Апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області у цивільній справі про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП)

 

До Апеляційного суду Київської області

через Бориспільський міськрайонний суд

Київської області  

 

Відповідач:            ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_1

 

  Представник

відповідача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

(дію на підставі договору, який знаходиться в матеріалах цивільної справи)            

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

Інші учасники цивільного процесу:

 

Позивачі:  1. ОСОБА_3,

місце проживання: АДРЕСА_3

 

2. ОСОБА_4,

місце проживання: АДРЕСА_3

 

Цивільна справа № X-XXX/XX

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 18 жовтня 2011 року по справі № X-XXX/XX

18 червня 2011 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення по справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.  

Суд першої інстанції своїм рішенням частково задовольнив вимоги позивача, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заподіяну моральну шкоду у сумі 5 000 грн., а на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 70 000 грн. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив.  

Однак, позивач вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2011 року по справі № X-XXX/XX ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2011 року по цивільній справі № X-XXX/XX необхідно змінити в частині розміру моральної шкоди, яка була стягнута з відповідача на користь ОСОБА_4 судом першої інстанції і яка становила грошову суму коштів у розмірі 70 000 грн., за наступних підстав.  

______________________________

1.                 Дійсно, на підставі Постанови слідчого СВ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_5, від 7 червня 2005 року, була порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, Пізніше, ОСОБА_1, на підставі Постанови слідчого було притягнуто в якості обвинуваченого у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено ч.2 ст. 286 КК України.   

В подальшому, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України була направлена до Бориспільського міськрайонного суду Київської області для її розгляду, під час якого, останній звернувся із заявою про застосування акту амністії та звільнення його від кримінальної відповідальності.

В зв’язку з цим, на підставі Постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2010 року, кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України було закрито у зв’язку із застосуванням акту амністії та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідності за ч.2 ст. 286 КК України з цих підстав.                  

______________________________

2.                 Суд першої інстанції в своєму рішенні в рахунок обґрунтування розміру моральної шкоди, яка була заподіяна ОСОБА_4, та яка підлягає стягненню з відповідача по справі у розмірі 70 000 грн., посилається на те, що дійсно діями відповідача позивачу було заподіяно моральної шкоди, однак з розміром шкоди, яка була визначена позивачем, суд не погодився і вважав її суттєво завеликою та такою, що підлягає зменшенню, оскільки на думку суду причини і наслідки заподіяння шкоди не відповідають її розміру визначеному позивачем, що складає 700 000 грн.    

Однак, звертаю увагу суд апеляційної інстанції на необґрунтовані висновки суду першої інстанції в частині визначення судом розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та як наслідок порушення в цій частині рішення вимог матеріальної та процесуальної норми щодо об’єктивності, справедливості та неупередженості розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинне буди законним та обґрунтованим.  

Однак, звертаю увагу суд на те, що позивач, пред’явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру, а суд першої інстанції безпідставно та без необхідних засобів доказування задовольнив навіть частково розмір грошового відшкодування моральної шкоди, що становить 70 000 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як передбачено ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В рахунок вказаних вище обставин, в абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, в п. 9 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного суду України передбачено, що розмір  відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає  залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких   зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При  цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості.

Посилання позивача в поданому ним уточненому позові та суду першої інстанції на те, що розмір моральної шкоди підтверджується висновком судової психологічної експертизи, є також безпідставним, оскільки сам по собі висновок є лише науковою думкою експерта, його власним суб’єктивним оціночним судженням щодо можливого, приблизного та орієнтовного розміру моральної шкоди заподіяної позивачу по справі, який необґрунтований точними, конкретними та законодавчо встановленими методами та методиками визначення розміру моральної шкоди (яких по суті не існує).

Зокрема, як випливає з дослідницької частини висновку судової психологічної експертизи «…психологічні аспекти подій, які досліджуються у справі, формалізувались та надавались у математичних одиницях задля визначення їх кількісного еквівалента на підставі методики та формули А.М. Ерделевського, висновки по якій мають імовірний характер та є науковою рекомендацією по визначенню можливого розміру компенсації моральної шкоди…», і таке інше. Як наслідок, експерт дійшов висновку, що «…Діями відповідача ОСОБА_1 при обставинах і в строки зазначених у позовній заяві мало місце заподіяння страждань (моральної шкоди) позивачу ОСОБА_4, розмір якої може становити 1152 МЗП, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятий на момент винесення рішення судом…».

Таким чином, в своєму висновку експерт не вказує який саме критерій оцінки розміру шкоди ним був обраний, від яких конкретних факторів залежить умовність встановлення розміру шкоди, наскільки дана умовність є значною та як від цього може бути зменшений чи збільшений розмір шкоди.

Тому, звертаю увагу суд на положення ч.4 ст. 60 ЦПК України, яким передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В даному випадку, висновок експерта є не що інше як припущення можливого розміру шкоди заподіяної позивачу, а тому не може бути взятий до уваги судом як належний та допустимий доказ в підтвердження розміру компенсації за заподіяну моральну шкоди.

 Крім того, ч.6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом в сукупності з іншими доказами.       

Таким чином, як випливає з положення ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається лише судом, а не експертом чи будь-якою іншою особою, але одночасно позивач на підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України зобов’язаний довести її розмір.       

Отже, як випливає з положення ч.3 ст. 23 ЦК України та п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд зобов’язаний враховувати вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, ні позивачем ні судом першої інстанції в ухваленому ним рішенні не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі 70 000 грн., а тому виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості на думку відповідача розмір моральної шкоди в такому розмірі є надто завеликий та необґрунтовано встановлений судом першої інстанції, а тому вважаємо, що такий розмір підлягає зменшенню апеляційним судом на підставі ч.3 ст. 23 ЦК України.     

 При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 212, 292, 294, 295, 296, 307, 309 ЦПК України, -   

П Р О Ш У:

1.                 Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року по справі № X-XXX/XX – змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заподіяну моральну шкоду у розмірі 70 000 грн. та ухвалити рішення яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості.   

ДОДАТКИ:

1.      Копії Апеляційної скарги на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області – 2 примір.;   

2.      Квитанція про сплату судового збору (держаного мита) за подання Апеляційної скарги;  

3.      Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

«28» жовтня 2011 року               

 

Представник позивача,

який діє на підставі договору                 ______________                         Ковальчук С.М.  

                                                                                (підпис)

Average: 1.5 (2 голоси)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації