Опубліковано Степан Ковальчук
До Апеляційного суду м. Києва
через Подільський районний суд
Позивач: ОСОБА_1,
зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1
Представник
позивача: Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,
місце знаходження:
АДРЕСА_2
Інші учасники цивільного процесу:
Відповідач: ОСОБА_3,
зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_3
Цивільна справа № X-XXXX/XXXX року
А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А
на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 14 липня 2011 року
по цивільній справі за № X-XXXX/XXXX
В провадженні Подільського районного суду м. Києва знаходиться цивільній справі за №2-ХХХХ/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності як колишньому подружжю.
Під час судового засідання, яке відбулося 14 липня 2011 року, представником відповідача була подана заява про скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладеного арешту на житловий будинок, що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxxxxx, 11-Б, в зв’язку з тим, що спільний будинок не є власністю відповідача, оскільки на підставі договору купівлі - продажу від 23 грудня 2010 року був проданий ОСОБА_4
В зв’язку з цим, Подільський районний суд м. Києва 14 липня 2011 року виніс ухвалу, якою заходи забезпечення позову вжиті Ухвалою цим же судом, а саме Подільським районним судом м. Києва від 25 червня по цивільній справі за №2-ХХХХ/2011 скасував повністю та зняв арешт з нерухомого майна – житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxx, 11-Б, загальною площею 872,8 кв. м., житлова площа 337, 6 кв. м., належного ОСОБА_3.
Однак, позивач та я як його представник вважаємо, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14 липня 2011 року про скасування заходів забезпечення позову винесена з порушенням норм процесуального права, не повно з’ясувавши усі фактичні обставини справи, при цьому не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
За таких умов, необхідно скасувати дану ухвалу, з наступних підстав.
1. Спірний будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxx, 11-Б на який 25 червня ухвалою Подільського районного суду був накладений арешт, що в подальшому був знятий оспорюванню ухвалою належить на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачу як колишньому подружжю, про що надано достатньо належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах цивільної справи за №2-ХХХХ/2011. Підчас розгляду справи представником позивача буди надані докази, що вказаний будинок, самочинно збудований, право власності на який в подальшому було визнано за відповідачем на підставі рішення третейського суду та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації, - був зведений в період перебування позивача та відповідача в шлюбі за рахунок спільних коштів, а тому з підстав передбачених ст. ст. 60, 61 СК України є об’єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя.
В подальшому вказаний житловий будинок без належних на то законних підстав був проданий відповідачем ОСОБА_3 без згоди позивача, колишньої дружини а саме ОСОБА_1 на підставі укладеного договору купівлі продажу, що став основою для винесення оскаржуваної ухвали.
Оскільки однією з вимог позивача по даній справі є визнати за ОСОБА_1 право спільної власності на 2/3 частини житлового будинку, який знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 11-б, загальною площею 872, 8 кв. м., то у разі задоволення відповідної вимоги рішення прийняте судом в подальшому не можливо буде виконати з тих підстав що будинок з якого зняли арешт як один із заходів забезпечення позову буде зареєстрований відповідачем за іншою третьою особою та можливо перепроданий на ринку.
Крім того, найголовніше на що хотілося б звернути увагу суд апеляційної інстанції, це те, що саме з цією метою відповідач по справі намагається в будь-який спосіб скасувати заходи забезпечення позову по іншій справі, про що свідчить його заява про скасування заходів забезпечення позову, тобто з метою реєстрації укладеного з порушенням закону договору купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxx, 11-б в Бюро технічної інвентаризації за новим покупцем за договором, дані обставини явно свідчать про неможливість або ж утруднення виконання рішення суду, яке може бути ухвалене по даній справі на користь позивача.
2. Крім того договір купівлі продажу, укладений 23 грудня 2010 року відповідачем без згоди позивача є неукладеним, тобто таким, що не вчинений, а отже власником житлового будинку на сьогоднішній день є відповідач по справі, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Крім того, як передбачено ч.3 та ч.4 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
При таких обставинах, з наведених вище норм актів законодавства України випливає, що договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, при цьому право власності в особи, яка придбаває майно виникає з моменту державної реєстрації правочину.
Проте, з положення ч.1 ст. 210 ЦК України випливає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Отже, договір купівлі-продажу вважається вчиненим, тобто укладеним з моменту державної реєстрації, обов’язок якої покладено на бюро технічної інвентаризації, а тому враховуючи те, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 23 грудня 2010 року був нотаріально посвідчений однак його державна реєстрація не була здійснена з підстав передбачених ст. 210 ЦК України таки договір вважається не вчинений, тобто неукладений, в зв’язку з чим у ОСОБА_4 не виникло право власності на об’єкт нерухомого майна.
Таким чином, житловий будинок, що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 11-б належить на праві власності відповідачу, а тому висновки суду, що житловий будинок був проданий, а відповідач не є власником будинку - не відповідає вимогам ст. ст. 210, 334, 657 ЦК України, є безпідставними та юридично необґрунтованими.
У такий спосіб, у позивача та третьої особи подальшому виникнуть труднощі або ж взагалі неможливість звернути стягнення на житловий будинок, оскільки інше майно у боржника відсутній, який при цьому фактично завершив процедуру відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxx, 11-б, і має не лише намір, але й вчинив для цього реальні дії уклавши відповідний договір про відчуження нерухомого майна, що надто утруднить в подальшому виконання рішення суду у випадку ухвалення його на користь позивача та третьої особи.
При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 116, 154, 163, 173, 212, 292, 294, 295, 296, 307, 309 ЦПК України, -
П Р О Ш У:
1. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 14 липня 2011 року по цивільній справі за № X-XXXX/XXXX– скасувати.
ДОДАТКИ:
- Копії Апеляційної скарги на ухвалу Подільського районного суду м. Києва
від 14 липня 2011 року по цивільній справі за № X-XXXX/XXXX– 1 примір.;
2. Копія довіреності, посвідченої нотаріально, на представництво інтересів у судах – 2 примір.;
- Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання апеляції.
- Квитанція про сплату витрат на Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в апеляційному суді
19 липня 2011 року
Представник позивача,
який діє на підставі довіреності ______________ Ковальчук С.М.
(підпис)
Додати новий коментар