Адміністративний позов про визнання незаконним та скасування постанови, винесеної у справі про адміністративне правопорушення, щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України

               До Бориспільського міськрайонного суду 

                   Київської області

            місцевий загальний суд як адміністративний суд

 

        Позивач:         ОСОБА_1,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 Бориспільський район,

с. Іванків, вул. Xxxxxxxxxx,.   

 

                      Представник

      позивача:         Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2   

засоби зв’язку: 8 (067) 230-36-06.

 

                                                 Відповідач:           Старший інспектор Роменського взводу  

            Суб’єкт владних повноважень            ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській

                                                                                    Області, старший лейтенант міліції  

 ОСОБА_3

 місце знаходження: 42004, Сумська область,

             м. Ромни, вул. Xxxxxxxxxx,

                                                                           

      «В порядку адміністративного судочинства»

 

На підставі ст. 281 КпАП України, звільнений від сплати державного мита (судового збору).

                                                                     

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  ПОЗОВ

Про визнання незаконним та скасування Постанови в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

15 серпня 2010 року, позивач рухався транспортним засобом Форд, державний номерний знак АА XX XX ВЕ, з міста Київ до Сумської області. В транспортному засобі знаходились дружина позивача, ОСОБА_4, рідна тітка дружини позивача, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та чотиримісячна дитина позивача.

Проїжджаючи населений пункт, а саме с. Бобриш, Ромненського району Сумської області, позивач, перебуваючи за кермом транспортного засобу, рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год.   

Однак, близько 11 год. 20 хв., в с. Бобриш, Ромненського району Сумської області, позивача зупинив старший інспектор Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старший лейтенант міліції ОСОБА_3 (далі по тексту позову – інспектор ДПС), який повідомив його, що позивач порушив правила дорожнього руху, а саме перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу в настеленому пункті с. Бобриш, рухаючись транспортним засобом зі швидкістю 64 км/год., а тому скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України. 

В зв’язку з цим, інспектор ДПС наказав позивачу пред’явити посвідчення водія та талон до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач в свою чергу, категорично заперечував проти пред’явлення будь-яких документів, що стосуються транспортного засобу та повноважень на володіння та керування автомобілем, посилаючись на те, що він не порушував жодних правил дорожнього руху, а зупинка транспортного засобу інспектором ДПС була безпідставною та незаконною.

Як наслідок між інспектором ДПС з одного боку та позивачем і пасажирами, що знаходились в транспортному засобі з другого боку виник конфлікт, внаслідок якого інспектор ДАІ наполягав на пред’явленні водієм транспортного засобу документів, з тих підстав, що ним було скоєно адміністративне правопорушення, за яке він має право попередити водія за перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу, оскільки рухався зі швидкістю 64 км/год., натомість відмовлявся складати протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а позивач в свою чергу заперечував з приводу пред’явлення будь-яких документів, зокрема посвідчення водія та талону до нього, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посилаючись на те, що ним не було скоєно адміністративне правопорушення, а тому зупинка транспортного засобу інспектором ДПС є безпідставною, що не дає жодних підстав позивачу пред’явити вказані документи.

Однак, в подальшому, на ряд переконань з боку Інспектора ДПС перевірити документи на предмет проходження державного технічного огляду, наявності прав у позивача на керування транспортним засобом, а також переконатися в тому, що автомобіль не перебуває в угоні, позивач все ж таки пред’явив інспектору ДПС посвідчення водія та талон до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Інспектор ДПС, отримавши від водія транспортного засобу всі необхідні документи, пішов до свого службового автомобіля, з метою, як він повідомив, перевірки документів, та певний період часу, близько 7-9 хв., знаходився в своєму службовому автомобілі.

Після цього, інспектор ДПС повернувся до позивача та повернув йому всі документи та попередив водія про недопустимість перевищення встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу та побажав «щасливої дороги».

Однак, 10 вересня 2010 року, позивач отримав звичайний поштовий лист в якому були вкладені:

- протокол про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки транспортного  засобу, здійснивши зупинку автомобіля на перехресті вулиці Xxxxxx та вулиці 70 річчя Жовтня в с. Бобриш, Ромненського району Сумської області, чим, на думку інспектора, скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України.

- постанова старшого інспектора Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 15 серпня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення (серія ВМ № XXXXXX), на підставі якої притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України, і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

Однак, позивач вважає, що Протокол про адміністративне правопорушення та Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України від 15 серпня 2010 року винесена  старшим інспектором Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення - з грубим порушенням вимог актів законодавства України, що регулює дорожній рух, встановлює поведінку та правила учасників дорожнього руху, а також підстави, умови та порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності, оскільки інспектором було складено завідомо незаконну та підробленому постанову, на підставі якої притягнув позивача до адміністративної відповідальності за відсутності самої події адміністративного правопорушення, відсутності жодних доказів, які б могли підтвердити вину позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, що потягло за собою прийняття незаконної та необґрунтованої постанови, що полягає в наступному.           

Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що старший інспектор Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старший лейтенант міліції ОСОБА_3 15 серпня 2010 року близько 11 год. 20 хв. виявив адміністративне правопорушення, яке було скоєно ОСОБА_1 та полягає в тому, що він не дотримався правил зупинки транспортного засобу Форд, державний номерний знак АА XX XX ВЕ, здійснивши зупинку транспортного засобу на перехресті вулиць Xxxxxx та 70 річчя Жовтня в с. Бобриш, Ромненського району Сумської області, чим скоїв адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України.

Крім того, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення від 15 серпня 2010 року, що позивач нібито відмовився від підпису протоколу в присутності двох свідків, а саме ОСОБА_8, який проживає в с. Бобриш, по вул. Xxxxxxxxx, 27, та свідка, ОСОБА_9, який проживає в м. Ромни, по вул. Xxxxxxxxxxx, 4. Тобто вказані свідки нібито підтвердили те, що позивач відмовився від підпису протоколу про адміністративне правопорушення, а також в протоколі зазначено, що позивачу було роз’яснено зміст положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КпАП України.         

Однак, насамперед звертаю увагу суд на те, що такої події адміністративного правопорушення як порушення правил зупинки транспортного засобу позивачем в с. Бобриш, Ромненського району Сумської області, на перехресті вулиць Xxxxxx та 70 річчя Жовтня 15 серпня 2010 року біля 11 год. 20 хв. за участі старшого інспектора Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 – просто не існувало взагалі, а саме вона була відсутня як така і якої не було в дійсності ніколи.  

Тобто, порушення правил зупинки транспортного засобу передбачає, що автомобіль позивача був би розташований на перехресті вулиць з порушенням правил дорожнього руху, які передбачають зупинку транспортного засобу, в нерухомому стані, яка була вимушена певними об’єктивними чи суб’єктивними обставинами, які потребував би позивач.

Проте, позивач не проживає в с. Бобриш, не має ні знайомих ні друзів в цьому селі, на перехресті вулиць не має ні об’єктів громадського харчування, магазинів, офісів чи інших приміщень, біля яких би необхідно було здійснити зупинку автомобіля, тобто будь-якої логічної необхідності у зупинці транспортного засобу позивачем – просто не існувало, більш того в будь-який бік напрямку руху транспортних засобів було більш ніж достатньо місця для зупинки транспортного засобу на узбіччі.

Позивач лише проїжджав с. Бобриш, яке розташоване по маршруту з м. Києва до с. Беєво, Липоводонського району, Сумської області за останніх 6 місяців однин раз – 15 серпня 2010 року з метою відвідування своїх рідних.   

Вказані вище обставини свідчать лише про те, що дії, за які передбачена адміністративна відповідальність, та які зазначені в протоколі про адміністративне  правопорушення були надумані інспектором ДПС і не більше того.

Однак, насамперед звертаю увагу суд на ті докази, які свідчать про незаконність складення протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, більш того наважусь зробити особисті висновки про те, що такий протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є не, що іншим як підроблений документ, на підставі якого позивача притягнуто до відповідальності за відсутності, як було зазначено вище самої події адміністративного правопорушення, належних та допустимих доказів, що підтверджують вчинення позивач вказаного правопорушення, а ті докази, що зазначені в протоколі є підробленими та не є належними засобами доказування, натомість позивач має ряд інших доказів, які свідчать про те, що в цьому ж місці, в цей же час та тим же інспектором було зупинено транспортний засіб абсолютно з інших підстав та за зовсім інші дії позивача, в результаті чого інспектором ДПС не був складений протокол про адміністративне правопорушення, а подальше складання протоколу про адміністративне правопорушення є не, що іншим як умисне підроблення протоколу інспектором ДПС як службовою особою, за що передбачена кримінальна відповідальність, що полягає в наступному.

Як було зазначено вище, в той же час, а саме 15 серпня 2010 року близько 11 год. 20 хв., тією ж посадовою особою, старшим інспектором Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_3, був зупинений той же транспортний засіб Форд, державний номерний знак АА XX XX ВЕ, в тому ж місці, а саме с. Бобриш Ромненського району Сумської області, за кермом якого перебувала та ж особа, позивач, ОСОБА_1, в зв’язку з чим інспектор ІДПС повідомив позивач про те, що його було зупинено за перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу в межах населеного пункту с. Бобриш, яка становить 60 км/год., в той час як позивач рухався зі швидкістю 64 км/год.

В зв’язку з цим, інспектор ДПС обґрунтовував підставу та правомірність зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, та як наслідок вимагав у водія передати йому документи, що передбачені правилами дорожнього руху, а саме посвідчення водія та талон до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Однак, у відповідності до п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року (з подальшими змінами та доповненнями), яка передбачає права міліції встановлено, що міліції, для виконання покладених на неї обов’язків надається право зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою.

Крім того, у відповідності до п. 14 Наказу Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» від 27 березня 2009 року за № XXX, підставою для зупинки транспортних засобів є, зокрема порушення правил дорожнього руху або ж проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, а також документів на транспортний  засіб і вантаж. 

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 122 КпАП України правопорушенням вважається перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину та порушення вимог дорожніх знаків.

Як передбачено п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

При таких обставинах, виходячи навіть з того, що позивач рухався транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 64 км/год., за такі дії позивач не передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за ч.1 ст. 122 КпАП України, а тому позивач не вчинив порушення правил дорожнього руху в частині перевищення встановленого обмеження швидкості руху автомобіля. Отже, позивач правомірно відмовився надавати документи для проведення перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, а також документів на транспортний  засіб, оскільки інспектор ДПС не мав право зупиняти транспортний засіб з підстав передбачених п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію» та п. 14 Наказу Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», а тому зупинка транспортного засобу позивача з боку інспектора ДПС була неправомірною, а вимоги надати документи були безпідставними, оскільки інспектором ДПС не було надано законних та обґрунтованих підстав для зупинки транспортного засобу.

Однак, на ґрунті вказаних вище обставин, між інспектором ДПС з одного боку та позивачем і пасажирами, що знаходились в транспортному засобі з другого боку виник конфлікт.

В подальшому, враховуючи те, що конфлікту ситуацію не можливо було вирішити іншим шляхом, крім як надати інспектору ДПС документи, позивач пред’явив та передав йому посвідчення водія та талон до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Після цього, інспектор ДПС повернувся до позивача та повернув йому всі документи та попередив водія про недопустимість перевищення встановлену обмеженість швидкості руху транспортного засобу.

Тому, звертаю увагу суд на те, що вказана вище подія існувала, однак такої події адміністративного правопорушення як порушення правил зупинки транспортного засобу позивачем, внаслідок чого позивач нібито зупинився на перехресті просто не існувало взагалі.

Позивач переконаний, що відповідач маючи його всі документи, що були надані для перевірки, склав протокол про адміністративне правопорушення, приховавши сам факт його складання, обставини, які були зазначені в цьому протоколі, а також свідків, які скоріш всього, підписали протокол після того, як позивач поїхав з місця події, оскільки позивач та пасажири, що були в транспортному засобі не бачили тих свідків, які б підписали протокол, чим підтвердили нібито відмову позивача від підпису протоколу про адміністративне правопорушення.

Всі наведені вище обставини можуть підтвердити в судовому засіданні особи, які були присутні в транспортному засобі як пасажири, допитавши їх в якості свідків, а саме:

- ОСОБА_4, яка проживає в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, 214 та яка являється дружиною позивача

- ОСОБА_5, яка проживає в с. Сивухи, Козелецького району, Чернігівської області, по вул. Xxxxxxxxx, 3 та яка являється рідною тіткою дружини позивача

- ОСОБА_6, яка проживає в с. Беєво, Липоводонського району, Сумської області

- ОСОБА_7, який проживає в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxx, 4, кв. 21   

І насамперед, хочу звернути особливу увагу суд на наявність належного та допустимого доказу, який свідчить про вказані вище позивачем обставини, а саме відеозапис розмови між старшим інспектором Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_3 та позивачем, під час якої інспектор ДПС обґрунтовує підставу та причини зупинки транспортного засобу позивача тим, що він перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті в розмірі 60 км/год., в той час як позивач рухався зі швидкістю 64 км/год.

Відеозапис був знятий за допомогою мобільного телефону, який був встановлений на торпеді автомобіля Форд, державний номерний знак АА XX XX ВЕ, та який фіксує розмову між інспектором ДАІ та позивачем.

На відеозапису той самий інспектор ДАІ, що і склав протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України в результаті порушення позивачем правил зупинки транспортного засобу.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано розмову між інспектором ДПС та пасажирами, що знаходились в транспортному засобі та з приводу показів яких позивач зазначив у цьому позові, які намагалися також переконати інспектора ДПС в неправомірних діях по відношенню до водія,

Також, вказані в цьому позові свідки під час розгляду справи можуть підтвердити, що вказаний вище відеозапис повністю відтворює ті події, які відбулись 15 серпня 2010 року близько 11 год. 20 хв. в с. Бобриш Ромненського району Сумської області.

Таким чином, інспектор ДПС під час розмови з позивачем жодним чином не повідомив причину зупинки транспортного засобу «порушенням правил зупинки», оскільки це був би повний абсурд, про що свідчить відеозапис.

Також, звертаю увагу суд на те, що під час розмови між позивачем та інспектором ДПС, в той час коли позивач вкотре відмовив відповідачеві у наданні документів, останній по мобільному телефону дає невідомій особі вказівку привезти двох свідків. Тому, постає зрозумілим, з якою метою цих свідків було викликано інспектором ДПС – для підписання підробленого та невідомого позивачу протоколу про порушення правил зупинки транспортного засобу, якого позивач не бачив, оскільки такий протокол не передавався позивачу для підпису, а підписи свідків, що нібито зафіксували відмову позивача від підпису протоколу – проставлені ними на прохання інспектора ІДПС незаконно та безпідставно.

Тому, свідки, які зазначені в протоколі, підтвердили та засвідчили завідомо неправдиву подію та факти, яких в дійсності та насправді не було, що також тягне за собою певну юридичну (кримінальну) відповідальність.

Більш того, відеозапис фіксує, що на неодноразові вимоги позивача надати підтвердження того, що ним була перевищено встановлену обмеження швидкості руху, а саме те, що позивач рухався більш ніж 80 км/год. або ж принаймні підтвердити ту швидкість про яку веде мову інспектор 64 км/год., інспектором не було надано показання спеціальних технічних засобів за допомогою яких здійснюється вимірювання та фіксація швидкості руху транспортного засобу.

Крім того, як зафіксовано відеозаписом, що інспектор ДАІ і не мав наміру складати протокол про перевищення позивачем обмеження максимальної швидкості руху, оскільки інспектор повідомив позивача, що швидкість руху 64 км/год. не передбачає складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КпАП України, однак є підставою для винесення інспектором попередження.

Проте, інспектор ДПС не розуміє, що у відповідності до ст. 24 КпАП України, попередження є вид адміністративного стягнення, яке накладається за вчинення адміністративного правопорушення. Однак, як було зазначено вище, позивач не вчинив жодного адміністративного правопорушення, тим більше санкція ч.1 ст. 122 КпАП України не передбачає такого виду адміністративного стягнення як попередження.  

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у відповідності до ст. 7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Крім того, у відповідності до ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Тому, ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

 Як наслідок, ст. 252 КпАП України, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналогічне положення міститься в п. 2.13. Наказу Міністерства внутрішніх справи України «Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 26 лютого 2009 року за № XX.   

При таких обставинах, старший інспектор Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старший лейтенант міліції ОСОБА_3, який з підстав передбачених п.3 ч.2 ст. 222 КпАП України діє від імені органу внутрішніх справ, складаючи  відносно мене протокол про адміністративне правопорушення та постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України – грубо порушив вимоги вказаних вище норм Кодексу про адміністративне правопорушення України, порушивши основний принцип провадження у справах про адміністративне правопорушення – це принцип суворого дотримання законності, своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, не вказавши жодних доказів на підставі яких встановив наявність скоєного позивачем адміністративного правопорушення та його винність у його вчиненні, підробив вказані вище процесуальні документи за відсутності самої події, що призвело до грубого порушення Закону.               

Тому, у відповідності до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких умов, як випливає з наведеного вище, інспектор ДПС не дотримався вимог ст. 280 КпАП України, та не з’ясував належним чином, у спосіб передбачений Законом, всіх необхідних обставин, внаслідок чого незаконно та безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ті дії, які не були ним вчинені та за відсутності взагалі самої події адміністративного правопорушення.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 281 КпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України.

Таким чином, в п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Крім того, ч.2 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

У відповідності до ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим кодексом або іншими законами.

В той час ч.2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, як передбачено ч.3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, ст. 289 КпАП України передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Крім того, згідно ст. 102 КпАП України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Питання про поновлення пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи всі наведені вище в цьому позові обставини, а також беручи до уваги те, що позивач отримав звичайний лист з вкладенням до нього протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності лише 10 вересня 2010 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля про відправлення звичайного листа 5 вересня 2010 року, та враховуючи те, що відповідна подія адміністративного правопорушення була взагалі відсутня і позивач не знав і не міг знати про порушення його прав та інтересів, які стосуються незаконного та необґрунтованого притягнення його до адміністративної відповідальності, а обставини, які зазначені в процесуальних документах є надуманими та неправдивими, яких в дійсності не було, позивач вважає, що ним було пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів з поважних причин. А тому такий строк підлягає поновленню.

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 19, 79, 99, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П Р О Ш У:

1.На підставі ст. ст. 99, 103 КАС України та ст. 289 КпАП України, поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до старшого інспектора Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та скасування Постанови по справі про адміністративне правопорушення (серія ВМ № XXXXXX) від 15 серпня 2010 року, оскільки позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх прав та інтересів лише 10 вересня 2010 року.   

2.Визнати дії старшого інспектора Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 300 грн. неправомірними.

3.Визнати незаконною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення (серія ВМ № XXXXXX) від 15 серпня 2010 року, складеної старшим інспектором Роменського ДПС УДАІ ГУ МВС України в Сумській Області, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_3 на підставі якої притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

4.На підставі п.1 ст. 247 КпАП України провадження по справі про адміністаритвне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.   

5.Викликати в судове засідання та допитати в якості свідків наступних осіб, яким відомі обставини справи про адміністративне правопорушення та самої події, а також можуть підтвердити, що ОСОБА_1 не було вчинено адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України:

- ОСОБА_4, яка проживає в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, 214;

- ОСОБА_5, яка проживає в с. Сивухи, Козелецького району, Чернігівської області, по вул. Xxxxxxxxx, ;

- ОСОБА_6, яка проживає в с. Беєво, Липоводонського району, Сумської області;

- ОСОБА_7, який проживає в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxx,

ДОДАТКИ:

1.      Копія позовної заяви – 1 примір.

2.      Копія Протоколу про адміністративне правопорушення від 15 серпня 2010 року (серія ВМ1 №034137) – 2 примір.

3.      Копія Постанови по справі про адміністративне правопорушення від 15 серпня 2010 року (серія ВМ № XXXXXX) – 2 примір.

4.      Копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія – 2 примір.

5.      Копія Довіреності на володіння та користування транспортним засобом Форд, державний номерний знак АА XX XX ВЕ – 2 примір.   

6.      Копії Довіреностей на представництво і захист прав та інтересів позивача у судах – 2 примір.;  

7.      Копія конверту про відправлення звичайного листа від 5 вересня 2010 року – 2 примір.

8.      Лазерний диск з відеозаписом події зупинки транспортного засобу позивача інспектором ДПС, та його розмови з позивачем  – 2 примір.;  

15 вересня 2010 року

 

 

 

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності      

 

________________

         (підпис)

 

     Ковальчук С.М.          

 

 

 

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації