та дозволами, а тому матимуть право здійснювати будь-яке перепланування, у будь-який спосіб, не погоджуючи жодних питань пов’язаних з переплануванням та самим процесом перепланування з відповідачами, оскільки Закон не вимагає отримання в подальшому жодних погоджень від відповідачів.

Тому, не врахування інтересів відповідачів на стадії надання ними згоди, призведе до вчинення позивачами будь-яких дій пов’язаних з перепланування квартири, які відповідачі навіть не матимуть права оспорити в судовому порядку так як у позивачів буде в наявності рішення суду про надання їм права на перепланування.

Більш того, яке саме перепланування будуть здійснювати позивачі, не зазначено в жодному дозволі, в тому числі і в рішенні суду, з єдиним обмеженням на перепланування це невтручання в несучі конструкції будинку. Тому, позивачі зможуть зробити будь-яке перепланування, і при цьому не рахуватись з думкою відповідачів, так як є в наявності всі необхідні дозволи, в тому числі і рішення суду.

Тому, на думку відповідачів суд першої інстанції безпідставно не врахував всі ті обставини, на які посилаються відповідачі під час розгляду справи в суді, а також позивачами не надано доказів необхідності такого перепланування, в зв’язку з чим суд не надав вказаним обставинам належної оцінки, в зв’язку з чим рішення суду є незаконним та необґрунтованим, зокрема.

Звертаю увагу суд на те, що між сторонами не було встановлено відповідного порядку користування квартирою, а лише сторони фактично займають відповідну площу кімнат, зокрема позивачі по справі самовільно зайняли кімнату, площею 14, 3 кв. м., а відповідачі по справі мусять займати житлову кімнату, площею 11,3 кв. м.

В той час, відповідачі по справі не заперечують, більш того, з великим задоволенням переселяться в кімнату, площею 14, 3 кв. м., яка є прохідною кімнатою, а позивачі в той час нехай  переселяються до житлової кімнати, площею 11,3 кв. м., в зв’язку з цим одразу відпаде необхідність здійснювати перепланування квартири, так як позивачі не будуть займати прохідну кімнати і в такому випадку будуть покращені їх житлові умови.

З приводу можливості переселення до іншої кімнати, я як представник відповідачів, неодноразово наголошував про це у судовому засіданні, однак позивач, ОСОБА_4, не погодилась на відповідне переселення до іншої кімнати посилаючись на те, що ця кімната меншою площею, а тому такій варіант її також не влаштовує.

З цього випливає, що позивачі вимагають здійснити перепланування квартири, а саме в кімнаті де проживають відповідачі, створюючи їм ряд незручностей в період перепланування та після такого перепланування, оскільки фактично зменшиться їх корисна площа кімнати, але в той же час і не мають жодного наміру іти на компроміс, переселившись до кімнати, яка не є прохідною і в такий спосіб покращивши свої житлові умови. Вважаю, що лише за таких обставин, жодних підстав для надання права на перепланування квартири відповідачам не може бути надано в судовому порядку.

Тому, є необґрунтованими висновки суду, що перепланування створить належні умови для проживання обох сімей та буде відповідати інтересам останніх, якщо відповідачі вказують на те, що вони готові переселить в іншу кімнату, яка є прохідною в зв’язку з чим на їх думку саме такий порядок буде відповідати їх інтересам, а не перепланування квартири, тому суд не може приходити до висновків про інтерес обох сімей в переплануванні, якщо відповідачі проти цього заперечують.

Більш того, мета позивачів здійснити перепланування полягає саме в тому, щоб створити для себе окремо ізольовану кімнату в квартирі, щоб остання не була прохідною і нібито в результаті цього створити для себе належні умови для проживання. Тому, відповідачі і пропонують позивачам просто переселитись в ізольовану кімнату, а їм передати прохідну кімнату, що призведе фактично до задоволення інтересів позивачів, який вони переслідують, здійснюючи перепланування квартири, одразу ж буде задоволений – вони отримають окремо ізольоване приміщення в квартирі.  

Також, вважаю за необхідне звернути увагу суд на те, що перепланування, яке планують здійснити позивачі повинне відповідати всім будівельним, санітарним та протипожежним нормам, зокрема якщо відповідачі матимуть можливість виходу лише через кухню, наскільки це буде безпечним, оскільки кухня є найбільш небезпечним приміщенням квартири, так як в ній знаходиться газ та ряд електрообладнання і на випадок пожежі або порушення умов експлуатації газу може виникнути аварійна ситуація за якої відповідачі не матимуть виходу з кімнати та квартир в цілому, і їх життя може бути під загрозою, тому жодні планування та перепланування квартир в цілях безпеки не здійснюють прив’язаність виходу з кімнати виключно з кухні.

Тим більше, така перспектива перепланування не влаштовує відповідачів, а натомість позивачі якщо і бажають здійснювати таке перепланування, то спочатку нехай переселяться до кімнати, яку мають намір перепланувати та зв’язати єдиним виходом через приміщення кухні і лише потім здійснюють таке перепланування, оскільки відповідачі не погоджують проживати за таких умов, так як позивачі не втрачають нічого, а відповідачі наражають себе на небезпеку в результаті такого перепланування позивачами. Вважаю, що суд безпідставно не врахував таких обставин, що ставить відповідачів у нерівне положення щодо проживання в квартирі порівняно з позивачами, які переплановують квартиру, що явно зачипає інтереси відповідачів.    

Крім того, хочу звернути увагу суд і на те, що позивачі по справі планують фінансове забезпечення перепланування квартири покласти як на позивачів так і відповідачів у рівних долях. Проте, відповідачі не мають бажання здійснювати перепланування квартири, більш того нести будь-які грошові витрати на таке перепланування. Потає постання у який спосіб буде здійснено перепланування квартири, якщо відповідачі не будуть здійснювати фінансування. Позивачі зроблять свою частину перепланування, які в кінці кінців не будуть доведені до кінця, і відповідачі змушені будуть проживати в умовах, коли перепланування буде напівзавершеним.

Крім того, позивачі не надали жодних відомостей щодо тривалості в часі перепланування, - місяць чи один рік, і скільки відповідачі повинні будуть потерпати незручностей та порушення їх інтересів на проживання у кімнаті.

Елементарно навіть не зроблено відповідного проекту перепланування квартири, де були б враховані всі наведені вище обставини, та максимально враховано інтереси відповідачів по справі, та з метою недопущення порушення їх прав на житло.

Як наслідок, хотілося б звернути увагу суд апеляційної інстанції на те, що оскільки перепланування квартири, не викликає крайньої необхідності так як позивачами не надано жодного належного доказу в рахунок необхідності проведення перепланування, чому останні вважають що якщо вони хочуть здійснити таке перепланування, а відповідачі не мають такого бажання, - за рівних умов, суд першої інстанції своїм рішенням надав таке право.

Крім того, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою місця знаходження квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, з 6 травня 1983 року по сьогоднішній день та постійно проживає в ній. В даній квартирі разом з ОСОБА_1 постійно проживає її неповнолітня дочка, ОСОБА_2, з 4 вересня 1994 року.  

ОСОБА_4, починаючи з 1983 року постійно проживала в квартирі № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, та була зареєстрована за вказаною вище адресою з 11 квітня 1990 року.

Однак, 24 квітня 1993 року, ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, внаслідок чого виїхала на постійне місце проживання в квартиру № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 2-А, в якій до цього постійно проживав її чоловік.

Під час перебування їх в шлюбі в них народився син, ОСОБА_5, який також постійно проживав у квартирі № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 2-А зі своїм батьком та матерю.

Однак, 24 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник конфлікт, під час якого остання зі своїм сином в супереч волі та незгоди ОСОБА_1, вселилися на житлову площу квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15 і почали проживати, що супроводжується по сьогоднішній день постійними непорозуміннями, сварками та конфліктами.

Проте, звертаю Вашу увагу на те, що починаючи з 1993 року, ОСОБА_4 зі своїм сином постійно проживали за адресою місця знаходження квартири № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 2-А, і протягом 16 років жодного дня не проживали в квартирі № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15.

Вказані вище обставини в судовому засіданні повністю підтвердила позивач по справі, ОСОБА_4.

Тому, віддавати перевагу позивачам та надавати їм право на перепланування квартири, які 16 років не проживали в ній даній, не несли жодних витрат на її утримання, не сплачували протягом цього часу комунальних платежів, виходячи з принципу справедливості та об’єктивності, немає жодних правових підстав.

            При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 212, 292, 294, 295, 296, 307, 309 ЦПК України, -   

П Р О Ш У:

        1.                 Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 квітня 2012 року по справі № X/1005/ХХХ/2012 року  – скасувати.

2.                 Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1  та ОСОБА_2 про визнання за позивачами права на перепланування квартири – відмовити в повному обсязі.  

ДОДАТКИ:

1.      Копії Апеляційної скарги на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області – 2 примір.;   

2.      Копія довіреності на представництво та захист інтересів в судах – 3 примір.

3.      Квитанція про сплату судового збору за подання Апеляційної скарги;  

«19» квітня 2012 року                 

 

Представник відповідачів,

який діє на підставі довіреності            ______________                         Ковальчук С.М.  

                                                                                (підпис)

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації