Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про роз"яснення рішення суду

                          До Апеляційного суду Київської області

                                                                            через Бориспільський міськрайонний суд

 

      Позивач:           ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_1

 

                                          Представник 

     позивача:          Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

засоби зв’язку: 8 (067) 230-36-06.

 

Інші учасники цивільного процесу:                      

 

                                                 Відповідач:          Виконавчий комітет  

                                                                                   Бориспільської міської ради  

                                                                                   місце знаходження:

АДРЕСА_3

 

Заінтересована особа:          Відділ державної виконавчої служби

          яка зверталася із заявою            Бориспільського міськрайонного управління

                     про роз’яснення рішення            юстиції Київської області   

місце знаходження:

вул. Київський Шлях, 63   

 

Цивільна справа № X-XX/XX  року

Цивільна справа № X-XX/XX року  

 

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду від 12 січня 2012 року була отримана позивачем 10 лютого 2011 року, а тому строк на апеляційне оскарження з підстав передбачених ч.2 ст. 294 ЦПК України не пропущений (ухвала постановлена без участі позивача та представника).  

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2012 року

по цивільній справі № X-XX/XX (6-92/11 року)

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходилась цивільна справа № X-XX/XX за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання акту органу місцевого самоврядування незаконним та усунення перешкод у користуванні майном і вилучення майна з опису. 

25 липня 2004 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення по вказаній вище цивільній справі, яким скасував рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою м. Бориспіль, вул. 1 Травня, 7-А.      

До Бориспільського міськрайонного суду звернувся державний виконавець відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного районного управління юстиції Київської області з поданням про роз’яснення рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX, яке державному виконавцю є незрозумілим, і просив суд роз’яснити порядок виконання рішення суду.

12 січня 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області, постановив ухвалу по справі № X-XX/XX року якою роз’яснив рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання акту органу місцевого самоврядування незаконним та усунення перешкод у користуванні майном і вилучення майна з опису, а саме: не враховувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області № X-XX/XX від 25 липня 2004 року при примусовому виконанні рішення № XXX від 18 березня 2003 року виданого виконавчим комітетом Бориспільської міської ради.  

Звертаю Увагу суд апеляційної інстанції, що судове засідання, яке відбулось 12 січня 2012 року було проведено у відсутність позивача по справі, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, під час якого було розглянуто подання державного виконавця про роз’яснення рішення суду та постановлено з приводу цього відповідну ухвалу.

У відповідності до ч.2 ст. 294 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Враховуючи, те, що позивач не був присутній під час проведення судового засідання, оскільки не був повідомлений про час та місце розгляду подання державного виконавця про роз’яснення рішення суду по цивільній справі, в якій ОСОБА_1 є позивачем, а відповідна ухвала суду про роз’яснення рішення суду була отримана позивачем лише 10 лютого 2012 року рекомендованим листом, на зворотному повідомленні якого позивач проставив свій підпис, перебіг строку на апеляційне оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 12 січня 2012 року починається саме з моменту отримання ухвали суду, тобто з 10 лютого 2012 року і закінчується через п’ять днів, що припадає на 15 лютого 2012 року, а тому строк на апеляційне оскарження позивачем не пропущений і не потребує вчинення з боку позивача додаткових процесуальних дій щодо його поновлення.     

Однак, позивач та я як його представник вважаємо, що ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2012 року по справі № X-XX/XX року про роз’яснення рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX року винесена з порушенням норм процесуального права, не повно з’ясувавши усі фактичні обставини справи, при цьому не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.

За таких умов, необхідно скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2012 року по справі № X-6-92/12, з наступних підстав.

ОСОБА_3 Іллічем та Бабишкіною (Гомолою) Надією Іванівною 20 березня 1987 року був укладений договір купівлі-продажу 9/25 частини житлового будинку, що знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-го Травня, 7, площа якого складає 68,8 кв. м., з відповідними надвірними будівлями, а саме: льох, вбиральня, огорожа, тротуари. Під частиною житлового будинку, яка належить на прав власності позивачу, знаходиться земельна ділянка, площа якої складає 0,03 Га

Однак, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX позивача зобов’язано знести самовільно побудовані побутові будівлі та споруди по вул. 1-го Травня, 7  в м. Борисполі, а саме: вбиральню, сарай, льох, металевий гараж, вольєр, як такі, що зведені без встановленого дозволу та належно затвердженого проекту.  

Проте, ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду з позовом до виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання акту органу місцевого самоврядування незаконним та усунення перешкод у користуванні майном і вилучення майна з опису.

Бориспільський міськрайонний суд 25 серпня 2004 року ухвалив рішення по справі № X-XX/XX, яким позов ОСОБА_1 задовольнив, скасувавши рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. 1 Травня, 7-А.

При цьому, рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2004 року по справі № X-XX/XX було встановлено, що вказані в рішенні забудови були зроблені іншою особою ще до купівлі будинку позивачкою. Відповідно до ст.ст. 48, 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Приймаючи до уваги, що договір купівлі-продажу від 19 березня 1987 року жодним судом не скасовано, міськвиконком Бориспільської міської ради не мав право вирішувати питання, що стосуються права власності. 

Однак звертаю увагу суд апеляційної інстанції на те, що адреса місцезнаходження домоволодіння, яка зазначена у рішенні виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року, який є виконавчим документом та з приводу якого було відкрито виконавче провадження державним виконавцем, а саме АДРЕСА_1, та адреса місцезнаходження домоволодіння, яка зазначена в рішенні Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX року, АДРЕСА_1-А,  є однією і тією ж адресою, яка до 1988 року була 1-го травня, 7, а після цього була змінена на 1-го Травня, 7-А.

Вказані вище обставини навіть чітко випливають з тих документів, що містяться в матеріалах цивільної справи № X-XX/XX року, по якій було ухвалено 25 липня 2004 року відповідне рішення та з приводу роз’яснення якого звернувся державний виконавець, зокрема договір купівлі-продажу частки житлового будинку з надвірними спорудами, технічний паспорт на житловий будинок та надвірні споруди, план земельної ділянки та безмежна кількість інших документів, які я як представник додаю до даної апеляційної скарги, а саме: копію паспорту громадянина України ОСОБА_1, план земельної ділянки 1988 року, рішення Бориспільської міської ради від 26 серпня 2004 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, рішення Бориспільського міськрайонного осуду від 23 червня 2004 року по справі № X-50/2004 року, кадастровий план земельної ділянки, відповідь управління містобудування та архітектури наданої ОСОБА_5   

 Більш того з приводу вказаних обставин під час розгляду справи не заперечував представник виконавчого комітету Бориспільської міської ради під час розгляду справи в суді.

Починаючи з 1988 року і по сьогоднішній день, адреса місцезнаходження житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, що знаходиться під такими будівлями рахується під № X-А, по вул. 1-го Травня, яка до зміни поштової адреси органами місцевого самоврядування було закріплено під № X.

Вказані вище обставини були зумовлені тим, що 32/50 частки житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_6, а інша 9/25 частини житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_1, які між собою не перебувають в жодних родинних, сімейних чи навіть в дружніх стосунках. А тому, в 1988 році органи місцевого самоврядування змінили поштову адресу домоволодіння ОСОБА_1, присвоївши номер її частини будинку 7-А, при цьому в ОСОБА_6 домоволодіння залишилося під № X.

Зауважу на тому, що ОСОБА_6, який є власником домоволодіння під № X, а також його домоволодіння в цілому не мають жодного відношення до прийнятого виконавчим комітетом Бориспільської міської ради рішення від 18 березня 2003 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX року, а також до обставин пов’язаних із самочинним будівництвом надвірних споруд, їх знесення та провадження виконавчих дій. Тому, після 1988 року, домоволодіння ОСОБА_1 знаходилося за адресою: вул. 1-го Травня, 7-А, а не під № X, роз’єднання яких потребували інтереси двох незалежних одних від одного власників будинку, які мають окремі подвір’я, земельні ділянки та надвірні будівлі.     

Тому, адреси домоволодіння, що зазначені в рішенні виконавчого комітету та рішенні суду, під № X та 7-А стосуються однієї і тієї ж особи, ОСОБА_1, одних і тих же будівель та споруд, що знаходяться на одній і тій же земельній ділянці.

При таких обставинах, рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX, з приводу виконання якого відкрито виконавче провадження, та рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX року стосуються одних і тих же надвірних будівель, оскільки будь-яких інших будівель, які б належали ОСОБА_1 та з приводу яких виникали б коли-небудь подібні обставини щодо їх самочинного будівництва та прийняття рішення про знесення – не існує та не існувало.

Тому, саме виконавчий комітет Бориспільської міської ради приймаючи рішення від 18 березня 2003 року за № XXX вказав невірну адресу місцезнаходження житлового будинку та надвірних будівель і споруд, зазначивши їх адресу: м. Бориспіль, вул. 1-Травня, 7, при тому, що на час прийняття такого рішення домоволодіння знаходилось за адресою АДРЕСА_1-А, про що свідчить ряд документів, які в тому числі містяться в матеріалах справи та додані до цієї апеляційної скарги.

Однак, Бориспільський міськрайонний суд Київської області, постановивши 12 січня 2012 року ухвалу по справі № X-XX/XX року, роз’яснив рішення Бориспільського міськрайонного суду наступним чином: не враховувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області № X-XX/XX від 25 липня 2004 року при примусовому виконанні рішення № XXX від 18 березня 2003 року виданого виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, посилаючись в своїй ухвалі лише на те, що в рішенні Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року зазначена адреса: вул. 1-го Травня 7-А, а в рішенні виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року зазначене на адреса: вул. 1-го Травня, 7.

При цьому, звертаю увагу суд апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції своєю ухвалою не роз’яснив рішення суду, яке нібито було незрозумілим державному виконавцю, а фактично своїм судовим рішенням дозволив не застосовувати його під час виконавчого провадження державному виконавцю та не враховувати його, що свідчить про порушення судом вимог процесуального закону в частині надання роз’яснення рішення та перевищення повноважень судом під час надання роз’яснення та встановлення порядку його виконання.

У відповідності до ч.1 ст. 221 ЦК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Крім того, як передбачено ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року за № XX, відповідно до статті 221 ЦПК роз’яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз’яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз’яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз’ясненні рішення.

При таких обставинах, як випливає з наведених вище норм процесуального закону та судової практики, суд може роз’яснити рішення суду, якщо воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію, шляхом викладення більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Однак, як випливає з оскаржуваної ухвали суду, суд своїм рішенням не роз’яснив його шляхом викладення більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а натомість в ухвалі вказав - не враховувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області № X-XX/XX від 25 липня 2004 року при примусовому виконанні рішення № XXX від 18 березня 2003 року виданого виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, що є грубим порушенням вимог ч.1 ст. 221 ЦПК України та ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Крім того, як передбачено ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.  

Також, як передбачено ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

  Таким чином, суд першої інстанції, який постановив ухвалу про роз’яснення рішення суду, грубо порушив вказані вище вимоги актів законодавства України, перевищивши свої повноваження передбачені Конституцією України та іншими Законами,  оскільки суду не надано жодних повноважень щодо визнання яке рішення суду повинно виконуватись та враховуватись, а яке ні. Таких повноважень не має жоден орган державної влади та місцевого самоврядування, навіть не Президент України, не Верховна рада України, навіть не Конституційний суд України, як вищі органи влади покликані охороняти та гарантувати конституційні засади державності в країні. Однак, як випливає з ухвали про роз’яснення рішення, такі повноваження взяв на себе Бориспільський міськрайонний суд Київської області в особі головуючого судді ОСОБА_9

  Тому, суд першої інстанції не роз’яснив рішення суду першої інстанції, а фактично його скасував, вказавши що таке рішення не повинно враховуватись під час виконання іншого виконавчого документу, в зв’язку з чим втрачається взагалі мета та зміст такого рішення, яке було ухвалене в зв’язку з поновленням порушених прав ОСОБА_1 на надвірні будівлі, які їй належать на праві власності. В такий спосіб суд першої інстанції грубо порушив вимоги передбачені ч.1 ст. 221 ЦПК України та ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а також не врахував Постанову ПВСУ «Про судове рішення в цивільній справі», яка не те, що забороняє роз’яснювати рішення шляхом його неврахування, а навіть змінювати суть, зміст та мету рішення суду.

Більш того, як випливає з п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року за № XX, відповідно до статті 221 ЦПК роз’яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

Тому, суд першої інстанції за наявності відповідної заяви зобов’язаний був усунути недоліки, шляхом ухвалення додаткового рішення, які полягали саме у невідповідності адреси домоволодіння, що належить ОСОБА_1, та встановити дійсну адресу місця знаходження надвірних будівель, та вказати чи вони знаходяться по вул. 1-го Травня, 7 чи 7-А, а не виносити ухвалу відповідного змісту про неврахування рішення суду під час виконавчого провадження.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 221 ЦПК України та ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право звернутися до суду із заявою про роз’яснення відповідного рішення лише в тому випадку, якщо в нього на виконанні знаходиться виконавчий документ, в якому зазначена резолютивна частина рішення суду, яка є державному виконавцю незрозумілою.    

  Проте, звертаю увагу суд апеляційної інстанції на те, що в державного виконавця знаходиться на виконанні виконавчий документ яким є рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX, а не рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX, який не видавав виконавчий документ та не звертав дане рішення до примусового виконання.

Тобто, державний виконавець звернувся до суду з роз’ясненням рішення суду, яке не перебуває в нього на виконанні, з приводу якого не видавався виконавчий документ, і як наслідок його резолютивна частина не викладалась в жодних виконавчих документах, і не передавалась на виконання до відділу державної виконавчої служби, а тому роз’яснення такого рішення суду з ініціативи державного виконавця, а саме за його заявою, є безпідставним та не передбачено Законом.

Вказані вище обставини суд першої інстанції не врахував під час вирішення питання щодо роз’яснення рішення суду та не надав таким обставинам належної оцінки, що призвело до порушення вимог ч.1 ст. 221 ЦПК України та ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». 

Крім того, як передбачено ч.2 ст. 221 ЦПК України, подання заяви про роз’яснення рішення суду допускається якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.

Однак, рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX, яким часткового скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX, є виконаним з моменту набрання ним законної сили, оскільки не потребує вчиненню з боку інших осіб будь-яких дій майнового чи немайнового характеру, і момент виконання є моментом набрання ним законної сили, а тому з підстав передбачених ч.2 ст. 221 ЦПК України роз’яснення рішення в такому випадку не допускається. 

При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 116, 154, 163, 173, 212, 292, 294, 295, 296, 307, 309 ЦПК України, -

П Р О Ш У:

1. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2012 року по справі № X-43/12 – скасувати.

2. Постановити нову Ухвалу, якою відмовити відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції в роз’ясненні рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX року.  

ДОДАТКИ:

1.      Копії Апеляційної скарги на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області – 2 примір.;  

2.      Копія паспорту громадянина України – ОСОБА_1 – 3 примір.;

3.      Копія плану земельної ділянки від 1988 року – 3 примір.; 

4.      Копія рішення Бориспільської міської ради від 26 серпня 2004 року – 3 примір.; 

5.      Копія рішення Бориспільського міськрайонного суду від 23 червня 2004 року по справі № X-50/2004 року – 3 примір.; 

6.      Копія кадастрового плану земельної ділянки

7.      Копія письмової відповіді Управління містобудування та архітектури від 22 липня 2011 року

8.      Копія довіреності на представництво інтересів у судах – 3 примір.;

«НАЗВА_1» лютого 2012 року            

 

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності            ______________           Ковальчук С.М.  

                                                                                (підпис)

 

Average: 4.8 (4 голоси)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації