Опубліковано Степан Ковальчук
До Апеляційного суду Київської області
через Бориспільський міськрайонний суд
Київської області
Засуджений: ОСОБА_1,
місце проживання: м. Київ, вул. Xxxxxxxxx,
Захисник
засудженого: Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,
місце знаходження:
АДРЕСА_1
Кримінальна справа № X-XX/XX
А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А
на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2011 року
по кримінальній справі № X-XX/XX
27 грудня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області постановив вирок по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено ч.1 ст. 115 КК України, яким ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 14 років.
Однак, засуджений вважає, що вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області необхідно змінити, призначивши засудженому більш м’яке покарання, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, що полягає в наступному.
У відповідності до ст. 299 КПК України, судом першої інстанції, враховуючи думку учасників судового розгляду, було визначено обсяг доказів, які будуть досліджуватись та порядок їх дослідження, в зв’язку з чим суд обмежився лише допитом підсудного, що є обов’язковим у будь-якому випадку, та який визнав свою вину в скоєному ним злочині у повному обсязі.
Тому, засуджений під час досудового та судового слідства показав, що «…29 серпня 2010 року він протягом дня знаходився в с. В. Олександрівка, за місцем проживання своїх знайомих Кацан О. та Кривенко О., де вживав разом з ними спиртні напої. При цьому, між нами ніяких сварок та конфліктів не було. В цей день, приблизно о 23-24 годині, на мобільний телефон Кривенко зателефонував їх спільний знайомий Костогриз В. і сказав, що він їде до них в гості та попрохав нас зустріти. Вони втрьох пішли до залізничної платформи, яка розташована неподалік с. В.Олександрівна, але приблизно о 01 годині 30 серпня 2010, Костогриз В. знову зателефонував та повідомив, що він вже приїхав і щоб вони поверталися додому. Вони відразу прийшли до місця проживання Кацана О., що в с. В.Олександрівка по вул. П.Морозова, 14, де вже знаходився Костогриз В. Він розпалював багаття на подвір'ї та пив пиво. На погляд підсудного він вже був в стані алкогольного сп'яніння. Вони привіталися і всі разом продовжили вживати спиртні напої. При цьому, підсудний, Кривенко та Кацан пили самогон, а Костогриз пив пиво. По якій причині між підсудним та Костогризом виник конфлікт він не пам'ятаю, але Костогриз почав підсудного ображати нецензурною лайкою, чіплятися до нього, згадувати образи, які він начебто йому заподіяв. Підсудний вирішив не конфліктувати з Костогризом, так як був п'яний, а тому я вирішив зайти до будинку. Однак Костогриз став у підсудного на шляху, не даючи йому зайти до будинку та продовжив ображати його нецензурними словами. Підсудного це сильно образило, а тому він відштовхнув Костогриза від себе, однак він вдарив підсудного кулаком в обличчя та зробив йому підніжку, від чого підсудний впав на землю. Костогриз сів на підсудного зверху і намагався нанести йому удари руками по обличчю, але підсудний схопив його за руки і не давав можливості нанести йому удари. Також підсудний просив Костогриза не бити його. Їх розборонив Кацан О., після чого він зайшов в будинок. В результаті даного конфлікту підсудний отримав незначні тілесні ушкодження у вигляді ссадин і за медичною допомогою не звертався. Зайшовши в будинок, підсудний сказав Кривенко, що Костогриз постійно до його чіпляється. Що підсудному відповіла Кривенко він не пам'ятає. Через деякий час, до будинку зайшов Кацан О. з яким вони сиділи на кухні та спілкувалися між собою, коли Кривенко пішла спати. Про що вони спілкувалися і де був Костогриз підсудний не пам'ятає, але підсудний з Кацаном боролися ще на руках. Приблизно о 03-04 ночі 30 серпня 2010 року, Кацан пішов спати, а Костогриз знову почав до нього чіплятися і сказав, що поборе підсудного на руках. Останній, щоб не сперечатися із Костогризом погодився з ним поборотися на руках, але він знову почав до підсудного чіплятися та говорити, що Остринський то не так захват робить, то не так руку ставить. Тоді підсудний вирішив вийти з кухні, щоб не бачитися із Костогризом, але останній вдарив підсудного кулаком в спину і вийшов з кухні. Після цього, підсудний вже вирішив не лягати спати, так як хотів їхати в м. Київ на маршрутному автобусі о 05 год. 30 хв. Підсудний вирішив полагодити кран в ванній кімнаті, так як він протікав, а тому взяв зі столу кухонний ніж із дерев'яною ручкою коричневого кольору, щоб порізати ним тканину для того щоб обмотати кран та зайшов до ванної кімнати. Саме в цей момент, у ванній кімнаті знаходився Костогриз, який побачивши підсудного, знову почав кричати на нього та зробивши крок до підсудного почав наносити йому удари руками по голові. Костогриз завдав підсудному не менше п'яти ударів руками по голові, а тому підсудний захищаючись від ударів Костогриза, які він наносив у невеликому приміщенні ванної кімнати і Остринський не мав змоги втекти від нього, підсудний завдав Костогризу один удар ножем, який він тримав у правій руці, в область грудної клітки справа (сонячне сплетіння). Як підсудний наносив другий удар ножем Костогризу він не пам'ятає і дати показання про механізм його нанесення не може. Підсудний пам'ятає, що Кацан О. розтягнув їх і Костогриз вибіг з будинку, де він і помер від нанесених підсудним тілесних ушкоджень…».
Однак, засуджений та я, як його захисник, вважаємо, що Бориспільський міськрайонний суд постановивши обвинувальний вирок, призначив засудженому, ОСОБА_1, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 14 років, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, яке хоч і не виходить за межі, встановленого санкцією ч.1 ст. 115 КК України, але за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, що є також наслідком однобічності та неповноти судового слідства, оскільки не були належним чином з’ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого.
У відповідності до ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як передбачено ст. 65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд першої інстанції в постановленому вироку зазначив, що обираючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Судом встановлено, що обставиною, яка на підставі ст. 67 КК України, обтяжує покарання є лише те, що підсудний вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, що не заперечувалось засудженим під час досудового та судового слідства у своїх показах. Тобто дана обставина підтверджується лише показами самого засудженого та свідками, однак в матеріалах справи відсутні документальні докази, які б підтверджували перебування його в стані алкогольного сп’яніння під час вчинення злочину. Проте, саме засуджений у своїх показах, в яких визнав вину у скоєному ним злочину в повному обсязі, зазначив, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння.
В той час, суд першої інстанції у своєму вироку зазначив, що відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом’якшують покарання підсудному в суді не встановлено.
У відповідності до ст. 66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, визнаються: з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, і інші обставини, не зазначені в ч.1 ст. 66 КК України.
При таких обставинах, вказані вище висновки суду першої інстанції в частині відсутності обставин, що пом’якшують покарання підсудного не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, є однобічними та необ’єктивними, а також судом не було належним чином встановлено особу засудженого:
По-перше: засуджений як на досудовому так і на судовому слідстві під час допиту його в якості підозрюваного, обвинуваченого та підсудного визнавав вину у скоєному ним злочині в повному обсязі, підтвердив усі ті обставини, які були встановлені досудовим слідством, пов’язаних із скоєним ним злочином, щиро розкаявся у скоєному ним злочині та неодноразово наголошував на тому, що дуже жалкує та винить себе в тому, що ним було вчинено вбивство іншої людини. При цьому активно сприяв розкриттю злочину на досудовому слідстві. Вказані вище обставини з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 66 КК України є обставиною, що пом’якшують покарання засудженого при призначенні покарання передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
По-друге: засуджений під час судового слідства під час надання своїх показів зобов’язався відшкодувати будь-яку шкоду (матеріальну та моральну) заподіяну потерпілому, яким визнано рідного брата ОСОБА_3, не звертаючи увагу навіть на те, що потерпілим не було заявлено під час розгляду справи цивільного позову до засудженого.
По-третє: як випливає з проведеної під час досудового слідства експертизи, засуджений перебував у стані сильної емоційної напруги, яку неможливо було кваліфікувати як фізіологічний афект лише з підстав перебування засудженого в стані алкогольного сп’яніння, проте на мою думку свідчить про те, що засуджений перебував на межі стану сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконним насильством та тяжкою образою з боку ОСОБА_3, хоча такий стан не можливо підтвердити внаслідок алкогольного сп’яніння засудженого, проте врахувати вказані обставини під час призначення судом першої інстанції покарання засудженому на мою думку – необхідно.
По-четверте: суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання врахував ту обставину, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності. При цьому з підстав передбачених ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості. Тому, суд під час призначення покарання та враховуючи особу засудженого не має жодних правових підстав для врахування вчинення засудженим злочину, судимість за яким погашена, оскільки особа вважається такою, що не має судимості і ці обставини жодним чином не повинні бути враховані судом під час призначення покарання засудженому в бік його тяжкості та збільшення строку позбавлення волі та відбування покарання.
По-п’яте: судом першої інстанції в постановленому ним вироку було зазначено, що засуджений за місцем проживання характеризується посередньо, однак судом в дійсності не було враховано вказану обставину під час призначення покарання, оскільки вказана обставина не характеризує особу засудженого з негативної сторони, більш того з характеристики випливає, що жодних компрометуючих дій з боку засудженого не відомо та не було встановлено, що свідчити лише на користь засудженого як на позитивно характеризуючи особу засудженого.
По-шосте: судом першої інстанції під час призначення покарання не було враховано ту обставину, що на утриманні засудженого знаходилась та й фактично знаходиться неповнолітня дитина, яка фактично на сьогоднішній день буде рости та виховуватись без батька, і призначене покарання строком на 14 років створить неможливе для батька брати участь у її вихованні та наданні необхідної допомоги, а дитині мати повноцінну батьківську турботу та виховання.
Крім того, санкція ч.1 ст. 115 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
При таких обставинах, судом першої інстанції під час призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 14 років, тобто майже максимальний розмір санкції ч.1 ст. 115 КК України, не було враховано вказаних вище обставин за яких був вчинений злочин, особу засудженого, обставини, що пом’якшують покарання, та інші обставини, які можуть вплинути на призначення покарання, в результаті чого покарання призначене судом першої інстанції за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок своєї суворості, а мотивів щодо призначення покарання майже у максимальному розмірі санкції ч.1 ст. 115 КК України судом не було мотивовано у постановленому ним вироку.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор у своїй промові в судових дебатах просив суд призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років враховуючи всі наведені вище обставини, що на мою думку та на думку засудженого є його справедливим покаранням.
В судових дебатах, я, як захисник засудженого, просив суд також врахувати всі наведені вище обставини, які впливають на призначення покарання та застосувати до засудженого покарання у вигляді позбавлення волі встановивши як найменший строк, що передбачений санкцією ч.1 ст. 115 КК України, який буде достатній та необхідний для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У відповідності до ст. 367 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень, при розгляді справи в апеляційному суді є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
В той час, ст. 372 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.
При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 347-349, 367-369, 372 КПК України, -
П Р О Ш У:
1. Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2011 року по кримінальній справі № X-XX/XX змінити, призначивши ОСОБА_1 більш м’яке покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 115 КК України, оскільки призначене йому покарання Бориспільським міськрайонним судом за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
ДОДАТКИ:
1. Копії Апеляційної скарги на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області – 3 примір.;
«21» березня 2011 року
Захисник засудженого ______________ Ковальчук С.М.
(підпис)
Додати новий коментар