Адміністративний позов про визнання незаконним та скасування постанови, винесеної у справі про адміністративне правопорушення, щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України

               До Бориспільського міськрайонного суду 

                   Київської області

            місцевий загальний суд як адміністративний суд

        Позивач:         Ковальчук Степан Миколайович,

місце проживання:

АДРЕСА_1

засоби зв’язку: 8 (067) 230-36-06.

                                                 Відповідач:          Відділ ДАІ з обслуговування адміністративної 

            Суб’єкт владних повноважень           території Дарницького району та автомобільно-

                                                                                   технічної інспекції підпорядкованого УДАІ

ГУМВС України в м. Києві. 

місце знаходження:

АДРЕСА_2-а.

засоби зв’язку:

      «В порядку адміністративного судочинства»

На підставі ст. 281 КпАП України, звільнений від сплати державного мита (судового збору).

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  ПОЗОВ

Про визнання незаконним та скасування Постанови в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

15 липня 2010 року я, перебуваючи за кермом транспортного засобу Мазда 6, державний номерний знак АІ XXXX СВ, рухався в районі Червоного хутора в м. Києві по вул. Xxxxxxxxxxxxx, яка має дві смуги руху в одному напрямку. В районі будинку № XX, що знаходиться по вул. Xxxxxxxxxxxxx, дорога, що має дві смуги руху в одному напрямку, змінює напрямок руху, а саме права смуга передбачає рух прямо, а ліва смуга передбачає рух транспортних засобів в зворотному напрямку (розворот). Крім того, до зміни напрямків руху, на узбіччі дороги був встановлений знак, який передбачає рух по смугах. В зв’язку з тим, що транспортних засобів поблизу не було, я безперешкодно рухався по крайній правій смузі. В тому місці де смуги руху транспортних засобів у попутному напрямку змінюють свій напрямок, я також продовжував рухатись автомобілем по правій смузі руху, яка передбачає рух прямо.  

Однак, приблизно за 100 (сто) метрів від місця зміни напрямків руху по смугах в попутному напрямку, мене зупинив інспектор відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_2, який повідомив мені, що я порушив правила дорожнього руху, а саме здійснив рух прямо зі смуги, яка передбачає рух транспортних засобів на розворот.

В зв’язку з цим, інспектор відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_2 склав протокол про адміністративне правопорушення щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності за не виконання мною вимог дорожнього знаку 5.16 додатку № X до ПДР України, а саме зі смуги, яка передбачає розворот я здійснив рух прямо, чим, на думку інспектора, скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України.

Крім того, інспектор відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_2 одночасно, після складанням протоколу про адміністративне правопорушення, 15 липня 2010 року виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення (серія АА № X48079), на підставі якої притягнув мене до адміністративної відповідальності за скоєння мною адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України, і наклав на мене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Однак, я вважаю, що Постанова про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України від 15 липня 2010 року винесена  інспектором відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення - з грубим порушенням вимог актів законодавства України, що регулює дорожній рух, встановлює поведінку та правила учасників дорожнього руху, а також підстави, умови та порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності, оскільки інспектором було складено завідомо незаконну постанову, на підставі якої притягнув мене до адміністративної відповідальності за відсутності самої події адміністративного правопорушення, відсутності жодних доказів, які б могли підтвердити мою вину в скоєнні адміністративного правопорушення, а також мене було свідомо позбавлено можливості користуватись усіма процесуальними правами, які передбачені Законом, що потягло за собою прийняття незаконної та необґрунтованої постанови, що полягає в наступному.      

1. У відповідності до ч.1 ст. 122 КпАП України, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана вище норма ст. 122 КпАП України є бланкетною нормою і відсилає до інших нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху, руху по смугах, зміну напрямків руху, врахування та дотримання дорожніх знаків. 

В зв’язку з цим, п. 11.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № X306 (з подальшими змінами та доповненнями), передбачено, що кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2 (див. додаток 1), а за їх відсутності — самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

Тому, як наслідок п. 5.16 додатку № X до Правил дорожнього руху, як дорожнім знаком встановлено “Напрямки руху по смугах”, а саме показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Тому, я перебуваючи за кермом транспортного засобу Мазда 6, державний номерний знак АІ XXXX СВ, та рухаючись по вул. Xxxxxxxxxxxxx по крайній правій смузі, побачив на узбіччі дорожній знак, який передбачає напрямки руху по смугах, а тому постійно продовжив рухатись по крайній правій смузі, яка передбачає рух прямо до того часу поки мене не зупинив інспектор ДАІ ОСОБА_2, який повідомив мені, що я рухався по крайній лівій смузі руху, яка передбачає розворот транспортних засобів, а тому наказав мені пред’явити посвідчення водія та талон до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Після того, як я, на вимогу інспектора ДАІ, передав йому всі необхідні документи, останній забрав їх та нічого не пояснивши, не отримавши від мене пояснень, аргументів та доводів, не вислухавши свідків, які перебували в моєму транспортному засобі, - пішов до свого службового автомобіля з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення та Постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності.

В зв’язку з цим, я змушений був вийти зі свого автомобіля та підійти до інспектора ДАІ щоб надати свої пояснення з приводу події, що виникла, однак останній постійно уникав зі мною розмови та лише однозначно стверджував, що я винен у скоєнні адміністративного правопорушення пов’язаного з порушення вимог дорожнього знаку, який передбачає рух по смугах, а жодних інших аргументів, доводів, доказів чи моїх пояснень інспектор ДАІ не хотів навіть чути.

При таких обставинах, інспектор відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_2, склавши протокол про адміністративне правопорушення та Постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України – не вказав жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що мною було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України, а саме інспектором не було надано доказів наявності події, під час якої б я рухався прямо по тій смузі, яка передбачає розворот, що є підставою для скасування незаконної та необґрунтованої постанови як рішення суб’єкта владних повноважень, що полягає в наступному.          

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у відповідності до ст. 7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Крім того, у відповідності до ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Тому, ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Як наслідок, ст. 252 КпАП України, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналогічне положення міститься в п. 2.13. Наказу Міністерства внутрішніх справи України «Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 26 лютого 2009 року за № XX.   

При таких обставинах, інспектор відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_2, який з підстав передбачених п.3 ч.2 ст. 222 КпАП України діє від імені органу внутрішніх справ, складаючи відносно мене протокол про адміністративне правопорушення та постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України – грубо порушив вимоги вказаних вище норм Кодексу про адміністративне правопорушення України, порушивши основний принцип провадження у справах про адміністративне правопорушення – це принцип суворого дотримання законності, своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, не вказавши жодних доказів на підставі яких встановив наявність скоєного мною адміністративного правопорушення та мою винність у його вчиненні, що призвело до однобічного, неповного та необ’єктивного дослідження та з’ясування всіх обставин справи, а також грубого порушення Закону.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що інспектор, на неодноразові мої заяви, умисно та свідомо відмовився допитати в якості свідків осіб, що перебували разом зі мною в той час в транспортному засобі, якими є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які могли підтвердити саме ті обставини, що я не порушував правил дорожнього руху та не рухався прямо по смузі, яка передбачає розворот, а натомість рухався в крайній правій смузі, яка передбачає рух прямо.     

Тому, як передбачено ст. 272 КпАП України, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Також, як передбачено ст. 256 КпАП України, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: … прізвища, адреси свідків, якщо вони є. При наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.

У відповідності до п. 4.2. Наказу Міністерства внутрішніх справи України «Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 26 лютого 2009 року за № XX, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності.

При таких обставинах, як випливає зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, інспектор ДАІ, в супереч вимогам Закону, не вказав свідків події та не відібрав у них пояснення з приводу обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи про притягнення мене до адміністративної відповідальності, натомість я вказав на наявність свідків події, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме те, що свідки, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, можуть підтвердити ті обставини, що я не скоював адміністративне правопорушення, що вкотре свідчить про однобічність та неповноту з’ясування інспектором ДАІ всіх тих обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 256 КпАП України, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 КпАП України, про що робиться відмітка у протоколі.

Подібне положення міститься в п. 2.13. Наказу Міністерства внутрішніх справи України «Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 26 лютого 2009 року за № XX, яким передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС роз’яснює порушникові його права і обов’язки відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КпАП України.    

Статтею 268 КпАП України передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Однак, інспектор ДАІ під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не роз’яснив мені права передбачені ст. 268 КпАП України, про що свідчить відсутність мого підпису в протоколі, яким би я підтвердив, що дійсно такі права мені були роз’яснені, а також в моїх поясненнях як особи, що притягується до адміністративної відповідальності зазначено, що мені не було роз’яснено положення ст. 268 КпАП України.

За таких обставин, інспектор ДАІ, не роз’яснивши мені права передбачені ст. 268 КпАП України, позбавив можливості користуватись ними та здійснювати захист своїх прав та інтересів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема права користуватись юридичною допомогою, заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази. Крім того, звертаю увагу суд на те, що інспектор ДАІ не лише не роз’яснив права передбачені ст. 268 КпАП України, але й навіть і не зазначив перелік цих прав.

Тому, у відповідності до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких умов, як випливає з наведеного вище, інспектор ДАІ не дотримався вимог ст. 280 КпАП України, та не з’ясував належним чином, у спосіб передбачений Законом, всіх необхідних обставин, внаслідок чого незаконно та безпідставно притягнув мене до адміністративної відповідальності за ті дії, які не були мною вчинені.

Тому, інспектор ДАІ зобов’язаний був, з підстав передбачених п.1 ст. 247 КпАП України та п. 2.10 Наказу Міністерства внутрішніх справи України «Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 26 лютого 2009 року за № XX, не розпочинати провадження у справі про адміністративне правопорушення, а розпочате провадження зобов’язаний був закрити в зв’язку із відсутністю події адміністративного правопорушення.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 281 КпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України.

Таким чином, в п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Крім того, ч.2 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 19, 79, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П Р О Ш У:

1. Визнати незаконною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення (серія АА № X48079) від 15 липня 2010 року, складеної інспектором відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_2, на підставі якої притягнено мене до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

2. Викликати в судове засідання та допитати в якості свідків наступних осіб, яким відомі обставини справи про адміністративне правопорушення та самої події, а також можуть підтвердити, що мною не було вчинено адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України:

-  ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_3 пров. Xxxxxxxxxxxxxx, 12.

-  ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_3 вул. К.Шлях, 87, кв. 40.     

ДОДАТКИ:

1.      Копія позовної заяви – 1 примір.

2.      Копія Протоколу про адміністративне правопорушення від 15 липня 2010 року (серія АА1 №078226) – 2 примір.

3.      Копія Постанови по справі про адміністративне правопорушення від 15 липня 2010 року (серія АА № X48079) – 2 примір.

4.      Копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – 2 примір.

5.      Копія Посвідчення водія  – 2 примір.    

6.      Копія Талону до посвідчення водія – 2 примір.   

7.      Копії Фотокарток місця події – 2 примір.    

8.      Копія мого паспорту громадянина України – 2 примір.

25 липня 2010 року