Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі

                    До Апеляційного суду Київської області   

                                                                            через Обухівський районний суд Київської області  

                 Відповідач:       ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_1-А, кв. 158.

Інші учасники цивільного процесу:

                      Позивачі:      ОСОБА_2

                                               місце проживання: АДРЕСА  2

            ОСОБА_3

                                               місце проживання: АДРЕСА 3

                 Треті особи, що не заявляють

    самостійних вимог на предмет спору

       на стороні відповідача:   

            ОСОБА_4

місце проживання:

            ОСОБА_5  

місце проживання:

                                                                                   ОСОБА_6,

місце проживання ХХХ

Цивільна справа № X-XXX/XX

                                                                  Ухвала судді від 11 березня 2011 року по справі

№ X-XXX/XX отримана __ березня 2011 року 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на ухвалу судді Обухівського районного суду Київської області, ОСОБА_7, від 11 березня 2011 року по справі № X-XXXXX/XX

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до мене, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет на стороні відповідача, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.  

11 березня 2011 року суддя Обухівського районного суду Київської області, ОСОБА_7, відкрив провадження по цивільній справі № X-XXX/XX за вказаним вище позовом та призначив справу до судового розгляду у приміщенні Обухівського районного суду на 21 березня 2011 року на 13 гол. 00хв.

Одночасно з винесеною ухвалою про відкриття провадження у справі, суддя Обухівського районного суду Київської області, ОСОБА_7, 11 березня 2011 року постановив ухвалу по цивільній справі № X-XXX/XX, якою задовольнив клопотання позивачів про забезпечення позову, наклавши арешт на житловий будинок із надвірними спорудами, що розташований у м. Обухів, по вул. Xxxxxxxx, 331 та на земельну ділянку площею 0,1000 Га, яка знаходиться за адресою: м. обухів, вул. Xxxxxxxx, 331, кадастровий номер 3223110100:01:006:0078.

Однак, я вважаю, що ухвала судді Обухівського районного суду Київської області від 11 березня 2011 року по справі № X-XXX/XX року винесена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, що є підставою для скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, з наступних підстав.   

У відповідності до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В зв’язку з цим, позивачами не було виконано вимоги ст. 151 ЦПК України, та не було зазначено в заяві (в позовній заяві) жодних причин у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, а також обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову, зокрема арешту на житловий будинок та земельну ділянку.

Тому, ч. 8 ст. 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що заявником не було дотримано вимог передбачених ст. 151 ЦПК України під час звернення із заявою про забезпечення позову, безпідставно, необґрунтовано та з порушенням норм процесуального права постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладання арешту на житловий будинок та земельну ділянку, при тому, що жодних обґрунтувань причин у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, а також обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову позивачами не було зазначено у своїй заяві.

Натомість суддя, постановивши ухвалу про забезпечення позову шляхом накладання арешту на житловий будинок із надвірними спорудами, що розташований у м. Обухів, по вул. Xxxxxxxx, 331 та на земельну ділянку площею 0,1000 Га, яка знаходиться за адресою: м. обухів, вул. Xxxxxxxx, 331, кадастровий номер 3223110100:01:006:0078 не зазначив у своїй ухвалі підстави для обрання такого виду забезпечення позову як накладання арешту на вказане вище майно, внаслідок чого не дотримався вимог передбачених ч.5 ст. 153 ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції не були дотримані вимоги ч.3 ст. 151 ЦПК України, якою передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, судом не було зазначено у винесеній ним ухвалі жодних обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що свідчить про незаконність та необґрунтованість Ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно. Аналогічно, позивачами в поданій ними заяві (позовній заяві) також не було жодних посилань, обґрунтувань та доказів, які б свідчили про необхідність обрання заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції у винесеній ним ухвалі дише зазначив, що «…позивачі звернулися з даною позовною заявою до суду просять забезпечити позов, а тому суд враховуючи необхідність своєчасного розгляду справи вважає за необхідне задовольнити дане клопотання …». Тому, суд з порушенням норм процесуального права, не посилаючись на жодні докази та обставини, якими він обґрунтовував вжиття заходів до забезпечення позову, постановив відповідну ухвалу, яка не відповідає вимогам закону, зокрема ст. ст. 151, 152, 153, 154 ЦПК України.

Також, судом не було враховано вимоги абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, яким передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції не дотримався вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», яким роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В зв’язку з цим, суд першої інстанції під час постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову не врахував того, що позивачами не було надано жодних доказів в рахунок як обґрунтування своїх позовних вимог, які виходячи з тих засобів доказування, що містилися в матеріалах справи на момент відкриття провадження у справі, є необґрунтованими та безпідставними, так і в рахунок обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно.  

Більш того, в абз. 3 п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку,

визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Знову ж таки, звертаю увагу суд апеляційної інстанції, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено ні доказів, ні обставин, з якими суд першої інстанції пов’язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову та відповідні посилання чи обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.  

Також, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 та п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року за № 5 передбачено, що вживаючи заходи забезпечення позову, необхідно враховувати роз’яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 151-154, 292, 294, 295, 296, 311, 314 ЦПК України, -   

П Р О Ш У:

1. Ухвалу судді Обухівскього районного суду Київської області, ОСОБА_7, від 11 березня 2011 року по справі № X-XXX/XX року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на житловий будинок із надвірними спорудами, що розташований у м. Обухів, по вул. Xxxxxxxx, 331 та земельну ділянку площею 0,1000 Га, яка знаходиться за адресою: м. обухів, вул. Xxxxxxxx, 331, кадастровий номер 3223110100:01:006:0078– скасувати.

ДОДАТКИ:

1. Копії Апеляційної скарги на ухвалу суду про вжиття заходів забезпечення позову – 5 примір.;
2. Копії Ухвали судді Обухівського районного суду Київської області, ОСОБА_7, від 11 березня 2011 року по справі № X-XXX/XX року про вжиття заходів забезпечення позову – 6 примір.;
3. Квитанція про сплату судового збору (держаного мита) за подання Апеляційної скарги в розмірі 8 грн. 50 коп.;  
4. Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 37 грн.  

«___» березня 2011 року                       

Відповідач по справі                                ______________                         ОСОБА_1   

                                                                                (підпис)