Опубліковано Степан Ковальчук
До Вищого адміністративного суду
Позивач: ОСОБА_1
місце проживання: 08300, Київська область,
Представник
позивача: Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,
місце проживання:
АДРЕСА_1
Відповідач: Бориспільський міськрайонний відділ
(суб’єкт владних повноважень) державної виконавчої служби Бориспільського
міськрайонного управління юстиції
Київської області,
місце знаходження: 08300, Київська область,
м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxxx
Треті особи без самостійних вимог
щодо предмету спору
на стороні відповідача: Бориспільська міська рада Київської області
місце знаходження: 08300, Київська область,
м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxxx
Виконавчий комітет Бориспільської міської ради
Київської області
місце знаходження: 08300, Київська область,
м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxxx
ОСОБА_3,
місце проживання: 08300, Київська область,
АДРЕСА_3
Адміністративна справа № X-а-471/2008 року
Адміністративна справа № X2-а-3792/09 року
К А С А Ц І Й Н А С К А Р Г А
на Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 листопада 2008 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року по адміністративній справі № X2-а-3792/09 року
3 листопада 2008 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області виніс Постанову по адміністративній справі № X-а-471/2008 року, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувавши постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 від 12.09.2008 року про відкриття виконавчого провадження №8965419 з виконання рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18.03.2003 року №208, а в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 від 12.09.2008 року про відновлення виконавчого провадження №8965419 з виконання рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 18.03.2003 року №208 та постанови начальника відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_5 від 29.08.2008 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.11.2005 року з примусового виконання рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18.03.2003 року №208 про знесення ОСОБА_1 самовільно побудованих будівель на користь ОСОБА_6.
Однак, позивач, не погоджуючись з прийнятою постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області по адміністративній справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, залишивши її без змін в частині задоволення вимог позивача, та винести нову постанову, якою задовольнити вимоги в повному обсязі.
Київський апеляційний адміністративний суд розглянувши апеляційну скаргу позивача на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області, 26 січня 2010 року виніс ухвалу, якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.
Однак, позивач вважає, що постанова Бориспільського міськрайонного суду та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому судами апеляційної інстанції не в повному обсязі з’ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно дослідили докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також судами не вірно застосовано норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення адміністративного спору.
При таких обставинах, Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 листопада 2008 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року необхідно скасувати, залишивши їх в силі в частині задоволення вимог позивача, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимог позивача в повному обсязі, виходячи з наступних обставин.
Суд першої та апеляційної інстанції абсолютно необґрунтовано та безпідставно посилаються на те, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд по вул. 1-шго Травня, 7 в м. Борисполі на момент відкриття виконавчого провадження, а саме станом на 22 липня 2003 року, входило до переліку виконавчих документів, у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», які підлягали примусовому виконанні виконавчою службою, а тому суд першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що з цих підстав дії державного виконавця щодо відновлення виконавчого провадження є правомірними, а винесена ним постанова від 12.09.2008 року такою, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, що полягає в наступному:
У відповідності до п. 17 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього закону підлягають виконанню рішення інших органів державної влади або недержавних органів у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу (редакція п. 17 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 28 листопада 2002 року, опубліковане в Відомостях Верховної ради України № X ст. 46 від 2003 року).
При таких обставинах, рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд може бути виконавчим документом лише у випадку, якщо виключно Законом України передбачено, що дане рішення є виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню Державною виконавчою службою в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
В зв’язку з цим, Законом України «Про виконавче провадження» в редакції станом на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, яким є 22 липня 2003 року, стаття 17 вказаного вище Закону, не відносила рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд до переліку виконавчих документів, які підлягали виконанню Державною виконавчою службою України.
Крім того, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Натомість, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» також не передбачав, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд є виконавчим документом та/або підлягав примусовому виконанню Державною виконавчою службою.
Будь-який інший Законодавчий акт також не мітив правової норми, яка б відносила рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд до переліку виконавчих документів, яке б підлягало примусовому виконанню Державною виконавчою службою.
Більш того, як ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» так і будь-яка інша норма цього Закону з моменту його прийняття і по сьогоднішній день не містила та не містить такого положення, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд є чи було виконавчим документом, що підлягало примусовому виконанню Державною виконавчою службою.
І насамперед, хочу звернути увагу суд касаційної інстанції на те, що жодним нормативно-правовим актом України ні коли не було віднесено рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд до документів, що підлягали примусовому виконанню державною виконавчою службою України.
Тобто, в окремих місцевостях чи регіонах в свій час склалася лише така практика, пов’язана з примусовим виконанням рішень органів місцевого самоврядування про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд, проте вона була незаконною та такою, що не ґрунтувалася на вимогах Законів України.
Прийняття виконавчим комітетом Бориспільської міської ради рішення про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд було зумовлено наявністю чинною на той час ст. 105 ЦК УРСР, який втратив чинність з набранням 1 січня 2004 року нового Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.
Зокрема, у відповідності до ст. 105 ЦК УРСР, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами. Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.
Проте, звертаю увагу суд касаційної інстанції, що ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні ст. 105 ЦК УРСР, ні будь-яким іншим Законом України не було віднесено таке рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд до виконавчих документів, які підлягали примусовому виконанню, в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», Державною виконавчою службою України.
При таких обставинах, абсолютно не зрозумілим залишається той факт з якої саме норми Закону України «Про виконавче провадження» чи іншого Закону України виходив відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції в Київській області, а також суд першої та апеляційної інстанції, які віднесли рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року про знесення самовільно побудованих побутових будівель та споруд по вул. 1-шго Травня, 7 в м. Борисполі до переліку виконавчих документів, які підлягали обов’язковому виконанню Державною виконавчою службою.
Такої норми Закону ніколи не існувало та не існує на сьогоднішній день, а отже суд першої та апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, застосувавши до спірних правовідносин Закон, якого в дійсності не існує.
За таких умов, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції в Київській області не мав право 22 липня 2003 року виносити постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року, а також не мав право 12 вересня 2009 року виносити постанову про відновлення виконавчого провадження.
При таких обставинах, Тому на підставі ст.ст. 2, 3, 14, 17, 72, 105, 211, 212, 213, 223, 226, 230 КАС України, -
П Р О Ш У:
1. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 листопада 2008 року по справі № X-а-471/2008 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року по адміністративній справі № X2-а-3792/2010 року – скасувати, за виключенням частини позовних вимог, що були задоволені.
2. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
3. Розгляд касаційної скарги проводити у присутності позивача.
ДОДАТКИ:
1. Копії Касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2008 року по адміністративній справі № X2-а-291/2008 року – 4 примір.
2. Копія Постанови Бориспільського міськрайонного суду від 3 листопада 2008 року по справі № X-а-471/2008 року – 5 примір.
3. Копія Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року по адміністративній справі № X2-а-3792/2010 року – 5 примір.
4. Довіреність на представництво і захист прав та інтересів позивача у судах – 5 примір.
5. Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
«__» лютого 2010 року.
Представник позивача,
який діє на підставі довіреності ______________ Ковальчук С.М.
(підпис)
Додати новий коментар