Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (в частині оскарження накладання стягнення і зміни його на менш суворе)

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, виходячи з вимог ст. 280 КпАП України, з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність

Статтею 34 КпАП України передбачені обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі

Суд першої інстанції необґрунтовано та не маючи для цього достатньо законних підстав, дійшов висновків про застосування до особи адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, оскільки підійшов формально, не надавши при цьому відповідної оцінки всім наявним навіть у матеріалах справи обставинам та доказам, що їх підтверджують, не встановив тих обставин, на які він посилається у своєму судовому рішенні і вважав їх встановленими, що по суті і призвело до застосування судом необґрунтовано суворого адміністративного стягнення, а тому до порушника підлягає застосуванню більш м’яке та менш суворе адміністративне стягнення за вчинення правопорушення у вигляді штрафу.

До Апеляційного суду Київської області

через Бориспільський міськрайонний суд

01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15  

 

Правопорушник:    ОСОБА_1

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1

 

Захисник:  

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

місце знаходження: 08300, Київська обл.,

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79

засоби зв’язку: +38 (067) 230-36-06

електронна пошта: advokat@zakon-i-pravo.net

Веб-сайт: www.zakon-i-pravo.net 

   

Справа № XXX/xxxx/13-п

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

На постанову Бориспільського міськрайонного суду від 22 серпня 2013 року у справі про адміністративне правопорушення № XXX/xxxx/13-п  

22 серпня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № XXX/xxxx/13-п, виніс постанову, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та піддав адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 6 (шість) місяців.          

Однак, на думку особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, судове рішення винесене з грубим порушенням норм процесуального права та невірно застосовано матеріальні норм, що потягло за собою однобічне та не повне з’ясування судом усіх фактичних обставин справ, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки, при цьому суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи, що є наслідком необґрунтованого та надто суворого застосування міри відповідальності як виду адміністративного стягнення за вчинене особою правопорушення.  

Тому, Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2013 року у справі про адміністративне правопорушення за № XXX/xxxx/13-п, в частині накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, в межах санкції ст. 124 КпАП України, - необхідно змінити, застосувавши до порушника більш м’яке та менш суворе адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, з наступних підстав.  

______________________________________________________________

Насамперед, звертаю увагу суд на те, що Постанова у справі про адміністративне правопорушення від 22 серпня 2013 року за № XXX/xxxx/13-п була отримана ОСОБА_1 звичайним поштовим відправленням лише 31 серпня 2013 року, що припадає на вихідний день (суботу), а тому останній день для подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження, припадає на 2 вересня 2013 року, яким є перший робочий день після вихідного (понеділок), а тому ОСОБА_1 мав у своєму розпорядженні лише один вихідний та один робочий день для підготування та подання апеляційної скарги. За таких умов, порушником буде подано окремо заяву про приєднання до матеріалів справи про адміністративне правопорушення доказів, які підтверджують обставини, які викладені у цій апеляційній скарзі, оскільки ОСОБА_1 потрібен більш тривалий час для їх збирання та подання до суду.     

_______________________________________________________________

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення: «26 липня 2013 року о 16 год. 20 хв., ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ - 110207», д.н.з. 979 87 СК, по вул. К.Шлях, не був уважним, не дотримався безпечної дистанції руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Нісан», д.н.з. АА XX XX СН, під керуванням ОСОБА_3, який рухався попереду в попутному напрямку, чим порушив п. 13.1 ПДР України, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження».  

Зі змісту пояснень, наданих ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що під час керування транспортним засобом, він допустив зіткнення з легковим автомобілем, який рухався попереду його автомобіля в попутному напрямку, водій якого різко зменшив швидкість.

Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та в поясненнях, наданих ОСОБА_1, підтверджуються і схемою дорожньо-транспортної пригоди, складеної інспектором ВДАІ Бориспільського МВ, і поясненнями водія транспортного засобу «Нісан», д.н.з. АА XX XX СН, ОСОБА_3.         

Отже, з таких фактичних даних випиває, що ОСОБА_1 на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, свою вину у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу «Нісан», під керуванням ОСОБА_3, за що передбачена відповідальність, встановлена ст. 124 КпАП України, - визнав повністю.     

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали були направлені для розгляду до Бориспільського міськрайонного суду Київської області за місцем вчинення ОСОБА_4 правопорушення, який був переданий у провадження судді ОСОБА_5 для розгляду та прийняття судового рішення.

Як було зазначено вище, 22 серпня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області, виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення № XXX/xxxx/13-п, на підставі якої визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та піддав його адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 6 (шість) місяців.         

Таких висновків щодо обрання та накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 6 місяців, суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області, ОСОБА_5 дійшов нібито з врахуванням обставин скоєння правопорушення, даних про особу, її матеріальний стан, а також обставин, що обтяжують і пом’якшують покарання, що і випливає зі змісту оскаржуваної постанови.

Однак, на мої переконання, суд першої інстанції необґрунтовано та не маючи для цього достатньо законних підстав, дійшов висновків про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, оскільки підійшов формально, не надавши при цьому відповідної оцінки всім наявним навіть у матеріалах справи обставинам та доказам, що їх підтверджують, не встановив тих обставин, на які він посилається у своєму судовому рішенні і вважав їх встановленими, що по суті і призвело до застосування судом необґрунтовано суворого адміністративного стягнення.

У відповідності до ч.2 та ч.3 ст. 7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КпАП України, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, виходячи з вимог ст. 280 КпАП України, з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як випливає зі змісту оскарженої постанови та письмових документів, що містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції не дотримався наведених вище вимог закону, оскільки обставини у справі, які впливають на об’єктивність та правильність застосування стягнення належним чином встановлені не були, всебічно і повно судом не досліджувались.

Грубо порушені судом першої інстанції і вимоги ч.2 ст. 33 КпАП України, якою прямо передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Суд першої інстанції не більш ніж формально підійшов до встановлення обставин, передбачених ч.2 ст. 33 КпАп України, обмежившись лише прямою вказівкою про їх наявність у постанові та виклавши лише їх зміст, оскільки матеріали провадження у справі про адміністративне правопорушення не містять жодних об’єктивних даних та доказів, які б могли підтвердити викладені у постанові суду обставини.  

Верховний суд України в п. 24 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року за № 14, «…Звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями  283  і  284  КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів…».

Також, відповідно до п. 28 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Верховний суд України роз’яснив, що «…Судам необхідно враховувати, що КпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.Оскільки наведений у ст. 34 КпАП перелік обставин, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не є вичерпним, суддя при накладенні адміністративного стягнення може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не передбачені цією статтею. Перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 35 КпАП), навпаки, є вичерпним, тому суддя не вправі посилатись у постанові як на обтяжуючі і враховувати при накладенні стягнення обставини, не передбачені законом…».

11 січня 2008 року Верховним судом України було опубліковано Узагальнення «Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративне правопорушення. Оформлення судового рішення», де в розділі «Адміністративні справи», роз’яснено судам, що «…Постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами (сукупність даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази тощо). Але в багатьох випадках у постановах не наводяться пояснення і ставлення до вчиненого правопорушення особи, яка притягається до відповідальності, пояснення свідків та інші докази вини правопорушника, міркування і мотивовані висновки суду, а лише одним реченням зазначаються ознаки правопорушення...».

Також, не з’ясування судом всіх необхідних обставин у справі, які в сукупності впливають на застосування адміністративного стягнення, передбаченого ст. 124 КпАП України, пов’язане з тим, що суд 22 серпня 2013 року розглянув справу у відсутності ОСОБА_1, який не мов можливості з’явитись у судове засідання на розгляд справи, у зв’язку із характером та умовами роботи водієм транспортного засобу в екомаркеті «ЕКО».

Як випливає зі змісту постанови, обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 35 КпАП України, судом встановлено не було при тому, що їх перелік є вичерпним.

Обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 негативно характеризується за місцем роботи чи проживання, притягувався раніше до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічно правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України чи вчиняв інші порушення, відповідальність за які передбачено законом, або ж інші фактичні дані чи обставини, що в сукупності надали б суду можливість обґрунтовано дійти висновків про особу порушника і обрання більш суворого виду стягнення, передбаченого санкцією ст. 124 КпАП України, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення – відсутні.   

Статтею 34 КпАП України передбачені обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Тому, звертаю увагу суд на те, що обставинами, які пом’якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України є те, що він свою вину у вчиненні правопорушення визнавав повністю під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, буде визнавати її у подальшому під час розгляду справи в апеляційному суді та щиро розкаюється у скоєному ним правопорушенні. 

Також, матеріальна шкода, яка була завдана власнику транспортного засобу «Нісан», д.н.з. АА XX XX СН, внаслідок вчинення правопорушення, є незначною, а саме пошкоджено лише задній бампер, задня кришка багажника та задня протитуманна фара, що підтверджується даними, які містяться на зворотному боці схеми дорожньо-транспортної пригоди. Більш того, відповідальність ОСОБА_1 як володільця транспортного засобу «ЗАЗ - 110207», д.н.з. 979 87 СК була застрахована на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому потерпілий звернувся до страхової компанії з вимогою про виплату йому страхового відшкодування, а порушник при цьому як на місці скоєння правопорушення так і в подальшому сприяв йому у вчиненні всіх необхідних дій з метою отримання страхового відшкодування.

Особливу увагу звертаю суд на те, що ОСОБА_1 працює водієм вантажного транспортного засобу в Екомаркеті «ЕКО» з 3 грудня 2012 року по теперішній час і дана робота є його для нього основною роботою, від якої він отримує заробіток, який є його основним джерелом існування і який становить всього 1 200 грн. ОСОБА_1 не має іншої спеціальності чи фахової підготовки, іншого місця роботи чи іншого джерела для існування, окрім можливості влаштуватись на роботу водієм, оскільки має відповідну категорію «С» для керування вантажними транспортними засобами.

Це підтверджується як Довідкою ТОВ «ЕКО» про те, що на даний час ОСОБА_1 перебуває на посаді водія транспортного засобу (такі ж відомості надавались порушником і в протоколі), так і фактичними даними, що містяться в трудовій книжці про те, що починаючи з 2004 року по сьогоднішній день, тобто майже 10 років, ОСОБА_1 працював на різних підприємствах на посаді водія транспортного засобу.

Такі обставини свідчать, що робота водія для ОСОБА_1 є основним і єдиним родом діяльності для отримання заробітку та джерелом існування, і позбавлення його права керування транспортними засобами поставить його у крутне матеріальне становище, оскільки потягне за собою звільнення з роботи, необхідність навчання та отримання нової спеціальності та влаштування на іншу роботу за іншою професією, для чого потрібен значний час та матеріальні затрати, яких у порушника звичайно не має.  

Враховуючи те, що ОСОБА_1 змушений буде залишити роботу, втратить можливість отримувати доходи від спеціальності водія, він не матиме можливості утримувати свою матір яка є пенсіонером та інвалідом третьої групи і потребує постійного не лише догляду але й матеріального утримання.

Окрім цього, звертаю увагу суд на те, що 12 жовтня 2013 року в органах РАГСу м. Баришівки заплановано весілля між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які мають намір створити сім’ю та мати дітей від шлюбі. Позбавлення права кротування транспортним засобом, звільнення з роботи та фактична втрата кваліфікації змусить порушника відкласти на невизначений термін реєстрацію шлюбу та створення сім’ї, яку він нездатний буде утримувати та матеріально забезпечувати.              

Необхідно врахувати також обставини, які характеризують особу порушника, зокрема те, що за місцем своєї роботи він як водій транспортного засобу зарекомендував себе як відповідальний та порядний працівник, який належним чином виконує свої обов’язки водія на роботі в екомаркеті «ЕКО».     

Також, судом першої інстанції не було враховано, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КпАП України).

Отже, санкцією ст. 124 КпАП України передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, яка тягне за собою або ж накладання штрафу або ж позбавлення права керування транспортними засобами.

В той час, як випливає з положення ч.2 ст. 30 КпАП України, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Судом першої інстанції не було враховано вказаного вище положення закону, оскільки ОСОБА_1, виходячи з обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не вчинив грубого порушення права керування транспортними засобами, що не дає правових підстав суду застосувати такий вид адміністративного стягнення.    

Таким чином, судом першої інстанції у винесеній ним постанові, на підставі якої було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, безпідставно застосував суворіший вид адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 місяців, що необґрунтовано жодними доказами та  фактичними даними, які б надали суду правові підстави застосувати такий вид адміністративного стягнення, а тому в цій частині постанову суду необхідно змінити, застосувавши до порушника більш м’яке та менш суворе адміністративне стягнення за вчинення правопорушення у вигляді штрафу.

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 294 Кодексу про адміністративне правопорушення України, -

П Р О Ш У:

  1. Змінити Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, ОСОБА_5, від 22 серпня 2013 року у справі про адміністративне правопорушення № XXX/xxxx/13-п в частині накладання адміністративного стягнення за санкцією ст. 124 КпАП України, замінивши його з позбавлення права керування транспортного засобу на штраф як менш суворий вид стягнення.  

ДОДАТКИ:

1. Ордер та витягу з Договору про надання правової допомоги;

2. Копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27 жовтня 2005 року за № 2976/10;  

3. Конверт, в який було вкладено Постанову від 22 серпня 2013 року у справі про адміністративне правопорушення № XXX/xxxx/13-п 

 

2 вересня 2013 року                    

 

Захисник правопорушника,

якій діє на підставі ордеру                                                       ____________                                     Ковальчук С.М.

                                                                                                (підпис)             

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації