Клопотання ро закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, яка була зазначена інспектором ДАІ, є нібито не дотримання особою вимог п. 8.3. Правил дорожнього руху, яким передбачено, що сигнали регулювальника мають перевагу перед сигналами світлофорів та вимогами дорожніх знаків і є обов'язковими для виконання, а водії та пішоходи повинні виконувати додаткові вимоги регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофорів, вимогам дорожніх знаків і розмітки.

Відповідно до п. 8.8. Правил дорожнього руху України, сигналами регулювальника є положення його корпуса, а також жести руками, в тому числі з жезлом або диском з червоним світлоповертачем. Для привертання уваги учасників дорожнього руху використовується сигнал, поданий свистком. Регулювальник може подавати інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність тих фактичних даних, що регулювальник подавав принаймні хоча б один із сигналів із переліку тих, що визначені п. 8.8 Правил дорожнього руху України, чи будь-який інший сигнал, який був би зрозумілим учасникам дорожнього руху, в тому числі і водію мотоцикла, в результаті виконання та дотримання якого дорожньо-транспортна пригода не відбулась би.

Перед виїздом зі смуги, яка призначена для здійснення розвороту, на головну дорогу, якою рухався водій транспортного засобу HondaVF 500 F, встановлено знак 2.1. «Дати дорогу» та табличка 7.8 «Напрямок головної дороги», відповідно до яких, водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі в напрямку м. Києва.

Виходячи з даної дорожньої обстановки та вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Навіть у тих випадках, коли траєкторія руху транспортних засобів перетинається, а черговість проїзду не обумовлена, відповідно до п. 10.11. Правил дорожнього руху України, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.

Отже, відповідно до дорожньої обстановки, розміщення дорожніх знаків 2.1., 2.3., 7.8. та вимог п. п. 10.11, 16.11 Правил дорожнього руху України, саме водій транспортного засобу ToyotaHightlander, повинен був дати дорогу мотоциклу HondaVF 500 F, оскільки водій автомобіля виїжджав з другорядної дороги і повинен був дати дорогу всім транспортним засобам, які наближаються до нього по головній дорозі чи з правого боку, якщо черговість проїзду була б необумовлена (оскільки траєкторії руху транспортних засобів перетинаються), і свідчить про наявність у водія мотоцикла, переваги у русі у своєму напрямку. 

Оцінюючі у сукупності усі фактичні обставини даної справи можливо дійти однозначних висновків про те, що в діях водія транспортного засобу HondaVF 500 F відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, оскільки вони були правомірними, а порушень ним п. 8.3. Правил дорожнього руху України та існування причинно-наслідкового зв’язку між діями такої особи та виникненням дорожньо-транспортної пригоди, під час розгляду даної справи в суді, - не встановлено.

 

Судове рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48222013

 

Судове рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48222013

 

До Бориспільського міськрайонного суду

Київської області  

08300, київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72

 

Порушник:  ОСОБА_1,                    

місце проживання:

АДРЕСА_2 

 

Захисник порушника:    

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

місце знаходження:

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79

засоби зв’язку: +38 (067) 230-36-06

електронна пошта: advokat@zakon-i-pravo.net

Веб-сайт: www.zakon-i-pravo.net  

  

           

 

К Л О П О Т А Н Н Я

Про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 124 КпАП України.      

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 29 жовтня 2013 року інспектором ІДПС ВДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_3, близько 16 год. 10 хв. ОСОБА_1, керуючи мотоциклом Honda VF 500 F д/н АВ 2714 АА на 33 км. а/д Київ-Харків, не виконав вимоги регулювальника, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Hightlander д/н АА 9477 СН, чим порушив вимоги п. 8.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена ст. 124 КпАП України відповідальність.

Проте, правова позиція захисту полягає в тому, що інспектор міліції не маючи достатньо належних та допустимих доказів, які б у їх сукупності свідчили про порушення ОСОБА_1 положення п. 8.3. Правил дорожнього руху України та вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 124 КпАП України, склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, попередньо об’єктивно не з’ясувавши та остаточно не встановивши чи було вчинено ОСОБА_1 адміністративне правопорушення.

На переконання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 124 КпАП України, оскільки останній не допустив порушення п. 8.3. Правил дорожнього руху України чи інших його норм, недотримання яких би знаходилося у причинно-наслідковому зв’язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, а тому на підставі п.1 ст. 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю і такі висновки ґрунтується на наступних обставинах, які підтверджуються належними та допустимими засобами доказування.

 

Правовий аналіз події дорожньо-транспортної пригоди та кваліфікація дій особа, яка притягується до адміністративної відповідальності

 

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КпАП України).

Відповідно до приписів положення ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зокрема з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

 

29 жовтня 2013 року близько 16 год. ОСОБА_1 рухався транспортним засобом Honda VF 500 F д/н АВ 2714 АА по м. Бориспіль. Щойно виїхавши за межі населеного пункту м. Бориспіль в напрямок м. Києва помітив попереду скупчення транспортних засобів, які знаходились на проїзній частині на двох смугах руху в напрямку м. Києва.

Проїзна частина автодороги, окрім двох смуг руху в попутному напрямку, мала третю перехідно-швидкісну смугу руху для транспортних засобів, яка позначена горизонтальною розміткою 1.8. Правил дорожнього руху України (широка переривчата лінія), яка визначає межу між перехідно-швидкісною смугою і основною смугою проїзної частини, яку відповідно до абз. 4 п. 1.30 Розділу 1 (Горизонтальна розмітка) Глави 34 Правил дорожнього руху України, дозволено перетинати з будь-якого боку.

Перехідно-швидкісна смуга є проїзною частиною, яка з одного боку межує з основними смугами для руху транспортних засобів, а з іншого боку з узбіччям, яке відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, конструктивно виділено за допомогою відбійника і прилягає до краю перехідно-швидкісної смуги, перетин якої дозволено з будь-якого боку, а рух по якій відповідно до Правил дорожнього руху, не заборонено.    

Враховуючи те, що попереду транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1, було скупчення автомобілів, які були розміщені на проїзній частині по обох смугах руху в напрямку м. Києва, він перестроївся на перехідно-швидкісну смугу руху, яка була вільна від транспортних засобів, зайнявши відповідне крайнє положення на проїзній частині.

Швидкість транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1, в момент коли він перестроївся на перехідно-швидкісну смугу, становила не більше 60 км/год., і яку він поступово почав зменшувати.

Наближаючись по перехідно-швидкісній смузі до транспортних засобів, які знаходились попереду скупчення автомобілів, ОСОБА_1 помітив працівника міліції, що виконував регулювання дорожнього руху у форменому одязі та жезлом (далі по тексту – регулювальник), який стояв спиною до транспортних засобів з опущеними руками та у такий спосіб перекривав дорожній рух. 

В цей час, коли ОСОБА_1 поступово наближався до транспортних засобів, які знаходились попереду скупчення автомобілів, регулювальник почав рухатись в напрямок узбіччя, оскільки помітив, що по перехідно-швидкісній смузі рухався мотоцикл Honda VF 500 F.

Наближаючись до регулювальника, ОСОБА_1 почав більш інтенсивніше зменшувати швидкість руху свого транспортного засобу і в той момент, коли швидкість його автомобіля не перевищувала 20 км/год., він помітив автомобіль Toyota Hightlander д/н АА ХХХХ СН, який на відстані близько 7-9 метрів, що залишалось до мотоцикла, яким керував ОСОБА_1, перетинав перпендикулярно проїзну частину, виїхавши зі смуги руху, яка призначена для здійснення розвороту транспортними засобами, в напрямок перехідно-швидкісної смуги, перетнувши одразу дві смуги, призначених для руху в напрямок м. Києва.

І в цей момент між транспортним засобом Honda VF 500 F д/н АВ 2714 АА, під керуванням ОСОБА_1, та транспортним засобом Toyota Hightlander д/н АА ХХХХ СН, за кермом якого перебував ОСОБА_4, відбулося зіткнення, в результаті чого виникла дорожньо-транспортна пригода.

 

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 отримав від інспектора міліції, що їх складав, відомості про особу регулювальника, яким був інспектор ІДПС ДАІ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_5

Як випливає зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, яка була зазначена інспектором ДАІ, є нібито не дотримання ОСОБА_1 вимог п. 8.3. Правил дорожнього руху, яким передбачено, що сигнали регулювальника мають перевагу перед сигналами світлофорів та вимогами дорожніх знаків і є обов'язковими для виконання, а водії та пішоходи повинні виконувати додаткові вимоги регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофорів, вимогам дорожніх знаків і розмітки.

Натомість, інспектор ДАІ у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначив, які саме сигнали, що подавалися регулювальником, ОСОБА_5, з метою організації регулювання дорожнього руху, ОСОБА_1 не виконав та проігнорував їх, і недотримання яких призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням шкоди власнику транспортного засобу ToyotaHightlander д/н АА ХХХХ СН.  

Відповідно до п. 8.8. Правил дорожнього руху України, сигналами регулювальника є положення його корпуса, а також жести руками, в тому числі з жезлом або диском з червоним світлоповертачем. Для привертання уваги учасників дорожнього руху використовується сигнал, поданий свистком. Регулювальник може подавати інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність тих фактичних даних, що регулювальник ОСОБА_5 подавав принаймні хоча б один із сигналів із переліку тих, що визначені п. 8.8 Правил дорожнього руху України, чи будь-який інший сигнал, який був би зрозумілим учасникам дорожнього руху, в тому числі і водію мотоцикла ОСОБА_1, в результаті виконання та дотримання якого дорожньо-транспортна пригода не відбулась би.

Регулювальник знаходився по середні проїзної частини на відстані близько 30 метрів від скупчення автомобілів і його корпус був розташований таким чином, що транспортні засоби були направлені в бік його спини, що повністю забороняло їх рух в напрямок спини регулювальника. Будь-яких інших сигналів, з часу коли його помітив ОСОБА_1 до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, регулювальник не подавав.   

Тому, ОСОБА_1 помітивши регулювальника, положення корпусу якого забороняло рух в напрямку його спини, фактично зупинив свій мотоцикл біля регулювальника, на рівні скупчення транспортних засобів.

 

Однак, повній зупинці транспортному засобу на заваді став автомобіль ToyotaHightlander д/н АА ХХХХ СН, водій якого з порушенням Правил дорожнього руху України здійснив розворот та не надав перевагу у русі транспортному засобу, яким керував ОСОБА_1, про що свідчать наступні обставини та правова оцінка правомірних дій водія автомобіля ToyotaHightlander, зокрема.

Автомобіль Toyota Hightlander, рухаючись а/д Київ-Харків на 33 км., виїхав на смугу, яка призначена для здійснення маневру розвороту для виїзду на головну дорогу і передбачає рух в зворотному напрямку в сторону м. Києва.

Перед виїздом зі смуги, яка призначена для здійснення розвороту, на головну дорогу, якою рухався водій транспортного засобу HondaVF 500 F, ОСОБА_1, встановлено знак 2.1. «Дати дорогу» та табличка 7.8 «Напрямок головної дороги», відповідно до яких, водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі в напрямку м. Києва.

Виходячи з даної дорожньої обстановки та вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Навіть у тих випадках, коли траєкторія руху транспортних засобів перетинається, а черговість проїзду не обумовлена, відповідно до п. 10.11. Правил дорожнього руху України, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.

Отже, відповідно до дорожньої обстановки, розміщення дорожніх знаків 2.1., 2.3., 7.8. та вимог п. п. 10.11, 16.11 Правил дорожнього руху України, саме водій транспортного засобу ToyotaHightlander, ОСОБА_4, повинен був дати дорогу мотоциклу HondaVF 500 F, за кермом якого перебував ОСОБА_1, оскільки водій ОСОБА_4 виїжджав з другорядної дороги і повинен був дати дорогу всім транспортним засобам, які наближаються до нього по головній дорозі чи з правого боку, якщо черговість проїзду була б необумовлена (оскільки траєкторії руху транспортних засобів перетинаються), і свідчить про наявність у ОСОБА_1, як водія мотоцикла, переваги у русі у своєму напрямку.

Таким чином, саме в результаті невиконання водієм автомобіля Toyota Hightlander, ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, в тому числі дорожніх знаків, відбулась дорожньо-транспортна пригода. За таких обставин, інспектор державної автомобільної інспекції повинен був складати протокол про адміністративне правопорушення відносно водія транспортного засобу Toyota Hightlander, ОСОБА_4 з метою подальшого вирішення судом питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Посилання очевидця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6, який знаходився на місці пасажира в транспортному засобі Toyota Hightlander, у своїх письмових поясненнях на те, що «…на сигнал (свисток) працівника ДАІ водій мотоцикла не відреагував і не зупинився…» не відповідають як дійсності, оскільки такого сигналу регулювальник не подавав, так і вимогам п. 8.8 Правил дорожнього руху України, так як сигнал поданий свистком використовується регулювальником виключно з метою привернення уваги учасників дорожнього руху і не є самостійним сигналом регулювальника, який не має значення для початку та зміни напрямку руху транспортними засобами, чи його зупинки, оскільки свисток є лише допоміжним сигналом, який використовується одночасно із сигналами, що регулюють дорожній рух.

Водій транспортного засобу Honda VF 500 F, ОСОБА_1, як учасник дорожнього руху, відповідно до положення п. 1.4. Правил дорожнього руху України, має право розраховувати на те, що інші учасники дорожнього руху, у тому числі і водій автомобіля Toyota Hightlander, ОСОБА_4, виконуватиме правила дорожнього руху.

 

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Неухильне дотримання ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а також обставини виникнення дорожньо-транспортної пригоди, з вини саме водія транспортного засобу ToyotaHightlander, ОСОБА_4, який не виконав вимоги п. п. 10.11, 16.11 Правил дорожнього руху України, підтверджуються фактичними даними, які містить схема дорожньо-транспортної пригоди, складеної інспектором ІДПС ВДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, Семенюком В.В, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення. 

Крім того, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення за клопотанням ОСОБА_1 було долучено відеозапис події дорожньо-транспортної пригоди, який міститься на носії інформації CD-RVerbatium, зафіксованого ОСОБА_1 за допомогою технічного засобу – відеореєстратора Contourhd 1080p, (закріпленого на шоломі), що містить фактичні дані про подію дорожньо-транспортної пригоди, зокрема дорожні умови та обстановку, організацію дорожнього руху (дорожніх розміток, знаків та обладнання), скупчення автомобілів, розміщених на проїзній частині по обох смугах руху в напрямку м. Києва, напрямок руху транспортних засобів, якими керували ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а також місце розташування регулювальника, який здійснював регулювання дорожнього руху, та його поведінка на проїзній частині.

Фактичні дані, що містить відеозапис події дорожньо-транспортної пригоди, повністю підтверджує пояснення ОСОБА_1 та викладені в цьому клопотанні обставини, за який відбулась дорожньо-транспортна пригоди, та одночасно спростовують пояснення водія автомобіля ToyotaHightlander, ОСОБА_4 і його пасажира ОСОБА_6, і надають достатньо підстав для прийняття обґрунтованого висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 272 КпАП України, може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.   

На мої переконання, інспектор ІДПС ДАІ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_5, який здійснював регулювання дорожнього руху, відомі обставин, що підлягають встановленню під час розгляду даної адміністративної справи та може їх підтвердити. Такими обставинами є те, що регулювальником не подавалися жодні із сигналів, передбачені п. 8.8 Правил дорожнього руху, як корпусом тіла, жестами руками та жезлом, так і свистком, які б забороняли чи іншим чином обмежували рух транспортному засобу, за кермом якого знаходився ОСОБА_1, а також в суді може підтвердити чи спростувати ті обставини чи подавав він сигнал як регулювальник водію транспортного засобу ToyotaHightlander, ОСОБА_4, перетнути перпендикулярно проїзну частину з виїздом зі смуги руху, яка призначена для здійснення розвороту, в напрямок перехідно-швидкісної смуги одразу через дві смуги, призначених для руху в напрямок м. Києва.

 

Відповідно до положення ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КпАП України, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Отже, суд, керуючись ст. 252 КпАП України, повинен надати належну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись при цьому лише законом та правосвідомістю.

За наслідками проведення дослідження усіх фактичних обставин справи дорожньо-транспортної пригоди та оцінки доказів, що їх підтверджують, суд, відповідно до ст. 280 КпАП України, повинен з’ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, чи винен ОСОБА_1 в його вчиненні та чи підлягає він адміністративній відповідальності.

  На мою думку, оцінюючі у сукупності усі фактичні обставини даної справи можливо дійти однозначних висновків про те, що в діях ОСОБА_1 як водія транспортного засобу HondaVF 500 F відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, оскільки вони були правомірними, а порушень ним п. 8.3. Правил дорожнього руху України та існування причинно-наслідкового зв’язку між діями ОСОБА_1 та виникненням дорожньо-транспортної пригоди, під час розгляду даної справи в суді, - не встановлено.

За таких обставин, інспектор ІДПС ВДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_3 без достатніх правових підстав склав Протокол про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, не маючи для цього жодних фактичних даних та доказів, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення.  

Таким чином, за відсутності складу адміністративного правопорушення суд, на підставі ст. ст. 247, 284 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України повинен закрити.

Верховний суд України в п. 24 Постанови Пленуму «Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року за № XX звернув увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо, заслуговує на увагу роз’яснення та рекомендації Верховного суду України викладені в Узагальненні «Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення» від 11 січня 2008 року, відповідно до якого постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обгрунтована достатніми і незаперечними доказами (сукупність даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази тощо).

Таким чином, на підставі вищевикладеного та керуючись положенням ст. ст. 247, 284 КпАП України

П Р О Ш У:

1. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України – закрити, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

 

«__» грудня 2013 року                

 

Захисник порушника,

якій діє на підставі ордеру                                                  ___________                                           Ковальчук С.М.

                                                                                       (підпис)         

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації