Касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду на рішення суду апеляційної інстанції у цивільній справі про заміну транспортного засобуна аналогічний у звязку із виявленням протягом гарантійного строку істотних недоліків

                      До Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ 

АДРЕСА_1. 

 

Позивач:    ОСОБА_1,                    

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_2

 

    Представник

                                             позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце знаходження:

АДРЕСА_3

 

                                                                                  Інші учасники цивільного процесу:

 

                                                    Відповідач:       Дочірнє підприємство «НАЗВА_1»,

            Юридичне місцезнаходження:

АДРЕСА_4.

            Фактичне місце знаходження:

АДРЕСА_5.

   

Треті особи, які не заявляють

самостійних вимог 

                                                 Закрите акціонерне товариство Страхова

компанія  «НАЗВА_2»,

місце знаходження:

АДРЕСА_6

 

Акціонерне товариство «НАЗВА_3»,

Місце знаходження:

АДРЕСА_7

  

К А С А Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року

по справі № XXц-6672/2010

12 травня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області  ухвалив рішення по цивільній справі № X-XXXX/XX року за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства « НАЗВА_1», за участі третіх особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Закритого акціонерного товариство Страхової компанії «НАЗВА_2» та Акціонерного товариства «ОСОБА_3», про заміну транспортного засобу на аналогічний, у зв’язку із виявленням протягом гарантійного строку істотних недоліків.    

Бориспільський міськрайонний суд, розглянувши справу, ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив, зобов’язавши Дочірнє підприємство « НАЗВА_1» замінити ОСОБА_1 транспортний засіб Skoda Octavia Tour 1.8/110kW з відповідною комплектацією зазначеною в специфікації, яка є додатком до Договору купівлі-продажу від 12 листопада 2007 року за № АТ-ЦК/121107 на такий самий транспортний засіб, тобто тієї ж марки, моделі та комплектації.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням Бориспільського міськрайонного суду, звернувся до Апеляційного суду Київської області з апеляційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду з тих підстав, що дане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є необґрунтованим та незаконним.

Апеляційний суд Київської області 12 жовтня 2010 року, за результатом розгляду апеляційної скарги відповідача, ухвалив нове рішення, яким апеляційну скаргу Дочірнього підприємства « НАЗВА_1» задовольнив, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2010 року – скасував, в позові ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства « НАЗВА_1» – відмовив.  

Однак, позивач вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2009 року по справі № X-XXX/XX винесене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права. Також судом в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

В той час, рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року по справі № XXц-6672/2010 ухвалене з порушенням норм  матеріального та процесуального права, при цьому суд не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду є абсолютно незаконним та необґрунтованим.

За таких умов, рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року по справі № XXц-6672/2010 необхідно скасувати, і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2010 року по справі № X-XXXX/XX, яке ухвалене згідно із законом, що було помилково скасоване апеляційним судом, з наступних підстав.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини стосовно яких не заперечували особи, які приймають участь в розгляді справи, а саме:

12 листопада 2007 року між Дочірнім підприємством « НАЗВА_1» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу Skoda Octavia Tour 1.8/110kW за № АТ-ЦК/121107, на підставі п. 1.1. якого, Дочірнє підприємство « НАЗВА_1» продало та передало у власність ОСОБА_1, який прийняв та оплатив вказаний вище транспортний засіб у відповідності до комплектності, яка зазначена в специфікації, що є додатком № 1 до цього Договору.     

На підставі вказаного вище договору купівлі-продажу транспортного засобу та довідки-рахунку автомобіль Skoda Octavia Tour був зареєстрований в органах ДАІ та на нього був виданий державний номерний знак АІ XXXX ВН.

Крім того, на транспортний засіб Skoda Octavia Tour, державний номерний знак АІ XXXX ВН, дочірнім підприємством « НАЗВА_1» як продавцем автомобіля встановлена гарантія та як наслідок цим підприємством взяті на себе гарантійні зобов’язання.  

ОСОБА_1, 10 січня 2008 року рухався по Обухівському Шосе на транспортному засобі Skoda Octavia Tour, державний номерний знак АІ XXXX ВН, перебуваючи за кермом цього автомобіля. На 26 кілометрі Обухівського Шосе, в автомобілі Skoda Octavia Tour, державний номерний знак АІ XXXX ВН, виникла пожежа, внаслідок чого автомобіль майже повністю був знищений.

На місце пожежі були викликані працівники ДАІ та пожежного нагляду, внаслідок чого були складені відповідні документи по оформленню пожежі транспортного засобу Skoda Octavia Tour, державний номерний знак АІ XXXX ВН.

В зв’язку з цим, відділом з питань наглядово-профілактичної діяльності Голосіївського району Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в м. Києві 14 січня 2008 року була видана Довідка за № 8/81, на підставі якої вказаний вище державний орган пожежного нагляду підтвердив, що 10 січня 2008 року в автомобілі Skoda Octavia, державний номерний знак АІ XXXX ВН, на 26 км. Обухівського Шосе, виникла пожежа, внаслідок якої був знищений вказаний вище автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та талон до нього, а також ними були надані висновки з приводу того, що причиною пожежі була технічна несправність автомобіля.

Тому, я, як представник ОСОБА_1, звернувся до Дочірнього підприємства «НАЗВА_1» з претензією в якій виклав вказані вище обставини та вимагав протягом трьох діб розглянути дану претензію та скласти відповідний рекламаційний акт, замінивши ОСОБА_1 транспортний засіб Skoda Octavia Tour 1.8/110kW з відповідною комплектацією зазначеною в специфікації, яка є додатком до Договору купівлі-продажу від 12 листопада 2007 року за № АТ-ЦК/121107 на такий самий транспортний засіб, тобто тієї ж марки, моделі та комплектації.

4 липня 2008 року, між Дочірнім підприємством «НАЗВА_1» та мною як представником ОСОБА_1, діючи на підставі довіреності, була укладена угода згідно якої сторони дійшли згоди про необхідність проведення незалежної експертизи, внаслідок чого відповідач взяв на себе зобов’язання провести незалежну експертизу за власний рахунок протягом 30 днів, але не раніше дати надання висновку, яка буде погоджена з незалежним експертом, доручивши її проведення КНІСЕ.

22 червня 2009 року ОСОБА_1 отримав від Дочірнього підприємства «НАЗВА_1» відповідь на претензію за № 16/06 від 16 червня 2009 року, у відповідності до якої відповідач повідомив позивача про те, що 13 липня 2008 року підприємство звернулось до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з заявою № 72 про необхідність проведення пожежно-технічного дослідження автомобіля. Як зазначено у відповіді на претензію, 29 травня 2009 року спеціалістом був складений висновок № XXXX/8358 про причини виникнення пожежі в автомобілі, в якому вказується, що встановити джерело та причину виникнення пожежі в автомобілі неможливо, внаслідок відсутності для цього технічної можливості, оскільки була суттєво змінена після пожежна обстановка автомобіля. В зв’язку з цим, Дочірнє підприємство «НАЗВА_1» відмовило у задоволенні вимог, викладених в претензії від 5 травня 2008 року, у зв’язку з відсутністю у Дочірнього підприємства «НАЗВА_1» правових підстав для їх задоволення.  

Таким чином, у відповідності до висновку спеціаліста № XXXX/8358 по пожежі на автомобілі Skoda Octavia Tour 1.8/110kW, складеного 29 травня 2009 року,

1.Осередок пожежі автомобіля Skoda Octavia Tour 1.8/110kW з ідентифікаційним номером кузова TMBDL41U78B010171 знаходився в моторному відсіку, найбільш ймовірно в просторі між двигуном, радіатором і акумуляторною батареєю.

2.На даному автомобілі не було виявлено слідів, які б могли свідчити, що дана пожежа могла виникнути від стороннього джерела запалювання, що характерно для підпалів.

3.Пожежа на даному автомобілі сталася у зв’язку з виникненням якоїсь несправності, яка призвела до займання в моторному відсіку.

4.Встановити, яка саме несправність стала причиною виникнення пожежі і, що стала джерелом запалювання в моторному відсіку автомобіля, немає технічної можливості, оскільки на ньому суттєво була змінені після пожежна обстановка.

За таких умов, спеціаліст, провівши ряд необхідних досліджень прийшов до висновку про те, що на автомобілі не було виявлено слідів, які б могли свідчити, що дана пожежа могла виникнути від стороннього джерела запалювання, що характерно для підпалів, а натомість дійшов висновку, що пожежа на даному автомобілі сталася у зв’язку з виникненням якоїсь несправності, яка призвела до займання в моторному відсіку, однак не зміг встановити, яка саме несправність стала причиною виникнення пожежі і, що стала джерелом запалювання в моторному відсіку автомобіля, оскільки немає технічної можливості, з причин суттєвої зміни після пожежної обстановки, однак виключає дію сторонніх осіб.

1.                 Однак, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив: «…в судовому засіданні апеляційної інстанції було перевірено доводи, допитано спеціаліста, який проводив дослідження, та повідомив, що не має технічної можливості дати відповідь про причини виникнення пожежі в зв’язку з проходженням тривалого часу і неналежним зберіганням автомобіля та запропоновано сторонам провести експертизу, на що представник позивача дав негативну відповідь, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 10 п. 3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п. 1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідно до вимог ч.5 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Таким чином, в подальшому апеляційний суд у своєму рішенні дійшов остаточного висновку про те, що «…до висновків суду першої інстанції відноситься критично, оскільки, позивачем не надано належні та допустимі докази, які б дали підставу для задоволення позову…».  

Однак, звертаю увагу суддів Касаційної інстанції на те, що Апеляційним судом Київської області було грубо порушено вимоги ст. 213, 313 ЦПК України, якими передбачено, що рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним і обґрунтованим. Зокрема, обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції полягає в тому, що суд його ухвалює на основі повного та всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 

За таких умов, апеляційний суд абсолютно помилково дійшов вказаних вище висновків стосовно того, що обов’язок доказування обставин пов’язаних з причинами виникнення пожежі транспортного засобу покладено на позивача по справі, якому належить на праві власності транспортний засіб, а також, як наслідок, обов’язок доказування позивачем наявності істотних недоліків транспортного засобу, що і призвели до виникнення пожежі автомобіля, в результаті чого судом апеляційної невірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, які надають підстави для задоволення вимог позивача щодо заміни транспортного засобу аналогічний автомобіль, що полягає в наступному.

У відповідності до п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотним недоліком є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений такою ознакою як неможливість бути усунутий.

Абз. 2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.  

В зв’язку з цим, у відповідності до ч. 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги споживача, передбачені цією статтею, (вимоги про заміну товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника) в зв’язку з виявленням протягом гарантійного строку істотних недоліків), не підлягають задоволенню, якщо продавець,, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені ч.1 цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.

А також, згідно п. 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року за № XXX, якщо в результаті експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передавання ДТЗ Споживачу внаслідок порушення Споживачем правил та норм, визначених в експлуатаційній документації на ДТЗ, та/або вимог цього Порядку, умов зберігання чи транспортування, або внаслідок дій третіх осіб, вимоги Споживача не підлягають задоволенню.

Більш того, як передбачено ч.2 ст. 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.  

На вказані вище норми Законодавчих актів посилається і суд апеляційної інстанції, однак  наголошую на тому, що абсолютно не вірно застосовує їх положення, що і призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення.     

З наведених вище норм актів законодавства України випливає, що у випадку виникнення істотних недоліків у транспортному засобі, протягом гарантійного строку, вимоги споживача (покупця) щодо заміни транспортного засобу на аналогічний, не підлягають задоволенню виключно у випадку, якщо продавець доведуть, що недоліки виникли після передавання ДТЗ Споживачу внаслідок порушення Споживачем правил та норм, визначених в експлуатаційній документації на ДТЗ, умов зберігання чи транспортування, або внаслідок дій третіх осіб. Виключно в такому випадку, вимоги Споживача не підлягають задоволенню.

Отже, обов’язок доказування наявності істотних недоліків у транспортному засобі, що виникли з вини споживача, покладається на продавця. В свою чергу позивач лише має право подати суду докази, які свідчать про виникнення істотних недоліків автомобіля з вини продавця. Тобто, в даних правовідносинах тягар доказування наявності істотних недоліків, що виникли в транспортному засобі протягом гарантійного строку регулюються нормами матеріального права і покладається на продавця.  

З цього приводу, в п. 13 Постанови пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року за № 5 зазначено, що при з’ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов’язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК. У деяких випадках тягар доказування регулюється нормами матеріального права. Наприклад, згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

При таких обставинах, судом апеляційної інстанції не вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права в частині доказування наявності істотних недоліків у транспортному засобі протягом гарантійного строку, поклавши не правомірно такий обов’язок на позивача як споживача, що придбав транспортний засіб, що не відповідає вимогам норм матеріального права, що передбачені ст. 679 ЦК України, ч.1, 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року за № XXX.

Тому, апеляційний суд не вірно застосував положення ст. ст. 3, 11, 60 ЦПК України, зазначивши, що позивачем не було доведено тих обставин, що істотні недоліки в транспортному засобі виникли саме з вини відповідача, продавця транспортного засобу, оскільки норми матеріального права, що зазначені вище покладають такий обов’язок саме на продавця довести протилежне, що саме з вини споживача, позивача по справі, виникли недоліки в транспортному засобі.

В той час, судом першої інстанції абсолютно вірно були застосовані положення ст. 679 ЦК України, ч.1, 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року за № XXX, зазначивши, що обов’язок доказування виникнення істотних недоліків в транспортному засобі протягом гарантійного строку, покладаються на продавця (виробника), транспортного засобу, яким є відповідач по справі.      

В зв’язку з цим, на відміну від апеляційного суду, суд першої інстанції правомірно, законно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що «…відповідач не надав жодних доказів тим обставинам, що пожежа виникла внаслідок порушення Споживачем правил та норм, визначених в експлуатаційній документації на ДТЗ, та/або вимог цього Порядку, умов зберігання чи транспортування, або внаслідок дій третіх осіб, що є єдиними підставами для відмови у задоволенні вимог споживача щодо заміні транспортного засобу на аналогічний, більш того у висновку експерта зазначено, що на автомобілі не було виявлено слідів, які б могли свідчити, що дана пожежа могла виникнути від стороннього джерела запалювання, що характерно для підпалів…».

Також, у відповідності до проведеної в суді пожежно-технічної експертизи та пояснень допитаного в судовому засіданні експерта, завідувача сектором судових пожежно-технічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, ОСОБА_4, який має вищу технічну освіту та вищу юридичну освіту і кваліфікацію судового пожежно-технічного експерта, який був попереджений судом про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин надати висновок, який пояснив, що висновок спеціаліста № XXXX/8358 по пожежі на автомобілі Skoda Octavia Tour 1.8/110kW, складеного 29 травня 2009 року та всі ті дослідження, які були ним проведені та зазначені в цьому висновку підтримав у повному обсязі. На ряд запитань з боку представника позивача та відповідача, а також суду, експерт знову ж таки показав, що осередок пожежі автомобіля Skoda Octavia Tour 1.8/110kW з ідентифікаційним номером кузова ХХХХХХХХХХХХХХХХХ знаходився в моторному відсіку, найбільш ймовірно в просторі між двигуном, радіатором і акумуляторною батареєю у зв’язку з виникненням якоїсь технічної несправності, яка призвела до займання в моторному відсіку, однак встановити, яка саме несправність стала причиною виникнення пожежі і, що стала джерелом запалювання в моторному відсіку автомобіля, немає технічної можливості, оскільки на ньому суттєво була змінені після пожежна обстановка. На неодноразові запитання з боку представника відповідача та суду щодо причин виникнення пожежі на автомобілі внаслідок можливого втручання позивача в конструкцію автомобіля, що і могло б спричинити пожежу, експерт показав, що на момент проведення дослідження такі обставини встановити не можливо, оскільки була суттєво змінена після пожежна обстановка.

При таких обставинах, як було досліджено судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, що інші докази, які б свідчили про те, що саме з вини позивача виникли істотні недоліки в транспортному засобі в період гарантійного строку – в матеріалах справи відступні, що свідчить про не надання відповідачем суду на підставі ст. 679 ЦК України, ч.1, 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів належних та допустимих доказів в рахунок виникнення істотних недоліків з вини позивача, як споживача транспортного засобу.

Також звертаю увагу суд касаційної інстанції на те, що апеляційний суд безпідставно вказує на те, що я як представник позивача відмовився від призначення та проведення судової експертизи з приводу встановлення причин виникнення пожежі в транспортному засобі, а тому нібито не дотримався та не врахував вимог положень ст.ст. 3, 11, 60 ЦПК України.

Насамперед, зауважу, що висновок № XXXX/8358 про причини виникнення пожежі в автомобілі від 29 травня 2009 року, був замовлений Дочірнім підприємством «НАЗВА_1», на підставі угоди укладеної з ним та мною як представником ОСОБА_1, якою досягнуто згоди щодо замовлення та проведення експертизи з приводу причин виникнення пожежі. 

Після отримання висновку спеціаліста, пред’явлення позову до суду та допиту в судовому засіданні експерта, який проводив експертизу та яким було вчинено ряд дій спрямованих на встановлення причин виникнення пожежі, зазначив, що у випадку призначення судової пожежно-технічної експертизи, експертом не будуть встановлені причини виникнення пожежі та не будуть проведені інші дії, так як у висновку спеціаліста були викладені максимально обґрунтовані, повні та об’єктивні дослідження виникнення пожежі.

Отже, призначення та проведення судової пожежно-технічної експертизи лише призвело б до затягування розгляду справи, що і потребував представник відповідача, однак іншого б висновку, яким би могли бути вставлені інші причини виникнення пожежі не можливо було б отримати в результаті проведення судової експертизи.

В зв’язку з цим, сам Апеляційний суд Київської області відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про призначення судової пожежно-технічної експертизи саме з наведених вище підстав. Якщо б апеляційний суд мав іншу думку з приводу встановлення цих обставин, ним би було задоволено клопотання та призначено судову експертизу. А тому, суд абсолютно формально послався на ту обставину, що нібито позивач не мав бажання призначити експертизу та встановити причини виникнення пожежі, а тому нібито ним і не було доведено вину відповідача у виникненні істотних недоліків, що спричинили загорання автомобіля, а тому на думку позивача, судом апеляційної інстанції істотно порушено та не вірно застосовано норми ст. 679 ЦК України, ч.1, 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, як норм матеріального права, які встановлюють особливість застосування процесуальної норми, передбаченої ст. 60 ЦПК України, в частині доведення обома сторонами тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.   

Крім того, найголовніше те, що позивач одразу після виникнення пожежі звернувся до страхової компанії, яка третьою особою по справі, з приводу виплати страхового відшкодування, однак в подальшому страхова компанія відмовилась виплачувати страхову виплату, так як випадок не є страховим.

В зв’язку з чим, позивач через три місяці звернувся до відповідача з претензією щодо заміни транспортного засобу на аналогічний.

При цьому, автомобіль зберігався на охоронюваній стоянці біля Голосіївського РУ ГУ МВС України, протягом часу доки даний автомобіль не був перевезений до відповідача для огляду його спеціалістом для дослідження та складання висновку.

Отже, висновки  суду з приводу того, що проходження тривалого часу та неналежного зберігання автомобіля знову ж таки не відповідають вимогам ст. 679 ЦК України, ч.1, 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, яким не встановлено строку звернення до продавця (виробника) чи до суду з вимогами про заміну транспортного засобу, а також не пов’язано задоволення такої вимоги із строками звернення. Тому, такі висновки суду апеляційної інстанції є неправомірними та такими, що не ґрунтуються на Законі.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив,що ОСОБА_1 придбавши автомобіль, мав можливість експлуатувати його лише два місяці та проїхати всього декілька тисяч кілометрів, однак пожежа, яка виникла не з його вини і не з вини третіх осіб, а з причин несправності транспортного засобу, знищила автомобіль майже повність, внаслідок чого ОСОБА_1 не може взагалі використовувати його за призначенням.

При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 15, 27, 60, 210, 212, 324, 325, 326, 336, 349 ЦПК України, -   

П Р О Ш У:

1.Рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року по справі № XXц-6672/2010 - скасувати.

2.Залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2010 року по справі № X-XXXX/XX, яке ухвалене згідно із законом, що було помилково скасоване на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року по справі № XXц-6672/2010.    

ДОДАТКИ:

1.      Копії Касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції – 3 примір.;   

2.      Копія рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2010 року по справі № X-XXXX/XX;   

3.      Копія рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року по справі № XXц-6672/2010;      

4.      Довіреність на представництво і захист прав та інтересів в судах – 4 примір.;

5.      Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання касаційної скарги;

6.      Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи; 

1 листопада 2010 року                

 

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                         ___________                           Ковальчук С.М.

                                                                        (підпис)   

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації