Письмове заперечення на апеляційну скаргу у цивільній справі про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

До Апеляційного суду Київської області 

  

Позивач:    ОСОБА_1,                   

місце проживання: АДРЕСА_1                    

                        

Представник позивача:     

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

Відповідач:   ОСОБА 2,

місце проживання:

АДРЕСА_

 

Закрите акціонерне товариство ФГ

«НАЗВА_1»,

місце знаходження:

АДРЕСА  3

 

Цивільна справа № 

 

 

ПИСЬМОВЕ  ЗАПЕРЕЧЕННЯ

на апеляційну скаргу ОСОБА 2 щодо оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду

Київської області від 16 лютого 2010 року

16 лютого 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення по справі № X-XXXX/XX року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА 2та Закритого акціонерного товариства ФГ «НАЗВА_1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (внаслідок дорожньо-транспортної пригоди).   

На підставі вказаного вище рішення, суд частково задовольнив вимоги ОСОБА_1, стягнувши на його користь із Закритого акціонерного товариства ФГ «НАЗВА_1» 15 843 грн. 68 коп. страхового відшкодування у зв’язку з заподіянням ОСОБА 2 матеріальної шкоди, а також із заподіяну матеріальну шкоду (збитки) у вигляді витрат, пов’язаних з повним відновленням транспортного засобу Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, у розмірі 11 213 грн. 32 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 500 грн.,

Не погоджуючись з рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2010 року по цивільній справі № X-XXXX/XX року, ОСОБА 2 звернувся з Апеляційною скаргою на вказане вище рішення суду, виклавши свої доводи та міркування з приводу його незаконності та необґрунтованості. 

Однак, подана ОСОБА 2 скарга, на думку позивача, не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2010 року по цивільній справі № X-XXXX/XX року є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.  

При таких обставинах, Апеляційна скарга ОСОБА 2  підлягає задоволенню, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2010 року по цивільній справі № X-XXXX/XX року необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

1. В поданій відповідачем апеляційній скарзі, останній обґрунтовує скасування рішення суду першої інстанції тим, що між ним та страховою компанією був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, на виконання якого був виданий відповідний Поліс, у відповідності до якого страхова компанія зобов’язана у випадку настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування, внаслідок заподіяння шкоди майну третій особі в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 25 500 грн., що є лімітом відповідальності страховика, встановленої Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правова відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В зв’язку з цим, відповідач посилається на те, що оскільки фактичний розмір шкоди, заподіяний відповідачем позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 27 057 грн., вона підлягає стягненню із страхової компанії в розмірі ліміту відповідальності страхової компанії, що складає 25 500 грн., а різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що становить 1 557 грн. необхідно покласти на відповідача, посилаючись при цьому на положення ст. 1194 ЦК України.

Також, обґрунтовуючи наведену вище правову позицію, відповідач посилається на положення ст. 22, 32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правова відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким нібито передбачено, що при настанні страхового випадку страхова компанія відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому порядку все оцінену шкоду, і за даним випадком не відшкодовує лише шкоду, пов’язану з втратою товарної вартості.

Тим самим, відповідач вважає, що суд першої інстанції неправомірно поклав на нього обов’язок відшкодувати шкоду позивачу в розмірі 11 213 грн. 32 коп., оскільки він застрахував свою цивільну відповідальність за таким страховим випадком як заподіяння шкоди майну третій особі в результаті дорожньо-транспортної пригод, на суму 25 500 грн., а тому саме страхова компанія зобов’язана відшкодувати збитки у вказаному вище розмірі, оскільки Законом не передбачено обмеження у проведенні оцінки шкоди та виплаті страхового відшкодування.

Проте, звертаю увагу суд апеляційної інстанції на необґрунтованість вказаних вище обставин відповідачем в рахунок скасування рішення суду першої інстанції, оскільки судом абсолютно законно було стягнуто з нього матеріальну шкоду (збитки) у вигляді витрат, пов’язаних з повним відновленням транспортного засобу Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, у розмірі 11 213 грн. 32 коп., що полягає в наступному.

Відповідач не врахував у поданій ним апеляційній скарзі положення ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» якою передбачено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При таких обставинах, всі без винятку страхові компанії, які діють в Україні, відшкодовують шкоду заподіяну власникові транспортного засобу виключно в частині витрат необхідних для відновлення транспортного засобу з урахуванням зносу деталей.

Тобто, посилання відповідача на те, що Законом передбачено лише обмеження у виплаті страхового відшкодування в тій частині, що страхова компанія не відшкодовує лише втрату товарної вартості транспортного засобу, є безпідставним, оскільки положення ст. 29 Закону, передбачає виплату страховою компанією страхового відшкодування лише в межах витрат з відновлення транспортного засобу з врахуванням зносу, а не всю оцінену шкоду, про що зазначає відповідач.

Крім того, з метою визначення розміру шкоди заподіяної транспортному засобу Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, для виплати страховою компанією страхового відшкодування та на підставі заяви позивача, оцінювач ОСОБА_3, який працює в складі суб’єкта оціночної діяльності суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3, надав висновок та звіт автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, у відповідності до якого вартість матеріального збитку з врахування фізичного зносу, завданого позивачу як власникові автомобіля Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, уточненого станом на 27 серпня 2009 року, - складає 15 843 грн. 68 коп.

Допитаний в судовому засіданні експерт, який приймав участь у проведені досліджень під час оцінки вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля ГАЗ 33021 та складанні висновку і звіту автотоварознавчого дослідження, показав, що грошова сума коштів у розмірі 15 843 грн. 68 коп. є вартість матеріального збитку завданого позивачу саме з врахуванням зносу деталей, розрахованого для відшкодування страховою компанією збитків на підставі Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів».

Однак, для того щоб в повному обсязі відновити транспортний засіб позивача необхідно виконання робіт та придбання деталей, знос яких не повинен враховуватись, оскільки деталі, агрегати та частини автомобіля купуються нові, а не в бувшому використанні. Тому кошти, які зобов’язана відшкодувати страхова компанія є збитками, які визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, однак не є тими збитками, які полягають у виконанні робіт, необхідних для повного відновлення пошкодженої речі, оскільки становлять абсолютно різний розмір їх відшкодування.

Відповідно до договору підряду на виконання ремонтних робіт транспортного засобу Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, від 20 січня 2009 року за № 3/01, укладеного між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_1, фізична особа – підприємець ОСОБА_4 виконав відновлювальні ремонтні роботи вказаного вище транспортного засобу, з врахуванням нових деталей та агрегатів, внаслідок чого вартість таких робіт з врахуванням деталей становила 27 057 грн.

За таких умов, для того, щоб в повному обсязі відновити транспортний засіб позивача, грошових коштів у розмірі 15 843 грн. 68 коп., що є вартістю матеріального збитку завданого позивачу саме з врахуванням зносу деталей, недостатньо, оскільки під час виконання робіт із заміни пошкоджених в дорожньо-транспортній пригоді деталей та агрегатів, були придбані нові деталі в замін пошкоджених, для виконання робіт з повного відновлення транспортного засобу, а тому суд першої інстанції абсолютно правомірно поклав на відповідача обов’язок по відшкодуванню збитків, у вигляді витрат необхідних для повного відновлення транспортного засобу, що ґрунтується на наступних нормах актів законодавства.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Також, як передбачено ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).  

У відповідності до п. 9 ОСОБА_5 суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з № 6, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Знову ж таки, допитаний в судовому засіданні експерт, показав, що грошової суми коштів у розмірі 15 843 грн. 68 коп. недостатньо для повного відновлення транспортного засобу, який існував до дорожньо-транспортної пригоди, оскільки необхідно здійснювати заміну пошкоджених деталей та агрегатів на нові деталі, без врахування їх зносу, внаслідок чого вартість повного відновлення транспортного засобу буде значно більшою.       

При таких обставинах, для того щоб в повному обсязі відносити транспортний засіб позивача необхідно виконання робіт та придбання деталей, знос яких не повинен враховуватись, а тому кошти, які зобов’язана відшкодувати страхова компанія у розмірі 15 843 грн. 68 коп. є збитками, які визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, однак не є тими збитками, які полягають у виконанні робіт, необхідних для повного відновлення пошкодженої речі і становить значно більшу грошову суму коштів, а тому їх недостатньо для виконання робіт з повного відновлення транспортного засобу. 

2. Крім того, відповідач в поданій ним апеляційній скарзі невірно зазначає зміст п. 9 ОСОБА_5 суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з № 6 та не правильно тлумачить його положення.

Як було зазначено вище, п. 9 ОСОБА_5 суду України, передбачено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Тому, відповідач помилково намагається переконати суд апеляційної інстанції в тому, що у випадку дорожньо-транспортної пригоди, «нові вузли, деталі комплектуючі частини іншої модифікації» можуть бути встановлені на автомобіль лише «взамін знятих з виробництва однорідних виробів», а в інших випадках, як випливає з апеляційної скарги, встановлюються зношені деталі (в бувшому використанні).

Проте, зі змісту ОСОБА_5 суду України випливає, що для відновлення транспортного засобу використовуються нові вузли, нові деталі та нові комплектуючі або ж нові частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, а тому відповідач просто невірно зазначає зміст судової практики, намагаючись довести ту обставину, що нові деталі під час відновлювального ремонту не застосовують.

Крім того, положення п. 9 ОСОБА_5 суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з № 6 знаходиться в причинно-наслідковому зв’язку із змістом ст. 22, 1192 ЦК України, якими передбачено, що збитками є втирати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а саме виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі.

3. Також, відповідач посилається в поданій ним апеляційній скарзі на те, що судом не було застосовано положення ст. 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», оскільки, як зазначає відповідач, вартість проведеного відновлювального ремонту (27 009,21 грн.) перевищила його фактичну вартість в неушкодженому вигляді (27 009,21 грн.), а тому вважає, що автомобіль є фізично знищеним, оскільки його ремонт був економічно необґрунтованим, а тому позивачу повинно було бути відшкодовано різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, і одночасно вирішено питання про передачу транспортного засобу особі, з якої стягнуто таку вартість.             

Проте, звертаю увагу суд на те, що відповідач абсолютно безпідставно посилається на положення ст. 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», яку суд повинен був застосувати, оскільки дана норма Закону не може бути застосована до даних правовідносин з наступних підстав.

Спочатку зауважу, що відповідач знову намагається невірно тлумачити положення ст. 30 Закону та надавати неточний його зміст, з метою приведення його до такого розуміння, щоб він влаштовував його правову позицію.

Тому, у відповідності до ст. 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Вказане вище положення ст. 30 Закону нерозривно пов’язане з положенням ст. 29 цього ж Закону, яким передбачено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.  

При таких обставинах, з положення наведених вище норм Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» випливає, що якщо внаслідок проведення експертизи (оцінки) суб’єктом оціночної діяльності буде встановлено, що витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, такий ремонт вважається економічно необґрунтованим.

Однак, знову ж таки, оцінювач (експерт) здійснює оцінку пошкодження транспортного засобу з врахуванням зносу автомобіля, а тому у випадку, якщо саме внаслідок проведення експертизи пошкодження транспортного засобу, витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди такий ремонт є економічно необґрунтованим.

В зв’язку з цим, як було зазначено вище, з метою визначення розміру шкоди заподіяної транспортному засобу Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, для виплати страховою компанією страхового відшкодування та на підставі заяви позивача, оцінювач ОСОБА_3, який працює в складі суб’єкта оціночної діяльності суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3, надав висновок та звіт автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, у відповідності до якого вартість матеріального збитку з врахування фізичного зносу, завданого позивачу як власникові автомобіля Газель, державний номерний знак АІ XXXX АІ, в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, уточненого станом на 27 серпня 2009 року, - складає 15 843 грн. 68 коп.

Крім того, експертом (оцінювачем) в експертному дослідженні не було встановлено, що ремонт транспортного засобу є економічно необґрунтованим, хоча встановлення таких обставин є обов’язковою умовою проведення дослідження експертом, що свідчить про відсутність у висновку такої обставини як економічно необґрунтоване проведення ремонту. 

Тому, внаслідок проведення експертизи (оцінки, експертного дослідження), було визначено вартість пошкодження транспортного засобу позивача у розмірі 15 843 грн. 68 коп.  з врахуванням зносу автомобіля, яка не перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а тому не можливо вважати такий ремонт економічно необґрунтованим.

При таких обставинах, економічно необґрунтований ремонт транспортного засобу може бути встановлений лише шляхом проведення експертизи або ж експертного дослідження чи оцінки, за замовленням страхової компанії.

Також, як передбачено ч.2 ст. 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

За таких умов, страховою компанією не було визначено економічно необґрунтоване проведення ремонту транспортного засобу позивача, про що відсутні відповідні обставини у висновку авто товарознавчого дослідження, а тому страховою компанією не доводилися відомості до позивача, що ремонт є економічно необґрунтованим, в зв’язку з чим позивач здійснив відновлювальний ремонт транспортного засобу без врахування зносу деталей, що лише в такому випадку становило грошову суму коштів у розмірі 27 057 грн., що фактично не перевищує ринкової вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (27057 грн. - 27 009, 21 грн. = 47,79 грн.).

Оскільки експертизою не було встановлено економічно необґрунтованість проведення відновлювального ремонту з врахуванням зносу, положення ст. 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» не може бути застосоване до даних правовідносин, а тому суд першої інстанції правомірно і не застосував положення цієї норми.

Крім того, позивач повністю відновив транспортний засіб за свій рахунок шляхом проведення відновлювальних ремонтних робіт, що є правом позивача передбаченим ст. ст. 22, 1192 ЦК України.  

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не висловив жодних заперечень з приводу того, що ремонті роботи з відновлення транспортного засобу чи нові деталі, які були використані під час такого ремонту мають завищену ціну. Єдине з приводу чого заперечував відповідач, це необхідність під час проведення ремонту застосовувати зношені деталі, а не нові.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 212, 292, 298, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, -

П Р О Ш У:

  1. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2010 року по цивільній справі № X-XXXX/XX року - залишити без змін;
  2. Апеляційну скаргу ОСОБА 2 на Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2010 року по цивільній справі № X-XXXX/XX року – залишити без задоволення;  

ДОДАТКИ:

  1. Копія Довіреності на захист прав та представництво інтересів ОСОБА_1 у судах; 

11 серпня 2010 року. 

 

Представник позивача,

який діє на підставі довіреності                         ______________                                                Ковальчук С.М.    

                                                                                       (підпис)

 

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації