Клопотання про проведення слідчим слідчої дії - слідчого експерименту дорожньо-транспортної пригоди (відтворення обстановки та обставин події кримінального правопорушення)

Слідчий та прокурор повинні вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, зокрема ті, що виключають кримінальну відповідальність або є підставою для  закриття кримінального провадження, обов’язок доказування яких покладається на слідчого та прокурора

Як передбачено ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження. Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі ч.5 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом. 

Таким чином, з метою перевірки і уточнень відомостей, які містять покази підозрюваного, отриманих під час його допиту, а також відомостей, які містили його попередні покази в якості обвинуваченого та підсудного під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, які мають значення для встановлення обставини невинуватості підозрюваного у кримінальному провадженні чи його закриття, необхідно провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій підозрюваного до та під час дорожньо-транспортної пригоди, а також обставини самої дорожньо-транспортної пригоди.  

Старшому слідчому ВР ДТП СУ ГУ МВС України

в Київській області

ОСОБА_1   

   

Захисник:     Ковальчук Степан Миколайович,  

місце проживання:

АДРЕСА_1

                                                                                                             

Підозрюваний:    ОСОБА_3,

місце реєстрації: Київська область,

Бориспільський район, с. Вороньків,

вул. Xxxxxx, 28 

              

Кримінальне провадження № XXXXXXXXXXXXX 

 

К Л О П О Т А Н Н Я

Про проведення слідчої дії – слідчого експерименту

26 листопада 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області постановив вирок по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 286 КК України, яким ОСОБА_3 визнав невинним у скоєнні злочину відповідальність за який передбачено ч.2 ст. 286 КК України та виправдав по суду.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2013 року по кримінальній справі № XXXX/2121/2012, вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2012 року скасовано, а справу щодо ОСОБА_3 направлено прокурору Київської області для проведення додаткового розслідування.

Апеляційний суд Київської області, направляючи справу на додаткове розслідування, у винесеній ним ухвалі зазначив відповідні обставини, якими обґрунтовував своє судове рішення, зокрема «…в заданій дорожньо-транспортній ситуації при обраній швидкості руху та сталому сповільненні автомобіля 3,9 м/с водій автомобіля «Газ 3302» не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху. Однак, при обраній швидкості руху та сталому сповільненні автомобіля 5,7 м/с, а також при допустимій швидкості руху по видимості елементів дороги водій автомобіля «Газ 3302» мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху…»,  «…оцінка доказів щодо механізму наїзду на пішохода також є суперечливою…», «…пред’явлене органом досудового слідства обвинувачення ОСОБА_3 також є неконкретним, оскільки в обвинувальному висновку не конкретизовано в чому саме полягало порушення водієм автомобіля ГАЗ 3302 правил Дорожнього руху України, що призвело до вказаної дорожньо-транспортної пригоди…», «…органами досудового слідства належним чином не встановлено місце наїзду на пішохода…» та ін.

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 286 КК України, була направлено до Прокуратури Київської області, яка за підслідністю була передана слідчому управлінню ГУ МВС України в Київській області, досудове розслідування по якій було доручено проводити старшому слідчому, ОСОБА_1,

Відповідно до п. п. 11, 12 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, розслідування кримінальних справ, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

11 березня 2013 року слідчим ОСОБА_1 було внесено відомості про кримінальне провадження до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

Насамперед, слідчим ОСОБА_1 15 березня 2013 року була призначена комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертизи, проведення якої було доручено ДНДЕКЦ МВС України, на вирішення якої було поставлено ряд технічних та наукових питань, та надані вихідні дані кримінального провадження для проведення досліджень, з метою отримання висновку з питань, які виникли під час кримінального провадження.

22 квітня 2013 року експертами ДНДЕКЦ МВС України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, був наданий висновок комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи за № X-18, яким надано відповіді на ряд питань, поставлених перед експертами слідчим.

В подальшому, слідчим ОСОБА_1, 26 квітня 2013 року було вручено ОСОБА_3 письмове повідомлення про підозру у скоєнні ним кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 286 КК України.

Цього ж дня, 26 квітня 2013 року, ОСОБА_3 було допитано як підозрюваного, про що свідчить його протокол допиту, в якому містяться його покази. 

Знову ж таки, в цей день, 26 квітня 2013 року, слідчим ОСОБА_1 було вручено ОСОБА_3 та мені як його захиснику, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. В повідомленні про завершення досудового розслідування, мені роз’яснено право на доступ до матеріалів досудового розслідування і запропоновано прибути 29 квітня 2013 року на 12 год. для ознайомлення з доказами, які містяться в кримінальному провадженні.

Виходячи з наведених вище процесуальних дій та рішень слідчого і прокурора, який звичайно погоджував їх, майже все без виключення досудове розслідування, з моменту коли дізнався про нього ОСОБА_3 та я, як його захисник, тривало рівно один день, не рахуючи часу для призначення та проведення комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, інформацію про яку звісно стало відомо ОСОБА_3 лише під час вручення повідомлення про підозру, це при тому, що слідчий, згідно положення ст. 219 КПК, має право проводити досудове розслідування протягом двох місяців, не рахуючи можливості продовжити такі строки до 12 місяців з моменту вручення повідомлення про підозру

Для кращого розуміння наведених обставин кримінального провадження, узагальню, що 26 квітня 2013 року було вручено ОСОБА_3 повідомлення про підозру, допитано як підозрюваного та вручено повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Як передбачено ч.1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Тобто, рівно за один день, 26 квітня 2013 року, слідчий вручивши повідомлення про підозру, одразу фактично завершив досудове розслідування та вже готовий скласти обвинувальний акт, єдине, що йому завадило це відкриття ним матеріалів стороні захисту, що ним і будо здійснено та надано час на ознайомлення в приміщенні органу досудового розслідування через 3 дні.

Однак, відповідно до вимог ст. 7, 9 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься принцип законності, відповідно до якого прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Як передбачено п.4 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

На цьому наголошував і Прокурор у своєму письмовому листі від 5 лютого 2013 року і керівник органу досудового розслідування в дорученні про проведення досудового розслідування від 11 березня 2013 року.

При цьому, згідно ч.1 ст. 92 КПК України, обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається виключно на слідчого та прокурора.

Таким чином, слідчий та прокурор повинні вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, зокрема ті, що виключають кримінальну відповідальність або є підставою для  закриття кримінального провадження, обов’язок доказування яких покладається на слідчого та прокурора

Звичайно, про яку неупередженість, об’єктивність та повноту досудового розслідування може йти мова, якщо слідчий протягом декількох годин одного робочого дня, 26 квітня 2013 року вчинив процесуальні дії та прийняв процесуальні рішення від повідомлення про підозру до завершення досудового розслідування з фактично вже готовим обвинувальним актом.

Проведення однієї комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи без вчинення інших процесуальних дій та рішень, в тому числі проведення слідчих дій, не може аж ніяк вважатись об’єктивним, повним дослідженням всіх обставин кримінального провадження і звісно слідчий не вчинив жодних дій спрямованих на встановлення обставин, що виправдовують підозрюваного або ж виключають його кримінальну відповідальність чи є підставою для закриття кримінального провадження.

Не може бути обґрунтованим обстоювання слідчим лише такої правовою позиції як виконання вказівки Апеляційного суду Київської області, викладених в Ухвалі від 31 січня 2013 року по кримінальній справі № XXXX/2121/2012, оскільки закон дійсно зобов’язує виконувати вказівки суду, однак при цьому не звільняє слідчого від вчинення всіх інших необхідних процесуальних дій та рішень для повного, неупередженого та об’єктивного ведення кримінального провадження         

Не зважаючи на те, що обов’язок доказування обставин, що зазначені в ст. 91 КПК України, покладено на слідчого та прокурора, а сторона захисту не повинна доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, все ж таки я, як захисник, вбачаючи в діях та рішеннях слідчого явну упередженість в результатах даного провадження, яка проявляється зокрема у збиранні доказів, - вважаю за необхідне скористатись своїм правом використовувати будь-які засоби захисту підозрюваного, які спростовують його підозру та виключають його кримінальну відповідальність.

У відповідності до ст. 42 та ч.4 ст. 46 КПК України, захисник має право збирати і подавати слідчому та прокурору докази і заявляти клопотання про проведення процесуальних дій.

Як передбачено ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження. Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі ч.5 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом.

Між іншим, як передбачено ч. 8 ст. 223 ГПК України, слідчі дії не можуть проводитися лише після закінчення строків досудового розслідування і будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

В такому випадку, слідчий не лише не обмежений у праві, а навіть зобов’язаний провести, на підставі ч.5 ст. 223 КПК України, слідчу дію, яка може вказати на не винуватість підозрюваного, не зважаючи на те, що такій особі було вручено повідомлення про завершення досудового розслідування, оскільки лише ч. 8 ст. 233 КПК України містить вичерпну підставу для неможливості проведення слідчої дії, якою є лише закінчення строків досудового розслідування.

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії, відповідно до ч.2 ст. 223 КПК України, є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети        

Слідчою дією, яка на думку сторони захисту повинна бути обов’язково проведена слідчим, на підставі ч.5 ст. 233 КПК України, для повного, об’єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження і з метою встановлення обставин, що вказують на невинуватість підозрюваного і дають підстави для закриття кримінального провадження - є слідчий експеримент.

У відповідності до ч.1 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Таким чином, з метою перевірки і уточнень відомостей, які містять покази підозрюваного ОСОБА_3, отриманих під час його допиту 26 квітня 2013 року, а також відомостей, які містили його попередні покази в якості обвинуваченого та підсудного під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, які мають значення для встановлення обставини невинуватості підозрюваного у кримінальному провадженні чи його закриття, необхідно провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій ОСОБА_3 до та під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22 листопада 2010 року, а також обставини самої дорожньо-транспортної пригоди.  

Під час проведення досудового слідства по даній кримінальній справі, 13 січня 2011 року старшим слідчим в ОВС ВР ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_6 у зв’язку із розслідуванням кримінальної справи, виконав слідчу дію у вигляді відтворення обстановки та обставин події дорожньо-транспортної пригоди, за участі свідка ОСОБА_3, а також понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Метою проведення слідчої дії щодо відтворення обстановки та обставин події дорожньо-транспортної пригоди, була перевірка і уточнення результатів допиту свідка ОСОБА_3

Однак, слідчим ОСОБА_6, що проводив розслідування кримінальної справи, не було дотримано повноти, об’єктивності, законності та упередженості виконання ним слідчої дії щодо відтворення обстановки та обставин події дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого ним не вірно та помилково були встановлені фактичні дані, які не відповідають дійсності, суперечать правдивим показам підозрюваного та іншим зібраним по кримінальній справі доказам.

Відтворення обстановки і обставин події як слідча дія була проведена за участі ОСОБА_3, який на той час перебував у статусі свідка по кримінальній справі і не мав того обсягу прав, які надає йому кримінально-процесуальний закон для захисту своїх прав та інтересів у кримінальному судочинстві, а така слідча дія як відтворення обстановки та обставин події не відбувалась за його участі після пред’явлення йому обвинувачення. Тому, перебування ОСОБА_3 на момент проведення слідчої дії у статусі свідка явно зменшувала можливість останнього ефективно та за наявності достатніх прав передбачених законом здійснювати фактично захист, так як свідок під час проведення відтворення має інший процесуальний статус на відміну від підозрюваного чи обвинуваченого, що не дає можливості здійснювати захист своїх прав, а лише зобов’язує таку особу надавати покази і лише правдиві, що на мою думку свідчить про необ’єктивність та неповному проведення такої слідчої дії як відтворення обстановки та обставин події.

Крім того, окремо хотілося б звернути увагу на відомості, що містяться в протоколі відтворення обставин та обстановки події від 13 січня 2011 року, які були отримані внаслідок відтворення руху транспортного засобу. Зокрема, слідчий, який проводив відтворення обставин та обстановки події здійснив вимірювання відставні від правого краю проїзної частини до місця імовірного зіткнення автомобіля з потерпілим, яка становила близько 7 метрів, та одночасно здійснив вимірювання часу протягом якого потерпілий перетнув вказану вище ділянку дороги, та який становив 2,8 та 3,0 секунди.

Проте, час, який був виміряний слідчим не відповідає дійсності та тим показам, що були надані підозрюваним як на досудовому так і на судовому розгляді, оскільки часу в проміжку 3-х секунд достатньо для того, щоб потерпілий майже в спокійній ходьбі пройшов відстань 7 метрів, в той час як підсудний в своїх показах неодноразово наголошував на тому, що потерпілий швидко перебігав дорогу на відстані 15 метрів від автомобіля. Тому, вказані обставини не були належним чином встановлені під час проведення слідчим відтворення обставин та обстановки події.

Однак, хотілося б звернути увагу на те, що невірність встановлення вказаного вище часу протягом якого потерпілий перетинав проїзну частину знаходиться в прямому зв’язку з невірними та неточними висновками автотехнічних експертиз, які використали вихідні дані з протоколу відтворення обставин та обстановки події, що призвело до неоднозначних висновків щодо самої події та винності підозрюваного у вчинення кримінального правопорушення, зокрема.

1 лютого 2011 року експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області, ОСОБА_9, був наданий висновок експерта за № XXА, складений на підставі проведення ряду науково-технічних досліджень, в якому експертом на запитання слідчого, що були зазначені ним в постанові про призначення експертизи, були надані наступні висновки: «в заданій дорожньо-транспортній ситуації при обраній швидкості руху та сталому сповільненні автомобіля 3,9 м/с водій автомобіля «Газ 3302» не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху. Однак, при обраній швидкості руху та сталому сповільненні автомобіля 5,7 м/с, а також при допустимій швидкості руху по видимості елементів дороги водій автомобіля «Газ 3302» мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху».

Також, 22 квітня 2013 року експертами ДНДЕКЦ МВС України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, був наданий висновок комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи за № X-18, яким були надані відповіді на питання, які виникли у слідчого і були поставлені на вирішення експерта, зокрема експерт дійшов висновків, що «…В даній дорожній ситуації водій автомобіля ГАЗ ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода як при фактичній швидкості руху так і при русі з максимальною швидкістю руху за умови видимості елементів проїзної частини шляхом виконання вимог 12.3. ПДР…». «…В даній дорожній ситуації воді автомобіля ГАЗ ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода за умови руху керованого ним транспортного засобу без зміни напрямку руху…».

Вказані вище висновки експертиз обґрунтовувалися за допомогою використання показників часу протягом якого потерпілий перетнув проїзну частину дороги з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду, а саме 2,8..3,0 секунди, в результаті чого виходячи з розрахунків експертів відстань з моменту виникнення перешкоди до автомобіля становила 54-58 метрів. – з розрахунку швидкості 70 ком/год., 46,7-50 метрів з розрахунку швидкості 60 км/год.  

Це при тому, що видимість елементів дороги з місця водія в автомобілі складає всього 30 метрів, тобто в момент коли потерпілий почав рухатись, перетинаючи дорогу, водій не міг бачити потерпілого і виходячи з цих розрахунків міг побачити його лише по середині дороги, однак це повністю суперечить не лише показам підозрюваного, але іншим матеріалам справи, зокрема схеми дорожньо-транспортної пригоди та навіть можливим подальшим діям водія як до так і в момент вчинення наїзду на потерпілого.

На невірність визначення вказаного вище показнику часу перетину проїзної частини потерпілим, підозрюваний неодноразово наголошував під час розгляду справи як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції.

Слідчим, ОСОБА_1, вчинив більш упереджено, а ніж попередній слідчий який проводив досудове розслідування, взявши лише частково відомості отримані під час розгляду справи в суді для призначення комплексної експертизи. У вихідних даних слідчий зазначив швидкість руху автомобіля, який складав не 70 км/год. як було надано попереднім слідчим у вихідних даних для призначення експертизи, а 60 км/год. При цьому всі інші обставини, на які посилався підозрюваний, слідчим не було взято до уваги, застосувавши вибірковість. Слідчим з власної ініціативи не було проведено слідчого експерименту для отримання об’єктивних обставин кримінального провадження для використання її як вихідних даних для експертизи, зокрема часу перетину потерпілим проїзної частини, відстань, яку він подолав, видимість елементів доріг, в тому числі і потерпілого, механізм наїзду на потерпілого та ін.., у такий спосіб визначивши які обставини та докази мають наперед визначене значення.

У відповідності до абз.2 ч.3 ст. 93 КПК України, ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.

Отримані в результаті проведення слідчої дії – слідчого експерименту дані та відомості, матимуть для сторони захисту ключове значення для проведення автотехнічної експертизи на договірних умовах з експертом, залученим захистом в порядку передбаченому ст. ст. 242, 243 КПК України.

Висновками такої експертизи можуть бути з’ясовані обставини, які матимуть значення для кримінального провадження, зокрема чи мав підозрюваний технічну можливість уникнути наїзду на потерпілого шляхом застосування термінового гальмування, за умови надання експертові об’єктивних вихідних даних отриманих в результаті проведення слідчого експерименту.

Отримавши об’єктивні вихідні дані в результаті проведення слідчого експерименту та відповідні висновки експертизи, які будуть ґрунтуватися на цих відомостях, в сукупності з іншими доказами в кримінальному провадженні, можуть виникнуть підстави для закриття кримінального провадження на підставі п.п. 1,2 ч.1 ст. 284 КПК України, внаслідок відсутності події чи складу кримінального правопорушення.

Одночасно повідомляю, що сторона захисту скористується, підставі абз.2 ч.3 ст. 93 КПК України та п. 7 ст. 303 КПК України, своїм правом на оскарження до слідчого судді постанови слідчого, у випадку відмови ним у проведенні слідчого експерименту.

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 93, 220 Кримінального процесуального кодексу України, -          

П Р О Ш У:

1.З метою перевірки і уточнення  відомостей та показів підозрюваного ОСОБА_3, одержаних під час судового розгляду та досудового розслідування, провести слідчу дію – слідчий експеримент щодо відтворення дій підозрюваного т а обстановки і обставин події дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22 листопада 2010 року за участі підсудного ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_11, та відтворити обстановку і умови, в яких подія дорожньо-транспортної пригоди могла відбутися в дійсності та за обов’язкової участі понятих, підозрюваного ОСОБА_10 та мене як його захисника.    

 

8 травня 2013 року                      

 

Захисник                                                             ____________                                                             Ковальчук С.М.

                                                                              (підпис)       

 

 

 

Average: 3.5 (2 голоси)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації