Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заява без розгляду у зв"язку із пропуском строків на звернення до суду в адміністративній справі

                                      До Київського апеляційного адміністративного суду        

                     через Окружний адміністративний суд м. Києва

 

                       Позивач:     ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_1

 

                                                   Представник 

            позивача:    Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження: 08300, Київська область

АДРЕСА_3

 

                                                       Відповідач  

                Суб’єкт владних повноважень:      Відділ державної виконавчої служби

                                                                                   Дарницького районного управління юстиції

                                                                                  у м. Києві.  

            місце знаходження: АДРЕСА_2

             

Апеляційна скарга на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року по адміністративній справі № Xа-13257/10/2670, отриманої позивачем поштовим відправленням 27 вересня 2010 року, – подається 4 жовтня 2010 року (2 та 3 жовтня припадає на вихідний день).

 

    Адміністративна справа № Xа-13257/10/2670

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року по адміністративній справі № Xа-13257/10/2670             

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчий дій державного виконавця ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві незаконними та неправомірними.

17 вересня 2010 року суддя Окружного адміністративного суду м. Києва, ОСОБА_4, постановив ухвалу, якою залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій щодо скерування заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна.

Вказана вище ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києві була отримана позивачем 27 вересня 2010 року поштовим відправленням, про що ОСОБА_1 було підписане зворотне повідомлення про вручення цього поштового відправлення, в якому містилась ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва.    

У відповідності до ч. 3 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

В зв’язку з наведеними вище обставинами, оскільки позивач 27 вересня 2010 року отримав копію ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва, перебіг строку на апеляційне оскарження починається з моменту отримання копії ухвали суду, оскільки вона була винесена суддею Окружного адміністративного суду м. Києва у відсутності позивача, ОСОБА_1, яка оскаржує дану ухвалу суду. Крім того, останнім днем п’ятиденного строку є 2 жовтня 2010 року, однак враховуючи те, що цей день є вихідним днем, у відповідності до ч.6 ст. 103 КАС України, останнім днем строку є перший після цього робочий день, а саме 4 вересня 2010 року, а тому строки подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду позивачем не пропущені.

Позивач по справі вважає, що ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд не в повному обсязі з’ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, та встановлення обставин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права та інтересів, що призвело до не вірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права. 

Тому, ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року по адміністративній справі № Xа-13257/10/2670 підлягає скасуванню з  направленням справи до Окружного адміністративного суду м. Києва для провадження розгляду справи з наступних вищевикладених обставин.   

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, посилається на ст. 100 КАС України, якою передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо за заявою особи, яка його подала, суд не знайде підстав для поновлення строків, про що постановляється ухвала.

В обґрунтування того, що позивач пропустив строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, суддя, в постановленій ним ухвалі посилається на те, що позивач з квітня місяця 2010 року по вересень 2010 року не звернувся до суду з адміністративним позовом щодо оскарження дій державного виконавця, які були вчинені ним саме в квітні 2010 року, а заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем подано не було, тому, суддя вважає, що з підстав передбачених ст. 100 КАС України, адміністративний позов з підстав наведених вище залишається без розгляду.

Однак, з вказаними висновками суду не можливо погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду та початок перебігу цих строків, що полягає в наступному.

У відповідності до ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим кодексом або іншими законами.

В той час ч.2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, як передбачено ч.3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, спеціальною нормою ст. 181 КАС України, яка передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

При таких обставинах, з наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства випливає, що позивач має право звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів шляхом подання адміністративного позову в десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, позивачем у поданому до суду адміністративному позові було зазначені наступні обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги, а саме:

________________________________________

 Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2010 року, суддя ОСОБА_5 відкрила провадження у цивільній справі № X-4015/2010 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства «НАЗВА_1», про виключення квартири, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxx Ахматової, буд. 13Г, кв. 52 з Акту опису й арешту від 28 вересня 2009 року за № XXX/6, та призначила справи до попереднього судового засідання на 11 травня 2010 року.

В зв’язку з цим, ОСОБА_1, 31 березня 2010 року звернулася до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві з клопотанням про зупинення виконавчого провадження № XXX/6, відкрите державним виконавцем ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса, яким передбачено стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «НАЗВА_1» заборгованість, яка виникла внаслідок не повернення банківського кредиту, відсотків за його користування та штрафних санкцій у розмірі 663 850 грн. 72 коп. - в зв’язку з поданням позову до Дарницького районного суду м. Києва про виключення квартири, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxx Ахматової, буд. 13Г, кв. 52 з Акту опису й арешту від 28 вересня 2009 року за № XXX/6.    

16 квітня 2010 року Державний виконавець Синявська Н.Ю відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві на підставі ухвали Дарницького районного суду в м. Києві від 22 березня 2010 року про відкриття провадження у справі № X-4015/2010 року, винесла постанову про зупинення виконавчого провадження № XXX/6. 

Однак, 22 липня 2010 року Дарницьким районним судом м. Києва у нашу відсутність була винесена ухвала про залишення позовної заяви без розгляду по справі № X-4015 за позовом ОСОБА_6 до Дарницького районного суду м. Києва про виключення квартири, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxx Ахматової, буд. 13Г, кв. 52 з Акту опису й арешту від 28 вересня 2009 року за № XXX/6.

А вже 27 серпня 2010 року позивачу стало відомо про те, що 3-х кімнатна квартира, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxx Ахматової, буд. 13Г, кв. 52 була виставлена на продаж шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Приватним підприємством «НАЗВА_2», які призначені на 30 серпня 2010 року о 10 год. 00 хв.

Тому, 27 серпня 2010 року позивач звернувся до Приватного підприємства «НАЗВА_2» із заявою про припинення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яким є 3-х кімнатна квартира, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxx Ахматової, буд. 13Г, кв. 52, які призначені на 30 серпня 2010 року о 10 год. 00. хв. і зняття майна з продажу, з підстав не виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» від 27 жовтня 1999 року за № XX/5. 

Проте, не зважаючи на вказані вище обставини, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, яким є 3-х кімнатна квартира, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxx Ахматової, буд. 13Г, кв. 52, 30 серпня 2010 року о 10 год. 00. хв. були проведені та визначено переможця цих торгів ОСОБА_7, який запропонував вищу ціну ніж інший учасник прилюдних торгів аж на 75 грн. більшу, а тому позивач вважає такі прилюдні торги проведені з грубим порушенням вимоги Закону, більш того з позбавленням можливості прийняти в них участь самого позивача, який на час проведення таких торгів фактично мав можливість сплатити вказану вище грошову суму коштів. 

2 вересня 2010 року позивач ознайомився у державного виконавця ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, з виконавчим провадженням № XXX/6.

Під час ознайомлення позивача з матеріалами виконавчого провадження виявилося, що державним виконавцем ОСОБА_3 було вчинено ряд виконавчих дій з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» в результаті яких були порушені права та охоронювані інтереси позивача як боржника під час виконавчого провадження, що потягли за собою незаконне та безпідставне призначення та проведення в подальшому прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме 3-х кімнатної квартири, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxx Ахматової, буд. 13Г, кв. 52, що полягає в наступному: 

Державний виконавець в супереч вимогам передбачених ст. ст. 34, 36 Закону України «Про виконавче провадження» отримавши 31 березня 2010 року від позивача клопотання про зупинення виконавчого провадження разом з ухвалою суду про відкриття провадження у справі про виключення майна з акту опису й арешту, не пізніше наступного дня, а саме 1 квітня 2010 року не зупинив виконавче провадження, яке підлягає обов’язковому зупиненню, а натомість незаконно та безпідставно направляє 9 квітня 2010 року на адресу Приватного підприємства «НАЗВА_3» заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна та укладає 12 квітня 2010 року договір з цією організацією на реалізацію арештованого нерухомого майна,

В результаті таких виконавчих дій, державний виконавець грубо порушив вимоги вказаних вище норм Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не мав право їх вчиняти, оскільки повинна була бути винесена постанова про зупинення виконавчого провадження негайно, не пізніше наступного дня, а саме 1 квітня 2010 року, натомість така постанова була винесена лише 16 квітня 2010 року, а тому в період час між 1 квітням 2010 року та 16 квітням 2010 року, державний виконавець маючи всі підстави для зупинення виконавчого провадження зволікає з винесенням відповідної постанови та продовжує вчиняти виконавчі дії по виконанню виконавчого документу, що є неприпустимим.

________________________________________

При таких обставинах, позивачу стало відомо про вчинення вказаних вище виконавчий дій державним виконавцем лише 2 вересня 2010 року, в той час коли я, як представник позивача, ознайомився з виконавчим провадженням.

Виходячи з положення ст. ст. 99, 181 КАС України, початок перебіг строку звернення до суду за захистом прав та інтересів починається з дня коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.

Тому, позивач дізнався про порушення його прав саме з моменту ознайомлення 2 вересня 2010 року з виконавчим провадженням.

В той час, посилання суді у постановленій ним ухвалі на те, що починаючи з квітня 2010 року по вересень 2010 року позивач до суду за захистом свого пропущеного строку не звертався та заяви про поновлення строку звернення до суду не подавав – є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам ст. ст. 99, 181 КАС України.

Позивачу, до 2 вересня 2010 року, не було відомо про направлення державним виконавцем 9 квітня 2010 року на адресу Приватного підприємства «НАЗВА_3» заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна та укладання 12 квітня 2010 року договору з цією організацією на реалізацію арештованого нерухомого майна

Крім того, позивачу і не могло бути відомо про вчинення державним виконавцем вказаних вище незаконних та протиправних дій, оскільки державний виконавець не повідомляв ні усно ні письмово про їх вчинення, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов’язку державного виконавця повідомляти учасників виконавчого провадження про вчинення виконавчих дій, що були зазначені вище.

Більш того, в позивача не виникало жодних сумнівів з приводу того, державний виконавець отримавши 31 березня 2010 року від позивача (боржника) клопотання про зупинення виконавчого провадження, до винесення відповідної постанови про зупинення виконавчого провадження, буде вчиняти виконавчі дії, оскільки ч.1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Тобто, у позивача були відсутні жодні підстави вважати, що державний виконавець, маючі у своєму розпорядженні підстави, які зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження не пізніше наступного дня, незаконно допустив вчинення ряду виконавчих дій в період між отримання таки відомостей та винесенням постанови про зупинення виконавчого провадження.

Тим більше, в позивача відсутні були підстави вважати, що державним виконавцем були вчинені виконавчі дії в період отримання відповідних обставин, що зумовлюють  обов’язкове зупинення виконавчого провадження та винесення постанови про зупинення виконавчого провадження, оскільки в решті решт сама Постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження 16 квітня 2010 року була винесена на направлена позивачу по справі, який є боржником у виконавчому провадженні.

Також, звертаємо увагу суд на те, що в позивача до часу ознайомлення ним з виконавчим провадження, яке відбулось 2 вересня 2010 року, не виникало жодних сумнівів чи підозр з приводу того, що державним виконавцем могли бути вчинені виконавчі дії в той період часу коли він мав обов’язку підставу для зупинення виконавчого провадження, а саме звернення іншої особи до суду з позовом про виключення майна з Акту опису й арешту, а саме як передбачено п.7 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадку подання до суду позову про виключення майна з акту опису й арешту.

Натомість, обов’язку у боржника постійно контролювати виконавче провадження та вчинення державним виконавцем тих чи інших виконавчих дій Законом України «Про виконавче провадження» чи іншим нормативно-правовим актом України не передбачено, а державний виконавець не повідомляв про вчинення ним оскаржуваних дій, та й не повідомив би, оскільки усвідомлював, що такі дії є незаконними та неправомірними.

При таких обставинах, початок перебігу десятиденного строку на звернення до суду з адміністративним позовом є наступний день після ознайомлення позивачем з матеріалами виконавчого провадження, а саме 2 вересня 2010 року, який закінчується 12 вересня 2010 року, однак враховуючи те, що цей день є вихідним днем, у відповідності до ч.6 ст. 103 КАС України, останнім днем строку є перший після цього робочий день, а саме 13 вересня 2010 року.

Тому, позивач 13 вересня 2010 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання виконавчий дій державного виконавця ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві незаконними та неправомірними, про що свідчить розрахунковий документ (фіскальний чек) про відправлення поштою рекомендованого листа із зворотнім повідомленням із вкладенням до нього адміністративного позову до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Тому на підставі ст.ст. 2, 3, 14, 17, 18, 150, 185, 186, 187, 199, 205 КАС України та Закону України «Про виконавче провадження», 

П Р О Ш У:                

1.Ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року по адміністративній справі № Xа-13257/10/2670 – скасувати.

2.Адміністративну справу № Xа-13257/10/2670 направити Окружному адміністративному суду м. Києва для провадження розгляду справи.   

3.Розгляд справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції здійснювати за участі представника позивача, який подав апеляційну скаргу. 

ДОДАТКИ:

1.      Копії Апеляційної скарги на Ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року по адміністративній справі № Xа-13257/10/2670 – 1 примір.;

2.      Копії ухвали судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року по адміністративній справі № Xа-13257/10/2670 – 2 примір.;

3.      Копії адміністративного позову про визнання незаконними та неправомірними виконавчий дій державного виконавця – 2 примір.;

4.      Копія розрахункового документу (касовий чек) про направлення адміністративного позову до суду 13 вересня 2010 року – 2 примір.;     

5.      Копії Довіреностей на представництво і захист прав та інтересів позивача у судах – 2 примір.;  

6.      Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання Апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду. 

4 жовтня 2010 року

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності      

 

______________

(підпис)

 

Ковальчук С.М.          

 

 

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації