Адміністративний позов про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про визнання права власності на об"єкт нерухомого майна

        До Києво-Святошинського районного суду

                    Київської області

 

           Позивач:      ОСОБА_1

                                                                                   місце проживання:  АДРЕСА_1

                                                                                  Києво-Святошинський район,

с. Новосілки, вул. Xxxxxxxxxxxxx,

             

    Представник

                                              позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

                                         Відповідач

            (суб’єкт владних повноважень):      Чабанівська селищна рада, Києво-

                                                                            Святошинського району, Київської області

місце знаходження: 08162, смт. Чабани,

Києво-Святошинського району, Київської

області, вул. Xxxxxxxxxxxxxxxxxxx

 

       Третя особа без самостійних вимог

                   на предмет спору на стороні

                                                відповідача:      ОСОБА_3,

                                                                                   місце проживання: АДРЕСА_1

                                                                                  Києво-Святошинський район,

с. Новосілки, вул. Xxxxxxxxxxxxx,

              

АДМІНІСТРАТИВНИЙ    ПОЗОВ

Про визнання незаконним та скасування рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 червня 2006 року за № XX

Жилий будинок № XX, що знаходиться в Київській обл., Києво-Святошинського району, в с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, містить в собі фактично три квартири, які належить на праві спільної часткової власності відповідно трьом особам: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.   

Квартира № X, яка знаходиться в жилому будинку № XX та становить 1/4 його частину, належить позивачу на праві власності на підставі договору дарування від 21 квітня 1998 року посвідченого державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № X-1793.

В січні 2005 році ОСОБА_3 здійснила перебудову своєї частини житлового будинку (квартири), шляхом будівництва до нього нової добудови. Внаслідок цього, третя особа знесла стіни попередньої добудови та звела нові, а також збудувала новий дах над добудовою та житловим будинком, внаслідок чого збільшилась її площа.

Однак, третя особа здійснювала будівництво добудови до своєї частини житлового будинку без дозволу на виконання будівельних робіт, проектної документації на будівництво та дозволу на виконання будівельних робіт, внаслідок чого порушила вимоги чинного законодавства, яке встановлює порядок здійснення забудови території населеного пункту, що тягне за собою відповідні правові наслідки, а саме:    

Під час перепланування та перебудови квартири, третя особа повинна була врахувати вимоги ч.2 ст. 383 ЦК України, якою передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. 

Також, згідно ч.1 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, однак за певних обмежень, які передбачені ч.3 вказаної статті, зокрема право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.   

Чинним законодавством України передбачений певний порядок та умови здійснення забудови, перебудови, надбудови та перепланування, дотримання яких є обов’язковим для кожної фізичної чи юридичної особи, які мають на меті здійснювати відповідне будівництво, зокрема.

Згідно ст. 152 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Верховна рада України 20 квітня 2000 року прийняла Закон України «Про планування і забудову територій», який встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів.

У відповідності до ч. 1 ст. 23 вказаного вище законодавчого акту України, забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі — будівництво). Будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Таким чином, ч.1 - ч.3 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено отримання фізичною особою, яка має намір здійснити будівництво об’єктів містобудування (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення) на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, від виконавчих органів відповідних рад, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування. Фізичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об’єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради.  До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, — нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.

При цьому ч.5 ст. 24 вказаного вище законодавчого акту передбачено, що дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

У відповідності до ч.1 ст. 28 Закону України «Про планування і забудову територій» проектна документація на будівництво об’єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Таким чином, ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт — це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

В той час ч.3 ст. 29 вказаного вище Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:

-  проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством;

-  документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, — нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову;

-  рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об’єкта містобудування;

-  документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.

-  у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.

Крім того, на виконання положення Закону України «Про планування і забудову територій», Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України був затверджений Наказ «Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» від 5 грудня 2000 року за № X73, який відповідно до абз. 2 п.1 є обов’язковим для застосування усіма суб’єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.

У відповідності до п. 1.1. вказаного вище Наказу Держкомбудівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об’єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

Також,  п. 4. Наказу Держкомбудівництва «Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» від 5 грудня 2000 року за № X73, затверджено перелік будівельних робіт на які не вимагається дозвіл, а саме:

- Поточний ремонт будівель та споруд без зміни призначення приміщень.

- Капітальний ремонт та реконструкція повітряних лінійних електромереж.

- Відновлення просілого або влаштування нового мостіння навкруги будівлі з метою охорони грунту під фундаментами від розмивання або перезволоження.

- Захист мереж від електрокорозії.

- Відновлення або улаштування нових тротуарів.

- Відновлення або улаштування нових прибудинкових проїзних доріг.

- Улаштування дитячих майданчиків, майданчиків для відпочинку людей, озеленення прибудинкової території. Будівництво спортивних майданчиків у дворах, а також у межах мікрорайонів.

- Улаштування декоративної огорожі висотою до 1 метра навколо майданчиків літніх кафе (літні майданчики для торгівлі і обслуговування населення без навісів).

- Тимчасові будівлі та споруди, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштування фундаментів.

- Проведення робіт, пов’язаних із ліквідацією аварій (обрушень) та відновленням функціонування об’єктів для забезпечення життєдіяльності населення при надзвичайних ситуаціях.

Однак, з підстав викладених вище, будівництво третьою особою добудови до житлового будинку, а також зведення нових стін та даху, внаслідок чого збільшилась площа добудови, - не відноситься до того переліку будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл.

При таких обставинах, третя особа маючи намір здійснювати будівництво об’єкта містобудування, яким є добудова до житлового будинку № XX, що знаходиться в Київській обл., Києво-Святошинського району, в с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, зобов’язана була отримати дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, розробити проектну документацію на будівництво та отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, без наявності яких будівництво об’єкта містобудування забороняється.

Після будівництва об’єкта містобудування, у відповідності до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» від 22 вересня 2002 року за № XXXX, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

До складу державної приймальної комісії, згідно п. 12 вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, включаються представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об’єкт, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду.

Таким чином, відповідно до п. п. 27, 29 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію. 

Отже, ч.2 ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За обставин передбачених вище, у відповідності до абз.1 п. «а» п. 6.1. 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

Вказане вищий пункт Тимчасового положення повністю знаходиться в причинно-правовому зв’язку із положенням п. «б» ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, у відповідності до якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, відповідно до п. 6 додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, виключно свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомого майна, виданого органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна.                  

 При таких обставинах, чинним законодавством України передбачені правові наслідки будівництва об’єкта містобудування без дотримання порядку забудови населених пунктів та наявності вказаних вище документів, які надають право забудовнику здійснювати будівництво і без наявності яких будівництво заборонено, а також без прийняття в експлуатацію об’єкта містобудування закінченого будівництва.

Таким чином, ч.10 ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій» здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Також, згідно п. 5.1. Наказу Держкомбудівництва «Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» від 5 грудня 2000 року за № X73, виконання будівельних робіт на об’єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

І на сам перед, у відповідності до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, третя особа здійснивши будівництво добудови до житлового будинку, шляхом знесення стін та будівництва нових, а також будівництв нової стелі, не отримала дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, не розробила проектну документацію на будівництво та не отримала дозвіл на виконання будівельних робіт, а також об’єкт містобудування, який закінчений будівництвом, не було прийнято в експлуатацію та на нього не було видано свідоцтво про право власності місцевими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, яке є єдиним правовстановлюючим документом на перебудоване нерухоме майно, що підлягав реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

За таких умов, будівництво добудови до житлового будинку ОСОБА_3 є самочинним будівництво з підстав передбачених вище, а тому остання не набула права власності на неї, що виключає можливість володіння, користування та розпорядження нею.

Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області 20 червня 2006 року прийняла рішення за № XX на підставі якого визнала чи іншим чином встановила право власності на добудову до житлового будинку № XX, що знаходиться в Київській обл., Києво-Святошинського району, в с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, за ОСОБА_3.               

Однак, Чабанівська селищна рада приймаючи відповідне рішення не дотрималась вимог зазначених вище нормативно-правових актів України, які регулюють прядок будівництва об’єктів містобудування в населених пунктах та встановлюють єдиних механізм їх будівництва та оформлення права власності, зокрема.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено набуття права власності на нерухоме майно на підставі рішення органу місцевого самоврядування – сільської ради.

Як було зазначено вище, на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна, особа набуває право власності шляхом приймання їх до експлуатації державною приймальною комісією, яка утворюється виконавчим комітетом ради за участі представників необхідних органів та установ, які встановлюють додержання особою будівельних, санітарних та інших норм і правил будівництва, внаслідок чого складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, з видачею в подальшому виконавчим комітетом ради свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна, яке є правовстановлюючим документом на об’єкт містобудування, що реєструється бюро технічної інвентаризації.

Однак, звертаю увагу суд на те, що сільським радам чи їх виконавчим комітетам не надано повноважень з розгляду заяв фізичних осіб з приводу визнання чи іншим чином встановлення права власності на нерухоме майно, яке було збудоване, перебудоване чи реконструйоване самочинно, тобто з порушенням зазначених в цьому позові норм актів законодавства України, що регулюють порядок будівництва, та прийняття цими органами відповідного рішення про оформлення права власності на нерухоме майно.        

Вказані обставини випливають з того, що у відповідності до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Тому, ч.3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Також, згідно ч.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

При таких обставинах, виходячи з положення ст. 376 ЦК України, право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою, яка його будувала виключно в судовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом цієї особи та з підстав і в порядку передбаченому Законом, в той час як органи місцевого самоврядування не мають жодних прав на визнання права власності чи іншим чином встановлення цього права на підставі своїх рішень, окрім того випадку, коли виконавчим органам рад надано повноваження на введення в експлуатацію державною приймальною комісією об’єкта містобудування.       

Це зумовлено тим, що у випадку розгляду судом вимог щодо визнання права власності самочинне будівництво об’єкта містобудування, суд витребує відомості та докази від органів архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду щодо відповідності будівельним, санітарним, пожежним та іншим нормам новозбудоване чи перебудоване нерухоме майно, чи не порушує таке будівництво права та інтереси інших осіб, в разі необхідності призначає судову будівельно-технічну експертизу і таке інше, виходячи з того, що майно вже збудоване, тим більше без наявності проекту та необхідних дозволів.

До повноважень, сільських рад чи її виконавчого органу не віднесено таких повноважень та не надано право визнавати чи іншим чином встановлювати право власності на об’єкт нерухомого майна який вважається самочинним будівництвом, тобто є збудованим, однак без будь-яких нате необхідних та належних документів та з порушенням відповідного порядку будівництва.

Крім того, додаток N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, містить перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна.

Однак, виходячи з положення вказаного вище нормативного акту, рішення органу місцевого самоврядування про визнання чи оформлення права власності на нерухоме майно не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводить реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна. 

Тим більше, як передбачено ст. 376 ЦК України, ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування та забудову територій», особа має право здійснювати будівництво об’єкта містобудування виключно за наявності права власності чи права користування земельною ділянкою або ж за наявності дозволу власника чи користувача.

Однак, ОСОБА_3 не мала жодного із наведених вище документів, що не давало їй право здійснювати будівництво добудови до свого жилого будинку, що вкотре свідчить про самочинність такого будівництва третьою особою та неможливість оформлення права власності на добудову до частини житлового будинку, яка належить третій особі.

Крім того, достовірно невідомо, що ОСОБА_3, здійснивши будівництво добудови до житлового будинку, не порушила будівельних, санітарних та протипожежних  норм і правил під час будівництва, оскільки вказане нерухоме майно не приймалось в експлуатацію державною приймальною комісією, яка підтверджує готовність цього об’єкту до експлуатації.

Однак, ОСОБА_3, здійснивши перебудову своєї добудови до частини жилого будинку, шляхом знесення старого даху та будівництва нового, а також часткове знесення спільного даху на житловому будинку, - на думку позивача порушила будівельні норми та правила її будівництва, створила значне навантаження на конструктивні та несучі елементи спільного даху по всьому будинку, що може спричинити велику ймовірність його руйнування, внаслідок чого позивач буде позбавлений права на володіння, користування та розпорядження житлом (квартирою), що являється гарантованим правом передбаченим ст. 319 ЦК України.  

Тому, позивач вважає, що внаслідок такого будівництва є реальна загроза порушення його права власності на свою частину житлового будинку, і ОСОБА_3 як співвласник, під час будівництва добудови не повинна була порушувати права позивача як іншого співвласника.             

Звісно, вказані обставини і не були предметом розгляду під час ухвалення Чабанівською селищною радою рішення про визнання права власності чи іншим чином встановлення права на добудову до житлового будинку за третьою особою, оскільки рада як орган місцевого самоврядування, не наділена повноваженнями перевіряти дотримання забудовником будівельних, санітарних, протипожежних норм та правил, оскільки ці питання не входять до її компетенції, а є компетенцією державної приймальної комісії.       

Також відсутнє судове рішення про визнання права власності на самочинну добудову до житлового будинку, предметом розгляду якого буди б обставини щодо дотримання ОСОБА_3 будівельних, санітарних та протипожежних  норм і правил під час будівництва.

 Про прийняте рішення Чабанівською селищною радою, позивач дізнався в жовтні місці 2007 року під час попереднього розгляду справи № X-2810/07 в Києво-Святошинському районному суді за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, визнання недійсною схеми розподілу земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку. Саме на попередньому судовому засіданні, ОСОБА_3 надала суду копію поверхневого плану, в якому було зазначено те, що право власності на добудову до житлового будинку зареєстровано на підставі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.                  

У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Тому, згідно п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.                  

Крім того, в ч.2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, в п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

З положень вказаних вище статей Законів випливає право позивача пред’явити в адміністративному позові вимогу про скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю або окремих його положень. 

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись  ст.ст. 2, 3, 17, 79, 104, 105, 106 КАС України, -

П Р О Ш У:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Чабанівської селищної ради, Києво-Святошинського району Київської області від 20 червня 2006 року за № XX, яким визнано право власності за ОСОБА_3 на самочинне будівництво, а саме добудову до житлового будинку № XX, що знаходиться в Київській обл., Києво-Святошинського району, в с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx    

2. Витребувати від Чабанівської селищної ради, Києво-Святошинського району Київської області, на підставі ч.2 ст. 79 КАС України, належним чином засвідчену копію:  

o   рішення Чабанівської селищної ради, Києво-Святошинського району Київської області від 20 червня 2006 року за № XX;

ДОДАТКИ:

1.      Копія Позовної заяви про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету Бориспільської міської ради – 2 примір.;

2.      Копія Копія договору даруання ¼ чстини житлового будинку від 21 квітня 1998 року – 3 примір.

3.      Копія поверхневого плану БТІ на житловий будинок ОСОБА_1 – 3 примір.;

4.      Копія поверхневого плану БТІ на житловий будинок ОСОБА_3 – 3 примір.;

5.      Копія Акту обстеження житлового будинку від 13 листопада 2005 року – 3 примір.;

6.      Копія Листа Києво-Святошинського районної санітарно-епідеміологічна станція від 11 листопада 2005 року – 3 примір.;

7.      Копія Листа заст. начальника Києво-Святошинського ГУ МНС України в Київській області від 11 листопада 2005 року – 3 примір.;

8.      Копія Постанови начальника держбудконтролю про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності – 3 примір.;

9.      Копія Протоколу № X30 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про самовільне будівництво будинків або споруд – 3 примір.;

10.  Копія Постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладання штрафу від 2 листопада 2005 року № X30 – 3 примір.;

11.  Копія Листа відділу містобудування і архітектури від 2 листопада 2005 року – 3 примір.;

12.  Копія Листа відділу містобудування і архітектури від 21 січня 2006 року – 3 примір.;

13. Довіреності на представництво та захист інтересів позивачів у суді – 3 примір.;

14. Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання позовної заяви.

      18 квітня 2008 року

         Представник позивача,

         який діє на підставі довіреності      

 

______________

(підпис)

 

 

 Ковальчук С.М.          

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації