Касаційна скарга до Верховного суду України у цивільній справі щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП)

                           До Верховного Суду України

 

Позивач:    ОСОБА_2,                    

місце проживання: АДРЕСА_1                    

                        

    Представник                           

                                             позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

                                                    Відповідач:       ОСОБА 1,

            місце проживання:

          АДРЕСА_3а, кв. 26. 

 

            Закрите акціонерне товариство ФГ

«НАЗВА_1»,

місце знаходження:

АДРЕСА_4/15.

 

    Цивільна справа № X-XXXX/XX року (перша інстанція)

    Цивільна справа № 22ц-5337/10 (апеляційна інстанція)  

     

К А С А Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на рішення Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2010 року

по справі № 22-5337

16 лютого 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення по справі № X-XXXX/XX року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА 1 та Закритого акціонерного товариства ФГ «НАЗВА_1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (внаслідок дорожньо-транспортної пригоди).   

На підставі вказаного вище рішення, суд частково задовольнив вимоги ОСОБА_2, стягнувши на його користь із Закритого акціонерного товариства ФГ «НАЗВА_1» 15 843 грн. 68 коп. страхового відшкодування у зв’язку з заподіянням ОСОБА 1 матеріальної шкоди, а також із ОСОБА 1 заподіяну матеріальну шкоду (збитки) у вигляді витрат, пов’язаних з повним відновленням транспортного засобу Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, у розмірі 11 213 грн. 32 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 500 грн.,  

Апеляційний суд Київської області 17 серпня 2010 року, за результатом розгляду апеляційної скарги відповідача, ухвалив нове рішення, яким апеляційну скаргу  ОСОБА 1 задовольнив частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 16 лютого 2010 року скасував в частині стягнення з  ОСОБА 1. 11 213 грн. на відшкодування майнової шкоди, відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА 1 про відшкодування майнової шкоди.  

При таких обставинах, позивач вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2010 року по цивільній справі № X-XXXX/XX року винесене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права. Також судом в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.  

В той час, рішення Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2010 року по справі № XX-XXXX/XXXX ухвалене з порушенням норм  матеріального та процесуального права, при цьому суд взагалі з’ясував обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи, є абсолютно незаконним та необґрунтованим.

За таких умов, рішення Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2010 року по справі № XX-XXXX/XXXX необхідно скасувати, і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2010 року по цивільній справі № X-XXXX/XX року, яке ухвалене згідно із законом, що було помилково скасоване апеляційним судом, з наступних підстав.

Звертаю увагу суд касаційної інстанції на те, що Апеляційним судом Київської області було грубо порушено вимоги ст. 213, 313 ЦПК України, якими передбачено, що рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним і обґрунтованим. Зокрема, обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції полягає в тому, що суд його ухвалює на основі повного та всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 

За таких умов, апеляційний суд невірно застосував положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з № 6, а також не застосував закон, який повинен бути застосований до даних правовідносин, а саме положення ст. ст. 22, 1192, 1194 ЦК України, в результаті чого неправомірно відмовив позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА 1 матеріальну шкоду (збитки) у вигляді витрат, пов’язаних з повним відновленням транспортного засобу Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, у розмірі 11 213 грн. 32 коп., посилаючись нібито на те, що суд першої інстанції не встановив та не зазначив того, що деталі, які підлягали заміні у автомобілі позивача зняті з виробництва, а саме:  

Між ОСОБА 1 та страховою компанією був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, на виконання якого був виданий відповідний Поліс, у відповідності до якого страхова компанія зобов’язана у випадку настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування, внаслідок заподіяння шкоди майну третій особі в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 25 500 грн., що є лімітом відповідальності страховика, встановленої Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правова відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З метою визначення розміру шкоди заподіяної транспортному засобу Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, для виплати страховою компанією страхового відшкодування та на підставі заяви позивача, оцінювач ОСОБА_5, який працює в складі суб’єкта оціночної діяльності суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5, надав висновок та звіт автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, у відповідності до якого вартість матеріального збитку з врахування фізичного зносу, завданого позивачу як власникові автомобіля Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, уточненого станом на 27 серпня 2009 року, - складає 15 843 грн. 68 коп.

Тому, ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» передбачено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При таких обставинах, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції правомірно поклали на страхову компанію обов’язок відшкодувати позивачу шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, заподіяної з вини відповідача, у вигляді прямих збитків, тобто вартості відновлювального ремному транспортного засобу позивача з урахуванням зносу, у розмірі 15 843 грн. 68 коп. на підставі ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів».

Однак, для того щоб в повному обсязі відновити транспортний засіб позивача необхідно виконання робіт та придбання деталей, знос яких не повинен враховуватись, оскільки деталі, агрегати та частини автомобіля купуються нові, а не в бувшому використанні. Тому кошти, які зобов’язана відшкодувати страхова компанія є збитками, які визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, однак не є тими збитками, які полягають у виконанні робіт, необхідних для повного відновлення пошкодженої речі, оскільки становлять абсолютно різний розмір їх відшкодування.   

Допитаний в судовому засіданні експерт, який приймав участь у проведені досліджень під час оцінки вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля ГАЗ 33021 та складанні висновку і звіту автотоварознавчого дослідження, показав, що грошова сума коштів у розмірі 15 843 грн. 68 коп. є вартість матеріального збитку завданого позивачу саме з врахуванням зносу деталей, розрахованого для відшкодування страховою компанією збитків на підставі Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів». Однак, грошової суми коштів у розмірі 15 843 грн. 68 коп. недостатньо для повного відновлення транспортного засобу, який існував до дорожньо-транспортної пригоди, оскільки необхідно здійснювати заміну пошкоджених деталей та агрегатів на нові деталі, без врахування їх зносу, внаслідок чого вартість повного відновлення транспортного засобу буде значно більшою.       

Відповідно до договору підряду на виконання ремонтних робіт транспортного засобу Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, від 20 січня 2009 року за № 3/01, укладеного між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_2, фізична особа – підприємець ОСОБА_6 виконав відновлювальні ремонтні роботи вказаного вище транспортного засобу, з врахуванням нових деталей та агрегатів, внаслідок чого вартість таких робіт з врахуванням деталей становила 27 057 грн.

Тому, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з № 6, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновків, що у випадку дорожньо-транспортної пригоди, «нові вузли, деталі комплектуючі частини іншої модифікації» можуть бути встановлені на автомобіль лише «взамін знятих з виробництва однорідних виробів», а в інших випадках, як випливає з рішення апеляційного суду, встановлюються зношені деталі (в бувшому використанні).

Проте, зі змісту Постанови Пленуму Верховного суду України випливає, що для відновлення транспортного засобу використовуються «нові вузли», «нові деталі» та «нові комплектуючі» або ж «нові частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів», а тому відповідач не вправі вимагати врахування або ж зношеності майна або ж в іншому випадку не має право вимагати врахування меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Тому суд апеляційної інстанції просто невірно зазначає зміст судової практики Верховного суду України, намагаючись довести ту обставину, що нові деталі під час відновлювального ремонту не використовують та не враховують і такий обов’язок по відшкодуванню шкоди у повному обсязі не покладається на відповідача.   

Отже, положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з № 6 знаходиться в причинно-наслідковому зв’язку із змістом ст. 22, 1192 ЦК України, якими передбачено, що збитками є втирати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а саме виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі, зокрема:

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Також, як передбачено ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).  

За таких умов, для того, щоб в повному обсязі відновити транспортний засіб позивача, грошових коштів у розмірі 15 843 грн. 68 коп., що є вартістю матеріального збитку завданого позивачу саме з врахуванням зносу деталей, недостатньо, оскільки під час виконання робіт із заміни пошкоджених в дорожньо-транспортній пригоді деталей та агрегатів, були придбані нові деталі в замін пошкоджених, для виконання робіт з повного відновлення транспортного засобу, а тому суд першої інстанції абсолютно правомірно поклав на відповідача обов’язок по відшкодуванню збитків, у вигляді витрат необхідних для повного відновлення транспортного засобу, в розмірі 11 213 грн. 32 коп.

При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 15, 27, 60, 210, 212, 324, 325, 326, 336, 349 ЦПК України, -   

П Р О Ш У:

  1. Рішення Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2010 року по справі № XX-XXXX/XXXX - скасувати.
  2. Залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2010 року по цивільній справі № X-XXXX/XX року, яке ухвалене згідно із законом, що було помилково скасоване на підставі Рішення Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2010 року по справі № XX-XXXX/XXXX.    

ДОДАТКИ:

  1. Копії Касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції – 2 примір.;    
  2. Копія Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2010 року по цивільній справі № X-XXXX/XX року;     
  3. Копія Рішення Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2010 року по справі № XX-XXXX/XXXX;        
  4. Довіреність на представництво і захист прав та інтересів в судах;  
  5. Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання касаційної скарги;
  6. Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи; 

1 вересня 2010 року                    

 

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                         ___________                           Ковальчук С.М.

                                                                        (підпис)   

Average: 2 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації