Адміністративний позов про визнання дій інспектора ДАІ неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КпАП України та відшкодування матеріальної і моральної шкоди

До Бориспільського міськрайонного суду 

Київської області 

місцевий загальний суд як адміністративний суд

08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72

 

Позивач:    ОСОБА_1, 

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_2   

                                                              

Відповідачі:  

Старший інспектор відділу ДАІ

Бориспільського МВ ГУ МВС України в

Київській області   

ОСОБА_2

місце знаходження: 08300, Київська обл.,

м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxx, 4

засоби зв’язку: невідомі

 

Інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ

ГУ МВС України в Запорізькій області,

ОСОБА_3,

місце знаходження:

АДРЕСА_4 

засоби зв’язку: невідомі

 

Держава Україна 

в особі Державного казначейства України, 

місце знаходження:

АДРЕСА_5  

засоби зв’язку: невідомі

                                                                      

 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  ПОЗОВ

Про визнання дій інспектора ДАІ неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КпАП України та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

19 травня 2013 року, перебуваючи за кермом транспортного засобу Деу Ланос, державний номерний знак АІ XXXX ВВ, в составі з причепом Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО, я рухався автодорогою Одеса-Азовськ на відпочинок разом зі своєю сім’єю.  

Проїжджаючи 556 км. автодороги Одеса-Азовськ, на контрольно-пропускному пункті ДАІ, мене зупинив інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, який запропонував мені пред’явити документи, передбачені п. 2.1. Правил дорожнього руху, зокрема посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортні засоби Деу, д.н.з. АІ XXXX ВВ, та причіп Knaus Monsum д.н.з., АІ XXXX ХО.    

Після пред’явлення всіх необхідних документів, інспектор ДАІ повідомив про те, що я допустив порушення п. 2.13 правила дорожнього руху, оскільки не маю права керувати транспортним засобом Деу в составі з причепом, вага якого становить 800 кілограмів, без посвідчення водія категорії «ВЕ», або ж відмітки про наявність категорії «Е», які надають право керувати составом транспортних засобів з причепом, вагою більш як 750 кг.        

В зв’язку з цим, інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 склав протокол про адміністративне правопорушення щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 126 КпАП України, за не виконання мною вимог п. 2.1., 2.13. ПДР України.  Одночасно мені повідомив про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

19 червня 2013 року старшим інспектором відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2, був проведений розгляд справи про адміністративне правопорушення, під час якого я надав свої пояснення з приводу необґрунтованості складеного протоколу, оскільки маю посвідчення водія категорії «В», яка надає мені право керувати составом у складі транспортного засобу з причепом вагою більш ніж 750 кг., обґрунтувавши таку позицію посиланням на відповідні правові норми та належні засоби доказування, які в сукупності свідчать про правомірність моїх дій. Не зважаючи на мої пояснення та докази, які їх підтверджують, інспектор ДАІ, 19 червня 2013 року виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення (серія АА2 № ХХХХХХ), на підставі якої притягнув мене до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КпАП України та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. В обґрунтування моїх не правомірних дій, інспектор в своїй постанові посилається на те, що я керував транспортним засобом Деу з причепом, повна маса якого 800 кг., без категорії «ВЕ», «Е».

Однак, я вважаю, що Постанова про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КпАП України від 19 червня 2013 року, винесена  старшим інспектором відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення - з грубим порушенням вимог актів законодавства України, що регулюють дорожній рух, встановлюють поведінку та правила учасників дорожнього руху, а також підстави, умови та порядок притягнення до адміністративної відповідальності. За відсутності самої події адміністративного правопорушення, належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити мою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, інспектором була складена завідомо незаконна постанова про притягнення мене до адміністративної відповідальності. В той час як неправомірними діями інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, був незаконно затриманий мій транспортний засіб шляхом доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик евакуатором, що спричинило мені матеріальних збитків та моральної шкоди, що полягає в наступному.

1.Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В» мені було видано МРЕВ ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області в 2000 році.  

Підстави та порядок видачі посвідчення водія категорії «В», регулюється Постановою «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» № 340, прийнятою Кабінетом Міністрів України ще 2 травня 1993 року.

Відповідно до п. п. 3, 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (станом на момент видачі мені в 2000 році посвідчення водія), транспортні засоби, керування якими здійснюється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг (7700 фунтів) і кількість сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми. Водіям транспортних засобів категорій В, С і D дозволяється керувати цими засобами також з причіпом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів. До керування транспортними засобами категорій В, С і D з причіпами, у яких повна маса більше 750 кг, а також зчепленими автобусами допускаються водії, в посвідченні яких є відмітка категорії Е.

20 травня 2009 року Кабінетом Міністрів України були внесені зміни до п. п. 3, 5 Постанови «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» від 2 травня 1993 року за № 340, наступного змісту: транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми. ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів. Водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів. До керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE.

Пункт 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, також зазнав відповідних змін, внесених на підставі Постанови від 26 вересня 2011 року за № 1029, наступного змісту: транспортні засоби, які належать до таких категорії В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів. ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів.

Зі змісту наведених вище актів законодавства України випливає, що особам, які мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В», дозволяється керувати транспортними засобами цієї категорії в составі з причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограм. В той час як для керування транспортними засобами категорії «В» в составі з причепом, вага якого перевищує 750 кілограмів, допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорії «ВЕ» або ж у посвідченні якого є відмітка категорії «Е».   

Інспектори ДАІ, один з яких складав протокол про адміністративне правопорушення, а інший виносив постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КпАП України, обґрунтовували вчинення мною неправомірних дій, які порушують п. 2.13 Правил дорожнього руху, тими обставинами, що я керував составом транспортних засобів, в складі яких містився причіп, вагою більш ніж 750 кілограмів, без права керування транспортними засобами категорії «ВЕ» чи відмітки у посвідченні водія про наявність категорії «Е».

Диспозиція ч.2 ст. 126 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортним засобом, якщо вона не має права керування таким транспортним засобом.

Проте, висновки старшого інспектора відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2 про мою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КпАП України, наявності його події та складу, які гуртуються на положенні п. 2.13. Правил дорожнього руху України, - не відповідають міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України, а тому Постанова у справі про адміністративне правопорушення від 19 червня 2013 року підлягає скасуванню, з наступних підстав.

8 листопада 1968 року у Відні була прийнята Конвенція про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР 12 липня 1974 році.

Після проголошення незалежності України, 12 вересня 1991 року Верховною Радою України був прийнятий Закону України «Про правонаступництво України». Відповідно до ст. ст. 6, 7 цього Закону, Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Таким чином, Україна підтвердила свої зобов’язання за Віденською Конвенцією про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР та є обов’язковою для виконання Україною на її території.

Відповідно до п. п. «b» п. 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух, (в редакції, яка діяла на момент видачі мені посвідчення водія) «…договаривающиеся Стороны будут признавать любое национальное водительское удостоверение, соответствующее предписаниям Приложения 6 к настоящей Конвенции…».

«…При применении пункта 2 и подпункта "c" пункта 3 настоящей статьи: автомобиль категории B, указанной в Приложениях 6 и 7 к настоящей Конвенции, может буксировать легкий прицеп; он может также буксировать прицеп, разрешенная максимальная масса которого превышает 750 кг, но не превышает массы автомобиля без нагрузки, если общая разрешенная максимальная масса такого состава не превышает 3500 кг…» (п. п. «а» п. 5 ст. 41 Конвенції про дорожній рух, в редакції, яка діяла на момент видачі мені посвідчення водія).

28 вересня 2004 року були прийняті поправки до Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, якими змінено текст додатку № 6 до Конвенції, що встановлює вимоги до національного посвідчення водія.

Відповідно до п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), «…«B» автомобили (за исключением транспортных средств, относящихся к категории A), разрешенная максимальная масса которых не превышает 3500 кг и число сидячих мест которых, помимо сиденья водителя, не превышает восьми; автомобиль категории B, сцепленный с прицепом, разрешенная максимальная масса которого не превышает 750 кг; автомобиль категории B, сцепленный с прицепом, разрешенная максимальная масса которого превышает 750 кг, но не превышает массы автомобиля без нагрузки, а общая разрешенная максимальная масса такого состава не превышает 3500 кг…».    

Отже, положення Конвенції про дорожній рух, в редакції, що діяла як на момент видачі мені посвідчення водія, так і остання її редакція, зі змінами від 28 вересня 2004 року, яка діє на сьогоднішній день і є обов’язковою для виконання державою Україна, надають мені право, за наявності національного посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В», буксувати причіп, дозволена маса якого перевищує 750 кг., але не перевищує вагу автомобіля без навантаження, а загальна дозволена максимальна вага составу в складі тягача та причепа не перевищує 3500 кг.

Оскільки вага транспортного засобу Деу Ланос, без навантаження, згідно його свідоцтва про реєстрацію, складає 1 300 кг., а причепу Knaus Monsum – 800 кг., його вага не перевищує вагу транспортного засобу, а загальна дозволена вага такого составу не перевищує 3500 кг і становить всього 2100 кг., - Віденська Конвенція про дорожній рух надає мені право керувати транспортними засобами Деу Ланос та Knaus Monsum їх у составі за наявності у мене посвідчення водія лише категорії «В», і не потребує національного водійського посвідчення категорії «ВЕ» чи відмітки про наявність категорії «Е».

При таких обставинах, п. п. 3, 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 травня 1993 року за № 340 та п. 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, в тій частині, що транспортні засоби, які належать до таких категорії В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів - не відповідає п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), оскільки національне законодавство, в супереч міжнародному договору, не включає до категорії «В» транспортний засіб з причепом дозволена маса якого перевищує 750 кг., але не перевищує вагу автомобіля без навантаження, а їх загальна дозволена максимальна вага не перевищує 3500 кг.   

Крім того, п. 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, в тій частині, що категорії ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів, також суперечить вимогам п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), яким встановлено, що «… «BE» автомобиль категории B, сцепленный с прицепом, разрешенная максимальная масса которого превышает 750 кг и превышает массу автомобиля без нагрузки; автомобиль категории B, сцепленный с прицепом, разрешенная максимальная масса которого превышает 750 кг, а общая разрешенная максимальная масса такого состава превышает 3500 кг…»

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Оскільки п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), яка має статус міжнародного договору, встановлені інші правила (які включають до категорії «В» транспортний засіб з причепом дозволена маса якого перевищує 750 кг., але не перевищує вагу автомобіля без навантаження, а загальна дозволена максимальна вага такого составу не перевищує 3500 кг.), ніж ті, що передбачені п. 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, як актом національного законодавства України, -  застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, на підставі п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), я маю право керувати транспортними засобами в составі автомобіля Деу Ланос та причепа Knaus Monsum, за наявності у мене посвідчення водія категорії «В».

Враховуючи те, що міжнародний договір є частиною національного законодавства України і його правилам надається перевага у застосуванні порівняно з положеннями актів національного законодавства України, суб’єкти владних повноважень, в супереч вимогам Конвенції про дорожній рух, безпідставно та незаконно дійшли висновків про неправомірність моїх дій, що порушують правила дорожнього руху, та містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КпАП України, склавши необґрунтовано протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності, які суперечать вимогам міжнародного договору.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в силу ст. 19 Конституції України, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як передбачено ст. 245 КпАП України, є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як наслідок, ст. 252 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналогічне положення міститься в п. 2.13. Наказу Міністерства внутрішніх справи України «Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 26 лютого 2009 року за № 77.   

При таких обставинах, інспектори ДАІ, які з підстав передбачених п.3 ч.2 ст. 222 КпАП України діють від імені органу внутрішніх справ, складаючи відносно мене протокол про адміністративне правопорушення та постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КпАП України – грубо порушили вимоги вказаних вище норм Кодексу про адміністративне правопорушення України,  основний принцип - принцип суворого дотримання законності, своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом, що призвело до однобічного, неповного та необ’єктивного дослідження та з’ясування всіх обставин справи.  

У відповідності до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи проадміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Старший інспектор відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2, з підстав передбачених п.1 ст. 247 КпАП України зобов’язаний був розпочате провадження у справі закрити в зв’язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 взагалі не розпочинати таке провадження та не складати протокол про адміністративне правопорушення.  

Таким чином, з підстав викладених вище, Постанова по справі про адміністративне правопорушення (серія АА2 № ХХХХХХ) від 19 червня 2013 року, про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КпАП України піддягає скасуванню.

2.Після складання протоколу про адміністративне правопорушення, інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, здійснив тимчасове затримання транспортного засобу – причепу Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО, шляхом його доставляння для зберігання на спеціальний майданчик за допомогою евакуатора, про що інспектором 19 травня 2013 року був складений протокол огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО.  

У відповідності до ст. 265-2 КпАП України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене статтею 126 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Однак, достатніх підстав вважати, що мною було вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 126 КпАП України, інспектор взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 не мав, оскільки правила п. 8 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (в редакції зі змінами від 28 вересня 2004 року), дають мені законне право керувати транспортними засобами в составі автомобіля Деу Ланос та причепа Knaus Monsum, вага якого перевищує 750 кг, за наявності у мене посвідчення водія категорії «В».

Маючи право керування таким составом транспортних засобів, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, я неодноразово пояснював інспектору взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, що мої дії є правомірними та не порушують правил дорожнього руху, а подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КпАП України – відсутні. Про такі обставини навіть свідчить текст моїх пояснень, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, положення ст. 265-2 КпАП України передбачає тимчасове затримання транспортного засобу перш за все шляхом його блокування, і лише у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху – є підставою для доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

На мої неодноразові та наполегливі прохання інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 не проводити тимчасового затримання транспортного засобу - причепу Knaus Monsum, оскільки на місце події може під’їхати особа, яка має право керування транспортним засобом категорії «ВЕ», залишились поза увагою.  

Як зазначалось, мій транспортний засіб з причепом був зупинений інспектором взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, на 556 км. автодороги Одеса-Азовськ, де знаходиться контрольно-пропускний пункт ДАІ, який обладнаний зупинкою та стоянкою, має більш ніж достатньо місця для розміщення десятка транспортних засобів та знаходиться за межами населених пунктів. Однак, не зважаючи на вказані обставини, інспектор не вжив необхідних заходів для застосування тимчасового затримання транспортного засобу саме шляхом його блокування, оскільки його розміщення жодним чином не перешкоджало дорожньому руху, а натомість без достатніх на те правових підстав та фактичних даних перешкоджання дорожньому руху розміщеного транспортного засобу, здійснив його тимчасове затримання шляхом доставляння на спеціальний майданчик за допомогою евакуатора.

Наступного дня, 20 травня 2013 року транспортний засіб – причіп Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО мені був повернутий.

Проте, такі дії інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 явно суперечать вимогам ст. 265-2 КпАП України, а тому є незаконними та неправомірними, які завдали мені матеріальної та моральної шкоди.

У відповідності до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як передбачено ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За транспортування тимчасово затриманого причепу Knaus Monsum на спеціальний майданчик за допомогою евакуатора, прибуття на місце події якого забезпечувалась інспектором взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, я поніс витрати у розмірі 926 грн., які сплатив 20 травня 2013 року через банківську установу ПАТ «А-Банк» на підставі квитанції № 8483.364.1.

Також, змушений був сплатити витрати за збереження тимчасового затриманого транспортного засобу - причепу Knaus Monsum на спеціальному майданчику, в розмірі 200 грн., про що свідчить квитанція ПАТ «А-Банк» від 20 травня 2013 року за № 8483.364.3.

Такі витрати були понесені мною у зв’язку із незаконним затриманням мого транспортного засобу та необхідності його повернення.

Однак, крім таких необґрунтованих витрат, у зв’язку із неправомірним та незаконним затриманням причепу, який перебував з 19 по 20 травня 2013 року на спеціальному майданчику, я зі своєю сім’єю змушений був наймати житло для проживання, чекаючи повернення причепу. Вартість понесених мною витрат на проживання у в Готелі «Євро», що знаходиться в м. Бердянськ, по вул. Xxxxxxxx, 22, становить 495 грн., що підтверджується відповідним розрахунковим документом.  

Хочу звернути увагу суд на те, що грошові кошти у розмірі 1621 грн. були призначені для відпочинку на узбережжі Кримського півострову, куди я зі своєю сім’єю вирушив з міста Бориспіль транспортним засобом Деу Ланус в составі причепу Knaus Monsum, який є фактично будиночком на колесах, в якому ми планували провести відпочинок.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, неправомірними діями інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, які полягають в незаконному затриманні причепу Knaus Monsum, мені була заподіяна матеріальна шкода, розмір якої становить 1621 грн., і включає мої витрати на оплату евакуатора, зберігання причепу на спеціальному майданчику та наймання житла, яка підлягає відшкодуванню державою за рахунок коштів Державного бюджету України у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї та близьких родичів.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В результат вчинення інспектором взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3 протиправних дій щодо затримання транспортного засобу - причепу Knaus Monsum мені були спричинені душевні страждання, переживання та постійні хвилювання за неправомірне обмеження мене у праві вільно, відповідно до закону, користуватись своїм майно, в результаті вчинення суб’єктом владних повноважень дій, які незаконно обмежили мої права. Мій час, який ми з родиною мали намір провести на відпочинку на морі, змушені були витрачати на оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, якого я не вчиняв, та затримання транспортного засобу, який за законом не потребував такого затримання. Я зі своєю родиною змушені були більше доби хвилюватись та переживати за подальше проведення відпустки, як повернути «будиночок на колесах», придбаний для відпочинку на березі морі Кримського півострову, де найняти житло серед незнайомого нам міста. В зв’язку з цим, я змушений був понести незаплановані та обтяжливі для мене витрати, щоб забрати свій транспортний засобів, які передбачались для відпочинку. В зв’язку з цим, я та моя родина були позбавлені можливості належним чином забезпечити своє проживання на період відпустки та відпочинку. Увесь час перебування на відпочинку, я змушений був відчувати знервованість, дратівливість та психологічну тривогу від тих неправомірних дій інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, які повністю змінили наші плани та задоволення від запланованого відпочинку.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховним судом України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ, ОСОБА_3, мені були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру моїх немайнових втрат, я оцінюю у сумі 2 000 грн., які підлягають відшкодуванню (компенсації) державою за рахунок коштів Державного бюджету України у повному обсязі.

________________________________________________________

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 281 КпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України.

Таким чином, п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Як передбачено ч.2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

В той час, адміністративний позов, згідно п. 4 ч.4 ст. 105 КАС України,  може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

Крім того, ч.2 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 19, 79, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П Р О Ш У: 

1.Визнати незаконною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення (серія АА2 № ХХХХХХ) від 19 червня 2013 року, складеної інспектором відділу ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2, на підставі якої притягнено мене до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

2.Визнати неправомірними дії Інспектора взводу ОСП № 5 роти ДПС ДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 в частині, що стосуються тимчасового затримання транспортного засобу - причепу Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО, шляхом його доставляння евакуатором для зберігання на спеціальний майданчик, в порядку ст. 265-2 КпАП.

3.Стягнути з Держави Україна в особі Державного казначейства України на мою користь завдану мені майнову шкоду (збитки), в розмірі1621 (тисячу шістсот двадцять одна) грн., яка включає витрати на оплату евакуатора, зберігання причепу на спеціальному майданчику та наймання мною житла.

4.Стягнути з Держави Україна в особі Державного казначейства України, на мою користь завдану мені моральну (немайнову) шкоду, в розмірі 2 000 (двох тисяч) грн.

ДОДАТКИ:

1.Копія позовної заяви – 3 примір.

2.Копія Постанови по справі про адміністративне правопорушення від 19 червня 2013 року (серія АА2 № ХХХХХХ) – 4 примір.

3.Копія Протоколу про адміністративне правопорушення від 19 травня 2013 року (серія АА2 №ХХХХХХ) – 4 примір.

4.Копія Протоколу огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 19 травня 2013 року.

5.Копія квитанції ПАТ «А-Банк» від 20 травня 2013 року за № 8483.364.1. – 4 примір. 

6.Копія квитанції ПАТ «А-Банк» від 20 травня 2013 року за № 8483.364.3. – 4 примір. 

7.Копія квитанції Готелю «Євро» на проживання від 19 травня 2013 року за № 125 – 4 примір.    

8.Копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Деу Ланос, д.н.з. АІ XXXX ВВ – 4 примір.

9.Копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - причепу Knaus Monsum, д.н.з. АІ XXXX ХО – 4 примір.

10. Копія Посвідчення водія  – 4 примір.

11. Копія мого паспорту громадянина України – 2 примір.

12. Платіжний документ про сплату судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 150 грн. 

 

«__» червня 2013 року

 

Позивач                                                             _________________                                          ОСОБА_1

                                                                                (підпис)