Письмове заперечення на апеляційну скаргу в адміністративній справі про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження

У відповідності до п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом. 

12 квітня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX було складено акт про вихід державного виконавця за адресою місцязнаходження будівель та встановлено, що боржник самостійно зніс самовільно побудовані споруди, а саме: металевий гараж, вольєр, сарай на прохідній до території суміжного власника земельної ділянки до його будинку.  

При таких обставинах, рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX щодо знесення сараю, металевого гаражу та вольєру – як виконавчий документ, у повному обсязі виконано.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець, на підставі ч.3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам.

До Київського апеляційного адміністративного суду   

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 30

 

Третя особа без самостійних вимог

щодо предмету спору:   ОСОБА_1, 

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_2

засоби зв’язку відсутні

 

Представник третьої особи:         

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

місце знаходження: 08300, Київська обл.,

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79

засоби зв’язку: +38 (067) 230-36-06

електронна пошта: advokat@zakon-i-pravo.net

Веб-сайт: www.zakon-i-pravo.net 

                                                              

Позивач:       ОСОБА_3

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_4  

 

Відповідач (суб’єкт владних повноважень):      

Відділ державної виконавчої служби   

Бориспільського міськрайонного управління

юстиції Київської області

місце знаходження:

АДРЕСА_5

засоби зв’язку невідомі.

  

Адміністративна справа № XXX/ ХХХХ/13-а

Суддя-доповідач: ОСОБА_4

 

ПИСЬМОВЕ  ЗАПЕРЕЧЕННЯ

на апеляційну скаргу ОСОБА_3 щодо оскарження Постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року по справі № XXX/ ХХХХ/13-а   

12 червня 2013 року Київський окружний адміністративний суд виніс постанову по справі № XXX/ХХХХ/13-а, за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_1, на підставі якої відмовив у задоволенні вимог про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 18 квітня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання Рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX, а також зобов’язання суб’єкта владних повноважень поновити виконавче провадження по виконанню вказаного вище рішення виконавчого органу місцевої ради.   

Не погоджуючись з Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року по адміністративній справі №810/ХХХХ/13-а, ОСОБА_3 звернувся з апеляційними скаргами на вказане вище судове рішення, виклавши свої доводи та міркування з приводу його незаконності та необґрунтованості.          

Однак, подана позивачем апеляційна скарга, на думку третьої особи, не підлягають задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даних скаргах щодо скасування Постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року по адміністративній справі № ХХХ/ХХХХ/13-а є безпідставними та необґрунтованими, а натомість судове рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При таких обставинах, апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року по адміністративній справі № ХХХ/ХХХХ/13-а необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Між Бобровим Михайлом Іллічем та ОСОБА_1 20 березня 1987 року був укладений договір купівлі-продажу 9/25 частини житлового будинку, що знаходиться в м. Борисполі, по АДРЕСА_2, площа якого складає 68,8 кв. м., з відповідними надвірними будівлями, а саме: льох, вбиральня, огорожа, тротуари. Під частиною житлового будинку, яка належить на прав власності позивачу, знаходиться земельна ділянка, площа якої складає 0,03 Га

18 березня 2003 року Виконавчий комітет Бориспільської міської ради прийняв рішення за № XXX, на підставі якого зніс самовільно побудовані ОСОБА_1 побутові будівлі та споруди по АДРЕСА_2 в м. Борисполі, а саме: вбиральню, сарай, льох, металевий гараж, вольєр як такі, що зведені без встановленого дозволу та належно затвердженого проекту. 

В подальшому, на підставі заяви стягувача, ОСОБА_6, державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції, Конопля О.Б, виніс 22 липня 2003 року Постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX.

Однак, не погоджуючись з рішенням Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18.03.2003 року за № XXX, ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду з позовом про його скасування в частині знесення льоху та вбиральні

Бориспільський міськрайонний суд 25 серпня 2004 року ухвалив рішення по справі № X-XX/XX, яким позов ОСОБА_1 задовольнив, скасувавши рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. 1 Травня, 7-А. 

При цьому, рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2004 року по справі № X-XX/XX було встановлено, що «…вказані в рішенні забудови були зроблені іншою особою ще до купівлі будинку позивачкою. Відповідно до ст.ст. 48, 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Приймаючи до уваги, що договір купівлі-продажу від 19 березня 1987 року жодним судом не скасовано, міськвиконком Бориспільської міської ради не мав право вирішувати питання, що стосуються права власності…»       

Обставини, пов’язані з прийняттям вказаного вище рішення суду та набуття ОСОБА_1 права власності на льох та вбиральню на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 1987 року, також встановлені Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 листопада 2008 року по адміністративній справі № X-а-471/2008 року за позовом ОСОБА_1 до ВДВС Бориспільського МРУЮ про скасування постанов державного виконавця.  

Таким чином, рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX в частині знесення льоху та вбиральні, які знаходяться в м. Бориспіль, вул. 1 Травня, 7-А і належать ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 20 березня 1987 року, - скасовано, а тому в цій частині таке рішення не підлягає примусовому виконанню, оскільки воно вважається таким, що не приймалось, тобто якого як юридично так і фактично не існує на сьогоднішній день.

7 грудня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_7, був складений Акт про те, що за адресою: м. Бориспіль, АДРЕСА_2 ОСОБА_1 самостійно знесено самовільно побудовані будівлі та споруди, а саме металевий гараж, вольєр, сарай. На проході до території ОСОБА_3, а саме будинку № X-а по вул. 1-го Травня, залишилися будівлі вбиральні та льоху.

Таким чином, з Акту державного виконавця випливає, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX щодо знесення сараю, металевого гаражу та вольєру – у повному обсязі виконано ОСОБА_1, яка самостійно знесла вказані будівлі та споруди.    

Однак, одразу ж, на наступний день, 8 грудня 2011 року, після складання державним виконавцем Акту, останній звернувся з подання до Бориспільського міськрайонного суду Київської області про роз’яснення його рішення від 25 серпня 2004 року по справі № X-XX/XX, яким скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою м. Бориспіль, АДРЕСА_2-А, і просив роз’яснити чи враховувати державному виконавцю вказане рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2004 року по справі № X-XX/XX при примусовому виконанні рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX.

Подання державного виконавця обґрунтоване тим, що в ході здійснення виконавчого провадження державному виконавцю є незрозумілим рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області № X-XX/XX від 25.08.2004 року яким скасовано рішення від 18.03.2003 року виданого Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою м. Бориспіль, АДРЕСА_2-А, так як дане рішення винесено щодо будівель, які знаходяться за адресою м. Бориспіль, АДРЕСА_2-А, а фактично знаходяться в м. Бориспіль, АДРЕСА_2, що підтверджується також інформацією наданою КП «ББТІ» та актом державного виконавця.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області, постановивши 12 січня 2012 року ухвалу по справі № X-XX/XX року, роз’яснив рішення Бориспільського міськрайонного суду наступним чином: не враховувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області № X-XX/XX від 25 липня 2004 року при примусовому виконанні рішення № XXX від 18 березня 2003 року виданого виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, посилаючись в своїй ухвалі лише на те, що в рішенні Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року зазначена адреса: вул. 1-го Травня 7-А, а в рішенні виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року зазначене на адреса: АДРЕСА_2.

Однак, 3 квітня 2012 року Апеляційний суд Київської області, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, постановив нове судове рішення, яким ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2012 року скасував і відмовив у задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції про роз’яснення рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2004 року.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд встановив, що «…з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 12 січня 2012 року про роз’яснення рішення фактично змінено зміст резолютивної частини рішення суду від 25 серпня 2004 року…», «…крім того у поданні відділу ДВС некоректно викладено клопотання про роз’яснення рішення суду. За змістом ст. 221 ЦПК України суд має право роз’яснити своє рішення, а не порядок його виконання…»       

Згідно ст. 124 Конституції України, ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року та ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як передбачено ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Таким чином, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX, яким скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. 1 Травня, 7-А – набрало законної сили та є обов’язковим для виконання всіма органами державної влади, посадовими та службовими особами, в тому числі і для державного виконавця, а обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі не підлягають доказуванню під час розгляду даної адміністративної справи, в якій бере участь ОСОБА_1  

Отже, з наведеного вище випливає, що ОСОБА_1 набула право власності на такі надвірні будівлі як льох та вбиральня, які знаходяться в м. Бориспіль по вул. 1-го Травня 7-А, на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 1987 року, укладеного між ОСОБА_8 та Бабишкіною Н.І., правомірність набуття якого підтверджено рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX та Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 листопада 2008 року по адміністративній справі № X-а-471/2008 року        

Крім того, особливу увагу звертаю суд на те, що починаючи з 1988 року і по сьогоднішній день, адреса місцезнаходження домоволодіння, яка зазначена у рішенні виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року, а саме м. Бориспіль, АДРЕСА_2, та адреса місцезнаходження домоволодіння, яка зазначена в рішенні Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX року, м. Бориспіль, АДРЕСА_2-А,  є однією і тією ж адресою, яка до 1988 року була 1-го травня, 7, а після цього була змінена на 1-го Травня, 7-А.

Вказані вище обставини підтверджуються довідкою Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області від 2 квітня 2012 року за № XXX/1-09, в якій зазначено, що «…за адресою: вул. 1-го Травня № 7 та вул. 1-го Травня № 7-а в м. Бориспіль, знаходиться один і той же будинок та одна і та ж земельна ділянка, беручи до уваги те, що гр. Бабишкіна нині гр. ОСОБА_1 придбала 9/25 частини житлового будинку, згідно Договору купівлі-продажу за № XXX від 19.03.1987 року (свідоцтво про право власності за № XXX від 21.04.1987 р.)…»

Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів підтвердження тим обставинам, що довідка Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області від 2 квітня 2012 року за № XXX/1-09 була видана не правомірно чи незаконно, або ж є підробленою. При цьому, позивачу нічого не заважало звернутися до управління містобудування та архітектури із заявою щодо підтвердження чи спростування як видання такої довідки так і перевірити достовірність відомостей, що в ній містяться.  

В зв’язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що «…суд не бере до уваги посилання позивача, про те що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25.08.2004 у справі № X-XX/XX частково скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № XXX, що стосується вбиральні та льоху, які належать ОСОБА_1 знаходять за адресою: вул. 1-го травня 7-а, тоді як рішення виконавчого комітету № XXX прийнято щодо знесення споруд по вул. 1-го травня 7, м. Бориспіль, оскільки, як вбачається з матеріалів, а саме з довідки Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області № XXX/1-09 від 02.04.2012 за адресою: вул. 1-го травня 7 та 1-го травня 7-а, знаходиться один і той житловий будинок та одна і та сама земельна ділянка….».

Таким чином, позивач в поданих ним позовній заяві та апеляційній скарзі без достатніх для цього підстав та не обґрунтувавши належними доказами, намагається довести суду те, що житлового будинку та господарських будівель, за адресою: м. Бориспіль, АДРЕСА_2-А - не існує, а натомість є житловий будинок, а також господарські будівлі, які знаходяться в м. Бориспіль, АДРЕСА_2, які самочинно побудовані ОСОБА_1 та підлягають знесенню на підставі рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX, яке не було скасоване рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2004 року по справі № X-XX/XX, оскільки нібито стосувалося будівель та споруд за адресою м. Бориспіль, АДРЕСА_2-А.   

Додатково звертаю увагу суд апеляційної інстанції на наступні обставини.

Як вже зазначалося, 18 березня 2003 року Виконавчий комітет Бориспільської міської ради прийняв рішення за № XXX, на підставі якого зніс самовільно побудовані ОСОБА_1 побутові будівлі та споруди по АДРЕСА_2 в м. Борисполі, а саме: вбиральню, сарай, льох, металевий гараж, вольєр як такі, що зведені без встановленого дозволу та належно затвердженого проекту. 

Проте, 25 листопада 2003 року Виконавчий комітет Бориспільської міської ради, розглянувши письмову заяву ОСОБА_1, а також врахувавши, що справа за скаргою ОСОБА_1 до виконавчого комітету міської ради «Про неправомірні дії та бездіяльність, які порушують права та охоронювані законом інтереси заявника», знаходяться на розгляді у Бориспільському міському суді, прийняв рішення за № XXXX, яким продовжив ОСОБА_1 строк на знесення самовільно побудованих будівель та споруд по АДРЕСА_2-А до 2 квітня 2004 року.

Таким чином, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради у рішенні від 18 березня 2003 року за № XXX зазначає адресу знаходження самовільних будівель і споруд по АДРЕСА_2, а вже у своєму наступному рішенні від 25 листопада 2003 року за № XXXX адреса самочинно збудованих будівель та споруд зазначається виконавчим комітетом міської ради по АДРЕСА_2-А     

Крім того, виробничо-технічним бюро при головному архітектору виконкому Бориспільської міської ради народних депутатів був складений план загального проходу через земельну ділянку в м. Борисполі, по АДРЕСА_2-А, яка належить ОСОБА_1, та який був затверджений та погоджений головним архітектором міста, держсанінспектором, держпожежінспектром, зав. міськкомхозом, землевпорядником, інспекцією ДАБК.   

Крім того, на підставі рішення Бориспільської міської ради від 26 серпня 2004 року, ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо документів, які посвідчують право власності на присадибну земельну ділянку саме по АДРЕСА_2-А в м. Борисполі в межах, передбачених статтею 120 Земельного кодексу України, оскільки у вступній та описовій частині обґрунтування прийняття цього рішення, Бориспільська міська рада посилається саме на наявність у неї зареєстрованого права власності на 9/25 житлового будинку.

Прийняттю цього рішення Бориспільською міською радою передувало ухвалення Бориспільським міськрайонним судом Київської області рішення від 24 червня 2004 року по справі № X-50/2004 року, яким суд визнав неправомірною бездіяльність Бориспільської міської ради щодо створення перешкод у передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_2-А в м. Борисполі. 

24 грудня 2008 року Відділом земельних ресурсів у м. Борисполі був наданий висновок за № XXXX про наявні обмеження на використання земельної ділянки, яка знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-Го Травня, 7-а, площею 0,03 Га.   

Крім того, Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради 13 березня 2009 року прийняло рішення за № XXX/1-09, яким відмовило ОСОБА_1 у наданні висновку про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в м. Борисполі, по АДРЕСА_2-а, площа якої складає 0,03 Га.

Також, 5 жовтня 2005 року був складений Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, за участі представника Бориспільського міського відділу Київської регіональної філії Центру ДЗК, землевласника – ОСОБА_1, а також суміжних землекористувачів (землевласників) – ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, на підставі якого були встановлені межові знаки земельної ділянки згідно рішення Бориспільської міської ради про передачу земельної ділянки безкоштовно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,03 Га, по АДРЕСА_2-а. Крім того, Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки був підписаний та погоджений всіма суміжними землекористувачами (землевласниками) – ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10.

Отже, фактична тотожність адрес чітко випливала з наведених вище документів, які в тому числі містяться і в матеріалах виконавчого провадження державного виконавця та були надані суду.

Це були зумовлені тим, що 32/50 частки житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_11, а інша 9/25 частини житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_1, які між собою не перебувають в жодних родинних, сімейних чи навіть в дружніх стосунках. А тому, в 1988 році поштова адреса домоволодіння ОСОБА_1 була змінена, присвоївши номер її частини будинку 7-А, при цьому в ОСОБА_11 домоволодіння залишилося під № 7.

Більш того, ОСОБА_11, який є власником домоволодіння під № 7, а також його домоволодіння в цілому не мають жодного відношення до прийнятого виконавчим комітетом Бориспільської міської ради рішення від 18 березня 2003 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX року, а також до обставин пов’язаних із самочинним будівництвом надвірних споруд, їх знесення та провадження виконавчих дій. Тому, після 1988 року, домоволодіння ОСОБА_1 знаходилося за адресою: АДРЕСА_2-А, а не під № 7, роз’єднання яких потребували інтереси двох незалежних одних від одного власників будинку, які мають окремі подвір’я, земельні ділянки та надвірні будівлі.     

У відповідності до п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом. 

12 квітня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX було складено акт про вихід державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що ОСОБА_1 самостійно знесла самовільно побудовані споруди, а саме: металевий гараж, вольєр, сарай на прохідній до території ОСОБА_3 до будинку по АДРЕСА_4-а.  

При таких обставинах, рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX щодо знесення сараю, металевого гаражу та вольєру – як виконавчий документ, у повному обсязі виконано ОСОБА_1.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець, на підставі ч.3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, Постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 18 квітня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання Рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX – є абсолютно законною та обґрунтованою.

Крім того, звертаю особливу увагу суд на конституційні гарантії непорушності права приватної власності громадян та відповідальності за незаконні та неправомірні дії та рішення органів державної влади. 

У відповідності до ч.3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення міститься в ст. 321 ЦК України,  яким передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тому, ст. 393 ЦК України передбачено, що  правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Таким чином, вимоги позивача фактично спрямовані на те, щоб була скасована Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання Рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX, поновлено виконавче провадження та в подальшому були вчинити всі можливі дії для неправомірного позбавлення ОСОБА_1 права власності на надвірні споруди льоху та вбиральні, які знаходяться в м. Бориспіль по вул. 1-го Травня 7-А, і належать третій особі на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 1987 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, правомірність набуття яких підтверджено рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX, шляхом їх знесення державним виконавцем, що призведе до грубого та невідворотного позбавлення ОСОБА_1 права власнгсоті на своє майно. 

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 191, 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П Р О Ш У:

1.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року по адміністративній справі №810/ ХХХХ/13-а - залишити без змін;

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року по адміністративній справі № ХХХ/ХХХХ/13-а – залишити без задоволення.   

ДОДАТКИ:

1. Копія Рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 25 листопада 2003 року за № XXXX;

2. Копія План загального проходу через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1, від 1988 року;

3. Копія рішення Бориспільської міської ради від 26 серпня 2004 року за № XXX-XVI-IV;

4. Копія висновку Відділу земельних ресурсів у м. Борисполі від 24 грудня 2008 року за № XXXX;

5. Копія висновку Управління містобудування та архітектури від 13 березня 2009 року за № XXX/1-09;

6. Копія Акту про встановлення на місцевості меж землеволодіння від 5 жовтня 2005 року;

7. Копія рішення Бориспільського міськрайонного суду від 23 червня 2004 року у справі № X-50/2004 року;

8. Копія Ухвали Бориспільського міськрайонного суду про роз’яснення рішення суду від 13 квітня 2007 року у справі № X-50/2004 року;

9. Копія Постанови Бориспільського міськрайонного суду від 3 листопада 2008 року у справі № X-а-471/2008 року;

10. Копія Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року у справі № Xа-469/10 року;     

11. Ордер та витягу з Договору про надання правової допомоги;

12. Копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27 жовтня 2005 року за № X976/10.

 

«__» вересня 2013 року. 

 

Представник третьої особи,

який діє на підставі ордеру                                                _________                               Ковальчук С.М.    

                                                                                                                     (підпис)

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації