Касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України на судове рішення апеляційного суду у адміністративній справі про визнання незаконним та скасування рішення архітектури про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянк

                      До Вищого адміністративного суду

        

      Позивач:           ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_1

 

                                          Представник 

     позивача:          Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

засоби зв’язку: 8 (067) 230-36-06.

                                              

                                                 Відповідач:          Управління Містобудування та архітектури 

            Суб’єкт владних повноважень           Бориспільської міської ради

                                                                                   місце знаходження:

АДРЕСА_3

 

Третя особа, яка не заявляє самостійних

           вимог щодо предмету спору:   ОСОБА_3

місце проживання:

АДРЕСА_4

     

                            Адміністративна справа № 2-а-469/2010 року

                      

Повний текст Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року – виготовлений 11 квітня 2011 року, з якого і починається перебіг двадцятиденного строку на касаційне оскарження Постанови суду, який припадає на 1 травня 2011 року, що є вихідним (святковим) днем (з 1 по 3 травня 2011 року), а тому останнім днем закінчення строку на оскарження, згідно ч.6 ст. 103 КАС України, є перший після святкового дня робочий день, - 4 травня 2011 року.     

 

К А С А Ц І Й Н А    С К А Р Г А

на Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року по адміністративній справі № 2-а-469/10 року     

30 серпня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення по справі № 2-а-469/10 року, за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Бориспільської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасувати рішення Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 13 березня 2009 року за № ХХХХ/1-09 року  

На підставі вказаного вище рішення, суд задовольнив вимоги ОСОБА_1 визнавши незаконними та скасувавши рішення Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 13 березня 2009 року за № ХХХХ/1-09 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні висновку про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 0,03 Га, яка знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-го ХХХХ, 7-а, а також зобов’язавши Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради прийняти належне у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Не погоджуючись з рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-469/10 року, Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради та ОСОБА_3, (як особа яка не приймала участі в розгляді справи, однак суд вирішив питання щодо її прав та обов’язків) звернулися з Апеляційною скаргою на вказане вище рішення суду, виклавши свої доводи та міркування з приводу його незаконності та необґрунтованості

Київський апеляційний адміністративний суд розглянувши апеляційну скаргу відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області, 30 серпня 2010 року виніс Постанову, якою апеляційні скарги – задовольнив, а рішення суду першої інстанції скасував  та ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позову – відмовив.

Однак, позивач вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому судом апеляційної інстанції не в повному обсязі з’ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також судом не вірно застосовано норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення адміністративного спору.

ОСОБА_5 міськрайонного суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При таких обставинах, Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року необхідно скасувати, а Постанову Бориспільського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року залишити в силі, яке ухвалено відповідно до Закону, і скасоване помилково, виходячи з наступних обставин.      

Судом першої та апеляційної інстанції абсолютно правильно було встановлено, що між ОСОБА_6 та Бабишкіною (Гомолою) Надією Іванівною 20 березня 1987 року був укладений договір купівлі-продажу 9/25 частини житлового будинку, що знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-го ХХХХ, 7, площа якого складає 68,8 кв. м., з відповідними надвірними будівлями, а саме: льох, вбиральня, огорожа, тротуари. Під частиною житлового будинку, яка належить на прав власності позивачу, знаходиться земельна ділянка, площа якої складає 0,03 Га.

21 жовтня 2003 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільської міської ради із заявою про надання їй у власність земельної ділянки, розташованої під житловим будинком та яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. 1-го ХХХХ, 7, площа якої складає 0,03 Га, з метою використання її для будівництва та обслуговування житлового будинку, однак рада не прийнявши, у строки та в порядку передбаченому Земельним кодексом України та Законом України «Про звернення громадян», належного рішення.

Тому, ОСОБА_1 12 грудня 2003 року звернулася до Бориспільського міськрайонного суду із скаргою на неправомірні дії та бездіяльність Бориспільської міської ради.

23 червня 2004 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області, за головуванням судді ОСОБА_7, ухвалив рішення по цивільній справі № 2-50/2004 року, яким задовольнив скаргу ОСОБА_1, визнавши неправомірною бездіяльність Бориспільської міської ради, якою створено перешкоди у передачі їй у власність земельної ділянки, розташованої на вул. 1-го ХХХХ, 7-а, в м. Борисполі, зобов’язавши міську раду протягом місця з моменту вступу рішення суду в законну силу розглянути на сесії питання про передачу їй у власність земельної ділянки.

Крім того, за заявою ОСОБА_1, Бориспільський міськрайонний суд Київської області, за головуванням судді ОСОБА_7, виніс ухвалу про роз’яснення рішення Бориспільського міськрайонного суду від 23 червня 2004 року по справі №2-50/2004 року вказавши, що земельна ділянка, яка розташована в м. Бориспіль, вул. 1-го травня, 7-а, має площу, 0,03 Га.

При таких обставинах, Бориспільська міська рада Київської області 26 серпня 2004 року, на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2004 року, прийняла рішення, яким надала дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації щодо документів, які посвідчують право власності на присадибну земельну ділянку по вул. 1-го ХХХХ, 7-а в м. Борисполі.

В подальшому, ОСОБА_1 10 грудня 2008 року уклала договір із землевпорядною організацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Вказаною вище землевпорядною організацією 24 грудня 2008 року був отриманий позитивний висновок за № 3021 про наявні обмеження на використання земельної ділянки, яка знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-Го ХХХХ, 7-а, площею 0,03 Га, виданого Відділом земельних ресурсів у м. Борисполі.

В зв’язку з цим, ОСОБА_1 звернулася до Управління містобудування та архітектури із заявою про надання висновку про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-го ХХХХ, 7-а, площа якої складає 0,03 Га.

_________________________________________

Проте, Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради 13 березня 2009 року прийняло рішення за № ХХХХ/1-09, яким відмовило ОСОБА_1 у наданні висновку про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-го ХХХХ, 7-а, площа якої складає 0,03 Га.

Вказане вище рішення суб’єкта владних повноважень мотивоване наступними обставинами, за яких було відмовлено у наданні вказаного вище висновку про погодження технічної документації із землеустрою:

«…Як вбачається з технічної документації на житловий будинок №7-а по вул. І-го ХХХХ у М.Борисполі, а саме з плану земельної ділянки, то фактичний розмір земельної ділянки під забудову складає 0,0216 га, на загальній площі 0,03га, при цьому 0,0084, га. визначено, як загальний прохід до домоволодіння гр. Боброва. Даний факт також підтверджено рішенням суду від 22.08.2003 року, яке вступило в законну силу. Крім того, план земельної ділянки розроблений центром державного земельного кадастру з яким Ви погодились під підпис .

Тобто, виходячи з вищенаведеного, слідує, що розмір земельної ділянки визначений в кадастровій схемі ТОВ «Меридіан», яку Ви надали в додатках до звернення,не відповідає дійсності. Тому; питання щодо надання висновку на земельну ділянку розміром 0,003га є безпідставним.  

Однак, при цьому повідомляємо, що в разі домовленості між Вами та гр. Бобровим, про перенесення загального проходу останнього на частину земельної ділянки, що перебуває в користуванні гр. Рак, то існує варіант, внести відповідні зміни в технічну документацію на домоволодіння всіх заінтересованих власників…»

_________________________________________

При цьому, суд апеляційної інстанції абсолютно необґрунтовано та безпідставно посилаються на те, що «…земельна ділянка, розміром 0,0084 Га є землями загального користування, а тому вона не може бути передана позивачу…». При цьому, апеляційний суд посилається на те, що «… до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів)…», та приходить до висновку, що «… законодавством не встановлено, що проїзд має використовуватись в інтересах більшості жителів територіальних громад міста, оскільки він зазначається безпосередньо у плані земельно-господарського устрою конкретного населеного пункту (у даному випадку м. Борисполя)….».

Проте, звертаю увагу суд касаційної інстанції на безпідставні висновки суду апеляційної інстанції, які не відповідають дійсності та суперечать вимогам актів законодавства України, які передбачають порядок надання земельних ділянок у власність, при цьому звертаю увагу суд на правильність зроблених висновків в цій частині судом першої інстанції, які відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, що полягає в наступному.

  У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, ч.1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Тому, ні Закон України «Про архітектурну діяльність», ні жоден інший нормативно-правий акт України не передбачає та не забороняє відведення земельної ділянки у власність у випадку використання власником суміжної земельної ділянки, цієї землі для проходу чи проїзду, або ж  відмовити такій особі у погодженні технічної документації із землеустрою щодо складання документів які посвідчують право власності на землю. Більш того, суб’єкт владних повноважень в своєму рішенні не послався на жоден нормативно-правовий акт, який забороняє відведення земельної ділянки позивачу за умови наявності проходу. Крім того, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, суб’єкт владних повноважень не вказав жодної правової норми, яка б забороняла відведення земельної ділянки у власність, частина якої б використовувалася іншим суміжним власником землі для проходу до своєї земельної ділянки, що свідчить про відсутність законодавчого закріплення заборони відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 частина якої використовується як прохід до землі суміжним землевласником ОСОБА_3

У відповідності до п. «а» ч.3 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

Однак, звертаю увагу суд касаційної інстанції на те, що Земельний кодекс України не містить конкретного визначення та критеріїв розмежування земель загального користування, однак виходячи з вимог п. «а» ч.3 ст. 83 ЗК України до земель загального користування віднесено саме землі загального користування всього населеного пункту, що звісно і включає в себе майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо.

Проте, як випливає з рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 17 листопада 1976 року за № 21, було надано дозвіл на оформлення технічної документації на самовільно побудований будинок ОСОБА_6, що знаходиться в м. Бориспіль, по вул. 1-Го ХХХХ, 7-а.

В зв’язку з цим, в подальшому на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 17 листопада 1977 року за № 318 було виділено колективний прохід і під’їзд до будинку ОСОБА_6

При таких обставинах, такий прохід був встановлений на підставі рішення органу місцевого самоврядування виключно в інтересах одного власника житлового будинку – це ОСОБА_6, з метою його доступу до свого житлового будинку, іншим особам, які б проживали в межах м. Бориспіль такого права надано не було, що свідчить про встановлення такого проходу в інтересах визначеного кола осіб, а не всіх жителів населеного пункту, що могло б бути віднесено до земель загального користування.

Крім того, органи місцевого самоврядування не приймали рішення про створення вулиці, проїзду чи шляху як зміни до генерального плану міста, тобто не створювали проїзд як місце загального користування для жителів населеного пункту, а натомість рішення було прийнято як колективній прохід лише до будинку та земельної ділянки тертої особи.

Більш того, Рішення Бориспільської міської ради, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею саме 0,03 Га, - є чинним та жодною з осіб не було скасоване, а тому є обов’язкове до виконання всіма фізичними та юридичними особами, в частині того, що земельна ділянка надається позивачу площею саме 0,03 Га, яка включає прохід, що був наданий третій особі.   

Також, 24 грудня 2008 року був наданий Відділом земельних ресурсів у м. Борисполі висновок за № 3021 про наявні обмеження на використання земельної ділянки, яка знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-Го ХХХХ, 7-а, площею 0,03 Га, який не зазначив жодних обмежень на відведення земельної ділянки позивачу в тому числі не вказав, що частина землі позивача належить до земель загального користування, оскільки виключно земельні ресурси володіють даними щодо цільового призначення землі.             

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків про те, що «…загальний прохід, не є землями загального користування, які не можуть бути передані у власність позивачу, оскільки такий прохід встановлений виключно в інтересах однієї чи визначеного кола осіб і не використовується та не стосується інших жителів територіальної громади м. Бориспіль, а тому не є перешкодою у наданні земельної ділянки, яка включає в себе прохід, у власність позивача…».

_________________________________________

Крім того, апеляційний суд у винесеній ним постанові необґрунтовано, безпідставно та з порушенням норм актів законодавства України дійшов висновків про те, що «…позивач, Гомола Н.І, по вул. 1-го ХХХХ, 7  в м. Борисполі самовільно без встановленого дозволу та належно затвердженого проекту побудувала будівлі та споруди: вбиральню, сарай, льох, металевий гараж, вольєр, тим самим повністю закрила проїзд до домоволодіння, яке розміщене за адресою: 1-го ХХХХ, 9-а, в м. Борисполі Київської області, який відноситься до земель загального користування…»

Між ОСОБА_6 та Бабишкіною (Гомолою) Надією Іванівною 20 березня 1987 року був укладений договір купівлі-продажу 9/25 частини житлового будинку, що знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-го ХХХХ, 7, площа якого складає 68,8 кв. м., з відповідними надвірними будівлями, а саме: льох, вбиральня, огорожа, тротуари. Під частиною житлового будинку, яка належить на прав власності позивачу, знаходиться земельна ділянка, площа якої складає 0,03 Га

Однак, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року позивача зобов’язано знести самовільні будівлі та споруди за свій рахунок, а саме: вбиральню, сарай, льох, металевий гараж, вольєр. 

Проте, ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду з позовом до виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання акту органу місцевого самоврядування незаконним та усунення перешкод у користуванні майном і вилучення майна з опису.

Бориспільський міськрайонний суд 25 серпня 2004 року ухвалив рішення по справі № 2-43/04, яким позов ОСОБА_1 задовольнив, скасувавши рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. 1 ХХХХ, 7-А.

При цьому, рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2004 року по справі № 2-43/04 було встановлено, що вказані в рішенні забудови були зроблені іншою особою ще до купівлі будинку позивачкою. Відповідно до ст.ст. 48, 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Приймаючи до уваги, що договір купівлі-продажу від 19 березня 1987 року жодним судом не скасовано, міськвиконком Бориспільської міської ради не мав право вирішувати питання, що стосуються права власності. 

Тому, насамперед хочу звернути увагу суд касаційної інстанції на те, що на земельній ділянці, що перебуває у фактичному користуванні позивача є господарські споруди, які побудовані на законних підставах, такі як льох та вбиральня, що належать позивачу на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку та рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № 2-43/04 року, а тому відмова у погодженні технічної документації із землеустрою та як наслідок не можливість оформлення позивачем земельної ділянки у власність, призведе до того, що позивач буде позбавлений можливості вільно та безперешкодно на всіх законних підставах користуватись господарськими спорудами, які належать позивачу на праві власності, і які знаходяться на іншій частині земельної ділянки від житлового будинку, через які був встановлений прохід для суміжного землевласника. Тобто, прохід фактично встановлений через господарські будівлі, що на абсолютно законних підставах були побудовані на земельній ділянці задовго до того, як такий прохід був встановлений, що також порушує право позивача на їх вільне володіння та користування і випливає зі схеми земельної ділянки та підтверджується рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № 2-43/04 року та договором купівлі-продажу житлового будинку  

Тому, посилання суду апеляційної інстанції в своїй постанові на те, що позивач самовільно без встановленого дозволу та належно затвердженого проекту побудував будівлі та споруди, зокрема вбиральню та льох на проході – не відповідає дійсності та спростовується рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № 2-43/04 року, яким скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1, а також договором купівлі-продажу 9/25 частини житлового будинку, що знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-го ХХХХ, 7від 20 березня 1987 року.

Таким чином, послання суду апеляційної інстанції на те, що «… Гомола Н.І, самовільно без встановленого дозволу та належно затвердженого проекту побудувала будівлі та споруди, зокрема льох та вбиральню, які не були прийняті належним чином в експлуатацію…», спростовується наведеними вище доказами, а також тими обставинами, що позивач фізично не міг ввести надвірні будівлі в експлуатацію, оскільки вони були побудовані попереднім власником житлового будинку, та придбані ОСОБА_1 на підставні договору купівлі-продажу, а тому право власності на дані будівлі були надуті позивачем на підставі правочину, який є був визнаний недійсним в судовому порядку, що свідчить про правомірність володіння та користування цими будівлями позивачем, а отже висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є суперечливі, неоднозначними та необґрунтованими. 

Тому, починаючи ще з 90-х років і по сьогоднішній день власники житлового будинку, стосовно яких був встановлено право проходу через земельну ділянку позивача по справі користуються проходом через земельну ділянку позивача, який знаходиться між житловим будинком та господарськими спорудами, які на законних підставах належать позивачу по справі, відстані між якими більш ніж достатньо для доступу до земельної ділянки та житлового будинку третьої особи, з приводу чого і не заперечує позивач, що читко видано з фотокарток, які мною як представником позивача були особисто зроблені 18 лютого 2011 року на подвір’ї позивача.

Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що 5 жовтня 2005 року був складений Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, за участі представника Бориспільського міського відділу Київської регіональної філії Центру ДЗК, землевласника – ОСОБА_1, а також суміжних землекористувачів (землевласників) – ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на підставі якого були встановлені межові знаки земельної ділянки згідно рішення Бориспільської міської ради про передачу земельної ділянки безкоштовно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,03 Га, по вул. 1-го ХХХХ, 7-а. Крім того, Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки був підписаний та погоджений всіма суміжними землекористувачами (землевласниками) – ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

В зв’язку з цим, сама ОСОБА_10 яка на той час  була користувачем суміжної земельної ділянки погодила межу земельної ділянки Гомоли Надії, про що свідчить Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 5 жовтня 2005 року, який був нею підписаний та не було висловлено нею жодних претензій та зауважень, який також містився у технічній документації із землеустрою.      

Дійсно, 12 листопада 2005 року ОСОБА_10 померла, однак до ОСОБА_3 як спадкоємця на підставі ст. ст. 1216, 1218 ЦК  України перейшли всі права та обов’язки від ОСОБА_10 яка померла до ОСОБА_3 як спадкоємця, зокрема не лише право на загальних прохід до своєї земельної ділянки, але й обов’язки, які були взяті спадкодавцем, зокрема те, що остання погодила межі земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 5 жовтня 2005 року, межі за яким повинен дотримуватись спадкоємець ОСОБА_3.

_________________________________________

Також, апеляційний суд безпідставно в своїй постанові посилається на Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 26 квітня 2007 року по справі № 2-217/07 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду від 22 серпня 2003 року по справі № 2-2115/03 року, з наступних підстав:

Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 26 квітня 2007 року по справі № 2-217/07 року встановлено, що «…рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 17 листопада 1977 року за № 318 було виділено колективний прохід і під’їзд до будинку позивача шириною 3,4 м.». Вказані обставини не заперечує позивач, що дійсно такий колективний прохід до земельної ділянки та житлового будинку третьої особи був виділений, однак як зазначалось вище позивачем в даних запереченнях, що такий колективний прохід не є землями загального користування, а земельна ділянка, яка включає даний колективний прохід може бути виділена у власність позивача, який має з двох боків такого проходу будівлі, побудовані на законних підставах та зареєстровані в Бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та господарських споруд, в той час як обмеження на користування позивачем цією частиною землі може бути зазначено у висновку суб’єкта владних повноважень та шляхом встановлення земельного сервітуту щодо цієї частини землі.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 22 серпня 2003 року по справі № 2-2115/03 року встановлено, що «…Згідно вказаного рішення був виконаний план земельного участка згідно якого встановлений загальний прохід до будинку відповідачки за адресою: м. Бориспіль, вул.. 1-го ХХХХ 9-а. 29.05.2003 року Бориспільске дочірнє підприємство Київського регіонального науково-виробничого центру державного земельного кадастру встановило межі земельної ділянки позивачки по справі за адресою: м. Бориспіль, вул. 1-Го ХХХХ, 7-А відповідно до частини житлового будинку. Розмір земельної ділянки позивачки становить 0,0216 Га. …». Проте, звертаю увагу суд на те, що знову ж таки судом було встановлено, що до земельної ділянки Бобрової (Мозгового) був встановлений загальний прохід, стосовно якого позивач не заперечує. Однак, в частині площі земельної ділянки, яка становила 0,0216 Га, та яка перебувала на той час у фактичному користуванні позивача, останній після прийняття цього судового рішення 22 серпня 2003 року, звернувся до Бориспільської міської ради із заявою про передання у власність земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком та господарськими спорудами, в зв’язку з чим Бориспільська міська рада вже 21 жовтня 2003 року, тобто через два місяці після прийняття судового рішення, передала у власність позивача земельну ділянку, площею 0,03 ГА, що підтверджується Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду, за головуванням судді ОСОБА_7, про роз’яснення рішення Бориспільського міськрайонного суду від 23 червня 2004 року по справі №2-50/2004 року вказавши, що земельна ділянка, яка розташована в м. Бориспіль, вул. 1-го травня, 7-а, має площу, 0,03 Га., яка не була оскаржена в установленому законом порядку та є чинною на сьогоднішній день. Тому, хотілося б звернути увагу суд на те, що площа земельної ділянки, яка становила 0,0216 Га, що перебувала до 21 жовтня 2003 року лише у фактичному користуванні позивача, в той час як на підставі рішення Бориспільської міської ради від 21 жовтня 2003 року ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка, площею 0,03 Га в межах норм безоплатної приватизації, які передбачають відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку до 0,10 Га в межах міста. Тобто, Бориспільська міська рада, за наявності вільних земель, та як власник земель комунальної власності, розпорядилась ними на користь позивача по справі шляхом передання її у власність в порядку безоплатної приватизації. Таке рішення не було оскаржено жодної із сторін в тому числі і ОСОБА_3

_________________________________________

В такому випадку, такий суміжний землекористувач у відповідності до вимог ст. ст. 401-406 ЦК України та відповідних положень Земельного кодексу України має право встановити земельний сервітут, яким є право користування чужою земельною ділянкою для задоволення власних потреб, які неможливо встановити іншим способом.

Зокрема, у відповідності до ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Таким чином, власники або землекористувачі земельних ділянок, згідно ст. 99 ЗК України, можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як право проходу та проїзду на велосипеді або ж право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Таким чином, ст. 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Таким чином посилання суб’єкта владних повноважень та тертої особи в поданих ними апеляційних скаргах на те, що передача у приватну власність позивачки земель загального користування, якими третя особа користується на законних підставах, обмежить його право на землекористування є абсолютно необґрунтованим, оскільки:

по-перше: земельна ділянка, яка є проходом до землі, яка належить на праві власності третій особі, не є її земельною ділянкою, тобто така земля не належить їй на праві власності чи користування, а лише є землями, якими остання користується для проходу до своєї земельної ділянки;

по-друге: позивач не заперечує з приводу того, що б через його земельну ділянку був загальних прохід шляхом встановлення земельного сервітуту у будь-який із способів передбачених ст. ст. 98, 100 ЗК України та 401-406 ЦК України для суміжного землевласника, ОСОБА_3, а також не заперечує з приводу надання висновку суб’єктом владних повноважень в якому б були встановлені обмеження на користування земельною ділянкою в частині надання можливості вільного та безперешкодного доступу ОСОБА_3 до його земельної ділянки, яка належить йому на праві власності.

по-третє: право проходу до земельної ділянки через іншу земельну ділянку – і є земельним сервітутом, положення про який до 1990 років не був встановлений, в той час як домовленість про прохід виникла задовго до виникнення та встановлення інституту права власності на землю та права на користування чужою земельною ділянкою для проходу, а тому посилання апелянтів на ту обставину, що право користування земельною ділянкою третьої особи не може бути обмежене шляхом встановлення земельного сервітуту є безпідставним та необґрунтованим з підстав наведених вище, оскільки позивач в свою чергу не заперечує з приводу встановлення такого земельного сервітуту, а право третьої особи на користування земельною ділянкою не буде обмежене, оскільки сервітут передбачає повний та безперешкодний доступ особи до своєї земельної ділянки.

по-четверте: як випливає з положення ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок, можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як право проходу та проїзду на велосипеді або ж право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Тому загальний прохід через земельну ділянку позивача фактично і є тими передумовами для встановлення земельного сервітуту, для цілей яких він і встановлюється, а саме для проходу, проїзду до земельної ділянки суміжного землевласника

При таких обставинах, надання земельної ділянки у власність позивача жодним чином не створить обмеження для користування земельною ділянкою третьою особою, яка використовує та буде використовувати частину земельної ділянки позивача для проходу та проїзду до своєї земельної ділянки шляхом встановлення у висновку суб’єкта владних повноважень обмежень на користування частиною землі призначеної для доступу до землі третьої особи, а також шляхом встановлення земельного сервітуту, якій і використовується для відповідних цілей.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що «…навіть у випадку отримання позивачем Державного Акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,03 Га, яка знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-го ХХХХ, 7-а, ОСОБА_10 має повне право вимагати встановлення земельного сервітуту шляхом укладання відповідного договору з позивачем або ж встановити його на підставі рішення суду. При таких обставинах, Управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради мало б повне право прийняти рішення про надання відповідного висновку із встановленням відповідних обмеження в частині встановлення проходу для суміжного землевласника ОСОБА_10 …».    

            При таких обставинах, Тому на підставі ст.ст. 2, 3, 14, 17, 72, 105, 211, 212, 213, 223, 226, 230 КАС України, -  

П Р О Ш У:

1. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року по адміністративній справі № 2-а-469/2010 року – скасувати.

2. Постанову Бориспільського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-469/2010 року залишити в силі, яке ухвалено відповідно до Закону, і скасоване помилково на підставі Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року по адміністративній справі № 2-а-469/2010 року.

3. Розгляд касаційної скарги проводити у присутності позивача.

ДОДАТКИ:

1.      Копії Касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2008 року по адміністративній справі № 22-а-291/2008 року – 2 примір.

2.      Копія Постанови Бориспільського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-469/2010 року;

3.      Копія Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року по адміністративній справі № 2-а-469/2010 року;

4.      Довіреність на представництво і захист прав та інтересів позивача у судах – 3 примір.   

5.      Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України. 

4 травня 2011 року.   

 

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності       ______________                Ковальчук С.М.   

                                                                                       (підпис)

Average: 5 (2 голоси)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації