Нормативно-правове обгрунтування наявності правових підстав для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

  Додаток 1

до заяви ДП «НАЗВА_1» ТОВ «НАЗВА_2» про реєстрацію права власності на

нерухоме майно  

 

Начальнику КП «Бориспільське бюро

технічної інвентаризації»

ОСОБА_1  

 

Дочірнього підприємства «НАЗВА_1»

Товариства з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_2»

Код ЄДРПОУ: ХХХХХХХХХ

місце знаходження:

АДРЕСА_1

 

Нормативно-правове обґрунтування

для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, на підставі судового рішення про поділ (виділ) майна    

Між Бориспільською міською радою Київської області та Дочірнім підприємством «НАЗВА_1» Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» 24 січня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, який був посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області, ОСОБА_2, у відповідності до п. п. 1, 2 якого, останньому були передані у власність нежилі приміщення за № X, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 16, 17, 18, 19, 20, 21, згідно поверхневого плану, загальною площею 253 кв. м., що відповідно з виконаним розрахунком складає 35/100 ідеальну частку і які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по вул. Xxxxxxxxxxxx 2-А, вартість яких становить 327 640 грн. 80 коп. Одночасно між сторонами вказаного вище договору купівлі-продажу був підписаний Акт прийому передачі нежилих приміщень.

Крім того, іншими користувачами нежилих приміщень першого поверху житлового будинку, що знаходяться в м. Борисполі, по вул. Xxxxxxxxxxxx 2-А, а саме фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4, були також укладені договори купівлі-продажу нежилих приміщень з Бориспільською міською радою Київської області, на підставі яких ними були набуто право спільної власності на частку нежилих приміщень.

При таких обставинах нежилі приміщення, які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по АДРЕСА_1-А, належали Дочірньому підприємству «НАЗВА_1» Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2», фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 та фізичній особі – підприємцю ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності із визначенням часток кожного учасника, загальний розмір яких становить 93/100. Крім того, Бориспільській міській раді належить на праві спільної власності частка, яка складає 7/100 нежилих приміщень, які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по АДРЕСА_1-А.

В подальшому, учасники спільної часткової власності на нежилі приміщення, які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по АДРЕСА_1-А, вирішили поділити їх в натурі, виділивши нежилі приміщення, якими кожен із них користувався згідно укладених договорів купівлі-продажу та визначеного між учасниками порядку користування нежилими приміщеннями.

Проте, договір про поділ нерухомого майна чи виділення з нього частки, заявник не міг укласти з тих підстав, що не всі учасники спільної часткової власності виявили бажання укласти відповідний правочин. В зв’язку з цим, всі співвласники не могли досягнути згоди щодо поділу (виділу) нежилих приміщень.

Тому, Дочірнє підприємство «НАЗВА_1» Товариства з обмеженою відповідальністю  «НАЗВА_2», Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 та Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради Київської області про поділ нежилих приміщень в натурі, що є спільною частковою власністю, а саме - поділити нежилі приміщення, які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по АДРЕСА_1-А, що належать на праві спільної часткової власності учасникам, виділивши в натурі:

А) Дочірньому підприємству «НАЗВА_1» Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» нежилі приміщення за № X, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 згідно поверхневого плану, загальною площею 253 кв. м., які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по вул. Xxxxxxxxxxxx 2-А, що відповідає ідеальній частці, яка становить 35/100.

Б) Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 нежилі приміщення за № XX, 23, 24, 25, згідно поверхневого плану, загальною площею 125,4 кв. м., які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по вул. Xxxxxxxxxxxx 2-А, що відповідає ідеальній частці, яка становить 17/100. 

В) Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_4 нежилі приміщення за № XX, 27, 28, 29, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 48, 49, 50, 51, згідно поверхневому плану, загальною площею 302,9 кв. м., які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по вул. Xxxxxxxxxxxx 2-А, що відповідає ідеальній частці, яка становить 41/100  

Під час розгляду справи, сторони подали на затвердження суду заяву про укладання мирової угоди, в якій виклали всі її умови, що стосувались предмету спору, а саме поділу нежилих приміщень, які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по АДРЕСА_1-А, що належали на праві спільної часткової власності сторонам по справі.

Господарський суд Київської області розглянувши подану учасниками судового розгляду письмову заяву, 19 квітня 2007 року виніс Ухвалу по справі № X/073-07, якою затвердив мирову угоду, на умовах викладених в поданій заяві.

Зокрема резолютивна частина ухвали суду про затвердження мирової угоди мстить наступний зміст:

    Затвердити мирову угоду від 18 квітня 2007 року по справі № X/073-07, укладену між сторонами по справі, згідно якої:       

   «Поділ нежилих приміщень, які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по АДРЕСА_1-а, що належать на праві спільної часткової власності позивачам та відповідачу, виділивши в натурі та передавши у власність:

А) Дочірньому підприємству «НАЗВА_1» Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» нежилі приміщення за № X, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 згідно поверхневого плану, загальною площею 253 кв. м., які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по вул. Xxxxxxxxxxxx 2-А, що відповідає ідеальній частці, яка становить 35/100.

Б) Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 нежилі приміщення за № XX, 23, 24, 25, згідно поверхневого плану, загальною площею 125,4 кв. м., які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по вул. Xxxxxxxxxxxx 2-А, що відповідає ідеальній частці, яка становить 17/100.

  В) Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_4 нежилі приміщення за № XX, 27, 28, 29, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 48, 49, 50, 51, згідно поверхневому плану, загальною площею 302,9 кв. м., які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по вул. Xxxxxxxxxxxx 2-А, що відповідає ідеальній частці, яка становить 41/100.                    

   Г) Бориспільській міській раді Київської області, яка представляє інтереси територіальної громади м. Бориспіль, нежилі приміщення за № XX, 46, 47, згідно поверхневому плану, загальною площею 49,1 кв. м., які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по вул. Xxxxxxxxxxxx 2-А, що відповідає ідеальній частці, яка становить 7/100.     

Після винесення судом ухвали про затвердження мирової угоди, представник Дочірнього підприємства «НАЗВА_1» ТОВ «НАЗВА_2» мав на меті звернутися до Комунального підприємства «Бориспільського бюро технічної інвентаризації» із заявою про державну реєстрацію прав на нежилі приміщення, у зв’язку із припиненням права спільної часткової власності на об’єкт нерухомого майна  у зв’язку із їх поділом на підставі ухвали суду, якою затверджено мирову угоду про поділ в натурі нежилих приміщень.

Однак, під час особистого прийому начальником Бориспільського міського бюро технічної інвентаризації та спеціалістами з реєстрації прав на нерухоме майно, було повідомлено представника заявника, що реєстрація права власності за ним як на окремі нежилі приміщення, в зв’язку із нібито припиненням права спільної часткової власності, та виділення цих приміщень кожному із заявників як однієї окремої частки, є неможливим, посилаючись на те, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не підлягає державній реєстрації, оскільки судом не було здійснено поділу приміщень, а лише виділено в натурі частки та передано їх у власність, що не припиняє права спільної часткової власності на нежилі приміщення його учасників. Крім того, на думку Начальника Бориспільського бюро технічної інвентаризації, перешкода в державній реєстрації прав на об’єкт нерухомого майна полягає в тому, що судом не зазначено в ухвалі, що право спільної часткової власності заявників припиняється внаслідок винесення відповідної ухвали про поділ чи виділ частки в нежилому приміщенні.   

За таких обставин, правова позиція начальника КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» та реєстратора речових прав на нерухоме майно, яка була висловлена усно на прийомі громадян, не відповідає вимогам актів законодавства України в сфері державної реєстрації прав на об’єкти нерухомого майна, за двох наступних обставин:

По-перше: в результаті постановлення Господарським судом Київської області 19 квітня 2007 року ухвали по справі № X/073-07, було здійснено поділ нежилих приміщень, що належали співвласникам на праві спільної часткової власності, в результаті чого суд виділив кожному із учасників права спільної частково власності конкретну частку в натурі та передав її у власність.

По-друге: якщо навіть припустити, що в дійсності відбувся не поділ, а виділення частки учасників із спільного майна, яким є нежиле приміщення, - в такому випадку право спільної часткової власності на частку того учасника також припиняється. Враховуючи те, що відбулося виділення часток всіх учасників спільної волосності на нежилі приміщення, право спільної часткової власності на об’єкт нерухомого майна припинився у всіх його учасників, тобто фактично відбувся поділ майна.

Правове обґрунтування щодо проведення судом поділу нежилих приміщень в натурі на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 19 квітня 2007 року по справі № X/073-07 та наявності всіх законних підстав для державної реєстрації прав

Як було зазначено вище, дочірнє підприємство «НАЗВА_1» Товариства з обмеженою відповідальністю  «НАЗВА_2», Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 та Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом до Бориспільської міської ради Київської області, пред’явивши вимоги про поділ нежилих приміщень в натурі, що є спільною частковою власністю вказаних вище осіб, що випливає зі змісту самої ухвали

Під час розгляду справи сторони дійшли згоди щодо поділу нежилих приміщень, в зв’язку з чим ними була подана до суду заява про укладання мирової угоди, в якій сторони зазначили, що вони «уклали мирову угоду про поділ нежилих приміщень, які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по АДРЕСА_1-А, що належать на праві спільної часткової власності позивачам та відповідачу, виділивши в натурі та передавши у власність: …»            

В зв’язку з цим, суд своєю ухвалою лише затвердив ті умови, які були досягнуті сторонами та подані суду в своїй письмовій заяві на затвердження, в зв’язку з чим, суд в своїй ухвалі зазначив, що «поділ нежилих приміщень, які знаходяться в м. Бориспіль, Київської області, по АДРЕСА_1-а, що належать на праві спільної часткової власності позивачам та відповідачу, виділивши в натурі та передавши у власність: …».  

Таким чином, як випливає зі змісту заяви про укладання мирової угоди та ухвали суду про затвердження мирової угоди, відбувся такий юридичний факт як поділ в натурі нежилих приміщень, які належали на праві спільної часткової власності сторонам по справі, і як наслідок, виділено в натурі та передано у власність кожному із співвласників конкретні нежилі приміщення, що припиняє право спільної часткової власності на нерухоме майно.

Актами цивільного законодавства України чітко передбачено, що таке поділ та відповідні правові наслідки, які призводить така юридична дія, зокрема.

У відповідності до ч.2 ст. 367 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності припиняється.

Оскільки в ухвалі суду зазначено, що відбувається поділ нежилих приміщень, в зв’язку з чим кожній із сторін виділяється в натурі конкретні нежилі приміщення та передаються у власність, право спільної часткової власності на нерухоме майно, з підстав передбачених ч. 2 ст. 367 ЦК України, припиняється.

Також, на думку заявника, наявність чи відсутність в ухвалі суду, якою затверджено мирову угоду про поділ нежилих приміщень, умови про припинення права спільної часткової власності - жодним чином не впливає на виникнення такого юридичного факту як право приватної власності кожного із учасника на конкретне нерухоме майно, утвореного в результаті поділу (виділу), оскільки сам факт поділу нежилих приміщень в натурі, з підстав передбачених ч.2 ст. 376 ЦК України, припиняє право спільної власності. Тому, будь-які додаткові посилання в ухвалі суду на факт припинення спільних прав на майно не є обов’язковим та вирішальним щодо наявності особистої приватної власності на конкретні приміщення після поділу (виділу).         

Правове обґрунтування припинення права спільної власності на частку, яка була виділена із спільного майна, що є підставою для проведення державної реєстрації прав на новостворену частку як на окремий об’єкт нерухомого майна, що заявлено вперше.

Якщо припустити, що позиція комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» полягає в тому, що ухвалою Господарського суду Київської області від 19 квітня 2007 року по справі № X/073-07 відбулося виділення частки із спільного майна, а не його поділ в натурі, - в такому випадку право спільної власності на частку, яка виділяється та передається особі у власність також припиняється як і при поділі майна, а тому підлягає державній реєстрації як окреме індивідуально визначене майно, з наступних підстав.  

Кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб'єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі. Проте якщо після виділу суб'єктів-співвласників залишилося хоча б двоє, право спільної часткової власності продовжує існувати - з перерозподіленими частками та, як правило, з видозміненим складом майна, яке перебуває у спільній частковій власності

Як було зазначено вище, ч.2 ст. 367 ЦК України передбачено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності припиняється.

На відміну від положення ч.2 ст. 367 ЦК України, яка встановлює припинення права спільної часткової власності на майно у разі поділу, цивільний кодекс прямо не передбачає, що у випадку виділення частки в натурі із спільного майна, в учасника, якому така частка виділяється в натурі, припиняється право спільної часткової власності на майно, а майно яке виділене становить окрема індивідуальне визначене майно, яке підлягає державній реєстрації.

Однак, не зважаючи на відсутність відповідної прямої вказівки про припинення права спільної часткової власності на частку учасника в тому майні, яке виділяється в натурі, - про припинення права спільної часткової власності на таку частку та необхідність проведення державної реєстрації прав на виділену частку як на окремий об’єкт нерухомого майна, що реєструється вперше, свідчать ряд нормативно-правових актів, зокрема.   

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» від 1 липня 2004 року, у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна  справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з  новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів  присвоюється новий реєстраційний номер. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, або при виділі частки із цього об'єкта  переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений  об'єкт.

Дещо побідне положення міститься в п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 22 червня 2011 року за № XXX, яким передбачено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права   власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу об'єкта нерухомого майна або  виділу частки з об'єкта нерухомого майна, у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше. Державний реєстратор  переносить  записи  Державного  реєстру прав про речові права та  їх  обтяження  щодо  об'єкта  нерухомого майна,  який  поділяється  або  частка  з  якого  виділяється,  до відкритих на кожний  з  новостворених  об'єктів  нерухомого  майна розділів Державного реєстру прав.

Також, п. п. 2, 6, 9, 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про ідентифікацію об’єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них» від 8 грудня 2010 року за № X117 передбачено, що реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна під час проведення державної  реєстрації права власності на об'єкт, не повторюється на всій території України і залишається  незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни опису (даних) об'єкта нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється. У разі поділу, об'єднання, знищення об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна одночасно із закриттям державним реєстратором прав на нерухоме майно відповідного розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна скасовується. Об'єкту нерухомого майна, який утворився у результаті поділу,  об'єднання або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, присвоюється новий реєстраційний номер.

Таким чином, з наведених вище норм актів законодавства України випливає, що виділ частки учасника із спільного майна є однотипним та ідентичним всім тим юридичним процедурам, що відбуваються під час поділу майна, зокрема у разі виділу частки з об’єкта нерухомого майна реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується, водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів  присвоюється новий реєстраційний номер. Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті виділу частки з об'єкта нерухомого майна, у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше. У разі виділення частки з об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна також скасовується. Об'єкту нерухомого майна, який утворився у результаті виділення частки з об'єкта нерухомого майна, присвоюється новий реєстраційний номер.

Крім того, питання виділу частки учасника із майна, що належить на праві спільної часткової власності регулюється і в нотаріальній діяльності під час укладання договорів про виділ частки в натурі, що є правовстановлюючим документом, права за яким підлягають державній реєстрації в аналогічному порядку, що й передбачений для реєстрації права особистої приватної власності на частку в спільному майні, що виникло в результаті виділу в натурі на підставі судового рішення.

Отже, п. 6.10 Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № XXX/5, укладення договору про виділ частки в натурі припиняє спільну часткову власність для особи (осіб), частка якої виділяється за цим договором. Укладення договору про поділ спільного майна припиняє спільну власність для усіх співвласників.

Також зауважу, що законодавець, який допустив певну неврегульованість у Цивільному кодексі України питання правових наслідків виділу учасником спільної часткової власності у натурі частки у спільному майні, 11 лютого 2010 року вніс зміни до Цивільного кодексу України, доповнивши ст. 364 частиною 3, у відповідності до якої «…У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації…». Однак, вказана норма ч.3 ст. 364 ЦК України набуває чинності лише з 1 січня 2013 року, однак усуває всю ту неоднозначність розуміння правових наслідків виділу частки в натурі та припинення у зв’язку з цим в учасника, що виділив таку частку права спільної часткової власності та необхідності здійснення державної реєстрації частки як на окрема виділене майно, що реєструється в перше.   

Таким чином, з наведених вище норм актів законодавства України випливає, що як при поділі так і при виділі право спільної часткової власності припиняється, однак під час поділу в натурі право спільної часткової власності припиняється для всіх учасників, яким належить майно, а під час виділу частки в натурі лише – лише для того учасника, якому така частка виділяється. При цьому, виділена (поділені) частку нерухомого майна підлягає державній реєстрації як на майно, що заявлено вперше.

Вказані вище обставини свідчать про не вірне розуміння КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» норм, що регулюють питання виділу частки нерухомого майна в натурі та необхідності здійснення державної реєстрації прав на дану частку, а тому заявник вважає за необхідне звернути увагу КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» на викладені в цій заяві обставини та нормативне-правове обґрунтування необхідності державної реєстрації права власності на нежилі приміщення за № X, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 згідно поверхневого плану, загальною площею 253 кв. м., що знаходяться в м. Борисполі, Київської області, по АДРЕСА_1-А, і належать Дочірньому підприємству «НАЗВА_1» Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» на підставі Ухвали Господарського суду Київської області від 19 квітня 2007 року по господарській справі № X/073-07 про затвердження мирової угоди.

У відповідності до ст. ст. 3, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація прав проводиться на  підставі рішення судів, що набрали законної сили.  

Таким чином, Ухвала Господарського суду Київської області від 19 квітня 2007 року по господарській справі № X/073-07 про затвердження мирової угоди (якою виділено в натурі та передавши у власність Дочірньому підприємству «НАЗВА_1» Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» нежилі приміщення за № X, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 згідно поверхневого плану, загальною площею 253 кв. м.) як рішення суду, що набрало законної сили є підставою для проведення державної реєстрації прав, з приводу яких заявником подана відповідна заява.

У випадку відмови заявнику в проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі Ухвали Господарського суду Київської області від 19 квітня 2007 року по господарській справі № X/073-07, останній змушений буде скористатись свої правом, що передбачене ч.3 ст. 182 ЦК України, та оскаржити рішення КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» про відмову у проведенні державної реєстрації прав з наведених вище підстав шляхом звернення з відповідним адміністративним позовом до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.      

"___" жовтня 2012 року                  

 

Директор ДП «НАЗВА_1» ТОВ

«НАЗВА_2»                                      ______________                                          ОСОБА_7

              (підпис)                   М.П.

 

 

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації