Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції у цивільній справі про стягнення заборгованості за договором позики

                           До Верховного Суду України

 

                Відповідач :        ОСОБА_2,

                                                місце проживання: АДРЕСА_1

                                                

   Представник

     відповідача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

Інші учасники цивільного процесу:

  

                      Позивач:        ОСОБА_4,

                                                місце знаходження: АДРЕСА       

                                                                                 

                                                                                  Предмет спору: про стягнення заборгованості

        за договором позики

 

К А С А Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на рішення Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року по справі № ХХХХ

12 лютого 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області   ухвалив рішення по цивільній справі № X-XXXX/XXXX року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми    

Бориспільський міськрайонний суд, розглянувши справу, ухвалив рішення, яким відмовив ОСОБА_4 у задоволенні його вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми    

Позивач, не погоджуючись з рішенням Бориспільського міськрайонного суду, звернувся до Апеляційного суду Київської області з апеляційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду з тих підстав, що дане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є необґрунтованим та незаконним.

Апеляційний суд Київської області 29 червня 2010 року, за результатом розгляду апеляційної скарги позивача, ухвалив нове рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнив, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2010 року – скасував та задовольнив позов ОСОБА_4, стягнувши на його користь з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми, в сумі 163 862 грн. 25 коп.

При таких обставинах, відповідач вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2010 року по справі № X-XXXX/XXXX винесене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права. Також судом в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

В той час, рішення Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року по справі № 22ц-2048/2010 ухвалене з порушенням норм  матеріального та процесуального права, при цьому суд взагалі з’ясував обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є абсолютно незаконним та необґрунтованим.

За таких умов, рішення Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року по справі № ХХХХХ необхідно скасувати, і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2010 року по справі № X-XXXX/XXXX, яке ухвалене згідно із законом, що було помилково скасоване апеляційним судом, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції в обґрунтування скасування рішення суду першої інстанції зазначив лише єдине формальне припущення, необґрунтоване жодними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме : «…на підтвердження укладання договору позики та його умов позивачем представлена розписка… Таким чином, висновок суду щодо безгрошовості договору позики не відповідає матеріалам справи та вимогам Закону, оскільки якщо договір позики має бути укладено у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не буди одержані позивальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором…».

Однак, звертаю увагу на те, що Апеляційним судом Київської області було грубо порушено вимоги ст. 213, 313 ЦПК України, якими передбачено, що рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним і обґрунтованим. Зокрема, обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції полягає в тому, що суд його ухвалює на основі повного та всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 

За таких умов, апеляційний суд абсолютно безпідставно та не посилаючись на жодні докази, дійшов вказаних вище висновків стосовно того, що «висновок суду першої інстанції щодо безгрошовості договору позики не відповідає матеріалам справи», оскільки саме висновки суду першої інстанції були досліджені з врахуванням всіх обставин та доказів, які їх обґрунтовують, зокрема посилання суду на показів свідків в рахунок відмови у задоволенні позовних вимог відбувалось у сукупності з іншими доказами, які прямо свідчать про те, що ОСОБА_2 не отримував грошових коштів за договором позики, зокрема наявність підрядних відносин між сторонами, наявність іншої розписки, яка була написана власноручно позивачем щодо зобов’язання надати допомогу при будівництві житлового будинку, проектів трьох договорів, що перебували укладання основного договору позики, постійні, протягом всього розгляду справи протиріччя в поясненнях позивача як та у який спосіб передавались кошти відповідачу, а також відсутність доказів в матеріалах справи про наявність коштів у такому розмірі в період часу кладення договору позики.

Таким чином, на відміну від обґрунтування скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом, який не вказав жодних обставин та не послався на жодні докази, які б підтвердили, що відповідач отримував кошти від позивача, окрім розписки наданої відповідачем в рахунок укладання договору, натомість суд першої інстанції належним чином дослідив ряд обставин, доказів та врахував їх у сукупності, належним чином оцінивши їх, що призвело до ухвалення законного та обґрунтованого рішення, чого не було здійснено судом апеляційної інстанції, що є грубим порушення процесуальної норми, що полягає в наступному.       

Найголовніше на що хотілося б звернути увагу суд касаційної інстанції, що відповідач насправді грошових коштів у розмірі 18 000 доларів США за договором позики, укладеного в письмовій формі на підтвердження чого була надана відповідачем письмова розписка від 10 травня 2007 року, не отримував від позивача по справі, що підтверджується наступними обставинами, а також належними і допустимими доказами:    

______________________________

  1. 25 квітня 2007 року, ОСОБА_2 видав на ім’я ОСОБА_5 довіреність, посвідчену нотаріально, на підставі якого уповноважив останнього продати за ціну і на умовах за його розсудом належну відповідачу на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,1200 Га, розташовану в садовому товаристві «Особа 5» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, надану для ведення індивідуального садівництва, що підтверджується Державним актом на право власності на землю серія ХХХХ, виданий 17 травня 2006 року Бориспільським районним відділом земельних ресурсів.

Одночасно, під час посвідчення у приватного нотаріуса вказаної вище довіреності, ОСОБА_5 фактично здійснив розрахунки за земельну ділянку, стосовно якої була видана відповідачем довіреність на її розпорядження на власний розсуд ОСОБА_5, у розмірі 35 000 доларів США.

Вказані вище обставини щодо передання грошових коштів відповідачу, підтвердив у судовому засіданні ОСОБА_5, якого було допитано в якості свідка та який показав суду, що дійсно 25 квітня 2007 року, ОСОБА_2 видав на ім’я ОСОБА_5 довіреність, посвідчену нотаріально, на підставі якого уповноважив останнього продати за ціну і на умовах за його розсудом належну відповідачу на праві приватної власності земельну ділянку. Одночасно, під час надання відповідачем на його ім’я довіреність, ОСОБА_5 передав відповідачу грошову суму коштів у розмірі 35 000 доларів США, які він отримав від своєї дружини, оскільки свідок як повірений в подальшому мав намір укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки зі своєю дружиною. В свою чергу відповідач надав свідкові розписку про отримання грошових коштів у розмірі 35 000 доларів США, які в подальшому були враховані як плата за продаж земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу. Така схема відчуження земельної ділянки була встановлена за домовленості відповідача та свідка, яка б з одного боку гарантувала повну перевірку наявності прав у відповідача на земельну ділянку, яку мала намір придбати дружина ОСОБА_5, та відсутності заборон та судових спорів з приводу цієї землі, а з іншого боку гарантовану оплату відповідачеві за відчуження земельної ділянки.

Крім того, як зазначено в п. 2 самого договору купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року, укладеного між відповідачем та дружиною ОСОБА_5, що продаж земельної ділянки здійснюється за 181 600 грн., які сплачені представнику продавця до підписання цього договору. Тобто, з наведеного вище пункту договору випливає, що покупець, тобто дружина свідка сплатила вказану вище грошову суму коштів до підписання договору купівлі-продажу, однак договір не передбачає в які строки та коли саме були сплачені кошти, а тому дане положення читко знаходиться в прямому причинному зв’язку із показами свідка, ОСОБА_5, та відповідача по справі, що кошти були отримані на момент видачі довіреності, яка була нотаріально посвідчена, що не суперечить умовам договору.  

Більш того, звертаю увагу суд, що відчуження земельної ділянки відповідачем у такий спосіб, як це було здійснено відповідачем та його дружиною – не суперечить вимогам актів цивільного законодавства Україні та положенням інших нормативних актів України.              

Вказані вище обставини підтверджують те, що у відповідача були відсутні мотиви для укладання договору позики з позивачем, оскільки грошових коштів було достатньо для будівництва житлового будинку, на земельній ділянці, яка належить відповідачеві.

В зв’язку з цим, суд першої інстанції у своєму рішенні абсолютно вірно зазначив, що «… доказом матеріального забезпечення ОСОБА_6 на момент написання розписок підтверджується укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, що діяв в інтересах відповідача, договором купівлі-продажу земельної ділянки. Ціна договору згідно грошової оцінки складала 181530 грн. Дані кошти в доларовому еквіваленті, згідно пояснення свідка ОСОБА_5, були передані при складанні попереднього договору в березні-квітні 2007 року , тобто коли була оформлена довіреність з усіма можливими повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою, яка була предметом договору…»

            ______________________________

  1. За таких умов, відповідач маючи відповідні грошові кошти та земельну ділянку, вирішив розпочати будівництво житлового будинку з метою його подальшого продажу та отримання від цього прибутку. При випадковій зустрічі позивача та відповідача, останній розповів позивачу, що має намір здійснити будівництво житлового будинку, однак не знає де можна знайти фахівця, який би допоміг організувати таке будівництво та постійно контролювати хід такого будівництва будинку. На, що позивач по справі сказав відповідачу, що він неодноразово будував житлові будинки та розуміється на будівництві, а тому запропонував відповідачу допомогти побудувати йому житловий будинок. Відповідач погодився на пропозицію позивача, в зв’язку з чим залишилось лише вирішити питання вартості послуг позивача за організацію та безпосереднє керування ходом будівництва житлового будинку. Позивач зазначив, що вартість таких пологу буде коштувати 20 000 доларів США, на що відповідач відповів, що на його думку така вартість послуг є завищеною, і запропонував 10 000 доларів США. Однак, позивач почав переконувати, що в його обов’язки будуть входити як найм робітників для будівництва житлового будинку, так і постійний контроль за виконання ними робіт, замовлення та доставка будівельних матеріалів, а також планування будівництва житлового будинку. Після тривалих розмов позивача та відповідача останній погодився на пропозицію позивача стосовно вартості послуг у розмірі 20 000 доларів США, однак за умови, що такі розрахунки будуть проведені з позивачем після завершення будівництва житлового будинку та його продажу за ціну, яку фактично гарантував продати позивач, що складає 250 000 доларів США. Останнім етапом їх домовленості щодо надання позивачем робіт з будівництва житлового будинку було документальне оформлення їх правовідносин. Відповідач запропонував укласти договір про виконання позивачем робіт щодо організації та забезпечення виконання будівельних робіт із зведення житлового будинку, проте позивач категорично заперечив з приводу укладання такого виду документу, та запропонував, щоб відповідач надав йому розписку, на підставі якої останній нібито отримав від позивача позику в сумі 18 000 доларів США, яку зобов’язується повернути до 10 травня 2008 року, посилаючись на те, що вказаний вище документ буде гарантією подальших розрахунків з боку відповідача за роботу, яка буде виконуватись позивачем. Враховуючи те, що відповідач досить тримали час знав позивача, оскільки той був його учнем в школі та нібито характеризувався з позитивної сторони, а також всі ті переконання з боку позивача, що розписка буде лише гарантією подальших розрахунків за виконання робіт позивачем, оскільки відповідач одразу не сплачував жодних коштів за роботу позивача, а вони повинні були бути сплачені після завершення будівництва будинку та його продажу – відповідач погодився надати розписку, не маючи жодних підозр, що позивач скористується нею у своїх власних корисливих цілях та в подальшому звернення до суду з цим позовом з абсолютно інших підстав, не пов’язаних з безпосереднім будівництвом житлового будинку та оплати за виконання позивачем робіт з будівництва житлового будинку.

10 травня 2007 року в приміщенні школи, яка знаходиться в с. Гора, Бориспільського району, відповідач по справі написав розписку про отримання нібито від позивача грошової суми коштів у розмірі 18 000 доларів США та із зазначенням обов’язку повернути її до 10 травня 2008 року. Крім того, відповідач зі свого боку наполягав на тому, щоб позивач по справі також надав розписку про те, що буде здійснювати допомогу при будівництві житлового будинку по вул. Xxxxxx, ОСОБА_2, з приміткою, що будівництво житлового будинку здійснюється за кошти ОСОБА_2. Позивач спочатку вагався у наданні такої розписки проте врешті решт погодився та написав власноручно таку розписку того ж 10 травня 2007 року в приміщенні школи.

Після цього, позивач по справі виконував ряд робіт з будівництва житлового будинку для відповідача, під час якого нерідко виникали в них конфлікти з приводу будівництва будинку, не оплати робіт найманих працівників, планування будівництва та закупівлі будівельних матеріалів, що призвело до загострення та в подальшому припинення будь-яких відносин між позивачем та відповідачем на етапі зведення даху житлового будинку.

На сьогоднішній день житловий будинок не побудований в повному обсязі, оскільки та сума грошових коштів на яку розраховував позивач, що буде достатньою для зведення будинку її невистачило, а тому будинок не введений в експлуатацію та не проданий в установленому законом порядку, що і потягло за собою звернення позивача з цим позовом з метою стягнення з відповідача грошової суми позики, якої фактично не було, однак існували відносини підряду з будівництва будинку, на підставі яких позивач виконував роботи з будівництва житлового будинку.  

            ______________________________

  1. Відповідач знав позивача досить давно зі школи, не один раз випадково зустрічались та вели розмову про своє життя та справи, а тому постають досить логічні та обґрунтовані висновки, які полягають в тому, що навіщо відповідачу звертатися до позивача з проханням надати в позику грошові кошти у розмірі 18 000 доларів США для будівництва житлового будинку, якщо позивачу було достовірно відомо про те, що позивачу виповнилося лише 18 років, навчався в навчальному закладі, жив з батьками, ніде не працював та не мав самостійного заробітку. Відповідач навіть і припустити не міг за таких обставин, що позивач має грошові кошти у розмірі 18 000 доларів США, а якщо й мав то в такому віці, без наявності житла, автомобіля та інших необхідних речей для власного достатку, надати в позику 18 000 доларів США фактично не можливо. По суті і сам позивач вказав під час розгляду справи на те, що в нього таких коштів не було, а тому і сенсу з боку відповідача навіть розпочинати розмову про позику грошових коштів у розмірі 18 000 доларів США – також не було.

В зв’язку з цим, суд оцінюючи наведені вище обставини дійшов обґрунтованого висновку про те, що «… сам позивач не надав підтверджень наявності у нього коштів, в судовому засіданні не вказано, у зв'язку з чим відповідач мав зробити висновок, про наявність даної суми для позики саме ОСОБА 5, якому станом 2007 рік виповнилось 18 років, і який не мав відповідного доходу. Крім того, суд бере до уваги те, що позивач та відповідач в даному випадку були колишнім учнем та викладачем один по відношенню до одного. Відповідач та свідок ОСОБА_8 також не підтвердили свого особистого знайомства та відповідної розмови між собою з приводу позички коштів.…»

_______________________________

  1. Крім того, позивач по справі мотивує своє рішення про надання грошових коштів у розмірі 18 000 доларів США тим, що відповідач одного разу допоміг йому підібрати конфігурацію комп’ютера та установив його, оскільки є в даній сфері фахівцем. Однак, знову ж таки, якщо навіть допустити, що відповідач і допомагав позивачу у придбанні та налаштуванні комп’ютера, це не могло б і бути мотивацією для позики грошових коштів у розмірі 18 000 доларів США, порівняно з тими послугами, що були надані відповідачем, та ще й, як зазначив позивач по справ, безкоштовно, звертаю увагу суд, що саме безкоштовно, надати допомогу у будівництві житлового будинку, при цьому ще й написавши розписку. Вказані обставини, викликають великі сумніви у правдивості та достовірності пояснень позивача, та його показів як свідка, допитаного під час розгляду справи.
    •  
  2. Також, звертаю увагу суд касаційної інстанції на те, що позивач по справі як і його батько допитаний в судовому засіданні в якості свідка показали, що кошти у розмірі 18 000 доларів США належали саме батьку позивача. При цьому батько позивача без будь-яких вагань, попередньо не зустрівшись з відповідачем, не оформивши в установленому законом порядку позику, або ж принаймні не наполягав на посвідченні розписки в приватного нотаріуса, передає грошові кошти у розмірі 18 000 доларів США своєму сину, позивачу по справі з тією метою, щоб останній передав їх у позику відповідачу, якого при цьому батько позивача навіть не знав, а лише йому було відомо про те, що син його знає. Крім того, під час допиту батька позивача в якості свідка, останній показав, що не вимагав посвідчення договору позики у приватного нотаріуса, оскільки знав, що письмова розписка є доказом передання коштів, а посвідчення такого договору у нотаріуса коштує дорого (технічний запис судового засідання від 13.07.2009 року: 49.30 - 49.40 хв.), натомість позивач по справі вказував під час розгляду справи, що батько вимагав нотаріального посвідчення договору, однак після того як він та відповідач проїхали по нотаріусам і у знали ціну, батько нібито дозволив передати кошти у позику взявши від відповідача письмову розписку. Це при тому, що батько позивача в цей період часу здійснював будівництво власного житлового будинку, для чого потрібно не мало грошових коштів, та не мав офіційного чи не офіційного прибутку достатнього для того, щоб так безпроблемно надати 18 000 доларів США відповідачу, якого навіть не знав. Крім того, представник позивача в судовому засіданні не надав документального підтвердження та належних доказів того, що у батька позивача чи у самого позивача були грошові кошти у розмірі 18 000 доларів США саме на момент укладання нібито договору позиви з відповідачем, а натомість надав документи з банківської установи датовані набагато раніше, однак сам же і спростував, що саме ці кошти надавались відповідачеві в позику, а лише підтверджують майновий стан батька позивача і не більше (технічний запис судового засідання від 10.01.2010 року: 44 хв.). Крім того, позивачем не було надано договору купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в с. Гора, по вул. Xxxxxx, 31, та докази отримання грошових коштів від його продажу, оскільки, яка зазначає батько позивача, від продажу цього будинку нібито отримав кошти, які в подальшому були передані в позику відповідачеві. І найголовніше полягає в тому, чому саме батько позивача особисто не уклав договір позики грошових коштів, тим більше у такому розмірі, і ще тим більше якщо він знав відповідача так добре як зазначав у своїх показах, оскільки кошти то належали йому особисто, а не позивачу, однак батько позивача не зміг пояснити, пославшись лише на те, що відповідач нібито просив кошти у позивача а не в нього. Тому, вказані обставини, знову ж таки викликають великі сумніви у правдивості та достовірності пояснень позивача, та його показів і показів його батька як свідків, допитаних під час розгляду справи.

Тому, суд вірно оцінив вказані вище обставини у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про те, що «…попередній договір №ХХХ від 24.05.2006 року укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 115), вказує лише на обов'язок сторін укласти в подальшому договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості в с. Гора по вул. Xxxxxx, 31 і не може підтверджувати навіть матеріальну спроможність батька позивача надавати позику відповідачу. Довідка від 11.01.2010 року, надана Бориспільським районним відділенням Київської регіональної дирекції „ХХХ " підтверджує лише відкриття депозитного рахунку на ім'я батька позивача, але ОСОБА_4 не надав суду роздруківку, яка підтверджувала б зняття коштів із вищезазначеного рахунку. Про те що надані кошти не знімались з нього також вказував свідок ОСОБА_8 Спираючись на вищенаведені обставини суд приходить до висновку, що попередній договір купівлі-продажу та довідка з банку не є належним та достатнім доказом по справі щодо передачі коштів відповідачу, а лише засвідчують матеріальне становище батька позивача та його родини.…»

______________________________

  1. Під час розгляду справи позивач посилається на те, що він добровільно та безкоштовно, без будь-якої користі для себе особисто, на прохання нібито позивача, вирішив надати допомогу позивачу при будівництві його житлового будинку, про що ним була надана розписка, а з приводу оплати таких послуг між позивачем та відповідачем навіть і мови не могло бути, більш того в розмірі 20 000 доларів США, який є надто нереальним та завищеним за ті послуги, що були надані позивачем та й взагалі за послуги «прораба» під час будівництва житлового будинку. Зі слів позивача наданих в судовому засіданні під час розгляду справи: 

«…а так як каже відповідач, що двадцять тисяч, а він казав десять, а я двадцять – єслі спитать любої людини, яка здравомислить, то який прораб може взяти такі суми та не має ніде такого і я не думаю, що він зовсім дурний чоловік щоб таке зробить, а потім казать, що це прорабські гроші за мою роботу що я іногда приїхав, стоітелей привіз, привіз йому матеріал і всьо і за це платить мені двадцять тисяч – ви заплатили б мені…» (технічний запис судового засідання від 22.06.2009 року: 43.51 - 44.30 хв.)

«…допомагав у будівництві виключно тому, що ОСОБА 9 колись допоміг мені зібрати комп’ютер і щоб він скоріше вернув кошти …» (технічний запис судового засідання від 22.06.2009 року: 43.51 - 44.30 хв.)

Проте, звертаю увагу суд касаційної інстанції на наступні обставини та докази, які суперечать фактичним даним, належним та допустимим доказам, а також звичайним логічним висновкам, до яких можна прийти проаналізувавши наведені вище обставини, які були зазначені позивачем під час розгляду справи. В першу чергу звертаю увагу суд на те, що якщо позивач мав намір абсолютно добровільно, безкоштовно, акцентую увагу саме на безкоштовності, надати допомогу при будівництві житлового будинку, навіщо в такому випадку надавати відповідачу письмову розписку, в якій зазначати, що позивач ще й зобов’язується, а не інше будь-яке слово чи словосполучення, надати допомогу при будівництві житлового будинку відповідачу, якщо така допомого не призводить до жодних правових наслідків, пов’язаних, наприклад, з неоплатною послуг позивача, чи іншими наладками у випадку порушення зобов’язання з боку позивача. Зі слів позивача:

«…написав цю розписку, щоб ОСОБА 9 був впевнений що я його некіну і допоможу побудуватись …» (технічний запис судового засідання від 22.06.2009 року: 43.39 хв.)

Однак, жодного б сенсу, мети чи призначення у написанні вказаної вище розписки ні у позивача ні у відповідача не було б при безкоштовних та безкорисних, дружніх та взаємних послугах, які виходять за рамки договірних відносин підряду під час будівництва житлового будинку, і обмежувались виключно консультаціям, порадами чи передачею свої знань. Проте, мета написання власноручно вказаної вище розписки позивачем знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з написанням розписки відповідачем про отримання грошових коштів у розмірі 18 000 доларів США в якості позики, які були складені та надані оди одному в одному ж місці та в один час 10 травня 2007 року, що свідчило про те, що між сторонами насправді існували не відносини позики грошових коштів, а відносини підряду під час будівництва житлового будинку відповідача, в зв’язку з чим сторони врегулювали ці правовідносини як розписка надана відповідачем, що є гарантією майбутнього розрахунку ним за роботи виконані позивачем, та розписка, якою позивач зобов’язався перед відповідачем надати допомогу при будівництві житлового будинку. Крім того, позивач під час розгляду справи вказав, що фактично жодних із робіт чи послуг при будівництві житлового будинку ним не було надано відповідачу, лише деякі поради, консультації та інші послуги, які не виходили за ці межі (технічний запис судового засідання від 22.06.2009 року: 42.40 хв.). Проте, відповідач надав суду цілий перелік документів в якості доказів якими є фінансово-розрахункові та товарно-транспортні документи, виписані саме на ОСОБА_4, на підставі яких останній закуповував для відповідача будівельні матеріали та замовляв послуги для будівництва житлового будинку. Крім того, допитаний під час розгляду справи в якості свідка ОСОБА_11 підтвердив, що організацію виконання робіт на будівництві житлового будинку, оплату робіт працівників та поставку будівельних матеріалів здійснював саме позивач по справі, що суперечить його показам, що він фактично не виконував жодних робіт з будівництва житлового будинку.

З приводу наведених вище обставин, суд першої інстанції надав правильну оцінку, враховуючи докази, які містяться в матеріалах справи, зазначивши, що

«… в судовому засіданні встановлено, що в матеріалах справи відсутні переконливі ' докази отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4, чи його батька - ОСОБА_8, 18000 доларів США, немає підстав вважати, що між сторонами мали місце боргові зобов'язання, а саме існування правовідносин, що випливають із договору позики. Надана розписка від 10.05.2007 року є безгрошовою, оскільки вона складена у забезпечення виконання договору підряду. До даного висновку суд приходить спираючись на наступні обставини та доказами, які хоч і не є прямими, але не розходяться з поясненнями сторін та свідків.

Про умовність розписки про позику також свідчить і інша розписка ОСОБА_4 про надання допомоги в будівництві об'єкту нерухомості із зазначенням примітки про те, що будівництво здійснюється за рахунок відповідача (а.с. 37).

Відповідно до пояснення відповідача та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 позивач спочатку виконував функції прораба на будівництві у ОСОБА_2, але через постійні сварки із робітниками перестав там з'являтися. Оплату по видатковим накладними здійснював ОСОБА_4 за власний рахунок, що ставить під сумнів безоплатність наданих ним послуг.

Крім того, позивач визнав факт отримання коштів від ОСОБА_2 на придбання будівельних матеріалів та їх доставку, про що він звітувався. Зазначене підтверджується копіями розписок (а.с. 77-79).…» .     

  1. Крім того, причинний зв'язок між двома розписками, одну з яких було власноручно написано позивачем, а іншу відповідачем, а також розмір винагороди позивача за виконання робіт з будівництва житлового будинку у розмірі 20 000 доларів США свідчить інші докази, а саме проекти трьох договорів, які були власноручно написані позивачем та відповідачем, що передували двом остаточним редакціям розписок, що знаходяться в матеріалах справи та були підписані позивачем та відповідачем. В першому проекту договору, який був написаний власноручно відповідачем, останній зазначив, що він дає грошову суму коштів у сумі _ доларів США на будівництво житлового будинку по вул. Xxxxxx і зобов’язується після продажу будинку сплатити гр. ____ 20 000 доларів США. В другому проекту договору, який вже був написаний як примірник власноручно позивачем по справі зазначено, що я П.Ю.В. зобов’язуюсь виплатити Г.О.В. гроші в сумі 20 000 доларів США за надання послуг прораба при будівництві житлового будинку по вул. Xxxxxx перечислених нижче: - доставка буді… Однак, третій проект договору був викладений у вигляді розписки, яка була написана власноручно знову ж таки позивачем для відповідача в якій зазначено, що я П.Ю.В. отримав позику від Г.О.В. в сумі 18 000 доларів США і зобов’язуюсь виплатити їх до 10 травня 2008 року. При таких обставинах, з наведених вище проектів договорів, що передували остаточним редакціям двом розпискам,підписаних позивачем та відповідачем, випливає, що з початку сторони домовлялись про виплату позивачу грошової суми коштів у розмірі 20 000 доларів США за надання послуг при будівництві житлового будинку, тобто послуг прораба, після завершення будівництва будинку, однак на вимогу позивача по справі була прийнята остання редакція проекту договору, розписка, про отримання грошової суми коштів у розмірі 18 000 доларів США, як гарантія оплати його послуг прораба, що потягло за собою і написання іншої розписки позивачем, яка знаходиться в матеріалах справи, схожої за змістом на редакцію проекту другого договору, за винятком відсутності положення про 20 000 доларів США як оплату за його послуг, яка і була зазначена окремо у вигляді позики відповідачем грошей у позивача на підставі розписки. Тому, посилання позивача по справі на те, що він і мови не вів про оплату його послуг чи робіт з допомоги при будівництві житлового будинку, спростовується написаним їм власноручно проектом договору, в якому він зазначив, що його послуги коштують 20 000 доларів США. Тому послуги позивача при будівництві житлового будинку для відповідача носили платний характер, із такою завищеною ціною, про яку позивач сам в судовому засіданні виловився як завищена та нереальна, а не безкоштовна та безкорисна послуга для відповідача, який допоміг колись зібрати та придбати комп’ютер для позивача. 

В зв’язку з цим, суд першої інстанції, дослідивши вказані вище докази, дійшов обґрунтованого висновку, що ґрунтується на повному та всебічному з’ясуванню всіх обставин справи, а саме:  «…Відповідно до проекту договору підряду (а.с.86), існування якого підтверджують сторони, 10.05.2007 року сторонами були складені розписки. Згідно даних розписок відповідач визнавав заборгованість перед ОСОБА_4 в розмірі 18000 доларів США, як гарантію їх виплати в подальшому, після закінчення останнім робіт. В свою чергу позивач, зобов'язувався здійснювати роботи по будівництву на належній ОСОБА_2 земельній ділянці. Однак вказаний проект підписаний так і не був, замість останнього складено договір позики.…»

______________________________

  1. З наведених вище доказів та обставин випливає, що під час розгляду справи було зазначено три різні умови за яких нібито були передані позивачем грошові кошти у розмірі 18 000 доларів США відповідачу, зокрема позивач спочатку надав пояснення з приводу того, що грошові кошти у розмірі 18 000 доларів США, які були передані відповідачу знаходились у 18 пачках по 100 доларів США в кожній, знятих в банку «НАЗВА_14» в банківських упаковках (технічний запис судового засідання від 22.06.2009 року: 46.40 хв.). В подальшому позивач змінив свої пояснення та зазначив, що вдома батько надав йому 10 000 доларів США запакованих у банківську упаковку, а з другої упаковки відібрав 8 000 доларів США, а потім батько позивача сказав йому перерахувати їх, після чого позивач перерахував кошти та поклав у 18 пачок по 10 штук 100 доларовими купюрами в кожній, що і вийшло 18 пачок (технічний запис судового засідання від 13.07.2009 року: 46.30 - 28.15 хв.). В свою чергу, батько позивача, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка показав, що дав позивачу вже 18 пачок по 1000 доларів США в кожній, оскільки ці кошти у такий спосіб зберігалися вдома батька і позивач так їх і перераховував, зазначивши при цьому, що коштів у банку не брали, а були від продажу будинку і постійно знаходились у схованці дома (технічний запис судового засідання від 13.07.2009 року: 46.30 - 48.50 хв.) Пізніше, після пред’явлення довідки з банківської установи про наявність у батька коштів на депозитному рахунку суду станом на багато раніше ніж був укладений нібито договір позики, позивач показав суду, що саме тому йому здалося, що частина коштів була знята з банку «НАЗВА_14», проте в подальшому сам же представник позивача спростував, що саме ці кошти були надані в позику відповідачеві, а лише підтверджують майновий стан батька позивача (технічний запис судового засідання від 10.01.2010 року: 43 хв.). Повторно будучи допитаним, батько позивача показав, що всі абсолютно грошові кошти у розмірі 18 000 доларів США знаходились в нього дома, і ні з банку «НАЗВА_14» ні з будь-якого іншого банку не знімалися і на прохання його сина були надані йому (технічний запис судового засідання від 11.12.2009 року: 8-9 хв.). За таких умов, позивач та його батько не змогли навіть чітко зазначити де саме знаходились грошові кошти у розмірі 18 000 доларів США, в банку «НАЗВА_14» чи вдома у батька позивача, яким чином передавались кошти від батька до сина, зокрема пачками по 10 000 доларів США та по 8 000 доларів США чи одразу по 18 пачок в яких містилось 1000 доларів США в кожній, не кажучи вже про те, що позивач неодноразово змінював у цій частині покази та плутався, що на мою думку є досить суттєвим переконливим фактом того, що кошти не передавались в позику відповідачу, оскільки не пам’ятати де така не досить мала сума коштів знаходилась просто не можливо.

Тому, і суд першої інстанції, виходячи з пояснень позивача дійшов висновку, що «…Передача коштів за договором позики документально не підтверджується, оскільки наявна в матеріалах справі розписка зазначає лише про наявність боргу. Пояснення позивача та свідка ОСОБА_13 про передачу 18000 доларів США суд оцінює критично, оскільки в ході судового засіданні вони декілька разів змінювали їх, стосовно порядку передачі валюти та кількості останньої.…»

_______________________________

  1. Тому, у відповідності до ст. 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Тому, відповідач по справ посилається на те, що в дійсності ним не були отримані грошові кошти у розмірі 18 000 доларів США за договором позики, а розписка, яка була написана власноручно відповідачем, була видана виключно з метою гарантії майбутніх розрахунків за виконання підрядних робіт позивачем.   

При цьому суд першої інстанції дійшов аналогічних висновків про те, що «…між сторонами відсутній договір позики, оскільки розписка укладалась під умовою оплати ОСОБА_2 коштів за виконану ОСОБА_4 роботу по будівництву житлового будинку в с. Гора Бориспільського району Київської області для подальшого продажу, а тому порушення договірних зобов'язань на які посилається позивач відсутні, у задоволенні вимог по сплаті боргу з у рахуванням індексу інфляції та відсотків за прострочення необхідно відмовити за безпідставністю…».

В зв’язку з цим, відповідач під час розгляду справи посилається саме на те, що в дійсності коштів за договором позики він не отримував від позивача, що підтверджується доказами та обставинами, що містяться в матеріалах цивільної справи і є підставою, згідно ст. 1051 ЦК України, для відмови позикодавцю, позивачу по справі у стягненні заборгованості за договором позики, який є безгрошовим, а тому посилання суду апеляційної інстанції на те, що «…з підстав укладання договору під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позивача з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, позичальник не оспорював…», не має жодного правового значення та норма актів цивільного законодавства, що має такий зміст невірно застосована, оскільки наголошую на тому, що заперечення відповідача і не ґрунтувались саме на цих обставинах, а відповідач в свою чергу посилався саме на положення ст. 1051 ЦК України як на безгрошовість розписки, оскільки були присутні правовідносини підряду з будівництва житлового будинку, а не відносини позики грошових коштів.    

При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 15, 27, 60, 210, 212, 324, 325, 326, 336, 349 ЦПК України, -    

П Р О Ш У:

  1. Рішення Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року по справі № ХХХХ - скасувати.
  2. Залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2010 року по справі № X-XXXX/XXXX, яке ухвалене згідно із законом, що було помилково скасоване на підставі Рішення Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року по справі №ХХХХ.    

ДОДАТКИ:

  1. Копії Касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції – 1 примір.;    
  2. Копія рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2010 року по справі № X-XXXX/XXXX;   
  3. Копія Рішення Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року по справі №ХХХ;      
  4. Довіреність на представництво і захист прав та інтересів в судах – 2 примір.;
  5. Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання касаційної скарги;
  6. Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи; 

28 липня 2010 року                      

 

Представник відповідача,

якій діє на підставі довіреності                         ___________                           Ковальчук С.М.

                                                                        (підпис)   

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації