Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції у цивільній справі про визнання незаконним користування нерухомим майном та виселення з жилої кімнати гуртожитку

          До Апеляційного суду Запорізької області 

 

Позивач:

 (апелянт)                Громадська організація «НАЗВА_1»

місце знаходження: АДРЕСА_1

 

Відповідач:            ОСОБА_1,   

місце проживання: АДРЕСА 1,

 

Заява про апеляційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 червня 2008 року по справі № X-1864 – подана «__» _______ 2008 року. 

 

У відповідності до ч.3 ст. 70 ЦПК України, строк оскарження рішення суду першої інстанції припадає на святковий день 28 червня 2008 року, а тому останнім днем строку є перший після нього робочий день для подання апеляційної скарги, яким є  1 липня 2008 року.  

 

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 червня 2008 року по справі № X-1864

3 червня 2008 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області  ухвалив рішення по цивільній справі № X-1864 за позовом Громадської організації «НАЗВА_1» до ОСОБА_1 про визнання незаконним користування нерухомим майном та виселення з жилої кімнати гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення.    

Ухваленим рішенням, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області відмовив у задоволені позовних вимог громадській організації «НАЗВА_1» щодо визнання незаконним користування ОСОБА_1 кімнатою гуртожитку № XXX та виселення останньої з наданням іншого жилого приміщення, яким є кімната гуртожитку № XXX.АДРЕСА_1

Однак позивач, громадська організація «НАЗВА_1», вважає, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 червня 2008 року по справі № X-1864 ухвалене з порушенням норм  матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

За таких умов необхідно скасувати рішення Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області від 3 червня 2008 року по цивільній справі № X-1864 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Громадської організації «НАЗВА_1», визнавши незаконним користування ОСОБА_1 кімнатою гуртожитку № XXX та виселення останньої з наданням іншого жилого приміщення, яким є кімната гуртожитку № XXX.  

1.                 Суд першої інстанції абсолютно необґрунтовано та безпідставно у своєму рішенні дійшов висновків про те, що відповідач на законних підставах вселився та проживає на час розгляду справи у суді, при цьому суд першої інстанції обґрунтовує свої висновки рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по справі № X-43 та відповідними матеріалами даної цивільної справи. 

Як передбачено ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилають як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.    

Проте, звертаю увагу суд апеляційної інстанції, що вказані вище висновки суду не відповідають вимогам норм матеріального права та є наслідком не належного дослідження доказів по справі і надання їм неправильної правової оцінки в їх сукупності, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 213 ЦПК України, а також грубого порушення та не вірного застосування норм матеріального права. 

Крім того, висновки суду не ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що полягає в наступному.

Суд першої інстанції в рахунок відмови у задоволенні позову посилається на рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по справі № X-43, яким обґрунтовує ту обставину, що вказаним рішенням встановлено законність вселення та проживання відповідача в кімнаті № XXX гуртожитку.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають тим висновкам, які були зроблені у рішенні Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по справі за № X-43. Більш того, суд першої інстанції зробивши висновки про законність вселення та проживання відповідача в кімнаті гуртожитку з посиланням на те, що ці обставини встановлені вказаним вище рішенням суду – не неналежним чином дослідив це рішення суду, що призвело до необґрунтованих та незаконних висновків у цьому оскаржуваному рішенні, зокрема.

Як зазначено в рішенні Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по справі № X-43, «… в зв’язку з тим, що у 2003 році змінився власник гуртожитку, ОСОБА_1 повинна була укласти договір найму жилої площі з новим його власником, тобто з ГО «НАЗВА_1», але як вбачається з матеріалів справи, вона не укладала такого договору, що підтверджується довідкою. Крім того, згідно з вимогами ст. 127 ЖК України в гуртожитку, який належить ГО «НАЗВА_1» мають право проживати лише ті особи, які перебувають з нею в трудових відносинах, або являються її членами. ОСОБА_1 не має ніякого відношення до ГО «НАЗВА_1», то б то не перебуває з нею в трудових відносинах і не є її членом. Крім того ГО «НАЗВА_1» не приймала рішення на вселення її в гуртожиток і не видавало спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на жилу площу, тому вона підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення …».

Крім того, на підставі вказаного вище рішення суду першої інстанції встановлено, що «… на підставі викладеного, суд вважає, що в зв’язку  зі зміною власника, який набув у власність гуртожиток для виконання своїх Статутних цілей. ОСОБА_2 підлягає виселенню з гуртожитку, але з наданням іншого жилого приміщення оскільки до зміни власника гуртожитку вона проживала в ньому на законних підставах …».

Також, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по справі № X-43 встановлено, що «… в зв'язку з тим, що позивач не може надати відповідачу інше жиле приміщення для проживання, що підтверджується поясненнями представника позивача, суд вважає що вказаний позов не може бути задоволено, так як в ході судового слідства встановлено, що до зміни власника гуртожитку ОСОБА_1 проживала в ньому на законних підставах, і тому не може бути виселена без надання іншого жилого приміщення і на теперішній час перебуває у трудових відносинах із ЗАТ "Надія" …».

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по справі № X-43 набрало законної сили, оскільки залишено без змін ухвалами Апеляційного суду Запорізької області та Верховним судом за результатами їх перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Таким чином, у відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по цивільній справі № X-43, що набрало законної сили, встановлено ту обставину, що ОСОБА_1 на законних підставах вселилась в кімнату № XXX гуртожитку, однак після набуття права власності Громадською організацією «НАЗВА_1» на вказаний гуртожиток є такою, що незаконно проживає в ньому, а тому підлягає виселенню, однак за єдиної умови - з наданням іншого жилого приміщення.

Тому, вказані вище обставини щодо незаконності проживання ОСОБА_1 в гуртожитку з момент набуття права власності на нього Громадською організацією «НАЗВА_1», а також наявності всіх законних підстав для її виселення з гуртожитку з наданням іншого жилого приміщення - встановлені рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по цивільній справі № X-43, а тому не підлягають доказуванню з підстав передбачених ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Проте суд першої інстанції в своєму рішенні не вірно надав зміст рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по справі № X-43, оскільки в цьому рішенні відсутнє таке положення чи висновки пов’язані з тим, що ОСОБА_1 на законних підставах на момент розгляду справи проживає в гуртожитку.

Такі висновки суду першої інстанції є необґрунтовані та незаконні і зроблені з порушенням вимог ст. ст. 61, 213 ЦПК України, оскільки рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18 серпня 2006 року по справі № X-43 читко встановлено, що ОСОБА_1 незаконно проживає в гуртожитку після набуття права власності Громадською організацією «НАЗВА_1» і є такою особою, що підлягає виселенню за умови надання іншого жилого приміщення.

2.                 Крім того суд першої інстанції абсолютно необґрунтовано та безпідставно дійшов висновку про відмову у виселенні відповідача з кімнати № XXX та надання йому іншого жилого приміщення, яким є кімната гуртожитку № XXX з посиланнями на те, що позивач не надав суду докази тим обставинам, що на цю кімнату гуртожитку відсутні права членів громадської організації «НАЗВА_1» та третіх осіб в частині наявності прав на проживання в гуртожитку чи розподілу її між членами після її реконструкції в сукупності з іншими кімнатами в окрему ізольовану квартиру.

Суд першої інстанції під час розгляду справи витребував від громадської організації «НАЗВА_1» прийняте нею рішення про розподіл реконструйованих окремих квартир між членами організації з метою встановлення такої обставини як наявність права одного із члена громадської організації «НАЗВА_1» на реконструйовану квартиру, до складу якої входить кімната № XXX гуртожитку.

Тому, виходячи з вказаних вище обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки громадська організація «НАЗВА_1» не дала суду вказане вище рішення про розподіл реконструйованих окремих квартир між членами організації «… ймовірно ця трикімнатна квартира також розподілена комусь із членів громадської організації «НАЗВА_1»…», а також «… суд не має можливості перевірити чи вільна кімната ; 910 чи вона розподілена в складі трикімнатної квартири члену громадської організації «НАЗВА_1» …».

Проте, звертаю увагу суд апеляційної інстанції на необґрунтовані та незаконні висновки суду першої інстанції у своєму рішенні, які не відповідають обставинам справи та є наслідком неналежного дослідження та оцінки доказів по справі у їх сукупності, що полягає в наступному.

Дійсно як було встановлено під час розгляду справи в суді, що 15 квітня 2003 року Мелітопольська міська рада двадцять четвертого скликання вісімнадцятої сесії прийняла рішення за № X1 про передачу дев’ятиповерхової будівлі гуртожитку, яка знаходиться в м. Мелітополі, Запорізької області, по вул. Xxxxxx Сталінграду 23, у колективну власність громадській організації «НАЗВА_1», для забезпечення виконання статутних завдань, а саме для проживання в ньому членів вказаної громадської організації, про що в матеріалах цивільної справи № X-601 знаходиться копія цього рішення.  

В зв’язку з прийняттям вказаного вище рішення органами місцевого самоврядування, 19 червня 2003 року Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради передало Громадській організації «НАЗВА_1» у колективну власність гуртожиток, який знаходиться в Запорізькій обл., м. Мелітополь, по вул. Xxxxxx Сталінграду 23, та основні засоби, про що свідчить складений акт приймання-передачі від 19 червня 2003 року, який затверджений міським головою.

На підставі прийнятого Мелітопольською міською радою рішення від 15 квітня 2003 року за № X1 та акту прийняття передачі житлової будівлі-гуртожитку від 19 червня 2003 року, виконавчий комітет Мелітопольської видав 26 липня 2003 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого будівля гуртожитку, яка знаходиться в Запорізькій обл., м. Мелітополь, по вул. Xxxxxx Сталінграду 23., належить на праві колективної власності громадській організації «НАЗВА_1».

При таких обставинах, гуртожиток, який знаходиться в Запорізькій обл., м. Мелітополь, по вул. Xxxxxx Сталінграду 23 належить на праві колективної власності громадській організації «НАЗВА_1».  

При таких обставинах, громадській організації «НАЗВА_1» як власнику гуртожитку, який знаходиться в м. Мелітополь, по вул. Xxxxxx Сталінграду 23, у відповідності до ст. 317 ЦК України, належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, при цьому держава не втручається у здійснення власником права власності.

В зв’язку з цим, на підставі рішення Громадської організації «НАЗВА_1» було прийнято рішення про реконструкцію гуртожитку житловий будинок квартирного типу за рахунок кімнат гуртожитку, та як наслідок було замовлено проект реконструкції.

У відповідності до проекту реконструкції, переплануванню в квартири підлягають всі кімнати гуртожитку, в тому числі і кімната № XXX, яка пропонується до надання в користування відповідачу по справі.

Сама по собі реконструкція не може передбачати часткове перепланування в квартири, в зв’язку з чим може залишитись не реконструйована частина гуртожитку та як наслідок частина її кімнат.

Кімната гуртожитку № XXX також підлягає реконструкції в трикімнатну квартиру № XX згідно проекту реконструкції. 

Однак, вказана вище майбутня квартира, яка буде оформлена після реконструкції та введення житлового будинку в експлуатацію не розподілена між членами громадської організації «НАЗВА_1», а саме жодним рішенням цієї організації не передбачено надання цієї квартири у користування чи у власність члену організації або ж будь-якій тертій особі.    

Як передбачено п. ____ Статуту Громадської організації «НАЗВА_1» від імені та в інтересах організації виступає голова правління.   

Під час розгляду справи в суді Громадська організація «НАЗВА_1» надала суду довідку від «__» __________ 2008 року за підписом голови правління ОСОБА_3, про те, що громадська організація «НАЗВА_1» не приймала жодного рішення про надання кімнати № XXX чи реконструйованої в майбутньому квартири № XX в користування чи у власність будь-якому члену організації чи третій особі. Крім того, цим же листом громадська організація «НАЗВА_1» підтвердила, що кімната гуртожитку № XXX може бути передана в користування відповідача по справі і знаходиться в задовільному санітарному та житловому стані, що є наслідком придатності її для проживання.  

При таких обставинах, власник, яким є громадська організація «НАЗВА_1», своїм письмовим документом підтвердила, що відсутнє рішення про наявність у будь-яких осіб прав на кімнату № XXX чи реконструйованої в майбутньому квартири № XX.

В той час, відповідач по справі не надав інших доказів, у рахунок спростування тих обставин, що на кімнату № XXX чи реконструйованої в майбутньому квартири № XX мають права інші особи або є вона не придатна для проживання. 

Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що «… суд не має можливості перевірити чи вільна кімната № XXX чи вона розподілена в складі трикімнатної квартири члену громадської організації «НАЗВА_1» …» не відповідає дійсності та наданим громадською організацією «НАЗВА_1» належних та допустимих доказів як власника гуртожитку про відсутність прав на запропоноване жиле приміщення третіх осіб в тому числі членів організації.

Отже, суд першої інстанції не належним чином дослідив докази по справі та не спростував ті докази на які посилається громадська організація «НАЗВА_1» в рахунок наявності вільного жилого приміщення, яке можу бути надано ОСОБА_1, а лише дійшов у своєму рішенні припущення «… ймовірно ця трикімнатна квартира також розподілена комусь із членів громадської організації «НАЗВА_1»…», що не ґрунтуються на доказах, які містяться в матеріалах справи та не були прийняті судом, а натомість безпідставно відкинуті та не взяті до уваги судом.

Натомість рішення суду першої інстанції в частині наявності прав третіх осіб на кімнату № XXX чи реконструйованої в майбутньому квартири № XX не ґрунтується на належних та допустимих доказах, а ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим з точки зору процесуального порядку доказування обставин справи чи їх спростування.

Надання такого висновку в рішенні суду як «… ймовірно ця трикімнатна квартира також розподілена комусь із членів громадської організації «НАЗВА_1»…» є не що іншим як припущення.

Однак, як передбачено ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Проте, з висновків суду досить читко видно, що суд навіть не намагався оцінити всі наявні в матеріалах справи докази, а припустився припущення, з тією метою щоб уникнути доказування чи спростування вказаним вище обставинам, оскільки суд не мав у матеріалах справи доказів, які б спростовували вимоги позивача в частині відсутності прав третіх осіб на кімнату № XXX чи реконструйованої в майбутньому квартиру № XX.АДРЕСА_1     

Таким чином, в матеріалах справи є докази тим обставинам, що кімната № XXX чи реконструйована в майбутньому квартира № XX не належить жодній особі на праві користуванні чи на праві власності, про що відсутні буж-які рішення громадської організації «НАЗВА_1» та інші докази, які б доказували б зворотне і може бути передана в користування відповідачу по справі.

Більш того, звертаю увагу суд на те, що громадська організація «НАЗВА_1» своєю письмовою довідкою підтвердила та визнала наявність у неї вільного жилого приміщення та готовність його передати його в користування відповідачу. Не зрозуміло, які потрібні ще докази суду в рахунок цих обставин, якщо у випадку ухвалення відповідного рішення про надання цього жилого приміщення, Громадська організація «НАЗВА_1» не буде заперечувати та оскаржувати його, а у ОСОБА_1 буде рішення суду, яке набере законної сили та на підставі якого вона вселиться в жиле приміщення, проти якого не заперечує позивач.

З цього випливає пряма зацікавленість суду першої інстанції в тому, щоб відмовити у позові громадській організації «НАЗВА_1», оскільки це питання не є цікавим для самої ОСОБА_1, яка має безпосередній вплив на суд. Інші висновки не можуть прийти на думку, оскільки суд першої інстанції маючи всі необхідні докази та не маючи можливості їх навіть спростувати в установленому законом порядку, прибігаючи до звичайних припущень.

При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 212, 292, 294, 295, 296, 307, 309 ЦПК України,  

П Р О Ш У:

1.                 Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 червня 2008 року по цивільній справі № X-1864 – скасувати.

2.                 Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов громадської організації «НАЗВА_1» та визнання незаконним користування ОСОБА_1 кімнатою гуртожитку № XXX, виселивши її з наданням іншого жилого приміщення, яким є кімната гуртожитку № XXX.  

ДОДАТКИ:

1.      Копії Апеляційної скарги – 1 прим.

2.      Квитанція про сплату судового збору (держаного мита) за подання Апеляційної скарги.

3.      Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

1 липня 2008 року                        

 

      Голова правління

Громадської організації

 «НАЗВА_1»                                               ______________    АДРЕСА_1

                                                                        (підпис)   

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації