Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції у кримінальному провадженні по обвинуваченню особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України (вимоги щодо зміни вироку суду в частині відшкодування майнової шкоди)

До Апеляційного суду Київської області

 через Бориспільський міськрайонний суд

01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15    

Потерпілий (позивач):    ОСОБА_1, 

зареєстроване місце проживання: 

АДРЕСА_2    

Представник потерпілого (позивача):   

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

місце знаходження: 08300, Київська обл.,

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79

засоби зв’язку: +38 (067) 230-36-06

електронна пошта: Stepan@zakon-i-pravo.net

Веб-сайт: https://www.zakon-i-pravo.net

Кримінальне провадження: 1-кп/ХХХ/169/2013 р.

А П Е Л Я Ц І Й Н А   С К А Р Г А

на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2013 року у кримінальному провадженні № 1-кп/ХХХ/169/2013 року 

26 вересня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області постановив вирок у кримінальному провадженні № 1-кп/ХХХ/169/2013 року, яким визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначив йому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

Цивільний позов, заявлений потерпілим під час кримінального провадження, судом був задоволений частково, стягнуто із обвинуваченого на користь потерпілого 1036 грн. 13 коп. матеріальних збитків, які складають вартість придбаних ним лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення, 50 000 грн. моральної шкоди та 3 441 грн. процесуальних витрат, а всього стягнуто на користь потерпілого 54 477 грн. 13 коп.   

Однак, на думку потерпілого, вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області необхідно змінити, оскільки судом не були об’єктивно з’ясовано обставини для повного задоволення цивільного позову в частині відшкодування потерпілому збитків, які складають вартість придбаних ним лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення, так як докази, які підтверджують понесення потерпілим витрат на їх придбання, не були належним чином досліджені та оцінені судом відповідно до кримінального процесуального закону та норм матеріального права.      

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, згідно приписів п. 2 ст. 407 КПК України, суд апеляційної інстанції має право змінити вирок

Суд апеляційної інстанції, відповідно до положення п.3 та п.4 ст. 408 КПК України, змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Як наслідок, ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв’язку з необхідністю збільшити суми, які підлягають стягненню, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник

Таким чином, до повноважень апеляційного суду належить вирішення питання про зміну вироку суду в разі збільшення сум, які підлягають стягненню з обвинуваченого, за апеляційною скаргою потерпілого чи його представника, і таке збільшення не вплине на обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення.  

___________________________________________________________

Суд першої інстанції, під час вирішення питання про обґрунтованість цивільного позову та правових підстав для його задоволення, в мотивувальній частині обвинувального вироку дійшов висновків наступного змісту «…приймаючи до уваги, що вина обвинуваченого в спричинені потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого, останньому спричинено матеріальних збитків на суму 1036 грн. 13 коп. у вигляді витрат на придбання ліків, що підтверджується даними копій рецептів-вимог № 3786 від 05.04.2013 р. та від 08.04.2013 р. , якими підтверджено факт придбання потерпілим ліків, які зазначені в медичній документації…».

Відмовляючи в задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення майнової шкоди (збитків) від вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, у розмірі 7 670 грн. 97 коп., яка становить вартість придбаних потерпілим лікарських засобів, препаратів і матеріалів медичного призначення, та задовольняючи вимоги потерпілого частково, в розмірі 1036 грн. 13 коп., суд першої інстанції дійшов наступних висновків «…належні та допустимі докази, які б підтверджували факт придбання потерпілим медичних препаратів на більшу суму, не надано, оскільки з наданих чеків на придбання медичних препаратів не вбачається факт придбання даних препаратів саме потерпілим…»

У відповідності до ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.  

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст. 370 КПК України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом (ч.2 ст. 370 КПК України).

Проте, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків як витрат на придбання лікарських засобів та препаратів медичного призначення у розмірі 7 670 грн. 97 коп., з посиланням суду на відсутність у справі доказів, які б свідчили про факт їх придбання саме потерпілим, - не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на тих належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах кримінального провадження та були надані потерпілим для обґрунтування ним своїх вимог, заявлених в позові, а також об’єктивно не з’ясовані та не спростовані судом з посиланням на норми матеріального та процесуального права, зокрема.     

Одразу, після заподіяння обвинуваченим умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, у вигляді ударом ножом у нижню частину живота, карета швидкої медичної доставила його до Бориспільської центральної районної лікарні Київської області для проведення невідкладних медичних заходів по рятуванню його життя.  

В період з 5 по 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні в стаціонарному відділенні Бориспільської центральної районної лікарні з діагнозом – проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням бриджі тонкої кишки, внутрішньочеревна кровотеча, геморагічний шок ІІ-ІІІ ступеня, різана рана шиї, лівої кисті, неврозоподібний синдром, астено-тривожний синдром, правобічна плевропневмонія.

Лікарями Бориспільської центральної районної лікарні проведена операція з ушивання брижі тонкої кишки, санація і дренування черевної порожнини, лапаротомія, ПХО рани черевної стінки та шиї. 

Післяопераційний період лікування потерпілого включав комплекс медичних заходів та процедур для повної реабілітації та видужання.

Наведені вище обставини підтверджуються випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 3822/455, відділення хірургії Бориспільської центральної районної лікарні Київської області, виданої 16 квітня 2013 року лікуючим лікарем та завідуючим відділенням.

Ці ж фактичні дані були викладені у висновку судово-медичної експертизи від 23 травня 2013 року за № XXд, складеного експертом ОСОБА_4, та були предметом його дослідження.     

Для проведення операції у відділенні хірургії Бориспільської центральної районної лікарні Київської області та лікування у післяопераційний період, потерпілому необхідні були медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, без яких проведення лікування було б неможливо і які, звичайно, були придбані потерпілим за його рахунок і вартість яких становить 7 670 грн. 97 коп.,

Про придбання потерпілим медикаментів, лікарських засобів та інших матеріалів медичного призначення на грошову суму коштів у розмірі 7 670 грн. 97 коп., свідчать як рецепти-вимоги, які були взяті судом першої інстанції до уваги, на суму 1036 грн. 13 коп., так і інші розрахункові документи якими є фіскальні чеки, надруковані реєстраторами розрахункових операцій, які були надані до суду позивачем як докази придбання ним лікарських засобів для проведення лікування, однак суд надав їм оцінку та дійшов висновку про не належність та недопустимість цих засобів доказування, оскільки не містять відомостей, що товари були придбані саме потерпілим, а не іншою особою.  

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Отже, придбання лікарських засобів, медикаментів та інших матеріалів медичного призначення для особистого використання для лікування у стаціонарному відділенні лікарської установи та в післяопераційний період, здійснюється на підставі договорів роздрібної купівлі-продажу цих товарів із суб’єктами господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами в пунктах мереж аптек.   

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких необхідним для чинності правочину, однією із яких є форма, в які має вчинятись правочин. 

Нормами Цивільного кодексу України прямо не передбачено в якій формі необхідно вчиняти договір роздрібної купівлі-продажу товарів для особистого використання.  

Відповідно до загальних положень ст. ст. 205, 206 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Отже, зі змісту положення вказаних вище норм випливає, що для договорів роздрібної купівлі-продажу товарів не встановлено обов’язкової письмової форми, а тому він може бути вчинений і усно.

Як встановлено ст. 698 ЦК України, до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів

У відповідності до п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Як випливає зі змісту положення абз.2 ч.11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу

Розрахунковим документом, у значенні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року, є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надрукований і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З наведених вище норм актів законодавства України випливає, що такі документи як касовий чи фіскальний чеки є розрахунковими документами, роздрукованого реєстратором розрахункових операцій, що підтверджує факт укладання між фізичною особою - споживачем та продавцем - суб’єктом господарювання усного договору роздрібної купівлі-продажу лікарських засобів, медикаментів та інших матеріалів медичного призначення. Пред’явлення розрахункового документу засвідчує факт купівлі товарів особою, яка його пред’явила. На цьому базуються загальні принципи, засади та підходи до формування законодавства про захист прав споживачів.

Верховний суд України в розділі «Докази» Аналізу «Судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)» від 1 лютого 2013 року, роз’яснив судам, що «…про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон та ін. (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII ); письмовий правочин; стосовно товару, на який встановлено гарантійний строк - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8Закону № 1023-XII ). У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ за поновами про захист прав споживачів" роз'яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків…».

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в розділі «Порядок визначення шкоди, у тому числі при повній чи частковій загибелі автомобіля» Узагальнення «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» від 20 червня 2012 року,було роз’яснено, що визнати правильною практику судів, які «…задовольняючи позовні вимоги потерпілих про відшкодування витрат на лікування, виходячи з того, що факт отримання внаслідок ДТП тілесних ушкоджень підтверджується медичними документами, а розмір шкоди – чеками на придбання медикаментів…»

При таких обставинах, належними та допустимими доказами укладання усного договору роздрібної купівлі-продажу медикаментів, медичних засобів чи інших матеріалів медичного призначення та факт їх придбання фізичною особою є фіскальний (касовий) чек як один із розрахункових документів встановленої форми, роздрукованого реєстратором розрахункових операцій. 

Надані потерпілим фіскальні чеки як розрахункові документи на придбання лікарських засобів, містять відомості про час та місце їх придбання, ціну та найменування товарів, номер документу та реєстратора розрахункових операцій, які за змістом та формою відповідають вимогам актів законодавства України, а тому об’єктивно підтверджують купівлю потерпілим препаратів медичного призначення та загальну вартість понесених витрат.    

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, на підставі ч.1 ст. 1195 ЦК України, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Верховним судом України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз’яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Оскільки, в результаті неправомірних та винних дій обвинуваченого було заподіяно потерпілому фізичної шкоди у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням бриджі тонкої кишки, потерпілий для поновлення свого особистого немайнового права на життя, поніс витрати на придбання медикаментів, лікарських засобів та матеріалів медичного призначення для лікування здоров’я, у розмірі 7 670 грн. 97 коп., які є збитками (шкодою) та, відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України, підлягають відшкодуванню обвинуваченим у повному обсязі.

Враховуючи те, що судом першої інстанції вимоги позивача, в частині стягнення матеріальної шкоди були задоволені частково, оскільки з обвинуваченого стягнуто суму коштів у розмірі 1036 грн. 13 коп. як матеріальних збитків, які складають вартість придбаних медичних засобів на підставі рецептів-вимог, в іншій частині вимог потерпілого щодо стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків у вигляді вартості понесених витрат на придбання медикаментів на підставі фіскальних (касових) чеків на суму у розмірі 6 634 грн. 84 коп. суд необґрунтовано відмовив.

Таким чином, окрім витрат, понесених потерпілим на придбання лікарських засобів у розмірі 1036 грн. 13 коп., що підтверджені рецептами-вимогами, з обвинуваченого необхідно стягнути на користь потерпілого матеріальні збитки у вигляді витрат на придбання медикаментів, медичних засобів та інших препаратів медичного призначення, придбаних ним на підставі фіскальних (касових) чеків, що підтверджують їх купівлю в період стаціонарного лікування та в післяопераційний період, необхідних для повного видужання потерпілого та проведення профілактичних заходів, розмір яких складає 6 634 грн. 84 коп. 

При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 392-393, 395-396, 407, 408, 418, 421 КПК України, -   

П Р О Ш У:

1.Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2013 року в кримінальному провадженні № 1-кп/ХХХ/169/2013 року, в частині стягнення з засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1036, 13 грн. матеріальних збитків, - змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану йому майнову шкоду (збитки) вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 7 670 (сім тисяч шістсот сімдесят) грн. 97 коп., яка складає загальну вартість придбання потерпілим лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення.     

2.Потерпілий ОСОБА_1 та я як його представник бажаємо прийняти участь в апеляційному розгляді кримінального провадження, яке буде відкрите апеляційним судом на підставі поданої мною та іншими учасниками судового провадження апеляційних скарг.

ДОДАТКИ:

1.Копія Апеляційної скарги на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2013 року в кримінальному провадженні № 1-кп/ХХХ/169/2013 року – 4 примір.;   

2. Ордер Адвоката Ковальчука С.М. та його копії для сторін та інших учасників судового провадження – 4 примір.;

3. Копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27 жовтня 2005 року за № 2976/10 – 5 примір;

«__» жовтня 2013 року               

Представник потерпілого (позивача),

який діє на підставі ордеру                                     __________                     Ковальчук С.М.

                                                                            (підпис)