Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції у цивільній справі про скасування рішення виконавчого комітету міської ради, яким надано дозвіл на перепланування житлового будинку

             До Апеляційного суду Київської області

                        через Києво-Святошинський районний суд

                        Київської області  

 

           Позивач:      ОСОБА_1

                                                                                   місце проживання:  АДРЕСА_1

                                                                                  Києво-Святошинський район,

с. Новосілки, вул. Xxxxxxxxxxxxx,

             

    Представник

                                             позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце знаходження:

АДРЕСА_2

                                         

                                        Відповідач :   Виконавчий комітет Чабанівської

селищної ради, Києво-Святошинського району, Київської області,

місце знаходження: 08162, смт. Чабани,

Києво-Святошинського району, Київської

області, вул. Xxxxxxxxxxxxxxxxxxx, 4 

 

       Третя особа без самостійних вимог

                   на предмет спору на стороні

                                                відповідача:      ОСОБА_3,

                                                                                   місце проживання: АДРЕСА_1

                                                                                  Києво-Святошинський район,

с. Новосілки, вул. Xxxxxxxxxxxxx,             

 

Цивільна справа № X -ХХХХ/08 року

 

Заява про апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2008 року по справі № X-ХХХХ/08 – подана «26» грудня 2008 року.

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 16 грудня 2008 року по справі № X-ХХХХ/08 року

16 грудня 2008 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив рішення по справі № X-ХХХХ/08 року за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Чабанівської селищної ради, Києво-Святошинського району Київської області від 20 червня 2006 року за № XX, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на узаконення перепланування кухні, площа якої збільшилась з 17,5 до 20,3 кв. м. за адресою с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx,.

На підставі вказаного вище рішення, суд відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Чабанівської селищної ради, Києво-Святошинського району Київської області від 20 червня 2006 року за № XX, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на узаконення перепланування кухні, площа якої збільшилась з 17,5 до 20,3 кв. м. за адресою с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, кв. 2, - з мотивів безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.           

Однак, позивач вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2008 року по справі № X-ХХХХ/08 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

За таких умов, необхідно скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2008 року по цивільній справі № X-ХХХХ/08 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, визнавши незаконним та скасувавши рішення виконавчого комітету Чабанівської селищної ради, Києво-Святошинського району Київської області від 20 червня 2006 року за № XX.  

Як було встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, жилий будинок № XX, що знаходиться в Київській обл., Києво-Святошинського району, в с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, належить на праві спільної часткової власності відповідно трьом особам: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Внаслідок встановлення порядку користування житловим будинком між трьома співвласниками, було створено фактично три квартири.     

Квартира № X, яка знаходиться в жилому будинку № XX та становить 1/4 його частину, належить позивачу на праві власності на підставі договору дарування від 21 квітня 1998 року посвідченого державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № X-1793.

Також, як було встановлено під час розгляду справи та не проти цього не заперечував жоден учасник судового розгляду, що в січні 2005 році ОСОБА_3 здійснила перебудову своєї частини житлового будинку (квартири), шляхом будівництва до нього нової добудови. Внаслідок цього, третя особа знесла стіни попередньої добудови та звела нові, а також збудувала новий дах над добудовою та житловим будинком, внаслідок чого збільшилась її площа.

Після того як будівництво добудови до житлового будинку ОСОБА_3 було закінчено, Виконавчий комітет Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області розглянув заяву ОСОБА_3 щодо узаконення перепланування кухні яке було здійснено без оформлення технічної документації та одержання відповідного дозволу виконкому Чабанівської селищної ради, с. Новосілки, вул. Xxxxxxxxxxxxx, 67, кв.2 перепланувала кухню в результаті чого збільшилась площа кухні з 17,5 до 20,3 кв. м., перепланування полягало в облаштуванні стін на новому фундаменті внаслідок заміни старої стіни і фундаменту що стали непридатними через виникнення тріщин. 

За результатами розгляду вказаної вище заяви, виконавчий комітет Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 20 червня 2006 року прийняла рішення за № XX на підставі якого надав дозвіл ОСОБА_3 на узаконення перепланування кухні, площа якої збільшилась з 17,5 до 20,3 кв. м. за адресою с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, кв. 2., а також попередив ОСОБА_3, що будь-яке подальше будівництво без відповідного дозволу та затвердженої документації буде вважатися як самовільне і тягне за собою наслідки, передбачені ст. 376 ЦК України.

Суд, в рахунок відмови в задоволенні вимог позивача зазначив єдину підставу для такої відмови в своєму рішенні, а саме «…судом встановлено, що посилання представника позивача на незаконність рішення виконавчого комітету Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 червня 2006 ркоу за № XX є безпідставними, оскільки представник позивача не надав суду доказів відповідно до ст. 60 ЦПК України тим обставинам, що вказане рішення було прийнято з порушенням закону…».

«…При таких обставинах суд вважає, що виконавчий комітет Чабанівської селищної ради прийняв рішення від 20 червня 2006 року за № XX, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на узаконення перепланування кухні, площа якої збільшилась з 17.5 кв. м. до 20.3 кв. м. за адресою: с. Новосілки по вул. Xxxxxxxxxxxxx, кв. 2, в межах своєї компетенції, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні…».  

Як передбачено ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилають як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.    

Проте, звертаю увагу суд апеляційної інстанції, що вказані вище висновки суду не відповідають вимогам норм матеріального права та є наслідком не належного дослідження доказів по справі і надання їм неправильної правової оцінки в їх сукупності, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 213 ЦПК України, а також грубого порушення та не вірного застосування норм матеріального права. 

Крім того, висновки суду не ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оскільки судом не було спростовано у своєму рішенні жодної обставини зазначеної позивачем в рахунок обґрунтування своїх вимог щодо незаконності рішення органу місцевого самоврядування, зокрема не було спростовано судом, що третя особа здійснювала будівництво добудови до своєї частини житлового будинку без дозволу на виконання будівельних робіт, проектної документації на будівництво та дозволу на будівництво, внаслідок чого порушила вимоги чинного законодавства, яке встановлює порядок здійснення забудови території населеного пункту, що тягне за собою відповідні правові наслідки, що полягає в наступному.

Таким чином, згідно ст. 152 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Верховна рада України 20 квітня 2000 року прийняла Закон України «Про планування і забудову територій», який встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів.

У відповідності до ч. 1 ст. 23 вказаного вище законодавчого акту України, забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі — будівництво). Будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Отже, ч.1 - ч.3 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено отримання фізичною особою, яка має намір здійснити будівництво об’єктів містобудування (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення) на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, від виконавчих органів відповідних рад, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування. Фізичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об’єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради.  До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, — нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.

При цьому ч.5 ст. 24 вказаного вище законодавчого акту передбачено, що дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

У відповідності до ч.1 ст. 28 Закону України «Про планування і забудову територій» проектна документація на будівництво об’єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Таким чином, ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт — це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

В той час ч.3 ст. 29 вказаного вище Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:

-  проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством;

-  документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, — нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову;

-  рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об’єкта містобудування;

-  документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.

-  у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.

Крім того, на виконання положення Закону України «Про планування і забудову територій», Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України був затверджений Наказ «Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» від 5 грудня 2000 року за № X73, який відповідно до абз. 2 п.1 є обов’язковим для застосування усіма суб’єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.

У відповідності до п. 1.1. вказаного вище Наказу Держкомбудівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об’єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

Також,  п. 4. Наказу Держкомбудівництва «Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» від 5 грудня 2000 року за № X73, затверджено перелік будівельних робіт на які не вимагається дозвіл, а саме:

- Поточний ремонт будівель та споруд без зміни призначення приміщень.

- Капітальний ремонт та реконструкція повітряних лінійних електромереж.

- Відновлення просілого або влаштування нового мостіння навкруги будівлі з метою охорони грунту під фундаментами від розмивання або перезволоження.

- Захист мереж від електрокорозії.

- Відновлення або улаштування нових тротуарів.

- Відновлення або улаштування нових прибудинкових проїзних доріг.

- Улаштування дитячих майданчиків, майданчиків для відпочинку людей, озеленення прибудинкової території. Будівництво спортивних майданчиків у дворах, а також у межах мікрорайонів.

- Улаштування декоративної огорожі висотою до 1 метра навколо майданчиків літніх кафе (літні майданчики для торгівлі і обслуговування населення без навісів).

- Тимчасові будівлі та споруди, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштування фундаментів.

- Проведення робіт, пов’язаних із ліквідацією аварій (обрушень) та відновленням функціонування об’єктів для забезпечення життєдіяльності населення при надзвичайних ситуаціях.

Однак, з підстав викладених вище, будівництво третьою особою добудови до житлового будинку, а також зведення нових стін та даху, внаслідок чого збільшилась площа добудови, - не відноситься до того переліку будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл.

При таких обставинах, третя особа маючи намір здійснювати будівництво об’єкта містобудування, яким є добудова до житлового будинку № XX, що знаходиться в Київській обл., Києво-Святошинського району, в с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, зобов’язана була отримати дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, розробити проектну документацію на будівництво та отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, без наявності яких будівництво об’єкта містобудування забороняється.  

Вказані вище обставини судом першої інстанції не було враховані, їм не була надана належна оцінка, зокрема в частині прийняття рішення Чабанівською селищною радою про узаконення добудови до житлового будинку без наявності вказаних вище документів, будівництво якої взагалі категорично забороняється виходячи з вимог вказаних вище нормативно-правових актів України.   

Після будівництва об’єкта містобудування, у відповідності до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» від 22 вересня 2002 року за № XXXX, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

До складу державної приймальної комісії, згідно п. 12 вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, включаються представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об’єкт, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду.

Таким чином, відповідно до п. п. 27, 29 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Отже, ч.2 ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За обставин передбачених вище, у відповідності до абз.1 п. «а» п. 6.1. 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

Вказане вищий пункт Тимчасового положення повністю знаходиться в причинно-правовому зв’язку із положенням п. «б» ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, у відповідності до якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, відповідно до п. 6 додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, виключно свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомого майна, виданого органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна.      

При таких обставинах, чинним законодавством України передбачені правові наслідки будівництва об’єкта містобудування без дотримання порядку забудови населених пунктів та наявності вказаних вище документів, які надають право забудовнику здійснювати будівництво і без наявності яких будівництво заборонено, а також без прийняття в експлуатацію об’єкта містобудування закінченого будівництва.

Таким чином, ч.10 ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій» здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Також, згідно п. 5.1. Наказу Держкомбудівництва «Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» від 5 грудня 2000 року за № X73, виконання будівельних робіт на об’єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

І на сам перед, у відповідності до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, третя особа здійснивши будівництво добудови до житлового будинку, шляхом знесення стін та будівництва нових, а також будівництв нової стелі, не отримала дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, не розробила проектну документацію на будівництво та не отримала дозвіл на виконання будівельних робіт, а також об’єкт містобудування, який закінчений будівництвом, не було прийнято в експлуатацію та на нього не було видано свідоцтво про право власності місцевими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, яке є єдиним правовстановлюючим документом на перебудоване нерухоме майно, що підлягав реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

Вказаних вище обставин судом першої інстанції не було враховано та внаслідок відмови судом в задоволенні вимог позивачу, суд не спростував та не зазначив обставин, якими обґрунтовує безпідставність вимог та обґрунтувань вказаних позивачем у своєму позові, що тягне за собою порушення судом норм процесуального права, передбачених ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України, і як наслідок не вказав відповідної матеріальних норм, які спростовують доводи позивача. За таких, абсолютно незрозуміло з яких взагалі то підстав чи причин судом було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних. Суд, підійшов до вирішення спору абсолютно формально та необґрунтовано, не дотримавшись принципу законності, об’єктивності та неупередженості.           

За таких умов, будівництво добудови до житлового будинку ОСОБА_3 є самочинним будівництво з підстав передбачених вище, а тому остання не набула права власності на неї, що виключає можливість володіння, користування та розпорядження нею, на що суд не звернув взагалі жодної уваги, хоча дана обставина є основною, оскільки саме з цих підстав, Чабанівська селищна рада не мала розглядати питання узаконення добудови до житлового будинку з підстав належності та наявності таких повноважень виключно судам, однак ні в якому разі цих повноважень не мають органи місцевого самоврядування.     

Виконавчий комітет Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області розглянув заяву ОСОБА_3 щодо узаконення перепланування кухні яке було здійснено без оформлення технічної документації та одержання відповідного дозволу виконкому Чабанівської селищної ради, с. Новосілки, вул. Xxxxxxxxxxxxx, 67, кв.2 перепланувала кухню в результаті чого збільшилась площа кухні з 17,5 до 20,3 кв. м., перепланування полягало в облаштуванні стін на новому фундаменті внаслідок заміни старої стіни і фундаменту що стали непридатними через виникнення тріщин. 

За результатами розгляду вказаної вище заяви, виконавчий комітет Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 20 червня 2006 року прийняла рішення за № XX на підставі якого надав дозвіл ОСОБА_3 на узаконення перепланування кухні, площа якої збільшилась з 17,5 до 20,3 кв. м. за адресою с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, кв. 2., а також попередив ОСОБА_3, що будь-яке подальше будівництво без відповідного дозволу та затвердженої документації буде вважатися як самовільне і тягне за собою наслідки, передбачені ст. 376 ЦК України.  

Однак, виконавчий комітет Чабанівської селищної ради, приймаючи відповідне рішення не дотрималась вимог зазначених вище нормативно-правових актів України, які регулюють прядок будівництва об’єктів містобудування в населених пунктах та встановлюють єдиних механізм їх будівництва та оформлення права власності, зокрема.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено узаконення перепланування добудови та надання дозволу на перепланування в тому випадку, коли таке перепланування вже відбулось та добудова вже збудована, саме на підставі рішення органу місцевого самоврядування – виконавчого комітету сільської ради.

Як було зазначено вище, на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна, особа набуває право власності шляхом приймання їх до експлуатації державною приймальною комісією, яка утворюється виконавчим комітетом ради за участі представників необхідних органів та установ, які встановлюють додержання особою будівельних, санітарних та інших норм і правил будівництва, внаслідок чого складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, з видачею в подальшому виконавчим комітетом ради свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна, яке є правовстановлюючим документом на об’єкт містобудування, що реєструється бюро технічної інвентаризації.       

Вказані обставини випливають з того, що у відповідності до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Тому, ч.3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При таких обставинах, виходячи з положення ст. 376 ЦК України, право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою, яка його будувала виключно в судовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом цієї особи та з підстав і в порядку передбаченому Законом, в той час як органи місцевого самоврядування не мають жодних прав на визнання права власності чи іншим чином встановлення цього права на підставі своїх рішень, окрім того випадку, коли виконавчим органам рад надано повноваження на введення в експлуатацію державною приймальною комісією об’єкта містобудування.       

Це зумовлено тим, що у випадку розгляду судом вимог щодо визнання права власності на самочинне будівництво об’єкта містобудування, суд витребує відомості та докази від органів архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду щодо відповідності будівельним, санітарним, пожежним та іншим нормам новозбудоване чи перебудоване нерухоме майно, чи не порушує таке будівництво права та інтереси інших осіб, в разі необхідності призначає судову будівельно-технічну експертизу і таке інше, виходячи з того, що майно вже збудоване, тим більше без наявності проекту та необхідних дозволів.

До повноважень, сільських рад чи її виконавчого органу не віднесено таких повноважень та не надано право на узаконення перепланування добудови та надання дозволу на перепланування особі в тому випадку, коли таке перепланування вже відбулось та добудова вже збудована, оскільки таке будівництво вважається самочинним, тобто є збудованим, однак без будь-яких нате необхідних та належних документів та з порушенням відповідного порядку будівництва.

Крім того, додаток N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, містить перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна.

Однак, виходячи з положення вказаного вище нормативного акту, рішення органу місцевого самоврядування про узаконення перепланування добудови та надання дозволу на перепланування тоді, коли таке перепланування вже відбулось та добудова вже збудована, не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводить реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна. 

Тим більше, як передбачено ст. 376 ЦК України, ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування та забудову територій», особа має право здійснювати будівництво об’єкта містобудування виключно за наявності права власності чи права користування земельною ділянкою або ж за наявності дозволу власника чи користувача.

Однак, ОСОБА_3 не мала жодного із наведених вище документів, що не давало їй право здійснювати будівництво добудови до свого жилого будинку, що вкотре свідчить про самочинність такого будівництва третьою особою та неможливість оформлення права власності на добудову до частини житлового будинку, яка належить третій особі.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що виконавчий комітет Чабанівська селищна рада, прийнявши оскаржуване рішення, зазначила в ньому обставини, які суперечать одна одній, зокрема, з одного боку виконавчий комітет п. 1 свого рішення надав дозвіл ОСОБА_3 на узаконення перепланування кухні, площа якої збільшилась з 17,5 до 20,3 кв. м. за адресою с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, кв. 2., а також, а з іншого боку п.2 свого ж рішення попередила ОСОБА_3, що будь-яке подальше будівництво без відповідного дозволу та затвердженої документації буде вважатися як самовільне і тягне за собою наслідки, передбачені ст. 376 ЦК України.

В такому випадку, якщо виконавчий комітет Чабанівської селищної ради, п. 2 свого оскаржуваного рішення визнав порядок набуття права власності на самочинне будівництво, що передбачений ст. 376 ЦК України, яким є виключно судовий порядок набуття права власності на самочинно збудовану добудову до житлового будинку, попередивши про це ОСОБА_3, тому залишається не зрозумілим та необґрунтованим з точки зору положення чинного законодавства України, якими саме нормами Закону керувався виконавчий комітет Чабанівської селищної ради, надаючи, п.1 свого рішення, дозвіл ОСОБА_3 на узаконення перепланування добудови до житлового будинку.

Отже, якби ОСОБА_3 вдруге здійснила самочинне будівництво добудови до житлового будинку, виконавчий комітет Чабанівської селищної ради відповідного дозволу на узаконення добудови не надав би.

«Бред» !!! Оскільки, в такому випадку, виконавчий комітет Чабанівської селищної ради порушив основний принцип діяльності органів місцевого самоврядування – принцип законності, з тих підстав, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, і не мають право приймати тих рішень, які не відповідають вимогам закону, зокрема і в частині узаконення перепланування, оскільки таких повноважень ні у випадку першого самочинного будівництва ні у випадку другого – не було надано, що свідчить про грубе порушення вказаних вище актів законодавства України виконавчим комітетом Чабанівської селищної ради під час прийняття рішення від 20 червня 2006 року за № XX.   

Крім того, достовірно невідомо, що ОСОБА_3, здійснивши будівництво добудови до житлового будинку, не порушила будівельних, санітарних та протипожежних  норм і правил під час будівництва, оскільки вказане нерухоме майно не приймалось в експлуатацію державною приймальною комісією, яка підтверджує готовність цього об’єкту до експлуатації, а також не був розроблений проект, або ж не принаймні не було висновку архітектурно-будівельного контролю щодо відповідності будівельним нормам і правилам будівництва новозведеної добудови до житлового будинку, який є спільним з квартирою позивача по справі як стінами так і дахом, на який покладений дах добудови ОСОБА_3    

Однак, ОСОБА_3, здійснивши перебудову своєї добудови до частини жилого будинку, шляхом знесення старого даху та будівництва нового, а також часткове знесення спільного даху на житловому будинку, - на думку позивача порушила будівельні норми та правила її будівництва, створила значне навантаження на конструктивні та несучі елементи спільного даху по всьому будинку, що може спричинити велику ймовірність його руйнування, внаслідок чого позивач буде позбавлений права на володіння, користування та розпорядження житлом (квартирою), що являється гарантованим правом передбаченим ст. 319 ЦК України. 

Тому, позивач вважає, що внаслідок такого будівництва є реальна загроза порушення його права власності на свою частину житлового будинку, і ОСОБА_3 як співвласник, під час будівництва добудови не повинна була порушувати права позивача як іншого співвласника, оскільки вказаний вище житловий будинок є їх спільною частковою власністю і кожен із співвласників має рівні права щодо володіння та користування житловим будинком, а також за спільною згодою володіють та користуються своїм спільним майном.             

Звісно, вказані обставини і не були предметом розгляду під час ухвалення виконавчим комітетом Чабанівської селищної ради рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на узаконення перепланування кухні, оскільки виконавчий орган ради як орган місцевого самоврядування, не наділений повноваженнями перевіряти дотримання забудовником будівельних, санітарних, протипожежних норм та правил, оскільки ці питання не входять до її компетенції, а є компетенцією державної приймальної комісії.       

Також відсутнє судове рішення про визнання права власності на самочинну добудову до житлового будинку, предметом розгляду якого були б обставини щодо дотримання ОСОБА_3 будівельних, санітарних та протипожежних  норм і правил під час будівництва.

Найголовніше являється те, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення були порушені не лише права позивача, але й охоронювані законом інтереси, які полягають в тому, що ОСОБА_1 зацікавлений в тому, щоб житловий будинок, який має три квартири та відповідно три власники не був зруйнований з вини ОСОБА_3, яка самовільно збудувала добудову до житлового будинку. В такий спосіб ОСОБА_1 має намір спонукати ОСОБА_3 до встановлення законності будівництва та не ухилення нею від тих дій, які забезпечують права та інтереси ОСОБА_1 на вільне володіння та користування квартирою в житловому будинку. 

В зв’язку з цим, Конституційний суд України, 1 грудня 2004 року ухвалив рішення у справі № X-XX/XXXX року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), в п. 1 якого суд зазначив, що поняття “охоронюваний законом інтерес”, що вживається в ч.1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям “права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, інтерес ОСОБА_1 підлягає судовому захисту і з підстав викладених вище, на його думку, підлягає задоволенню.             

 У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Тому, згідно п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.                 

Крім того, в ч.2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку. З положень вказаних вище статей Законів випливає право позивача пред’явити в цивільному позові вимогу про визнання незаконним та скасування рішення відповідача як органу місцевого самоврядування. 

 Звісно, виходячи зі змісту рішення суду першої інстанції абсолютно не зрозумілим залишається саме те, з яких причин та обставин виходив суд відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог, оскільки останній не зазначив жодних обставин та підстав для відмови у позові, що свідчить про незаконність та необґрунтованість рішення суду, не належне дослідження всіх обставин та доказів по справі у їх сукупності з належними правовими висновками по справі, що є підставою для його скасування в ухвалення нового рішення по справі.          

При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 212, 292, 294, 295, 296, 307, 309 ЦПК України, -  

П Р О Ш У:       

1.                 Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2008 року по справі № X-ХХХХ/08 – скасувати.

2.                 Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1, визнавши незаконним та скасувавши рішення виконавчого комітету Чабанівської селищної ради, Києво-Святошинського району Київської області від 20 червня 2006 року за № XX, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на узаконення перепланування кухні, площа якої збільшилась з 17,5 до 20,3 кв. м. за адресою с. Новосілки, по вул. Xxxxxxxxxxxxx               

ДОДАТКИ:

1.      Копії Апеляційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області – 2 примір.;  

2.      Копія довіреності ОСОБА_1 на представництво і захист права та інтересів в судах – 3 примір.

3.      Квитанція про сплату судового збору (держаного мита) за подання Апеляційної скарги; 

4.      Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26 березня 2009 року                  

 

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності            ______________           Ковальчук С.М.  

                                                                                (підпис)

 

 

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації