Апеляційна скрага на ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті позовної заява яка не підвідомча адміністаритвним судам

                                      До Київського апеляційного адміністративного суду        

               через Дніпровський районний суд м. Києва

 

                                                   Позивач:    Колективне підприємство «НАЗВА_1» 

                                                                          місце знаходження:

   

                                            Представник 

     позивача:  Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

                                                Відповідач         

         Суб’єкт владних повноважень:    Дніпровська районна в м. Києві рада

                                                                           місце знаходження: АДРЕСА_3

                                                                      

Третя особа без самостійних вимог

                      на стороні відповідача:        Комунальне підприємство «Фінансово-

     розрахунковий центр «НАЗВА_5»

     місце знаходження: АДРЕСА_4

                                                                            

Заява про апеляційне оскарження ухвали судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-413/2007, отриманої позивачем поштовим відправленням 28 листопада 2007 року, – подана 3 грудня 2007 року.

 

    Адміністративна справа № Xа-ххх/07

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року

по адміністративній справі № Xа-413/2007                                  

Колективне підприємство «НАЗВА_1» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Дніпровської районної в м. Києві ради, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «НАЗВА_5», про визнання незаконним та скасування п. 52 додатку до Рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 10 жовтня 2007 року за № XXX, яким затверджено перелік об’єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району, що підлягають наданню в оренду, до якого включено нежиле приміщення, площею 307,7 кв. м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, 6.  

23 листопада 2007 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва, ОСОБА_2, постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № Xа-413/07 року за вказаним вище адміністративним позовом Колективного підприємства «НАЗВА_1», з підстав викладених в п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, якою передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Тобто, суддя вбачає в предметі спору – спір про право, який має бути розглянутий в порядку господарського судочинства.     

Вказана вище ухвала судді Дніпровського районного суду м. Києва була отримана позивачем 28 листопада 2007 року поштовим відправленням, про що директором підприємства було підписане зворотне повідомлення про вручення цього поштового відправлення, в якому містилась ухвала судді Дніпровського районного суду м. Києва.    

У відповідності до ч. 4 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

В зв’язку з наведеними вище обставинами, позивач 3 грудня 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження ухвали судді Дніпровського районного суду м. Києва, постановленої 23 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-413/2007 року, до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва, про що свідчить вхідний № XXXXX проставлений на заяві про апеляційне оскарження вказаної вище ухвали судді.

Однак, позивач по справі вважає, що ухвала судді Дніпровського районного суду м. Києва прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд не в повному обсязі з’ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі за позовом колективного підприємства «НАЗВА_1», та встановлення обставин для визначення підвідомчість спору, що призвело до не вірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права. 

Наведені вище обставини є підставою для скасування ухвали судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-413/2007 року та направлення справи до Дніпровського районного суду м. Києва для провадження розгляду справи.

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, посилається на п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, яким передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування того, що заява позивача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суддя вбачає в предметі позовних вимог – спір про право, тобто спір з приводу припинення права на користування приміщеннями, який на думку судді має бути розглянутий в порядку цивільного (господарського) судочинства.  

Крім того, суддя, відмовляючи у відкритті провадження у справі, посилається на те, що дана справа за заявою позивача не є публічно-правовим спором, а позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, зазначеного відповідачем.                     

Однак, з вказаними висновками суду не можливо погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, які встановлюють правила підвідомчості спорів, а також підсудності справ адміністративної юрисдикції місцевим загальним судам як адміністративним судам, що полягає в наступному.

Як передбачено ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.

Поняття «суб’єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Вказані вище положення були викладені у інформаційному листі Верховного суду України від 26 грудня 2005 року за № X.2.-2005.

При таких обставинах, спір, який був переданий на вирішення Дніпровського районного суду м. Києва Колективним підприємством «НАЗВА_1» є адміністративним спором, а не цивільним чи господарським, що полягає в наступному.

Відповідачем по справі є суб’єкт владних повноважень – орган місцевого самоврядування – Дніпровська районна в м. Києві рада, яка в спірних правовідносинах виконує саме владні управлінські функції на основі законодавства.

Дніпровська районна в м. Києві рада є органом місцевого самоврядування, яка діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та якій надано повноваження здійснювати від імені та в інтересах територіальної громади Дніпровського району м. Києва функції права суб’єкта комунальної власності, зокрема здійснювати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном комунальної власності Дніпровського району м. Києва.

Тобто, Дніпровська районна в м. Києві рада здійснює владні управлінські функції на основі законодавства України, тобто на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким надано відповідній раді повноваження щодо управління майном територіальної громади, зокрема приймати рішення щодо передання нежилих приміщень комунальної власності в користування іншим суб’єктами господарювання, в зв’язку з чим керує поведінкою такого суб’єкта.

Таким чином, в залежності від того як Дніпровська районна в м. Києві рада реалізує свої владні повноваження щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, - суб’єкт господарювання отримує чи ні в користування вказане майно. Лише після прийняття Дніпровською районною в м. Києві радою рішення про передання в користування нерухомого майна конкретному суб’єкту господарювання на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в України» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», між відповідною радою та суб’єктом господарювання укладається договір оренди, і вказані вище особи вступають в договірні правовідносини, які регулюються актами господарського та цивільного законодавства. 

В той час, позивач просить визнати незаконним та скасувати п. 52 додатку до Рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 10 жовтня 2007 року за № XXX, яким затверджено перелік об’єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району, що підлягають наданню в оренду, до якого включено нежиле приміщення, площею 307,7 кв. м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, 6.                   

За таких умов, між позивачем та відповідачем відсутні господарські правовідносини, з яких випливав би спір про право, оскільки Дніпровська районна в м. Києві рада знаходиться «при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства».  

Тому, між позивачем та відповідачем не виник спір про право, оскільки останній наділений повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядженням майном комунальної власності, на підставі чинного законодавства України як орган місцевого самоврядування наділений владними управлінськими функціями з цього приводу, а тому спір між сторонами є публічно-правовим.

Тим більше, між Дніпровською районною в м. Києві радою та Колективним підприємством «НАЗВА_8» не виникав спір з приводу припинення права на користування нежилими приміщеннями, оскільки право користування в даному випадку повинно ґрунтуватись на договорі, а між вказаними сторонами відсутні будь-які договірні правовідносини з приводу володіння чи користування приміщеннями і позивач не вимагає встановити чи визнати в судовому порядку право користування на вказані приміщення.    

При таких обставинах, посилання судді у своїй ухвалі на те, що між сторонами виник спір про право є необґрунтованим. Тим більше, звертаю увагу суд на те, що спір про право може бути лише в тому випадку, коли б позивач пред’явив вимогу у своєму позові спрямовано на визнання права на якусь річ, майно чи немайнові права. Позивач лише вважає, що відповідач прийнявши оскаржуване рішення, порушив права позивача на переважне право продовжити дію договору оренди з Комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «НАЗВА_5», яке є балансоутримувачем приміщень та якому надано право на укладання договорів оренди.    

Крім того, у відповідності до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

При таких обставинах, вказаний вище спір не підсудний господарським судам України, оскільки ст. 12 ГПК України та інші нормативно-правові акти не містять положення про підвідомчість даного спору господарським судам України. Редакція вказаної вище статті ГПК України до квітня місця 2007 року містила норму, яка передбачала можливість пред’явлення вимоги про визнання недійсними актів ненормативного характеру, яка була виключена із ст. 12 ГПК України, в зв’язку із прийняття кодексу адміністративного судочинства.         

Також, кодекс адміністративного судочинства не розмежовує свою дію по підвідомчості чи підсудності справ за суб’єктивним складом його учасників, тобто на юридичних чи фізичних осіб.

У відповідності до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При таких обставинах, до адміністративного суду мають право звертатись з адміністративним позовом як фізичні так і юридичні особи до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, які зареєстровані та фактично діють на правах юридичної особи, а також їхніх посадових і службових осіб.

При таких обставинах, у відповідності до ч.1  ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

В той час як передбачено ч.2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший держаний орган, їх посадова чи службова особа.

Тобто, спір який переданий на вирішення суду підсудний та підвідомчий саме Дніпровському районному суду м. Києва.

Таким чином в п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

У відповідності до п. 2 ч.3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимогу про скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю або окремих його положень.   

З положень вказаних вище статей Законів випливає право позивача пред’явити в адміністративному позові вимогу про визнання незаконним та скасування п. 52 додатку до Рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 10 жовтня 2007 року за № XXX, яким затверджено перелік об’єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району, що підлягають наданню в оренду, до якого включено нежиле приміщення, площею 307,7 кв. м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, 6.  

Крім того, необхідно врахувати положення ч.2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що  до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. На момент звернення позивача до Дніпровського районного суду м. Києва іншого порядку судового провадження щодо оскарження бездіяльності органу приватизації – не встановлено.

Тому на підставі ст.ст. 2, 3, 14, 17, 18, 150, 185, 186, 187, 199, 205 КАС України, інформаційного листа Верховного суду України від 26 грудня 2005 року за № X.2.-2005, ст. 1 ГПК України, Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», -

П Р О Ш У:                

1.  Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-413/2007 року – скасувати.

2. Адміністративну справу № Xа-413/2007 року направити Дніпровському районному суду м. Києва для провадження розгляду справи.   

3.Розгляд справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції здійснювати за участі представника позивача, який подав апеляційну скаргу. 

ДОДАТКИ:

1.      Копії Апеляційної скарги на Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року по адміністративній справі № Xа-413/2007 року – 2 примір.;

2.      Копії Довіреностей на представництво і захист прав та інтересів позивача у судах – 3 примір.;

3.      Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання Апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду. 

«__»  грудня 2007 року

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності      

 

______________

(підпис)

 

Ковальчук С.М.          

 

 

 

Average: 2.3 (3 голоси)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації