Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду на ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністартивній справі у звязку із її непідвідомчістю (справа малої приватизації)

                                 До Київського апеляційного адміністративного суду        

                                                                         через Дарницький районний суд м. Києва

                                                   Позивач:   Товариство з обмеженою відповідальністю

   «НАЗВА_1»

місце знаходження:

АДРЕСА_1

                                            Представник 

     позивача:  Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

                                                 Відповідач   Фонд приватизації комунального майна

         Суб’єкт владних повноважень:    Дарницького району м. Києва

АДРЕСА_3

   Третя особа без самостійних вимог

    на предмет спору на стороні

                                            відповідача:   Дарницька районна в м. Києві рада

АДРЕСА_3

Заява про апеляційне оскарження ухвали судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-858/2007, отриманої позивачем поштовим відправленням 16 листопада 2007 року, – подана 21 листопада 2007 року.

  Адміністративна справа № Xа-858/2007

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року

по адміністративній справі № Xа-858/2007                  

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Фонду приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дарницької районної в м. Києві ради, про зобов’язання Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва розглянути, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» поштовим відправленням 27 червня 2007 року заяву про включення об’єкта (нежилого приміщення, площею 456 кв. м., що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, в буд. 14) до переліку об’єктів які підлягають приватизації, в строки та в порядку передбаченому ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 року (з подальшими змінами та доповненнями) та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

12 листопада 2007 року суддя Дарницького районного суду м. Києва, ОСОБА_2, постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № Xа-858/2007 року за вказаним вище адміністративним позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3», з підстав викладених в п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, якою передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Тобто, суд вбачає в предметі спору – спір про право, який має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.     

Вказана вище ухвала судді Дарницького районного суду м. Києва була отримана позивачем 16 листопада 2007 року поштовим відправленням, про що директором товариства було підписане зворотне повідомлення про вручення цього поштового відправлення, в якому містилась ухвала судді Дарницького районного суду м. Києва.    

У відповідності до ч. 4 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

В зв’язку з наведеними вище обставинами, позивач 21 листопада 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження ухвали судді Дарницького районного суду м. Києва, постановленої 12 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-858/2007 року, до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва, про що свідчить вхідний № X1505 проставлений на заяві про апеляційне оскарження вказаної вище ухвали судді.

Однак, позивач по справі вважає, що ухвала судді Дарницького районного суду м. Києва прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд не в повному обсязі з’ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3», та встановлення обставин для визначення підвідомчість спору, що призвело до не вірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права. 

Наведені вище обставини є підставою для скасування ухвали судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-858/2007 року та направлення справи до Дарницького районного суду м. Києва для провадження розгляду справи.

Суддя Дарницького районного суду м. Києва, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, посилається на п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, яким передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування того, що заява позивача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суддя вбачає в предметі позовних вимог – спір про право, який на думку судді має бути розглянутий в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Крім того, суддя, відмовляючи у відкритті провадження у справі, посилається на ст.1 Господарського процесуального кодексу України,  згідно якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або невизнаних прав чи охороню вальних законом інтересів, у зв’язку з чим даний спір не підсудний місцевому загальному суду.                

Також суддя в своєму судовому рішенні вказала на те, що посилання позивача на п.1 ч.1 ст. 18 КАС України є помилковим.

Однак, з вказаними висновками суду не можливо погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, які встановлюють правила підвідомчості спорів, а також підсудності справ адміністративної юрисдикції місцевим загальним судам як адміністративним судам, що полягає в наступному.

Як передбачено ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.

Поняття «суб’єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Вказані вище положення були викладені у інформаційному листі Верховного суду України від 26 грудня 2005 року за № X.2.-2005.

При таких обставинах, спір, який був переданий на вирішення Дарницького районного суду м. Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» є адміністративним спором, а не цивільним чи господарським, що полягає в наступному.

Відповідачем по справі є суб’єкт владних повноважень – орган місцевого самоврядування - Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва, який в спірних правовідносинах виконує саме владні управлінські функції на основі законодавства.

 Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва є органом місцевого самоврядування, який створений на підставі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 року (з подальшими змінами та доповненнями) та якому надано повноваження на підставі ст. 7 вказаного вище законодавчого акту приймати заяви фізичних та юридичних осіб про включення об’єкту до переліку об’єктів, які підлягають приватизації, та приймати рішення про включення об’єктів до того чи іншого переліку.

Тому, Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва діє як орган місцевого самоврядування та приймає рішення виключно на підставі актів законодавства України, на підставі яких йому надано владні управлінські функції (повноваження) керувати поведінкою іншого суб’єкта на підставі виключно законодавства України, тобто прийняти рішення про включення об’єкту до переліку об’єктів, які підлягають приватизації чи відмовити з цього питання. При цьому, знову ж таки звертаю увагу суд на те, що рішення органом приватизації приймається виключно виходячи з умов, підстав та в порядку передбаченому актами законодавства, яке регулює приватизаційні процеси.

За таких умов, між позивачем та відповідачем відсутні господарські правовідносини, з яких випливав би спір про право, оскільки Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва знаходиться «при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства».

Тобто, позивач на основі законодавства звернувся до відповідача із заявою про включення нежилого приміщення до переліку об’єктів, які підлягають приватизації, в той час як відповідач керуючись виключно вимогами ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», як орган приватизації, приймає в місячний термін на підставі в межах повноважень та у спосіб передбачений актами законодавства України рішення про включення об’єкту до одного із переліків або ж відмову у приватизації, та повідомляє про це позивача.

В місячний строк, як передбачено ч. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» не отримало письмової відповіді від органу приватизації про включення об’єкту до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу чи включення до інших переліків, які передбачають конкурентний спосіб приватизації (шляхом продажу нежилого приміщення на конкурсі чи аукціоні) або ж відмову в приватизації вказаного об’єкту.

В зв’язку з цим, позивач пред’явив вимогу про зобов’язання розглянути заяву про включення об’єкту до переліку об’єктів, які підлягають приватизації та прийняти, передбачене чинним законодавством про приватизацію, рішення.

Тому, між позивачем та відповідачем не виник спір про право, оскільки останній зобов’язаний розглянути заяву позивача на підставі чинного законодавства України як орган місцевого самоврядування наділений владними управлінськими функціями щодо формування переліків об’єктів, які підлягають приватизації, та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

В результаті прийняття органом приватизації будь-якого рішення, позивач не набуде права на об’єкт, тим більше вимоги позивача не спрямовані на визнання права на об’єкт, інше майно чи немайнові права. Позивач намагається в судовому порядку реалізувати право на розгляд його заяви про включення об’єкту до переліку об’єктів, які підлягають приватизації та прийняття органом приватизації законного та обґрунтованого рішення за результатами розгляду його заяви.

При таких обставинах, посилання судді у своїй ухвалі на те, що між сторонами виник спір про право є необґрунтованим. Тим більше, звертаю увагу суд на те, що спір про право може бути лише в тому випадку, коли б позивач пред’явив вимогу у своєму позові спрямовано на визнання права на якусь річ, майно чи немайнові права. Однак, право на подання позивачем заяви про включення об’єкту до переліку об’єктів, які підлягають приватизації як і право на отримання в місячний строк від органу приватизації повідомлення про прийняте рішення гарантовано Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємство (малу приватизацію)», а тому визнавати це право чи будь-яким іншим чином встановлювати його наявність не потрібно.

Крім того, суддя, абсолютно безпідставно та необґрунтовано посилається в постановленій ухвалі на ст.1 Господарського процесуального кодексу України,  згідно якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або невизнаних прав чи охороню вальних законом інтересів, у зв’язку з чим, суддя вважає, даний спір не підсудний місцевому загальному суду.

Така позиція судді спростовується наведеними вище обставинами, які свідчать про те, що переданий на вирішення суду спір є справою адміністративної юрисдикції, а не господарським спором.

Зокрема, у відповідності до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

При таких обставинах, вказаний вище спір не підсудний господарським судам України.    

Крім того, суддя під час постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі вважав одним із критерієм визначення підвідомчості справи суб’єктивний склад учасників судового процесу, тобто його позиція полягала в тому, що якщо позивачем є юридична особа, вона повинна на підставі ст. 1 ГПК України звертатись до господарського суду з аналогічним предметом спору, а не до адміністративного суду.

В той час, кодекс адміністративного судочинства не розмежовує свою дію по підвідомчості чи підсудності справ за суб’єктивним складом його учасників, тобто на юридичних чи фізичних осіб.

У відповідності до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При таких обставинах, до адміністративного суду мають право звертатись з адміністративним позовом як фізичні так і юридичні особи до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, які зареєстровані та фактично діють на правах юридичної особи, а також їхніх посадових і службових осіб.

Отже, адміністративний суд розглядує справи в яких приймають участь дві сторони зі статусом юридичної особи.

При таких обставинах, у відповідності до ч.1  ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

В той час як передбачено ч.2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший держаний орган, їх посадова чи службова особа.

Тобто, спір який переданий на вирішення суду підсудний та підвідомчий саме Дарницькому районному суду м. Києва, який являється місцевим загальним судом як адміністративним судом, а тому висновки судді про те, що посилання позивача на ч.1  ст. 18 КАС України є помилковим – не відповідають нормам матеріального та процесуального права, які дають підстави визначити підсудність та підвідомчість справ адміністративним судам.

Таким чином в п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

У відповідності до п. 2 ч.3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимогу про зобов’язання відповідача суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. 

З положень вказаних вище статей Законів випливає право позивача пред’явити в адміністративному позові вимогу про визнання бездіяльності Фонду приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва неправомірною та зобов’язання прийняти належне рішення у відповідності до ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Крім того, необхідно врахувати положення ч.2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що  до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. На момент звернення позивача до Дарницького районного суду м. Києва іншого порядку судового провадження щодо оскарження бездіяльності органу приватизації – не встановлено.

Тому на підставі ст.ст. 2, 3, 14, 17, 18, 150, 185, 186, 187, 199, 205 КАС України, інформаційного листа Верховного суду України від 26 грудня 2005 року за № X.2.-2005, ст. 1 ГПК України, Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», -

П Р О Ш У:                

1.Ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-858/2007 року – скасувати.

2.Адміністративну справу № Xа-858/2007 року направити Дарницькому районному суду м. Києва для провадження розгляду справи.   

3.Розгляд справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції здійснювати за участі позивачів, які подали апеляційну скаргу та їх представника. 

ДОДАТКИ:

1.      Копії Апеляційної скарги на Ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-858/2007 року – 2 примір.;

2.      Копії Заяв про апеляційне оскарження Ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-858/2007 року – 3 примір.;

3.      Копії Довіреностей на представництво і захист прав та інтересів позивача у судах – 3 примір.;

4.      Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання Апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду. 

«__»  листопада 2007 року