Додаткові письмові пояснення у цивільінй справі про припинення прав осіб на частку в житловому будинку, який належить на праві спільної часткової власнсті

           До Бориспільського міськрайонного суду

                   Київської області

 

                       Позивач:      ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_1.

 

   Представник

         позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

Інші учасники цивільного процесу:

  

                 Відповідачі:  1. ОСОБА_3,

                                               місце проживання: АДРЕСА_3

                                              

                                          2. ОСОБА_4,

                                               місце проживання: АДРЕСА_4

                                                

Цивільна справа № X-XXX/XX року    

 

ДОДАТКОВІ ПИСЬМОВІ ПОЯСНЕННЯ

по цивільній справі щодо припинення прав осіб на частку в житловому будинку, який належить їм на праві

спільної часткової власності.  

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про припинення прав відповідачів на частку в житловому будинку, який належить сторонам на праві спільної часткової власності.   

В зв’язку з цим, позивач, користуючись правами, що передбачені ст. 27 ЦПК України, надає суду додаткові письмові пояснення з приводу всіх тих обставин, що виникли під розгляду справи в суді, в тому числі з приводу висновку судової будівельно-технічної експертизи та обставин, зазначених в письмових заперечень відповідачів по справі, а саме:  

На підставі Ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2010 року по справі № X-XXX/XXXX року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам КНДІСЕ, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1.      Яка дійсна ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по вул. Xxxxxxxxxxx, 19, в м. Борисполі Київської області, на момент проведення експертизи.

2.      Яка дійсна ринкова вартість часток 1/14 та 17/210 житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по вул. Xxxxxxxxxxx, 19, в м. Борисполі Київської області, на момент проведення експертизи.

31 серпня 2010 року на адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи за № XXXX/5579/10-15, складеного 25 серпня 2010 року, судовим експертом ОСОБА_5

У відповідності висновку судової будівельно-технічної експертизи за № XXXX/5579/10-15 від 25 серпня 2010 року експерт зазначив, що:

1.      ринкова (дійсна) вартість будинковолодіння за адресою: Київська область, АДРЕСА_1 в цінах на час складання висновку становить 680312 грн. в тому числі: ринкова (дійсна) вартість земельної ділянки, загальною площею 1637 кв. м., становить 576224 грн., а залишкова вартість  будівель і споруд становить 164 560 грн.

2.      ринкова (дійсна) вартість 1/14 частки будинковолодіння № XX, по вул. Xxxxxxxxxxx в м. Борисполі Київської області в цінах на час складання висновку становить 52 913 грн., а ринкова (дійсна) вартість 17/210 частки будинковолодіння № XX, по вул. Xxxxxxxxxxx в м. Борисполі Київської області в цінах на час складання висновку становить 59 969 грн.          

Однак, позивач вважає, що експертом безпідставно було визначено ринкову вартість земельної ділянка, яка знаходиться під житловим будинком № XX в м. Борисполі Київської області по вул. Xxxxxxxxxxx, та вартість якої було неправомірно включено експертом у ринкову вартість часток будинковолодіння, з наступних підстав.

Звертаємо увагу на те, що Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2010 року по справі № X-XXX/XXXX року, якою було призначено судову будівельно-технічну експертизу, визначено вичерпний перелік питань з яких необхідно експерту  надати свій висновок та які потребують спеціальних знань, а саме судом на вирішення експертом було постановлено питання щодо ринкової вартості житлового будинку за надвірними спорудами та відповідно ринкову вартість часток в житловому будинку з надвірними спорудами.

В зв’язку з цим, судом не ставилось на вирішення експерта питання ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком № XX в м. Борисполі Київської області по вул. Xxxxxxxxxxx, в той час як суд доручив експерту надати висновок виключно з питань ринкової вартості житлового будинку за надвірними спорудами та відповідно ринкову вартість часток в житловому будинку з надвірними спорудами. 

В той час, ч.1 ст. 144 ЦПК України передбачено, що експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім’я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об’єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Як наслідок, ч.3 ст. 147 ЦПК України встанволено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

Таким чином, суд призначаючи судову експертизу, також керується вимогами не лише Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про судову експертизу», але й вимогами Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» від 8 жовтня 1998 року за № XX/5.

У відповідності до п. п. 117.1, 117.9 Наказу Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року за № XX/5, головним завданням будівельно-технічної експертизи є визначення ринкової вартості нерухомого майна (різного роду будівель та споруд), а також окремо оцінка земельних ділянок.

З наведених вище норм актів законодавства України випливає, що суд, призначаючи експертизу шляхом винесення відповідної ухвали, ставить на вирішення експерта вичерпний та конкретний перелік питань з приводу конкретного об’єкту, в зв’язку з чим експерт надає суду висновок виключно з того кола питань, що були поставлені перед експертом судом і з приводу того об’єкту, який зазначив суд в своїй ухвалі.

Крім того, у відповідності до ч.5 ст. 147 ЦПК України, якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.

Враховуючи положення цієї процесуальної норми, експерт не може вийти за межі тих питань та того об’єкту, що були визначені судом в своїй ухвалі, а встановивши обставини, що мають значення для справи з приводу яких експерту не були поставлені питання, він має право лише висловити свої міркування про ці обставини включивши його до свого висновку, однак ні в якому разі не змінювати питання поставлені судом, а також не проводити дослідження та збирання інформації і відомостей стосовно тих питань чи об’єктів, які не зазначив суд у своїй ухвалі.

Тому, експерт не дотримавши вказаних вище вимог актів законодавства України, безпідставно провівши ряд досліджень та визначивши вартість земельної ділянки, надавши з приводу цього свої висновки, з приводу визначення вартості якої судом, у винесеній ним ухвалі, не було поставлено перед експертом питання та не просив досліджувати вказаний вище об’єкт, яким є земельна ділянка, а тому експерт, на підставі ст. 147 ЦПК України, мав право висловити з приводу оцінки земельної ділянки лише свої міркування як стосовно обставини, яка на його думку має значення для справи.    

Більш того, звертаю увагу суд на те, що у висновку судової будівельно-технічної експертизи за № XXXX/5579/10-15 від 25 серпня 2010 року, експерт не надає жодних обґрунтувань та підстав за яких він вийшов за межі поставлених перед ним судом питань та об’єкта, що має бути досліджений, визначивши у своїх висновках ринкову вартість земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком № XX в м. Борисполі Київської області по вул. Xxxxxxxxxxx та включивши її у ринкову (дійсну) вартість 1/14 та 17/210 часток будинковолодіння.

Крім того, в розпорядження експерта була надана цивільна справа № X-XXX/XXXX року, в які містилася позовна заява ОСОБА_1, письмові заперечення проти позову відповідачів, а також правовстановлюючі документи на житловий будинок № XX в м. Борисполі Київської області по вул. Xxxxxxxxxxx та технічна документація на цей житловий будинок, в зв’язку з чим, судом в повному обсязі виконано вимоги, передбачені п .119 Наказу Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року за № XX/5. 

Жодні документи, які б свідчили про право сторін на земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком, зокрема про право приватної чи спільної часткової власності на земельну ділянку сторін чи однієї із сторін, або ж принаймні право користування земельною ділянкою - в матеріалах справи були відсутні, оскільки вимоги позивача, що були пред’явлені до відповідачів не містили вимогу про припинення права спільної власності відповідачів на частку земельної ділянки, оскільки таке право в сторін відсутнє.

В зв’язку з цим, звертаємо увагу суд на те, що земельна ділянка, яка знаходиться під житловим будинком № XX в м. Борисполі Київської області по вул. Xxxxxxxxxxx не належить позивачу та відповідачам на праві власності (приватної, спільної сумісної чи спільної часткової), а також не належить їм на праві користування, натомість сторони по справі лише фактично здійснюють користування земельною ділянкою, яка знаходиться під будинком. Вказана вище земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Бориспіль, і не передавалася на підставі рішення Бориспільської міської ради у власність чи в користування позивачу та відповідачу, у відповідності ст. ст. 118, 121, 122, 124-126 ЗК України. Внаслідок цього, як позивачу так і відповідачам не було видано державного акту на право власності на земельну ділянку чи укладено з ними договору оренди землі, як і не були встановлені межі земельної ділянки, на якому знаходиться житловий будинок, в натурі (на місцевості).

 Вказані вище обставини сторонами не заперечувались під час розгляду справи в суді, а тому не підлягають доказуванню.

При таких обставинах, позивач та відповідачі здійснюють виключно фактичне користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, не маючи при цьому жодних прав на земельну ділянку, зокрема право володіння, користування та розпорядження нею.

У відповідності до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників

Тому, з положення вказаної вище норми ст. 365 ЦК України випливає, що припиненню підлягає лише «право особи на частку в спільному майні».

Однак, як було зазначено вище, що оскільки відповідачі не мають права на земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком, зокрема права спільної часткової чи спільної сумісної власності, що може бути підтверджено виключно Державним актом на право власності на земельну ділянку або принаймні прийнятим уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення щодо передання вказаної вище земельної ділянки у власність відповідачів – таке право не може бути припинено на підставі рішення суду, оскільки воно і не виникало у відповідачів.

При таких обставинах, земельна ділянка, яка не належить позивачу та відповідачам на праві власності і стосовно якої у відповідачів не має жодних прав - не може бути включена до ринкової вартості домоволодіння № XX в м. Борисполі Київської області по вул. Xxxxxxxxxxx, і як наслідок не може бути включена до ринкової (дійсної) вартості часток 1/14 та 17/210 відповідачів у житловому будинку.

За таких умов, експерт, в супереч поставлених перед ним питань, що зазначені судом в Ухвалі про призначення судової експертизи, надав висновки з приводу тих питань, яких не вимагалося судом надати висновок, а дослідження такого об’єкту як земельна ділянка судом не ставилося питання, в зв’язку з чим експертом було неправомірно надано висновки з приводу визначення ринкової вартості земельної ділянки, та як наслідок включення вартості земельної ділянки до ринкової (дійсної) вартості часток 1/14 та 17/210 відповідачів у житловому будинку.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що експерт проводив оцінку вартості земельної ділянки виходячи лише з технічного паспорту БТІ, в якому міститься схематичне розташування земельної ділянки виключно по його фактичному користування про що зазначено в самому викопіюванні з плану будівельного кварталу (поверховий план). Тому, в технічному паспорті БТІ зазначено, що площа земельної ділянки саме по фактичному користуванні складає 1637 кв. м.

Однак, звертаю увагу суд на те, що чинне законодавство України, зокрема Земельний кодекс України та інші акти земельного законодавства України не передбачають такого поняття як фактичне користування земельною ділянкою, внаслідок чого особи, які здійснюють таке фактичне користування не набувають жодних прав на землю, яке не породжує жодних правових наслідків. Натомість фактичне користування земельною ділянкою – не охороняється та не регулюється нормами земельного законодавства України, яке передбачає лише два випадки наявності прав на землю у особи – це право власності, яке виникає з моменту отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку, та право користування, що посвідчується договором оренди землі чи Державним актом на право постійного користування. Будь-які інші форми чи види користування земельною ділянкою, виходячи з вимог актів земельного законодавства України – не передбачені.

Більш того, технічний паспорт БТІ не є належним доказом, який в установлений законом спосіб підтверджує право особи на земельну ділянку, оскільки Земельним кодексом України читко передбачений вичерпний перелік документів, на підставі яких особи набувають право власності чи право користування земельною ділянкою до числа яких такий документ як технічний паспорт БТІ не відноситься, а тому посилання експерта на вказаний документ, що нібито підтверджує право осіб на земельну ділянку та її площу є неправомірним та необґрунтованим.

Про вказані вище обставини свідчить Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України, у складі суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, від 4 червня 2008 року, яка розглянула цивільну справу та встановила, що «…посилання суду апеляційної інстанції на недостатність грошової суми, внесеної позивачкою на депозитний рахунок суду, для повної компенсації вартості частки ОСОБА_3. є необґрунтованими, оскільки не підлягає врахуванню вартості земельної ділянки тому що рішення про передачу земельної ділянки у власність співвласників будинку повноважним органом не приймалося і державний акт про право власності на землю не видавався. На цю обставину посилалася ОСОБА_1, (надавши відповідні документи),  досліджувалася судами, та відображена у висновках експерта, а тому сплата компенсації за частку земельної ділянки, яка не перебуває у власності сторін, не повинна проводитися.…».

В той час, на думку позивача експертом абсолютно об’єктивно було  визначено ринкову (дійсну) вартість житлового будинку з надвірними спорудами, що становить 164 560 грн., а також ринкову (дійсну) вартість 1/14 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що складає 11 754 грн. та ринкову (дійсну) вартість 17/210 частки  житлового будинку та господарських споруд, що становить 13 322 грн., без врахування вартості земельної ділянки та їх часток.

Тому, позивач не заперечує з приводу того, що припинення права спільної власності відповідачів у житловому будинку та господарських споруд буде здійснюватись судом з врахуванням розрахунку ринкової вартості таких часток житлового будинку та господарських споруд на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи за № XXXX/5579/10-15 від 25 серпня 2010 року, однак без врахування ринкової вартості земельної ділянки, стосовно якої відповідачі не мають жодних передбачених Законом прав.

 В той час внесеної позивачем на депозитний рахунок суду грошової суми коштів достатньо для відшкодування відповідачам вартості їх часток у житловому будинку та господарських спорудах у відповідності до судової будівельно-технічної експертизи за № XXXX/5579/10-15 від 25 серпня 2010 року без врахування вартості земельної ділянки.  

Крім того, звертаю увагу суд на те, що у відповідності до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майна є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. 

За правовою конструкцією, нора ч.1 ст. 365 ЦК України передбачає кожну з чотирьох підстав як самостійну підставу для припинення права особи на частку у спільному майні, про що свідчить судова практика, зокрема:  

-         Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України, у складі суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,  ОСОБА Є.Ф. ОСОБА_14 ОСОБА_15, від 23 серпня 2006 року, яка розглянула цивільну справу та встановила, що «…із конструкції зазначеної статті не вбачається, що для вирішення питання про припинення вказаного права необхідна наявність всіх чотирьох умов у їх сукупності, оскільки даною статтею передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності будь-якої з них можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників…»

-         Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України, у складі суддів ОСОБА_12,  ОСОБА Є.Ф. ОСОБА_14 ОСОБА_16, ОСОБА_17, від 5 листопада 2008 року, яка розглянула цивільну справу та встановила, що «… разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення апеляційного суду та виключити з мотивувальної частини зазначеного рішення посилання на ту обставину, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників можливе тільки за наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України, оскільки такий висновок апеляційного суду суперечить положенням ч.1 ст. 365 ЦК України, яка визначає підстави і порядок примусового припинення у співвласника права на частку у спільній власності за наявності однієї із умов, передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України…».

-         Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України, у складі суддів ОСОБА_17,  ОСОБА Є.Ф. ОСОБА_14 ОСОБА_15, ОСОБА_18 від 1 вересня 2010 року, яка розглянула цивільну справу та встановила, що «…із конструкції зазначеної статті не вбачається, що для вирішення питання про припинення вказаного права необхідна наявність всіх чотирьох умов у їх сукупності, оскільки даною статтею передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності будь-якої з них можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників…»

-         Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України, у складі суддів ОСОБА_19, Орімчук Л.І, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_20, від 8 серпня 2007 року, яка розглянула цивільну справу та встановила, що «…відповідно до ст. 365 ЦК України якщо частка є незначною та не може бути виділена в натурі або річ є неподільною, або якщо спільне володіння та користування майном є неможливим або коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї, право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду …».

-         Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України, у складі суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, від 4 червня 2008 року, яка розглянула цивільну справу та встановила, що «…правовий аналіз цієї норми свідчить про те, що законодавець визначив чотири самостійні підстави, кожна з яких окремо може слугувати приводом для припинення права власності на частку в спільному майні…».

При таких обставинах звертаю увагу суд на те, що однією із підстав для припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні є те, що частка є незначною і не може бути виділена в натурі.

Як було зазначено вище, позивач володіє часткою в спільному з відповідачами житловому будинку, яка складає більш ніж 80 відсотків від вартості всього майна, тобто частка якого становить 178/210 від всієї вартості житлового будинку № XX, який знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx.

В той час кожен із відповідачів окремо володіє часткою, яка складає менш ніж 8 відсотків від вартості житлового будинку, а саме ОСОБА_3, належить на праві спільної часткової власності 17/210 частки житлового будинку, а ОСОБА_4, належить 1/14 частка у праві спільної власності на житловий будинок.

При таких обставинах, части відповідачів у праві спільної власності на житловий будинок є не значними, оскільки на кожного із них припадає не більше ніж 8 % від вартості житлового будинку, а позивач натомість має ідеальну частку, яка становить більш ніж 80 % від вартості всього житлового будинку.

Також, звертаю увагу суд на те, що розмір частки кожного із відповідачів як співвласника житлового будинку, у відповідності до технічного паспорту на житловий будинок, не дає можливості навіть виділити в натурі приміщення (кімнату) для володіння та користування, оскільки становлять менший розмір ніж площа будь-якого із приміщень житлового будинку.   

В зв’язку з цим, з метою визначення чи можливий з технічної точки зору розподіл домоволодіння № XX, який знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників в розмірі 178/210, 17/210, 1/14, я як представник позивача, 10 серпня 2009 року звернувся із відповідною заявою про надання висновку спеціаліста з будівельно-технічних питань до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_21.        

17 серпня 2009 року, спеціалістом ОСОБА_22, яка має вищу будівельно-технічну освіту та кваліфікацію судового експерта, був наданий висновок експертного дослідження з будівельно-технічних питань за № XXXX, у відповідності до якого розподіл домоволодіння № XX, який знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників в розмірі 178/210, 17/210, 1/14 з технічної точки зору – не можливий.

З наведених вище обставин та наданих доказів випливає, що житловий будинок № XX, який знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, не можливо ні поділити в натурі між співвласниками, ні виділити часту у спільному майні одному із співвласників, ні встановити порядок користування житловим будинком між співвласниками, оскільки частки відповідачів є незначними.

Вказані вище обставини свідчать про наявність такої підстави для припинення за рішенням суду права спільної власності відповідачів на 1/14 та 17/210 частки житлового будинку № XX, який знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, оскільки частки відповідачів є незначними і не може бути виділені в натурі.

Також, звертаю увагу суд на те, що відповідачі в поданих ними заперечення посилаються на те, що позивач нібито не врахував ту обставину, що відповідачі між собою перебувають в родинному зв’язку та дружніх відносинах та планують у найближчому майбутньому об’єднати їх частки, виділити вже утворену одну частку, а саме 32/210, в натурі (при необхідності здійснити капітальні переобладнання, перебудови, добудови) та проживати разом.  

Проте, таки заперечення відповідачів є не що іншим як звичайне припущення, яке не обґрунтоване жодними належними та допустимими доказами, зокрема.

Відповідачі є між собою родичами, однак  не є членами однієї сім’ї, не проживають спільно та не ведуть спільного господарства.

До цього часу відповідачі не об’єднали своїх часток та не проживають разом в житловому буднику № XX, який знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, при тому, що позивач не перешкоджав їм у вселенні в будинок, а відповідачі відповідно і не вселялися в житловий будинок з метою спільного проживання та ведення спільного господарства.

В той час відповідачі проживають в різних населених пунктах, а саме один з відповідачів у м. Києві, і інший в с. Рогозів Бориспільського району, в кожного із яких є своя сім’я, а тому вони не ведуть спільного господарства, не мають спільного майна, яким би постійно спільно користувались та не проживають однією сім’єю.      

Більш того, відповідачі майже жодного разу не з’являлися до житлового будинку, не здійснювали ремонт житлового будинку та надвірних споруд, оскільки в будинку не здійснювались ремонтні роботи досить давно і він знаходиться в аварійному стані, а також не облаштовували прибудинкову (дворову) територію.

Крім того, відповідачі не сплачували комунальні послуги та поточні витрати на утримання житлового будинку.

______________________________

Враховуючи вказані вище обставини, прошу суд ухвалити рішення яким вимоги позивача, що були пред’явлені в позові, до відповідачів задовольнити повністю

5 жовтня 2010 року                      

 

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                      _______________             Ковальчук С.М.

                                                                           (підпис)

 

  

Average: 5 (2 голоси)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації