Адміністративний позов про відмову у перерахуванні пенсії протиправною та зобовязання здійснити перерахунок пенсії учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС

               До Бориспільського міськрайонного суду 

                   Київської області

            місцевий загальний суд як адміністративний суд

 

        Позивач:         ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_1   

 

                                         Представник 

     позивача:          Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

засоби зв’язку: 8 (067) 230-36-06.

                                              

                                                 Відповідач:          Управління Пенсійного фонду України

            Суб’єкт владних повноважень           у м. Борисполі Київської області

                                                                                   місце знаходження:

АДРЕСА_3.

                                                                           

      «В порядку адміністративного судочинства»

 

Згідно п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», позивач звільнений від сплати державного мита за подання позовної заяви суду як інвалід 2-ї групи та учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесеного до 1-ї категорії.                                                                                     

 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  ПОЗОВ

Про визнання відмову у перерахуванні пенсії протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії

учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС

ОСОБА_1 являюся учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, що підтверджується його посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка відноситься до 1-шої категорії, серія «А» за № XXXXXX, виданого Київською обласною державною адміністрацією 23 серпня 2000 року, та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи за № XXXXXX, віднесеного до категорії 1, - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, ОСОБА_1 була довічно встановлена 2-га група інвалідності з 11 січня 2000 року на підставі висновку обласної спеціалізованої медико-соціальної експертною комісією (МСЕК), що підтверджується випискою з Акту огляду МСЕК № XXXXXX, внаслідок захворювань пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В зв’язку з цим, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області та отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особа, що віднесена до 1-ої категорії.

Однак, зв’язку з тим, що позивач не погоджувався із сумою призначеної йому пенсії, яка нараховувалася та виплачувалася відповідачем, позивач 15 вересня 20010 року звернувся до Управлінні Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області із заявою (вх. № XXX/ш-3 від 15 вересня 2010 року) про перерахунок ОСОБА_1 пенсії згідно ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Управлінні Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області 27 вересня 2010 року, розглянувши заяву позивача, надав йому письмову відповідь за № XXX/14-5 про те, що підстав для перерахунку та збільшення розміру пенсії позивач не має, оскільки її нарахування та виплата здійснювалася у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року за №1, виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19,91 гривні, а з 1 вересня 2004 року – 22,30 грн., а на момент звернення позивача із заявою до відповідача, останній здійснює розрахунок пенсійного забезпечення на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року за № XXX, на підставі якої з 1 липня 2008 року встановлено розмір пенсії інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема інваліду 2-ої групи, який був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - у розмірі 1090 грн. Крім того, відповідач у своїй письмовій відповіді, на підставі якої відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, посилався і на перелік інших нормативно-правових актів України, на підставі яких здійснює розрахунки пенсій призначеної позивачу, а тому вважає, що жодних підстав для збільшення розміру пенсій та здійснення її перерахунку, актами законодавства України – не передбачено.  

При таких обставинах, позивач вважає, що відмова Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області здійснити перерахунок пенсії у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправною, незаконною та необґрунтованою, що порушує право позивача на належний та гарантований державою рівень пенсійного та соціального забезпечення його як громадянина, що приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та внаслідок захворювань отриманих при виконанні вказаних робіт став інвалідом 2-ої групи, а тому необхідно зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особа, що віднесена до 1-ої категорії у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що полягає в наступному:

У відповідності до ст. ст. 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Отже, відповідно до ст. ст. 22, 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких умов, у відповідності до ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В зв’язку з цим, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-ій групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

В той час, ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, відповідно до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах – інвалідам 2-ої групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком.        

При таких обставинах, розмір пенсії по інвалідності, причинний зв'язок якої встановлений з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, повинен розраховуватись, нараховуватись та виплачуватись на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року за № XXX чи будь-якої іншої Постанови Кабінету Міністрів України, або ж іншого нормативно-правового акту України.  

Крім того, ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положення цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (вказана стаття була доповнена на підставі Закону від 5 жовтня 2006 року). 

При таких обставинах, з наведених вище положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  випливає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. При таких обставинах, Кабінет Міністрів України має право лише встановлювати порядок обчислення пенсії, однак не має повноважень щодо встановлення розміру пенсійного забезпечення, зокрема зменшувати її розмір, оскільки такої компетенції центральний орган виконавчої влади не наділявся і йому не було надано відповідних повноважень ні Конституцією України ні будь-яким іншим Законом України. Крім того, Кабінет Міністрів України, встановлюючи такий порядок, не може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень вказаного Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

  Також, як передбачено ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

При таких обставинах, Кабінет Міністрів України мав повноваження виключно здійснювати роз’яснення застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не змінювати його положення та встановлювати інші розміри пенсій, тим більше розмір яких менший ніж встановлений вказаним Законом.

Тому, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надано повноваження Кабінету Міністрів України виключно підвищувати конкретні розміри всіх доплат, пенсій та компенсацій відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а не зменшувати їх, що фактично і було вчинено Кабінетом Міністрів України в своїх нормативно-правових актах.

Крім того, вказана вище правова позиція, зазначена мною в цьому позові в рахунок обґрунтування своїх вимог повністю відповідає рішенню Конституційного суду України від 22 травня 2008 року у справі № X-XX/XXXX – «справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України», на підставі якого Конституційний суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на підставі якого було внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що значно звужували права осіб на розмір пенсійного забезпечення.  

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року за № XXX чи будь-яка інша Постанова кабінету Міністрів України, або ж інший підзаконний нормативно-правовий акт України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Крім того, з положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Більш того, як було зазначено вище, нормою ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тобто, положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині обчислення та призначення пенсії є бланкетними нормами, які відсилають в цій частині правового регулювання відносин на інший нормативно-правовий акт України такий як Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».     

З огляду на викладене, неможливо вважати обґрунтованою позицію відповідача в його письмовій відповіді, який посилається на ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який, крім того, і посилається на ті ж положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині обчислення і призначення пенсій, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, який передбачений саме Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 

Крім того, про вказані вище обставини свідчить лист Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2009 року за № XXX/13/13-09, у відповідності до якого Вищим адміністративним судом України було роз’яснено, що при застосуванні  частини  третьої  статті  28  цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком,  встановлений абзацом  першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для   визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", судам слід мати на увазі, що  наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи, конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної  додаткової  пенсії  за  шкоду,   заподіяну   здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, необхідно зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві з урахуванням наведених вище розмірів.

Особливу увагу звертаю суд на те, що пред’явлені в цьому позові вимоги до відповідача та їх правове обґрунтування в повній мірі відображено в Оглядовому листі Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)» від 14 серпня 2008 року за № XXXX/100/13-08, в п. 9 якого викладена правова позиція Вищого адміністративного суду України по абсолютно аналогічній справі, яка повністю відповідає тій позиції, що зазначена вище в цьому позові.

У відповідності до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Крім того, у відповідності до ч.1  ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Також, 7 липня 2010 року був прийняти Закон України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі якого було внесено зміни до ст. 18 КАС України, яку доповнено п. 4, яким передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З положень вказаних вище статей Законів випливає право позивача пред’явити в адміністративному позові вимогу про визнання відмови у перерахуванні пенсії – протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року у справі № X-XX/XXXX – «справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України».     

При таких обставинах, справа підсудна загальному суду як адміністративному суду, тобто Бориспільському міськрайонному суду Київської області.

Виходячи з вищевикладеного та на підставі ст.ст. 2, 3, 17, 79, 104, 105, 106 КАС України, -

П Р О Ш У:

1.Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області у перерахунку пенсії для інвалідів та щорічну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю ОСОБА_1 – протиправною та незаконною.

2.Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області нараховувати ОСОБА_1, згідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - з 22 травня 2008 року.            

ДОДАТКИ:

1.      Копія Позовної заяви про визнання відмову у перерахуванні пенсії протиправною та зобов’язання перерахувати пенсію – 1 примір.;

2.      Копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії – 2 примір.;

3.      Копія вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС – 2 примір.;

4.      Копія виписки із Акту МСЕК № XXXXXX – 2 примір.;

5.      Копія заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15 вересня 2010 року – 2 примір.

6.      Копія письмової відмови Управлінні Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області у перерахуванні пенсії від 27 вересня 2009 року – 2 примір.

7.      Копія Паспорту громадянина України – ОСОБА_1 – 2 примір.

8.      Копія ідентифікаційного номеру – ОСОБА_1 – 2 примір.;    

9.      Копія Довіреності на представництво і захист прав та інтересів позивача у судах – 2 примір.;      

      6 жовтня 2010 року

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності      

 

______________

(підпис)

 

 

Ковальчук С.М.          

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації