Адміністративний позов про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію об"єктів комунальної власності

    До Дарницького районного суду м. Києва     

  місцевий загальний суд як адміністративний суд   

 

                                                   Позивач:   Товариство з обмеженою відповідальністю

   «НАЗВА_1»

місце знаходження:

АДРЕСА_1

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: ХХХХХХХ

п/р ХХХХХХХХХХХ в АБ «НАЗВА_2»,

МФО: ХХХХХХ

 

                                            Представник 

     позивача:  Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

                                                 Відповідач  

         Суб’єкт владних повноважень:    Дарницька районна в м. Києві рада

                                                                           місце знаходження:

АДРЕСА_3  

 

   Треті особи без самостійних вимог

    на предмет спору на стороні

                                           відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю

     «НАЗВА_3»Регіон»,

     місце знаходження: 02098, м. Київ,

     вул. ХХХХХХХХХХХХХХ, буд. № X     

 

 2. Комунальне підприємство «хххх»

      місце знаходження: 02096, м. Київ,

      вул. ХХХХХХХХХ, буд. № X   

   

  Судовий збір: 3 грн. 40 коп.

  

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  ПОЗОВ

Про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення Дарницької районної в м. Києві ради від 19 вересня 2007 року за № XX  

19 вересня 2007 року Дарницька районна в м. Києві рада винесла рішення за № XX, яким внесла зміни до рішення Дарницької районної в м. Києві ради «Про приватизацію об’єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва» від 24 грудня 2003 року за № X2.

У відповідності до п. 2 вказаного вище рішення, суб’єкт владних повноважень – Дарницька районна в м. Києві рада надала дозвіл комунальному підприємству «хххх» укласти договір оренди нежилого приміщення, загальною площею 456 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxx, 14, з товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Регіон» з 1 жовтня 2007 року строком на 3 роки.

Однак, позивач вважає, що Дарницька районна в м. Києві рада винесла рішення від 19 вересня 2007 року за № XX з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює підстави та порядок надання нерухомого майна в оренду, а також своїм рішенням порушила права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» як орендаря на володіння та користування нежилим приміщенням, загальною площею 456 кв. м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, 14, що полягає в наступному:

1 листопада 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» та Комунальним підприємством «хххх» був укладений договір оренди нерухомого майна за № XX, предметом якого було нежиле приміщення, що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, 14, строком до 1 березня 2003 року. Пізніше, між вказаними вище сторонами договору оренди нерухомого майна комунальної власності 1 березня 2003 року була укладена додаткова угода, на підставі якої сторони дійшли згоди про продовження терміну дії договору оренди з 1 березня 2003 року по 1 березня 2004 року, тобто на 1 (один) рік.

Проте, після закінчення строку дії договору оренди, 1 березня 2004 року жодна із сторін не звернулась до іншої сторони протягом місяця після закінчення строку його дії про зміну чи припинення дії договору, а тому він був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах вже в четвертий раз до 1 березня 2008 року.

Вказана вище обставина обґрунтована тим, що у відповідності до ч.4 ст. 284 ГК України, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також, ст. 764 Цивільного кодексу України, передбачені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди зокрема, якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Спеціальним законодавчим актом, яким регулюються правовідносини щодо оренди державного та комунального майна, є саме Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, яка існувала на момент укладання договору оренди) від 14 березня 1995 року. Відповідно до ч. 2 ст. 17 даного Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені договором.

При таких обставинах не орендарем не орендодавцем не було подано заяву про припинення чи зміну договору оренди приміщень комунальної власності від 1 березня 2002 року за № XX, після спливу місячного терміну по закінченню строку на який його було укладено, а саме після 1 березня 2004 року, а тому даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах до 1 березня 2005 року, після якого знову ж таки жодна із сторін не звернулася до іншої сторони з вимогою про зміну чи припинення договору оренди, внаслідок чого він знову ж таки був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах до 1 березня 2006 року, і як наслідок в подальшому до 1 березня 2007 року та до 1 березня 2008 року.

Крім того, про вказані вище обставини, а саме що договір продовжений до 1 березня 2008 року на тих самих умовах, свідчить прийняття комунальним підприємством «хххх» платежів від товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» щодо сплати орендної плати за користування нежилими приміщеннями комунальної власності, які знаходяться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, 14.

Крім того, протягом всього часу дії договору оренди нежилих приміщень орендар належним чином виконував покладені на нього зобов’язання зокрема, використовував нежилі приміщення за їх цільовим призначенням, не порушував жодних зобов’язань встановлених договором оренди, зокрема вчасно та в повному обсязі вносив плату за користування приміщеннями комунальної власності встановленої договором та додатку до договору, який встановлює методику розрахунку орендної плати, що є його невід’ємною частиною.

При таких обставинах, відповідач на даний час правомірно та на всіх законних підставах користується приміщеннями комунальної власності, що знаходяться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, 14., загальною площею 456 кв. м., оскільки договір оренди нежилих приміщень від 1 березня 2002 року за № XX вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений, та на тих самих умовах аж до 1 березня 2008 року, з підстав зазначених вище. 

Крім того, між сторонами договору оренди нежилих приміщень комунальної власності не було укладено правочинів з приводу його зміни чи розірвання, а також комунальне підприємство «хххх» не звертався до позивача з вимогою про зміну чи розірвання вказаного вище договору оренди протягом всього терміну його дії по день звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Також, комунальне підприємство «хххх» не зверталось до суду з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» щодо змінити чи розірвати договір оренди нерухомого майна від 1 березня 2002 року за № XX, а також з вимогами щодо виселення чи витребування майна від Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» як особи яка без відповідних правових підстав здійснює користування.     

При таких обставинах, суб’єкт владних повноважень прийнявши рішення про передання в оренду нежилих приміщень комунальної власності іншій особі, а саме товариству з обмеженою відповідальністю «ТПК «Регіон», порушив право позивача на здійснення ним володіння та користування цими нежилими приміщеннями, оскільки останній є орендарем на підставі договору оренди від 1 березня 2002 року за № XX.

Тим більше, Дарницька районна в м. Києві рада як власник нежилих приміщень, які знаходяться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, 14 у випадку передання цих приміщень у користування іншій особі на підставі договору оренди втрачає на строк його дії право володіння та користування цими приміщеннями, окрім права на його розпорядження, оскільки вказані права на підставі договору переходять до законного користувача цих приміщень, а саме орендаря за договором оренди на строк його дії.

Також, звертаю увагу суд на те, що в оренду можуть бути передані виключно майно, яке не обтяжене іншими правами, зокрема правом користування цим приміщенням іншою особою, право на яке було надано цим же власником, і яке діяло на час прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин, у відповідності до ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

При таких обставинах, враховуючи те, що позивач є орендарем нежилого приміщення на підставі договору оренди від 1 березня 2002 року за № XX, останньому належить право здійснювати захист своїх прав на ці нежилі приміщення нарівні із захистом права власності, а тому останній має право усувати будь-які перешкоди у здійсненні права володіння та користування приміщенням, яке належить позивачу на праві оренди.

Крім того, у відповідності до ч.3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Також, ч.1 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар має переважне право перед іншими суб’єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч.1 ст. 777 ЦК України, якою передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.       

При таких обставинах, навіть після закінчення терміну дії договору оренди нежилого приміщення комунальної власності від 1 березня 2002 року за № XX, орендар мав би переважне право на продовження договору оренди на новий строк, а тому суб’єкт владних повноважень не врахував вказаних вище положень актів законодавства та як наслідок порушив право орендаря на продовження терміну дії договору у разі його закінчення.

У відповідності до ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. 

При таких обставинах згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Тому, згідно п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.                 

Крім того, в ч.2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, в п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

З положень вказаних вище статей Законів випливає право позивача пред’явити в адміністративному позові вимогу про скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю або окремих його положень. 

Крім того, у відповідності до ч.1  ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

В той час як передбачено ч.2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший держаний орган, їх посадова чи службова особа.

При таких обставинах, оскільки відповідачами за даним позовом є суб’єкти владних повноважень – орган місцевого самоврядування Дарницького району м. Києва, справа підсудна загальному суду Дарницького району м. Києва як адміністративному суду, тобто Дарницькому районному суду м. Києва.                 

 Тому на підставі ст.ст. 2, 3, 17, 79, 104, 105, 106 КАС України, ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року, ст.ст. 16, 21, 764, 777 Цивільного кодексу України, ст.ст. 284, 285 ххххського кодексу України, ст.ст. 24, 77 Закону України  «Про місцеве самоврядування в Україні», -

П Р О Ш У:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Дарницької районної в м. Києві ради від 19 вересня 2007 року за № XX «Про внесення змін до рішення Дарницької районної в м. Києві ради «Про приватизацію об’єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва» від 24 грудня 2003 року за № X2.

2. Витребувати від Дарницької районної в м. Києві ради, на підставі ч.2 ст. 79 КАС України, належним чином засвідчені копії:

o   Рішення Дарницької районної в м. Києві ради від 19 вересня 2007 року за № XX;

ДОДАТКИ:

1.      Копія Позовної заяви про визнання незаконним та скасування рішення Дарницької районної в м. Києві ради від 19 вересня 2007 року за № XX – 3 примір.;

2.      Копія договору оренди нерухомого майна комунальної власності від 1 листопада 2002 року за № XX та додаткової угоди від 1 березня 2003 року – 4 примір.;

3.      Копія Акту приймання-передачі нежилого приміщення – 4 примір.;  

4.      Копія Статуту ТОВ «НАЗВА_1» – 4 примір.;

5.      Копія угоди про продовження діяльності  ТОВ «НАЗВА_1» – 4 примір.;

6.      Копія Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «НАЗВА_1» – 4 примір.;   

7.      Копія довідки про включення до ЄДРПОУ ТОВ «НАЗВА_1» – 4 примір.;

8.      Довіреність на представництво і захист прав та інтересів позивача у судах – 4 примір.;  

9.      Платіжне доручення про сплату судового збору (державного мита) за подання адміністративного позову до суду – 4 примір.;

      «___» жовтня 2007 року

 

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності      

 

______________

(підпис)

 

 

Ковальчук С.М.          

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації