Опубліковано Степан Ковальчук
До Апеляційного суду Київської області
через Бориспільський міськрайонний суд
Відповідач: ОСОБА_1,
місце проживання: АДРЕСА_1
Представник
відповідача: Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,
місце знаходження:
АДРЕСА_2
Інші учасники цивільного процесу:
Позивач: ОСОБА_3,
місце проживання: АДРЕСА 3
Цивільна справа № 2-п/1005/ххх/2012 року
Апеляційна скарга на рішення Бориспільського міськрайонного суду від 27 січня 2012 року по справі № 2-п/1005/ххх/2012 – подана «НАЗВА_1» березня 2012 року, тобто на 12-ий день після винесення 14 березня 2011 року Ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, так як десятиденний строк звернення із апеляцією припадає на вихідний день 24 березня 2012 року яким є субота, а тому останнім днем закінчення строку є наступний робочий день, понеділок 26 березня 2012 року
А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А
на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2012 року
по справі № 2-п/1005/ххх/2012 року.
27 січня 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підряду.
Суд першої інстанції своїм рішенням задовольнив вимоги позивача, ухваливши рішення яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 102 954 грн. заборгованості за виконані роботи, а також судові витрати.
27 лютого 2012 року, я, як представник відповідача, звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2012 року по справі № 2-п/1005/ххх/2012 року.
Бориспільського міськрайонного суду Київської області своєю ухвалою від 14 березня 2012 року залишив без задоволення подану відповідачем заяву про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2012 року по справі № 2-п/1005/ххх/2012 року.
У відповідності до ч.4 ст. 231 ЦК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Отже, враховуючи те, що 14 березня 2012 року була постановлена Бориспільським міськрайонним судом Київської області ухвала про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, десятиденний строк для подання апеляційної скарги на заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2012 року по справі № 2-п/1005/ххх/2012 року починає відраховуватись з 14 березня 2012 року, а тому відповідач подає дану апеляційну скаргу 26 березня 2012 року в межах строків на апеляційне оскарження.
Відповідач вважає, що заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2012 року по справі № 2-п/1005/ххх/2012 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
За таких умов, заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2012 року по справі № 2-п/1005/хх/2012 року необхідно скасувати, а в задоволенні позову - відмовити, за наступних обставин.
У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинне буди законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції в рахунок обґрунтування задоволення вимог позивача в своєму рішенні посилається на те, що «…в матеріалах справи знаходиться письмова розписка з тексту якої слідує, що ОСОБА_1 винен ОСОБА_3 102954 грн. за електромонтажні роботи виконані по ресторану вул. Xxxxxxxxxxx,6. Зобов’язується повернути дану суму до 30.12.2010 р. Знизу знаходиться підпис та прізвище ОСОБА_1, дата 02.10.2010 р. (а.с.6). Таким чином суд приходить до переконання, що між сторонами було укладено договір підряду на виконання електромонтажних робіт. Зважаючи на текст розписки, між сторонами було встановлену кінцеву вартість оплати виконаних робіт за договором підряду. Із змісту розписки вбачається, що відповідачем вона написана власноручно. Сумніватися в цьому у суду немає підстав, так як відповідач будучи неодноразово повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився і обставини викладені у позовній заяві та додатках не спростував…».
Як наслідок, суд першої інстанції приходить до висновку, що «…відповідно до вказаної розписки відповідач прийняв виконані електромонтажні роботи та визнав заборгованість по договору підряду в розмірі 102 954 грн. 00 коп…».
Дійсно, як випливає з матеріалів цивільної справи, в ній міститься розписка надана відповідачем позивачу, в якій зазначено, що ОСОБА_1 повинен ОСОБА_3 102 954 грн. за електромонтажні роботи по ресторану вул. Xxxxxxxxxxxx, 6 та зобов’язується повернути дану суму коштів до 30 грудня 2010 року.
Тому, виходячи саме зі змісту вказаної вище розписки, суд дійсно висновку про наявність між сторонами по справі укладеного договору підряду на виконання електромонтажних робіт, за яким нібито були прийняті роботи та відповідач визнав факт наявності заборгованості.
Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, доказам, які підтверджують вказані обставини та актам цивільного законодавства України, які регулюють порядок укладання та виконання цивільних договорів, в тому числі договору підряду, зокрема.
У відповідності до ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Тому, правочин, яким є договір підряду, повинен був бути укладений між позивачем та відповідачем у письмовій формі, обов’язковість дотримання якої передбачено ст. 208 ЦК України.
Крім того, як передбачено ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як було зазначено вище, суд в рахунок обґрунтування укладання між позивачем та відповідачем договору підряду посилається на розписку, яка була підписана лише відповідачем по справі і свідчить не про укладання договору, а лише про сам факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за виконання електромонтажних робіт, про те не містить змісту самих умов правочину, який би фіксував волю та наміри обох сторін, а лише відповідача по справі, при тому, що договір підряду є двостороннім договором.
Таким чином, сторони не дотримались обов’язкової письмової форми правочину, яким є договір підряду на виконання електромонтажних робіт, тобто сам договір був укладений фактично в усній формі, оскільки розписка, що міститься в матеріалах справи, не відповідає вимогам ст. 207 ЦК України, зокрема не фіксує волевиявлення обох сторін за правочином, його змісту та умов, і не є документом, що обмінюється сторонами, з викладенням в ньому всіх необхідних умов, що потребує той чи інший правочин, зокрема договір підряду.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Однак, як передбачено ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Ч.2 ст. 875 ЦК України встановлено, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
При таких обставинах, судом не вірно було застосовано норми матеріального права в частині кваліфікації правочину, що міг бути укладений між позивачем та відповідачем, зокрема суд застосовував до правовідносин, що нібито виникли між сторонами відповідні норми, що регулюють договір підряд, проте як випливає з положення ч.2 ст. 875 ЦК України, сторонами якщо і був укладений договір то виключно договір будівельного підряду, оскільки як зазначено в розписці позивач виконував електромонтажні роботи нерозривно пов’язані з місцезнаходженням об’єкта будівництва, що кваліфікується як будівельний підряд.
Тому, параграфом 3 глави 61 ЦК України передбачено перелік необхідних умов, яких повинен мітити договір будівельного підряду, до якого застосовуються, між іншим, загальні положення про договір підряду, якщо це не суперечить спеціальним нормам зазначеним в цьому параграфі, про що зазначено в ч.4 ст. 837 ЦК України.
У відповідності до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Тому, в розписці зазначено лише те, що відповідач зобов’язаний сплатити позивачу за виконання електромонтажних робіт певну грошову суму коштів, однак ця сума коштів не є ціною робіт тобто ціною договору, про що не зазначено в самій розписці, а лише вказано на сам факт наявності якоїсь заборгованості.
Крім того, як передбачено ст. 877 ЦК України, підрядник зобов’язаний здійснювати будівництво та пов’язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов’язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов’язана надати відповідну документацію.
Знову ж таки з розписки не випливає те, що сторонами було досягнуто згоди з приводу вказаної вище умови щодо виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації, її обсягу та змісту робіт, які були виконані позивачем та інших умов, що стосуються саме кошторису, що і звісно не випливає зі змісту розписки.
Також, згідно ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, — етапу робіт, зобов’язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
З розписки, що міститься в матеріалах справи та на яку посилається суд в своєму рішенні і позивач, жодним чином не зазначено умови прийняття робіт, їх обсягу та не підписано між сторонами Акту прийняття виконаних робіт.
Крім того, як передбачено ст. 884 ЦК України, підрядник гарантує досягнення об’єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об’єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об’єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об’єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об’єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.
Знову ж таки, розписка, яку суд вважає доказом укладання договору підряду не містить жодних умов з приводу гарантій якості виконаних робіт підрядником, порядок у умови пред’явлення претензій та гарантійний строк та інші умови з приводу гарантій результату виконаних робіт, що є для замовника одним із основних умов договору та досягнення результату робіт.
Також звертаю увагу суд на те, що 1 серпня 2005 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова «Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» за № XXX, п. п. 1, 2 якої передбачено, що ці Загальні умови відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов’язаних із капітальним будівництвом об’єктів. Загальні умови є обов’язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі — договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).
У відповідності до п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 1 серпня 2005 року за № XXX, договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду є:
найменування та реквізити сторін;
місце і дата укладення договору підряду;
предмет договору підряду;
договірна ціна;
строки початку та закінчення робіт (будівництва об’єкта);
права та обов’язки сторін;
порядок забезпечення виконання зобов’язань за договором підряду;
умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об’єкта будівництва;
порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами;
порядок залучення субпідрядників;
вимоги до організації робіт;
порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів;
умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт;
джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об’єкта);
порядок розрахунків за виконані роботи;
порядок здачі-приймання закінчених робіт (об’єкта будівництва);
гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об’єкта будівництва), порядок усунення недоліків;
відповідальність сторін за порушення умов договору підряду;
порядок врегулювання спорів;
порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання
Таким чином, нормами цивільного кодексу України та вказаного вище пункту постанови, передбачено перелік істотних умов, які повинні бути досягнуті сторонами під час укладання (підписання) договору будівельного підряду, однак, звертаю увагу суд на те, що позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо жодної із наведених вище умов.
Тому, як передбачено ст.. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При таких обставинах, договір будівельного підряду вважається укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі всіх істотних умов, які передбачені актами цивільного законодавства. Однак, позивач та відповідач не досягнули згоди щодо всіх істотних умов, що передбачені актами цивільного законодавства України, а саме Цивільним кодексом України та Постановою КМУ, а також не дотримались письмової форми правочину, яка є обов’язковою для даного виду договору, а тому такий договір вважається неукладеним, тобто таким що не відбувся (не існує), що не потребує пред’явлення додаткових зустрічних чи окремих вимог про визнання такого договору неукладеним.
Аналогічна позиція міститься в абз.1 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року за № 9, яким передбачено, що у зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 — 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.
Крім того, у відповідності до Узагальнення Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24 листопада 2008 року, суд роз’яснив, що також при розгляді спорів про недійсність правочинів судам потрібно розмежовувати недійсні та неукладені правочини, тобто такі, в яких відсутні встановлені законодавством необхідні умови для їхнього укладення (наприклад, відсутня згода щодо всіх істотних умов, передбачених законодавством).
При таких обставинах, договір будівельного підряду, який суд вважав укладений між сторонами, на підставі якого стягнув з відповідача на користь позивача грошову суму коштів як заборгованість за виконання робіт за цим договором, - є неукладеним, виходячи з того, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, які передбачені актами цивільного законодавства, та не було досягнуто згоди щодо таких умов в належній письмовій формі, а тому є таким що не відбувся, тобто не укладався. Тому, враховуючи те, що між сторонами фактично не існувало жодних правовідносин пов’язаних з виконанням робіт, суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти як заборгованість за договором, якого виходячи з наведених вище актів законодавства, не існувало.
Крім того, звертаю увагу суд на те, що ч.3 ст. 837 ЦК України передбачено, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року, відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає будівельна діяльність з обов’язковим отримання ліцензії та реєстрації як суб’єкта господарської діяльності.
Проте, судом не було досліджено вказаного вище питання щодо наявності у позивача зареєстрованого суб’єкта господарської діяльності з отриманням в обов’язковому порядку ліцензії на такий вид діяльності як будівельна, нерозривно пов’язана з виконанням робіт на об’єкті будівництва. На скільки відомо відповідачу, що позивач не лише не має ліцензії та такий вид діяльності але й не зареєстрований як суб’єкт господарської діяльності.
Крім того, звертаю увагу суд апеляційної інстанції, що останній і не міг отримати відповідну ліцензію та зареєструвати суб’єкта господарської діяльності та взагалі вступати в даний вид правовідносин, оскільки позивач не є громадянином України, а є громадянином іншої держави, який не отримав у встановленому законом порядку дозвіл на працевлаштування на території України, що також не було досліджено судом під час розгляду справи та ухвалення рішення.
Вказані обставини впливають на можливість позивача вступати в цивільно-правові відносини, зокрема у відносини підряду на капітальне будівництво, виступати стороною договору та виконувати за договором відповідні електромонтажні роботи, при цьому не будучи зареєстрованим в установленому законом порядку суб’єктом підприємницької діяльності та без отримання відповідної будівельної ліцензії.
І насамперед, звертаю увагу суд апеляційної інстанції на те, що фактично правовідносини щодо будівельного підряду виникли не між позивачем та відповідачем, а між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Архітектурно-будівельна компанія», директором якого є ОСОБА_1, та яка саме і уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_5» договір будівельного підряду на будівництво ресторану «НАЗВА_6», що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxxxxx, 6, який і є власником вказаного вище об’єкту будівництва та його замовником. В той час, між позивачем та ТОВ «Українська Архітектурно-будівельна компанія» був укладений договір субпідряду на виконання електромонтажних робіт.
Тому, звертаю увагу суд на те, що відповідач не є власником об’єкту будівництва та яке не належить останньому на жодних правових підставах (користування, управління та ін.), та жодного особистого стосунку не має до вказаного вище об’єкту, а тому навіть фактично не міг укласти жодного договору на виконання будь-яких будівельних робіт на цьому об’єкті. Відповідач власноручно склавши відповідну розписку, помилково не зазначив, що діяв як директор ТОВ «Українська Архітектурно-будівельна компанія», яка і була підрядником на вказаному вище об’єкті будівництва.
Вказані вище обставини не були судом першої інстанції належним чином встановлені, хоча мають суттєве значення для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення
При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 212, 292, 294, 295, 296, 307, 309 ЦПК України, -
П Р О Ш У:
- Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2012 року по справі № 2-п/1005/19/2012 року – скасувати.
- Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за виконані роботи у розмірі 102 954 грн. – відмовити повністю.
ДОДАТКИ:
- Копії Апеляційної скарги на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області – 1 примір.;
- Копія довіреності на представництво та захист інтересів в судах –2 примір.
- Квитанція про сплату судового збору за подання Апеляційної скарги;
«_» березня 2012 року
Представник відповідача,
який діє на підставі довіреності ______________ Ковальчук С.М.
(підпис)
Додати новий коментар