Письмова відповідь на претензію про оплату вартості втраченого вантажу

 № ____________

від «___» _________ 2007 року

 

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Ідентифікаційний номер ххххххх

р/р хххххххххххх в Ленінградському

відділенні АКБ «НАЗВА_2»

м. Київ, МФО: хххххх

 

Товариства з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_3»

місце знаходження: АДРЕСА_2

Код ЄДРПОУ: ххххххх

р/р хххххххххххх в АКІБ «НАЗВА_4»

м. Харків, МФО: хххххххх         

  

ВІДПОВІДЬ   НА   ПРЕТЕНЗІЮ

Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 щодо оплати вартості втраченого вантажу, пред’явленої 1 березня 2007 року за № XX/1

На адресу фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 від товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» надійшла претензія, в якій останній вимагає сплатити вартість втраченого вантажу, а саме підвісних двигунів для човнів, прийнятого до перевезення на підставі Договору про транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажу автомобільним транспортом від 16 січня 2007 року, у розмірі фактично заподіяної шкоди, яка складає 8 157, 67 Євро.    

Однак, фізична особа – підприємець ОСОБА_2 пред’явлену товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» претензію визнає частково з наступних підстав.

Між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» 16 січня 2007 року був укладений договір про транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі по тексту – Договір перевезення вантажу).   

У відповідності до вказаного вище договору, предметом його є правовідносини між сторонами Договору, які виникають при транспортно-експедиторському обслуговуванні та перевезенні вантажів, які надані Перевізником Замовником для транспортування в міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом.

На підставі п. 3.1.1. Договору перевезення вантажу, замовник надав перевізникові заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 16 лютого 2007 року за № XX/02, вказавши вантажовідправника, адресу завантаження, вантажоодержувача, адресу розвантаження, дату та час надання автомобіля для завантаження, найменування та вагу вантажу.

Таким чином, фізична особа – підприємець ОСОБА_2 у відповідності до умов договору перевезення вантажу та заявки, поданої на виконання умов даного договору, завантажив підвісні двигуни для човнів на автомобіль Марки МАН, державний номерний знак АА XXXX ВК, керування яким здійснює ОСОБА_3, в період часу з 19 по 23 лютого 2007 року на іноземному підприємстві «НАЗВА_5», за адресою: D-24223, Raisdorf-Germany, Gutenbergstrasse 33-43 та в строк до 26-27 лютого 2007 року зобов’язаний був доставити вказаний вантаж на територію України, товариству з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3», за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1.

Під час перевезення вантажу через країну Нідерланди, водій який керував транспортним засобом, в якому знаходився вантаж, зупинився біля міста Артхем на стоянці для перевізників ТІR для відпочинку. Однак, прокинувшись в ранці водій автомобіля виявив відсутність вантажу в транспортному засобі, а саме підвісних двигунів для човнів у кількості 8 штук. Після чого водій транспортного засобу викликав поліцію, яка склала відповідний протокол та інші документи, в зв’язку з чим зафіксувала подію як крадіжку вантажу з автомобіля.

Прибувши на територію України, транспортний засіб був оглянутий представниками сторін Договору перевезення вантажу, внаслідок чого між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» в м. Харкові, 28 лютого 2007 року був складений Акт за № X про виявлення недостачі продукції – підвісних двигунів для човнів в кількості 8 шт., внаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується протоколом поліції, при цьому цілісність пломб не було порушено.

При таких обставинах, фізична особа – підприємець ОСОБА_2 дійсно визнає, що внаслідок взяття на себе зобов’язання по перевезенню вантажу автомобільним транспортом на підставі укладеного Договору перевезення вантажу, останній втратив цей вантаж на території країни Нідерланди за обставин, які не залежали від його волі та не з його вини. Тому, фізична особа – підприємець ОСОБА_2 вважає за необхідне відшкодувати шкоду заподіяну Товариству з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» виходячи з принципу справедливості та ділової практики, однак в розмірі, що складає іншу суму коштів, що полягає в наступному.

У відповідності до характеру та змісту Договору перевезення вантажу від 16 січня 2007 року та заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 16 лютого 2007 року за № XX/02, яка є невід’ємною частиною договору, останній є договором міжнародного перевезення вантажу.

Таким чином, правовідносини, які випливають з Договору перевезення вантажу підпадають під дію Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19 травня 1956 року, зі змінами та доповненнями від 5 липня 1978 року, до якої спершу приєднався 1 серпня 1983 року СРСР, та в подальшому був прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу» від 1 серпня 2006 року.

Тобто, на сьогоднішній день Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19 травня 1956 року є обов’язковою для застосування її Україною та зокрема всіма її суб’єктами господарської діяльності, під час перевезення вантажу в сфері міжнародного автомобільного перевезення.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Тим більше, згідно п. 5 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19 травня 1956 року, Договірні Сторони погоджуються не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.

Таким чином, умови Договору перевезення вантажу, укладений між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» 16 січня 2007 року, не можуть суперечити положенням Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, оскільки договірні сторони, виходячи з умов цієї конвенції, взяли на себе зобов’язання не змінювати її положень шляхом спеціальних угод між цими сторонами. Отже, договір на перевезення вантажу не може містити умови, які змінюють або ж іншим чином регулюють правовідносини між договірними сторонами, ніж так як передбачено положенням Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу.

 В зв’язку з цим, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу передбачена відповідальність перевізника за втрату вантажу під час виконання договору перевезення, яка не може бути змінена договірними сторонами шляхом укладання угоди.

 У відповідності до ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19 травня 1956 року, перевізник зобов’язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати 8,33 розрахункових одиниць СПЗ (Special Drawing Rights – SDR международные резервно-расчётные средства в рамках Международного валютного фонда) за кг відсутньої ваги брутто. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або заявлена декларація про додаткову цінність вантажу під час доставки. 

Таким чином, оскільки сторони Договору перевезення вантажу не домовились про внесення до вантажної накладної додаткових відомостей, які не є обов’язковими в силу п. 2 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19 травня 1956 року, а саме даних про декларовану вартість вантажу і суму додаткової цінності його для відправника, відповідальність перевізника за повну втрату вантажу буде обмеженою і складає компенсацію, розмір відшкодування якої не може, однак, перевищувати 8, 33 розрахункових одиниць за кг відсутньої ваги брутто, яка згідно вантажної накладної складає 221 кг.

            За таких умов, розрахунок відшкодування за повну втрату вантажу складає:

           1 SDR = 7,5701  

            8,33 х 7,5701 х 221 = 13936,04 грн.

Отже, сума відшкодування за повну втрату вантажу у відповідності до умов Договору перевезення вантажу, становить 13 936 грн. 04 коп., яку фізична особа – підприємець ОСОБА_2 зобов’язаний сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3».

В той час, п. 5.4. Договору перевезення вантажів, передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу, а також у випадку втрати чи недостачі вантажу – компенсує його вартість.

Проте, п. 5.4. Договору на перевезення вантажу не в повній мірі відповідає положенню ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19 травня 1956 року, умови якої не можуть бути змінені за згодою сторін, а тому до правовідносин, що виникли між договірними сторонами в частині відповідальності за втрату вантажу, перевага в застосуванні надається положенням Конвенції, і лише в тих питаннях які не врегульовані нею застосовується національне законодавство та умови договору на перевезення вантажів.           

Крім того, у відповідності до п.2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19 травня 1956 року, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу стались внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Тому, враховуючи те, що втрата вантажу, який був наданий для перевезення фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2, був викрадений, тобто вибув з володіння перевізника з обставин які не залежали від його волі, та не з його вини, крім того перевізник не міг уникнути їх, оскільки транспортний засіб знаходився на спеціально обладнаній стоянці для перевізників, а тому водій був впевнений в безпеці вантажу, перевізник взагалі звільняється від будь-якої відповідальності за повну чи часткову втрату вантажу.

Однак, як було зазначено вище, фізична особа – підприємець ОСОБА_2 розуміє та враховує всі обставини цієї події, значимість правовідносин сторін, принцип справедливості та ділової практики, а тому погоджується на виплату товариству з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» суму відшкодування за повну втрату вантажу у відповідності до умов Договору перевезення вантажу в розмірі 13 936 грн. 04 коп.

 

Фізична особа – підприємець

ОСОБА_2                                                    __________________

                                                                                                                          (підпис)                 

 

 

           

                        

 

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації