Клопотання про доповнення досудового слідства у кримінальній справі по обвинуваченню особи у вчиненні лочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 286 КК України

 Слідчому СВ Бориспільського МРВ

ГУ МВС України в Київській області

ОСОБА_1

 

Захисника (адвоката),

Ковальчука Степана Миколайовича 

 

К Л О П О Т А Н Н Я

Про доповнення досудового слідства по кримінальній справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено ч.2 ст. 286 КК України

7 червня 2005 року слідчим СВ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_4, була порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, виходячи з тих підстав, що 29 травня 2005 року, близько 22 год. 15 хв. на автодорозі «Бориспіль-Глибоке», в напрямку м. Бориспіль рухався легковий автомобіль «Мерседес бенс 220», державний номерний знак 450-17 КК, під керуванням ОСОБА_3. В районі зрошувального каналу, ОСОБА_3 при роз’їзді із зустрічним автомобілем марки ВАЗ 21-063, державний номерний знак Е 89-11 КХ, під керуванням ОСОБА_5, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення з вказаним автомобілем.

Пізніше, 29 листопада 2007 року, слідчим СВ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області була винесена постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за вчинення ним злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 286 КК України.

Мене, як адвоката Ковальчука Степана Миколайовича, допущено у якості захисника ОСОБА_3, на підставі угоди укладеної між нами та постанови слідчого, ОСОБА_1.

В зв’язку з цим, під час ознайомлення мною з матеріалами кримінальної справи № ____, порушеної спочатку 1 червня 2005 року по факту, а потім 29 листопада 2007 року відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню його у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, мною було виявлено цілий ряд порушень норм кримінально-процесуального Закону, допущених слідчими під час проведення досудового слідства по вказані справі, а тому з метою захисту інтересів обвинуваченого вважаю за необхідне доповнити досудове слідство, виходячи з наступних обставин.    

Як передбачено ч.1 ст. 22 КПК України, слідчий зобов’язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справ, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.  

У відповідності до ч.1 ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.  

Крім того, доказами в кримінальній справі, згідно ст. 65 КПК України, є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами

Однак слідчі, в провадженні яких знаходилась кримінальна справа, не дотрималися вимог вказаних вище положень норм процесуального Закону, не вірно оцінивши докази, що потягло за собою неповний розгляд обставин кримінальної справи, тим більше не об’єктивно та упереджено здійснював провадження по кримінальній справі по відношенню до ОСОБА_3, оскільки мали пряму зацікавленість в результатах розгляду справи на користь потерпілого ОСОБА_5, не врахував моїх пояснень, не допитав в якості свідків інших осіб, які мають достовірну інформацію про обставини справи, що випливає з наступних обставин.

Як було зазначено вище та випливає з матеріалів справи, 7 червня 2005 року була порушена кримінальна справа по факту скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КПК України.

В той час, слідчий ОСОБА_4 на підставі постанови від 16 червня 2005 року, визнав ОСОБА_5, який керував транспортним засобом ВАЗ 21063, потерпілим від злочину. Це при тому, що слідчим не було проведено жодних слідчих дій, зокрема не були допитані свідки пригоди, не були призначені та проведені авто технічні, трасологічні та інші необхідні експертизи, відтворення обстановки та обставин події.

Більш того, специфіка злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, виходячи з події, яка склалася, передбачає можливість притягнення до кримінальної відповідальності одного із водіїв транспортних засобів, або ж обох за наявності вини кожного.

В такий спосіб, слідчий не провівши жодних слідчих дій по збиранню доказів, їх дослідження та оцінки, з метою виявлення особи, з вини якої було скоєно злочин передбачений ч.1 ст. 286 КК України, одразу визначив, що потерпілим від злочину є ОСОБА_5.

Вказані обставин свідчать про те, що слідчий, з моменту порушення кримінальної справи, був зацікавлений в тому, щоб ОСОБА_5 проходив по справі як потерпілий, а не підозрюваний чи обвинувачений.

З цього випливає, що з моменту визнання ОСОБА_5 потерпілим від злочину, ОСОБА_3 фактично набув статусу особи, яка скоїла злочин, оскільки жодних інших осіб, які могли бути винними у вчиненні цього злочину – не може бути.

В такий спосіб, слідчий визначив вину ОСОБА_6 в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України не провівши жодних слідчих дій, не добувши та не дослідивши жодних доказів по справі, які свідчили про наявність чи відсутність вини ОСОБА_3 в скоєнні злочину, внаслідок чого упереджено, не об’єктивно та з порушенням вимог КПК України, будучи зацікавленим в розгляді даної справи фактично визнав винним вказану вище особу у вчиненні злочину, що є грубим порушенням норм кримінально-процесуального закону,

Крім того, з моменту притягнення ОСОБА_5 як потерпілого від злочину (16 червня 2005 року) та до моменту притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (25 лютого 2008 року) минуло більш як два з половиною роки.

За цей період часу було проведено ряд слідчих дій, зокрема допитані свідки, потерпілі, призначено та проведено близько восьми експертиз, проведено декілька відтворень обстановки та обставин події, при цьому з дій та рішень слідчого прямо вбачається, що всі ці слідчі дії були спрямовані виключно з тією метою, щоб притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та зібрати по справі такі докази, які б свідчили лише про його вину і в будь-якому випадку виключали винуватість потерпілого по справі, ОСОБА_5.

Про вказані обставини, що мета слідчого полягала виключно в тому, щоб притягнути в якості обвинуваченого ОСОБА_3 є те, що вже 24 січня 2007 року слідчий виносить постанову про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, в зв’язку з тим, що ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. В такий спосіб, слідчий вкотре заздалегідь визначив вину ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України, повністю виключивши жодну вину ОСОБА_5 у вчиненні злочину, в той час як притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого відбулось аж через рік.  

Крім того, для визначення ступеня тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_5, його батьку Носко В.С та ОСОБА_7, яка знаходилась в салі транспортного засобу, слідчий у вересні місці 2005 року на підставі відповідних постанов призначає три судово-медичні експертизи з метою визначення їх ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Проте, з моменту порушення кримінальної справи та до моменту притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого, слідчими не було призначено судово-медичної експертизи на предмет встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які могли бути йому заподіяні в наслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ці обставини в котре свідчать про те, що слідчим завчасно було визначено вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, а тому слідчий навіть не наважився призначати відповідну експертизу, знаючи про те, що саме ОСОБА_3 буде притягнутий в якості обвинуваченого.

Вказані обставини вкотре свідчать про неповноту та необ’єктивність проведення слідчими досудового слідства, при цьому свідчать, що слідчі упереджено та з особистим інтересом відносяться до результатів кримінальної справи та досудового слідства в цілому, зокрема прямий інтерес слідства становить ОСОБА_5, який з самого моменту порушення кримінальної справи та до закінчення досудового слідства мав статус потерпілого, а «інші варіанти не розглядувались», оскільки враховуючи те, що винним може бути або ж ОСОБА_5 або ж ОСОБА_3, слідство з самого почату спрямувало всі свої дії на встановлення вини виключно ОСОБА_3, що підтверджується наведеними вище доказами та обставинами, а також тими обставинами та доказами, які будуть викладені нижче.

Аналогічно, 29 листопада 2007 року, слідчий ОСОБА_1 виносить постанову про зупинення досудового слідства в кримінальній справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 206 КПК України, а саме до видужання ОСОБА_3.

Проте, як передбачено п. 2 ч.1 ст. 206 КПК досудове слідство в кримінальній справі зупиняється коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі.   

В той час, як передбачено ч.2 ст. 206 КПК України, у випадках, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, досудове слідство може бути зупинене тільки після того, як слідчий винесе постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого і виконає всі слідчі дії, проведення яких можливе у відсутності обвинуваченого, а також вживе заходів до збереження документів та інших можливих доказів у справі.

При таких обставинах, слідчий не притягнувши ОСОБА_3 в якості обвинуваченого, зупинив на підставі п. 2 ч.1 ст. 206 КПК досудове слідство в кримінальній справі, внаслідок чого грубо порушив вимоги ч.2 ст. 206 КПК України, оскільки на момент зупинення досудового слідства ОСОБА_3 не перебував у статусі обвинуваченого, слідчим не була винесена постанова про притягнення його в якості обвинуваченого, а тому слідчий не мав жодного законного права на зупинення досудового слідства.

Однак, наведена вище обставина, вкотре підтверджує завчасне визначення слідчим статусу ОСОБА_3 по кримінальній справі, а саме слідчий на майбутнє знав, що останній буде притягнутий в якості обвинуваченого, але зволікав законом та не притягував його в якості обвинуваченого, що вкотре свідчить про пряму зацікавленість слідчого в розгляді даної справи, внаслідок чого слідство вже і не могло бути проведено повно, об’єктивно та неупереджено.

Обставини, пов’язані з тим, що слідчий не притягував ОСОБА_3 в якості обвинуваченого по кримінальній справі обґрунтовується тим, що слідчі, в провадженні яких була ця справа, намагалися провести всі слідчі дії без наявності по справі обвинуваченого та його захисника, оскільки наявність вказаних учасників процесу значно утруднило б для слідства покладення безпідставної та необґрунтованої вини в скоєнні злочину саме на ОСОБА_3, і при цьому залишити ОСОБА_5 в статусі потерпілого та в будь-якому випадку не дати можливість вказаним учасникам процесу, за жодних обставин, надати докази та реалізувати свої процесуальні права, які б свідчили про вину в скоєнні злочину ОСОБА_5. Слідству було вигідно, коли ОСОБА_3 перебуває в статусі свідка, оскільки за таких умов можливо безперешкодно проводити будь-які слідчі дії на власний розсуд, що фактично і відбулось.

16 червня 2005 року, слідчий Бориспільського МРВ ГУ МВС України, допитав потерпілого ОСОБА_5, який зазначив, що рухався транспортним засобом ВАЗ по автошляху із м. Бориспіль до с. Глибоке близько 10 год. 15 хв. Також, ОСОБА_5 вказав про те, що рухався транспортним засобом ВАЗ із швидкістю 60 – 70 км/год. включеним дальнім світлом, коли під’їжджав до автомобілів, які рухались на зустріч, переключав з дальнього на ближнє світло. Потім, як зазначив ОСОБА_5, йому на зустріч їхала автомобілів, і раптово з цієї колони на зустріч виїхав автомобіль, внаслідок чого він був змушений загальмувати та трохи прийняв праворуч, однак уникнення зіткнення не вдалось, внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода. Як виявилось в подальшому, за кермом автомобіля «Мерседес бенс» перебував ОСОБА_3. На запитання слідчого, ОСОБА_5 зазначив про те, що відстані від його автомобіля до автомобіля, яким керував ОСОБА_3 він не пам’ятає, однак з точністю відповів, що зіткнення було миттєвим.

Звертаю Вашу увагу на те, що вказані вище покази потерпілого ОСОБА_5 повністю спростовуються доказами, які зазначені в матеріалах кримінальної справи та його ж показами, які були надані пізніше, зокрема:

Під час проведення 6 грудня 2006 року очної ставки, ОСОБА_5 зазначив, що автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_3, виїхав на смугу руху транспортного засобу, яким керував ОСОБА_5, за 50 (п’ятдесят) метрів.

Пізніше, в результаті проведення 6 грудня 2006 року такої слідчої дії як відтворення обстановки та обставин події зі слів ОСОБА_5, під час якої був присутній ОСОБА_3, було встановлено, що відстань від автомобіля потерпілого до автомобіля, яким керував обвинувачений по справі становила 30,4 метрів.                     

Також, 11 червня 2007 року, слідчим,  ОСОБА_1 проводиться повторне відтворення обстановки та обставин події, виключно за участі ОСОБА_5, без повідомлення іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3, в результаті чого було встановлено, що відстань від автомобіля потерпілого до автомобіля, яким керував обвинувачений по справі становила вже 13,95 метрів (з приводу проведення цієї слідчої дії буде зазначено нижче).

При таких обставинах, ОСОБА_5 під час проведення тієї чи іншої слідчої дії, чи то допиту слідчим, чи то відтворення обстановки та обставин події, постійно надавав суперечливі покази, вказавши по різному обставини пов’язані із відстанню між його автомобілем та автомобілем обвинуваченого, спочатку зазначивши, що відстані практично не було, зіткнення було миттєвим, потім вказавши, що відстань була 50 метрів, пізніше, 30,4 метри, а останні покази свідчили про 13,95 метрів.

Тобто, вказані вище обставини свідчать про те, що потерпілий постійно надає не правдиві покази пов’язані із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, розміщення транспортних засобів по відношенню до елементів дороги до, під час та після цієї пригоди, а також умови виникнення ДТП, про що буде зазначено нижче.

Також, звертаю Вашу увагу на неправдиві покази з боку потерпілого по справі, ОСОБА_5, в тій частині, що останній в своїх показах на досудовому слідстві зазначив, що рухався транспортним засобом ВАЗ по автошляху Бориспіль-Глибоке з включеним ближнім та дальнім світлом.

Вказані покази були беззаперечно та без жодних сумнівів прийняті досудовим слідством, яке навіть не наважилось перевірити їх, встановити дійсні обставини справи пов’язані з подією злочину та за чиєї вини був скоєний цей злочин. І  в такий спосіб слідство збирало докази виключно з метою забезпечити покази потерпілого по справі, однак це не завжди вдавалось слідству, а саме:

15 травня 2005 року, слідчий Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області, була призначена судова авто технічна експертиза, проведення якої доручено науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в Київській області та на вирішення якої поставлено запитання – чи горіли лампи передніх правих фар та переднього вогню автомобіля «ВАЗ 21063» в момент зіткнення, якщо так то яке було ввімкнене світло ?. На дослідження експерта, слідчим було направлено праві фари та лампи переднього вогню.

В зв’язку з цим, 10 жовтня 2005 року експерт надає висновок авто технічної експертизи про те, що всі лампи фар цілі, однак жодних ознак, що фари знаходилися під наругою в момент ДТП не виявлено. Крім того, експерт у своїх дослідженнях зазначив, що лампа габаритного вогню – не може по своїх характеристиках бути встановлена в головні фари автомобіля ВАЗ для габаритного освітлення. З висновку експерта випливає, що жодна із фар не випромінювала світло в момент зіткнення транспортних засобів, більш того фара правого габаритного вогню у не могла взагалі працювати, оскільки по своїх технічних характеристиках не могла бути встановлена на автомобіль ВАЗ.

Далі, слідчий 2 листопада 2005 року призначає судову авто технічну експертизу, проведення якої доручено науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в Київській області та на вирішення якої поставив запитання – чи горіли лампи передніх лівих фар та лівого переднього габаритного вогню автомобіля «ВАЗ 21063» в момент їх первинного контакту? На дослідження експерта, слідчим було направлено ліві фари та лампи лівого переднього габаритного вогню.

29 листопада 2005 року, експерт надає висновок авто технічної експертизи про те, що лампи лівого габаритного вогню та лампи дальнього світла лівої фари автомобіля ВАЗ на момент зіткнення не знаходились під напругою. Таким чином, жодна із лівих фар та лівий габаритний вогонь не випромінював світло в момент зіткнення транспортних засобів.

При таких обставинах, з наведених вище висновків судових авто технічних експертиз було встановлено, що жодна із фар, чи то ближнього чи то дальнього світла, а також фари габаритного вогню не знаходились під напругою, тобто не випромінювали світло.

Таким чином, покази потерпілого ОСОБА_5 не підтверджуються висновками авто технічних експертиз, які спростовують його покази, що потерпілий рухався транспортним засобом з включеними дальнім та ближнім світлом, а натомість свідчить про те, що автомобіль рухався в темну пору доби без включення ближнього чи дальнього світла.

Однак, слідчий 15 грудня 2005 року допитує свідка, ОСОБА_8, який показав, що їхав з м. Бориспіль до с. Глибоке та побачивши ДТП, зупинився. На місці зіткнення транспортних засобів бачив автомобіль ВАЗ, однак чи випромінювали світло передні фари – не бачив, про те відійшовши від автомобіля побачив як виходить пар з під капоту в той час як люди відключали акумулятор, а тому припускає, що можливо горіли фари, оскільки в темну пору доби видно було пар (своє бачення показів цього свідка буде надано нижче).

При таких обставинах, слідчий навіть не на мить не припустив можливу вину потерпілого ОСОБА_5, призначає 17 грудня 2005 року повторну судову авто технічну експертизу та доручає її проведення КНІСЕ і на вирішення експертам ставить аналогічні запитання,  які були поставлені на попередніх двох авто технічних експертизах.

Як передбачено ч.6 ст. 75 КПК України, коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви у його правильності, може бути призначена повторна експертиза.

З підстав, які випливають з постанови слідчого, Бондаренка, винесеної 17 грудням 2005 року, про призначення повторної судової авто технічної експертизи, слідчий призначив її виходячи з того, що висновки попередніх експертиз не співпадають з показами потерпілих та свідка ОСОБА_8.

Однак, слідчий не звернув увагу та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи іншим доказами в їх сукупності, які спростовують покази потерпілих та свідка, а саме покази, на той час, свідка ОСОБА_3, ОСОБА_9, Юрченка, як вказали про те, що ОСОБА_5 рухався транспортним засобом з виключеним переднім ближнім та дальнім світлом, а також висновки двох судових авто технічних експертиз, які фактично підтвердили покази вказаних вище свідків.

Проте, вкотре звертаю увагу на те, що слідству не було вигідна така позиція, оскільки мета була єдина - в будь-який спосіб притягнути в якості обвинуваченого ОСОБА_3 та залишити в статусі свідка ОСОБА_5.

Тому, навіть жодних підстав для проведення повторної судової авто технічної експертизи з підстав передбачених ст. ст. 75, 203 КПК України, слідчий не мав та не виніс мотивовану постанову про її призначення, як зазначено в цих процесуальних нормах.

Тому, 18 вересня 2006 року, експертами КНДІСЕ був наданий висновок повторної судової авто технічної експертизи за № XXXXX,  у відповідності до якого, експерти надали висновок про те, що жодна із лівих фар (ближнє та дальнє світло) не знаходились під напругою та не горіли в момент ДТП, а визначити експертами чи випромінювали світло під час ДТП лампи передніх правих фар та лампи правого переднього вогню автомобіля ВАЗ – 21063 д.н.з. Е 89-11 КХ не виявилося можливим в зв’язку із відсутністю об’єкта дослідження.

Тому, вказаною вище експертизою, внаслідок проведених експертних досліджень було встановлено, що виключно лампочка габаритного світла лівого переднього ліхтаря автомобіля ВАЗ в момент ДТП випромінювала світло.

При таких обставинах, з висновків попередніх судових авто технічних експертиз та повторної авто технічної експертизи випливає, що виключно лампочка габаритного світла лівого переднього ліхтаря випромінювало світло, всі інші передні ліві та праві фари, а також праве габаритне світло не знаходились пі напругою та не випромінювали світло в момент ДТП.

Отже, виходячи навіть з наведених вище висновків судових експертиз можна дійти висновку про те, що покази потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_5 та покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11 в тій частині, що фари автомобіля ВАЗ випромінювали світло суперечать висновкам проведеним авто технічним експертизам, а також показам свідка ОСОБА_3, ОСОБА_9, Юрченка, з яких випливає, що фари переднього дальнього та ближнього світла не випромінювали світло.

Тому, якщо навіть піти тим сценарієм, який був розроблений слідством разом з потерпілим ОСОБА_5, останній, як випливає з сукупності доказів, керував транспортним засобом ВАЗ без включених фар ближнього (дальнього) світла, а тому в діях ОСОБА_5 є присутня вина у скоєнні злочину, відповідальність з яке передбачена ч.1 чи ч.2 ст. 286 КПК України та утворює об’єктивну та суб’єктивну сторону складу злочину, а саме:                          

У відповідності до п. 19.1 ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах — фари ближнього (дальнього) світла.

Крім того, як передбачено п. 31.6 ПДР України, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

При таких обставинах, ОСОБА_5 порушив п. п. 19.1, 31.6 ПДР України, оскільки рухався в темну пору доби без фар ближнього (дальнього) світла, що унеможливлює з боку інших учасників дорожнього руху реагувати на дорожню обстановку, більш того уникнути зіткнення з цим автомобілем, якого в темну пору доби не можливо завчасно побачити та відреагувати на аварійну ситуацію.

Крім того, 14 червня 2007 року, слідчий виніс постанову про призначення судової авто технічної експертизи, проведення якої доручає НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, на вирішення якої поставив запитання про те чи мав механічну можливість водій автомобіля ВАЗ 21063 зупинитися до місця зіткнення з моменту виникнення небезпеки шляхом застосування термінового гальмування.

Однак, до призначення вказаної вище експертизи, слідчий ОСОБА_1, 11 червня 2007 року (за три дні до призначення експертизи) проводить таку слідчу дію як відтворення обстановки та обставин події, виключно за участі ОСОБА_5 та понятих, без участі іншого учасника дорожнього руху, ОСОБА_3, що прямо свідчить про необ’єктивність та упередженість досудового слідства, оскільки відповідна слідча дія по даній кримінальній справі, де така подія як ДТП сталося за участі двох осіб, відтворення обстановки та обставин події необхідно проводити за участі двох водіїв транспортних засобів.

Це при тому, що 6 грудня 2006 року вже проводилась така слідча дія як відтворення обстановки та обставин події, за участі потерпілого ОСОБА_5, іншого учасника ДТП, ОСОБА_3, який на той час виступав у якості свідка, та понятих.

Тому, нова слідча дія як відтворення обстановки та обставин події проводилась виключно з тією метою, щоб ОСОБА_5 розташував свій автомобіль по відношенню до транспортного засобу ОСОБА_3 на такій відстані, яка б була прийнятною для проведення судової авто технічної експертизи, а саме під час повторного відтворення обстановки та обставин події, після проведення вимірів було встановлено, що відстань від транспортного засобу ОСОБА_5 до транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_3 становила 13,95 м., в той час як на попередній слідчій дії по відтворенню обстановки та обставин події, така відстань становила 30,4 м., тобто різниця складає більш як в два рази.

Звісно експерт, дослідивши обставини події виключно з постанови слідчого про відтворення обстановки та обставин події від 11 червня 2007 року (повторної, де зазначено 13,95 м.), постанови про призначення експертизи від 14 червня 2007 року, які містять відомості виключно ті, які показав як потерпілий – ОСОБА_5 Тобто, слідчий не надав в розпорядження експерта будь-яких інших документів, зокрема протоколу про відтворення обстановки та обставин події від 6 грудня 2006 року, які б створили можливість для експерта об’єктивно надати кваліфіковану відповідь на поставлене слідчим питання. Таким чином, експерт з самого початку мав необ’єктивні дані для проведення експертних досліджень, що призвело до надання неправильних висновків, оскільки маючи, наприклад, дані про те, що відстань між транспортними засобами становила 30,4 м., висновок експерта можливо був ви іншим.

За таких умов, 19 червня 2006  року, експерт надав свій висновок за № XXXX  відповідності до якого за даними дорожніх обставин водій ВАЗ не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Мерседес шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху (звісно виходячи з відстані між транспортними засобами 13,95 м.).

Крім того, всі абсолютно без виключення слідчі дії, які були проведені слідчими по кримінальній справі були здійсненні в той період час, коли ОСОБА_3 знаходився статусі свідка по справі, зокрема було проведено біля восьми судових експертиз, це в той час, коли всі дії слідчого, зазначені вище в цьому клопотанні, свідчили про те, що саме ОСОБА_3 буде притягнено в справі в якості обвинуваченого.

В зв’язку з цим, останній не мав можливості використовувати свої процесуальні права,  зокрема ті, що випливають з призначення та проведення судових експертиз, а саме виходячи з вимог ст. 197 КПК України, заявляти відвід експертові, просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, просити про постановку перед експертизою додаткових питань, давати пояснення експертові, заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи, пред’являти додаткові документи, ознайомлюватись з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи.              

Крім того, слідчий, ОСОБА_1, ознайомив обвинуваченого ОСОБА_12 з матеріалами восьми судових експертиз лише в кінці лютого 2008 року, після допиту ОСОБА_3 як обвинуваченого, а також одночасно ознайомив останнього з всіма постановами про призначення судових експертиз, але при цьому ОСОБА_3 вже не мав можливості користуватись частиною своїх процесуальних прав, що значно погіршило становище обвинуваченого на досудовому слідстві в частині доведення своєї невинуватості у скоєнні злочину (хоча це і не є обов’язком обвинуваченого, а завданням слідства).

Таким чином, враховуючи вище викладене, вина ОСОБА_3 досудовим слідством не доведена, докази, які б свідчили про його вину та наявність об’єктивної сторони складу злочину – відсутні, тим більше, що подія злочину відбувалась абсолютно по іншому ні ж те як надає покази потерпілі та два свідка, а також намагається побудувати слідчі за рахунок необ’єктивних та безпідставних доказів і обставин, що полягає в наступному.

Допитаний, слідчим СВ Бориспільського МРВ ГУ МВС України  8 червня 2005 року в якості свідка ОСОБА_3 зазначив, що рухався транспортним засобом Мерседес з с. Кийлів до м. Борисполя, по автошляху Бориспіль – Глибоке в темну пору доби. Це був вихідний день – неділя. В бік м. Бориспіль рухалась значна кількість транспортних засобів і ОСОБА_3 на своєму автомобілі час від часу здійснював обгін транспортних засобів, які рухались в попутному напрямку з меншою швидкістю, при цьому швидкість руху автомобіля, яким керував ОСОБА_3 не перевищувала 70-80 км/год. Однак, в районі зрошувального каналу, який перетинає автошлях Бориспіль – Глибоке, транспортний засіб, типа «бусік», різко прийняв у право і на смузі руху автомобілів, по якій рухався транспортний засіб ОСОБА_3, на зустріч рухався автомобіль без включеного переднього світла, відстань до якого була близько 10 (десяти) метрів. ОСОБА_3 не встиг навіть загальмувати, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів. В подальшому, як виявилось, це був автомобіль ВАЗ 21063 під керуванням ОСОБА_5. Ряд автомобілів, які рухались за транспортним засобом ОСОБА_3, почали різко гальмувати. Після цього на місце ДТП виїхали працівники міліції та швидка допомога. Водії та пасажири транспортних засобів, які їхали за автомобілем ОСОБА_3 зупинилися та почали надавати першу невідкладну допомогу.

Аналогічно вказаним вище показам, ОСОБА_3 надав на очній ставці, яка проводилась слідчим 16 грудня 2006 року, на відміну від показів ОСОБА_5, які суттєво відрізняються від тих показів, які були надані ним до цього в якості потерпілого.

Крім того, під час відтворення обстановки та обставин події, зі слів ОСОБА_3 була відтворена подія злочину, яка повністю співпадає з його попередніми показами.

Абсолютно ідентичні покази були надані ним під час допиту його в якості обвинуваченого по справі.

Його покази, підтверджуються призначеними та проведеними по кримінальній справі судовими авто технічними експертизами, які встановили, що транспортний засіб ВАЗ 21063 рухався без ближнього чи дульного світла передніх фар, на відміну від показів ОСОБА_5, що він рухався автомобілем, в якого були включені передні фари ближнього та дальнього світла.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_13, на досудовому слідстві підтвердив, всі ті обставини, які були зазначені в показах ОСОБА_3, а саме ОСОБА_13 знаходився за кермом транспортного засобу та рухався автошляхом Бориспіль – Глибоке. Пам’ятає, що його транспортний засіб обігнав автомобіль ОСОБА_3, тобто останній їхав по переду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_13 Однак, по переду автомобіля ОСОБА_3 їхав транспортний засіб типу «бусік», який раптово прийняв у право, а автомобіль ОСОБА_3 зіткнувся з транспортним засобом, який виїхав на зустрічну смугу руху та в якого не горіло переднє ближнє чи дальнє світло, внаслідок чого відбулось ДТП. При цьому, ОСОБА_13 зазначив, що автомобіль ОСОБА_3 не виїжджав на зустрічну смугу руху, а зіткнення відбулось на смузі по якій рухався автомобіль ОСОБА_3 та ОСОБА_13

Також, на місці дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 травня 2005 року, працівниками міліції, були відібрані пояснення від ОСОБА_14, яка зазначила, що в момент ДТП знаходилась в автомобілі ОСОБА_3 Бачила як автомобіль ОСОБА_5 спочатку рухався по своїй смузі, а потім виїхав на смугу, по якій рухався транспортний засіб ОСОБА_3 Однак, 27 листопада 2007 року, під час допиту ОСОБА_14 в якості свідка зазначила, що нічого не бачила, оскільки не слідкувала за дорожньою обстановкою. Досить дивні покази в якості свідка були надані ОСОБА_14, яка в момент ДТП все бачила та володіла дорожньою обстановкою, а під час допиту в якості свідка вже нічого не бачила. Однак це особливо не дивує, оскільки беззаперечно, що на неї чинився тиск.

При таких обставинах, враховуючи відмінність в показах ОСОБА_14 наданих під час ДТП та під час допиту в якості свідка, вважаю за необхідне повторно допитати ОСОБА_14 в якості свідка на предмет володіння фактами, які стосуються даної справи, а саме щодо обставин та причин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 травня 2005 року.

Крім того, досить не зрозумілі покази свідка ОСОБА_9, який в момент ДТП знаходився в транспортному засобі, під керуванням ОСОБА_13, який з одного боку вказує на те, що коли транспортний засіб ОСОБА_3 виїхав на зустрічну смугу руху, оскільки здійснював обгін автомобіля типу «бусік» і побачив спалах. Однак, на запитання слідчого, де відбулось зіткнення транспортних засобів, свідок ОСОБА_9 точно не може згадати.

При таких обставинах, для уточнення показів свідка ОСОБА_9, його необхідно повторно допитати про обставини, які прямо стосуються обставин та причин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 травня 2005 року. 

Крім того, в момент дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобілів обвинуваченого та потерпілого, за транспортним засобом, під керівництвом ОСОБА_13, рухався інший автомобіль, в якому знаходились ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які після ДТП знаходились на місці події аж до того часу поки не було оформлена дорожньо-транспортна пригода, а тому їх необхідно викликати та допитати в якості свідків на предмет володіння фактами, які стосуються даної справи, а саме щодо обставин та причин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 травня 2005 року.

Також, необхідно допитати в якості свідка сина ОСОБА_3, який одразу прибув на місце ДТП, після того як ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повідомили його про ДТП за участі його батька, ОСОБА_3. Вказана особа володіє фактами, які стосуються даної справи, а саме щодо обставин, які існували після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 травня 2005 року, зокрема випромінювання чи ні фар з автомобіля ВАЗ та інших обставин.

Як було зазначено вище в цьому клопотанні, допитаний слідчим в якості свідка, ОСОБА_8, який показав, що їхав з м. Бориспіль до с. Глибоке та побачивши ДТП, зупинився. На місці зіткнення транспортних засобів бачив автомобіль ВАЗ, однак чи випромінювали світло передні фари – не бачив, про те відійшовши від автомобіля побачив як виходить пар з під капоту в той час як люди відключали акумулятор, а тому припускає, що можливо горіли фари, оскільки в темну пору доби видно було пар.

Також, допитаний на досудовому слідстві в якості свідка, ОСОБА_11, зазначив, що їхав на мікроавтобусі із м. Бориспіль до с. Глибоке. В той час не пам’ятає, який був мікроавтобус та хто із людей в ньому знаходились. Рухаючись на транспортному засобі та під’їдаючи до місця ДТП, мікроавтобус зупинився, а свідок побачив, як на узбіччі знаходився транспортний засіб ВАЗ та точно пам’ятає, що у автомобіля випромінювало світло одна із фар в бік поля. Більш того, свідок запевнив слідство про те, що світло із фар точно горіло.

При таких обставинах, вказані вище свідки є звичайними «підставними» особами для того, щоб слідство мало хоча б які-небудь докази тим обставинам, що світло в транспортному засобі ВАЗ дійсно горіло в передніх фарах цього автомобіля.

Проте звертаю увагу на те, що вказані вище свідчення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в значній мірі різняться, хоча обидва свідки, як вона показали, перебували на місці ДТП, але перший свідок вказує на те, що світло ледь горіло, оскільки з під капоту автомобіля ВАЗ було видно пар, а тому припускає, що світло випромінювалось, а другий свідок вказує на те, що бачив як одна із передніх фар випромінювала світло в сторону поля.

Більш того, покази вказаних вище свідків спростовують іншими доказами, зокрема  висновками проведених по кримінальній справі судових авто технічних експертиз, які встановили, що транспортний засіб ВАЗ 21063 рухався без ближнього чи дульного світла передніх фар, а тому навіть після ДТП вони не могли випромінювати світло, а водій ОСОБА_5 знаходився без свідомості.     

За таких умов, з метою об’єктивного, повного та неупередженого встановлення обставин справи, необхідно повторно допитати ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в якості свідків про чіткі обставини та точні факти, які їм були відомі в зв’язку із дорожньо-транспортною пригодою. Тим більше їх покази суперечать показам очевидців та допитаних в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_9.              

Крім того, зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка знаходиться в матеріалах кримінальної справи, та складена інспектором з розшуку ВДАІ Бориспільського МРВ, ОСОБА_17, не можливо зробити жодних об’єктивних висновків з приводу того, хто із транспортних засобів порушив правила дорожнього руху, яким чином при майже лобовому зіткненні автомобілі могли бути розташовані таким чином як це зазначено в схемі ДТП, не зрозуміла більша половина умовних знаків, зазначених на схемі ДТП та інші обставини, які необхідно встановити та мають суттєве значення для встановлення істини по кримінальній справи, зокрема точка зіткнення транспортних засобів потерпілого та обвинуваченого, яка зазначена інспектором на схемі на смузі руху транспортного засобу ОСОБА_5 суперечить показам інших свідків, допитаних по кримінальній справі. Також, додатково хочу зазначити, що в протоколі огляду місця події, інспектором було зазначено, що відсутні очевидці події в той час як їх було більш ніж достатньо, а саме  ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13. Однак інспектор або ж умисно приховав цей факт, при тому, що це є його прями обов’язком виявити очевидців пригоди, або ж груба помилка. 

В такому випадку, необхідно допитати в якості свідка, інспектора з розшуку ВДАІ Бориспільського МРВ, ОСОБА_17 з метою встановлення вказаних вище фактів, які мають значення для кримінальної справи та можуть спростувати вину обвинуваченого у скоєнні злочину.

Таким чином, у відповідності до ч.2 ст. 221 КПК України, слідчий зобов’язаний задовольнити клопотання обвинуваченого і його захисника, якщо обставини, для з’ясування яких заявлено клопотання, мають значення для справи, в іншому випадку, якщо слідчий відмовляє в задоволенні клопотання, останній на підставі ч.3 ст. 221 КПК України, зобов’язаний скласти мотивовану постанову, яку оголошує обвинуваченому і його захисникові.     

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 48, 221 КПК України, -

П Р О Ш У:

1.Допитати в якості свідків, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, яким відомі обставини та факти, що стосуються даної кримінальної справи – виключно в моїй присутності, як захисника обвинуваченого;

2.Повторно допитати в якості свідків: ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 з метою уточнення окремих обставин та фактів, що стосуються даної кримінальної справи – виключно в моїй присутності, як захисника обвинуваченого;  

3. Допитати в якості свідка, інспектора з розшуку ВДАІ Бориспільського МРВ, ОСОБА_17, з приводу обставин пов’язаних із схемою ДТП та протоколом огляду місця події – виключно в моїй присутності, як захисника обвинуваченого.  

19 березня 2008 року

 

Захисник обвинуваченого

по кримінальній справі                            ____________                    Ковальчук С.М.                                                                                        

 

             

           

    

                                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації