Письмове заперечення на апеляційну скаргу в адміністративній справі про скасування рішення міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

У відповідності до ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. 

Якщо генеральним планом населеного визначено цільове та функціональне призначення земельної ділянки, як землі громадської та житлової забудови, такі земельні ділянки чи територія населеного пункту не може бути передана міською радою для сільськогосподарського призначення видом цільового використання якого є ведення городництва, оскільки не може бути змінено суб’єктом владних повноважень цільове призначення землі в супереч даним Генерального плану міста, без внесення відповідних змін до нього та іншої містобудівної документації, оскільки таке рішення суб’єкта владних повноважень буде суперечити вимогам  ст. ст. 38, 39 ЗК України. 

Як передбачено ч.3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, 

До Київського апеляційного адміністративного суду   

01010, м. Київ, вул. Xxxxxxxxxx, 8, корпус 30

 

Позивач:   ОСОБА_1, 

зареєстроване місце проживання:

 

АДРЕСА_2-а

засоби зв’язку відсутні

Представник позивача:     

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_3 

засоби зв’язку: 8 (067) 230-36-06.

                                                              

Відповідач:  Суб’єкт владних повноважень       

Бориспільська міська рада Київської області  

місце знаходження: 08300, м. Бориспіль,

вул. Київський Шлях, буд. 72.

засоби зв’язку невідомі.

      

Треті особи без самостійних вимог

щодо предмету спору:     ОСОБА_3,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_5

засоби зв’язку невідомі

  

Адміністративна справа № XXXX/864/2012

Суддя-доповідач: ОСОБА_4

  

 

ПИСЬМОВЕ  ЗАПЕРЕЧЕННЯ

на апеляційну скаргу Бориспільської міської ради та ОСОБА_3 щодо оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2012 року по адміністративна справа № XXXX/ХХХ/2012

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходилась адміністративна справа № XXXX/ХХХ/2012 за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасувати рішення суб’єкта владних повноважень.       

21 грудня 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області виніс постанову по справі №1005/ХХХ/2012, на підставі якої задовольнив вимоги ОСОБА_1, визнавши незаконним та скасувавши рішення Бориспільської міської ради Київської області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди площею у межах 0,046 Га для городництва громадянину ОСОБА_3 по вул. 1 Травня, 9 у м. Борисполі» від 22 листопада 2011 року за № XXXX-18-VI.

Не погоджуючись з рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2012 року по адміністративній справі №1005/864/2012, Бориспільська міська рада та ОСОБА_3 звернулися з апеляційними скаргами на вказане вище судове рішення, виклавши свої доводи та міркування з приводу його незаконності та необґрунтованості.     

Однак, подані Бориспільською міською радою та ОСОБА_3 апеляційні скарги, на думку позивача, не підлягають задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даних скаргах щодо скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2012 року по адміністративній справі №1005/ХХХ/2012 є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, при цьому вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При таких обставинах, апеляційні скарги Бориспільської міської ради та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2012 року по адміністративній справі №1005/ХХХ/2012 необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

1.Бориспільська міська рада Київської області 22 листопада 2011 року на пленарному засіданні сесії прийняла рішення за № XXXX-18-VI, на підставі якого надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди площею у межах 0,046 Га для городництва громадянину ОСОБА_3 по вул. 1 Травня, 9 у м. Борисполі поза межами червоної лінії.

При цьому, міська рада як орган місцевого самоврядування під час реалізації своїх повноважень зобов’язана неухильно дотримуватись вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положення яких вимагають та зобов’язують органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Землі України за основним цільовим призначенням, згідно ч.1 ст. 19 Земельного Кодексу України, поділяються на категорії, які зокрема включають: землі сільськогосподарського призначення та землі житлової та громадської забудови.

У відповідності до ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

В той час, генеральний план населеного пункту, згідно ст. ст. 1, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року, є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Також, ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням.

Крім того, як передбачено п. п. 1.1, 1.2. Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Державні будівельні норми: склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» від 25 вересня 1997 року за № 164, міські і селищні ради, їх виконавчі органи, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації забезпечують розробку та затвердження генеральних планів населених пунктів і керуються ними при - здійсненні функціонального розподілу земель і визначенні цільового призначення земельних ділянок.

Отже, з наведених вище актів законодавства України чітко випливає, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється у відповідності до генерального плану міста та іншої містобудівної документації, яка є підставою для визначення цільового призначення земельної ділянки та їх функціонального розподілу.

Виключно генеральний план міста, який має спеціально встановлену ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» процедуру його розроблення та затвердження міською радою, яка включає відповідні пропозиції громадськості щодо використання території міста та погодження його з цілою низкою державних інституцій, є підставою для встановлення цільового та функціонального призначення земельних ділянок житлової та громадської забудови і гарантує подальше неухильне дотримання генерального плану під час використання території міською радою, в тому числі на випадок відведення нової земельної ділянки у власність чи користування фізичним або ж юридичним особам для потреб міста.

Тому, посилання відповідача у поданій ним апеляційній скарзі на те, що він має право на підставі ст. 20 ЗК України змінити цільове використання земельної ділянки в межах міста шляхом перенесення її з категорії земель житлової та громадської забудови до земель сільськогосподарського призначення - не відповідає вимогам ст. 38 ЗК України та Генеральному плану м. Бориспіль. Без внесення відповідних змін до Генерального плану м. Бориспіль, змінювати цільове призначення земель на землі сільськогосподарського призначення – категорично заборонено.  

Отже, доводи суб’єкта владних повноважень про те, що «…саме міською радою визначається категорії та цільове призначення земельної ділянки, а не генеральним планом, на що посилається позивач…» явно суперечать вимогам ст. ст. 38, 39 ЗК України та ст. ст. 1, 2, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», і такі твердження відповідача свідчать про перевищення повноважень наданих йому законом під час прийняття ним оскаржуваного рішення.    

Рішенням Бориспільської міської ради «Про затвердження Генерального плану м. Борисполя» від 11 травня 2007 року був затверджений Генеральний план міста Борисполя

Генеральним планом м. Борисполя визначено частину території, що включає землі по вул. 1 Травня, 9, як територію з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови і з режимом використання для проведення реконструкції під будівництво багатоквартирної житлової забудови.

Вказані обставини підтверджуються як самим Генеральним планом міста, який є загальнодоступною містобудівною документацією, так і письмовою відповіддю Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 17 вересня 2012 року за № 790/1-10. 

Оскільки генеральним планом м. Бориспіль визначено цільове та функціональне призначення земельної ділянки, площею 0,046 Га, яка знаходиться по вул. 1 Травня, 9 у м. Борисполі як землі громадської та житлової забудови, такі земельні ділянки чи територія населеного пункту не може бути передана міською радою для сільськогосподарського призначення видом цільового використання якого є ведення городництва, оскільки не може бути змінено суб’єктом владних повноважень цільове призначення землі в супереч даним Генерального плану міста, без внесення відповідних змін до нього та іншої містобудівної документації, оскільки таке рішення суб’єкта владних повноважень буде суперечити вимогам  ст. ст. 38, 39 ЗК України.

Суд першої інстанції, в такому випадку, обґрунтовано та законно дійшов висновку про те, що «…оскаржуване рішення Бориспільської міської ради не відповідає вимогам Закону, а саме положенню ст. ст. 38, 39 ЗК України та ст. ст. 1, 2, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також прийняте в супереч Генеральному плану м. Борисполя та іншої містобудівної документації, яка є обов’язковим під час здійснення функціонального розподілу землі та визначення її цільового призначення…».  

У відповідності до ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам та юридичним особам, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 ЗК України.

Як передбачено ч.3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку  

 Бориспільська міська рада на підставі ст. 123 ЗК України зобов’язана була розглянути клопотання третьої особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для ведення городництва і надати мотивовану відмову у наданні такого дозволу з посиланням на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Закону, Генеральному плану населеного пункту та іншої містобудівної документації.

Тому, необґрунтовані підстави для скасування рішення суд першої інстанції наводить у своїй апеляційній скарзі відповідач, який посилається на те, що «…ч.3 ст.123 ЗК України, передбачає можливість відмовити у наданні дозволу на розробку проекту відведення землеустрою у разі невідповідності до генерального плану міста, але прямо передбачає необхідність надання такого дозволу у місячний термін з дня отримання заяви громадянина. Тому, міською радою, у межах повноважень визначених законом було прийнято відповідне рішення, яке має закінчену дію, і надає лише право на виготовлення проектної документації на відведення земельної ділянки в оренду під городництво. Прийняття цього рішення дає підстави для розроблення землевпорядної документації і надання відповідних експертних дозволів щодо можливість відведення земельної ділянки саме цій особі, саме в цьому місці і саме під це цільове використання…».

Крім того, безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача полягає і в тому, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення землі може бути наданий лише у випадку, якщо її відведення не суперечить закону, Генеральному плану міста та іншій містобудівній документації, у випадку встановлення чого, орган місцевого самоврядування зобов’язаний в силу ч.3 ст. 123 ЗК України надати мотивовану відмову у його наданні.

Більш того, ч.3 ст. 123 ЗК України чітко визначені самостійні підстави для відмови у  наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, в той час як ч.13 ст. 123 ЗК України встановлені окремі та самостійні підстави для відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування. Тому, посилання суб’єкта владних повноважень в рахунок обґрунтування підстав для скасування судового рішення на те, що «…саме для визначення відповідності чи не відповідності даної земельної ділянки і надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою…» не відповідає вимогам ч. ч. 3, 13 ст. 123 ЗК України.

Земельна ділянка щодо якої відповідачем було прийнято рішення про надання ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою знаходиться в самісінькому центрі м. Бориспіль фактично в парковій зоні, і віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення є повним правовим нігілізмом. В такому випадку, з позиції міської ради, висловленої в апеляційній скарзі, можна дійти висновків, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення землі в центрі міста можна надати під будь-яке цільове використання, наприклад під промислове виробництво, оскільки під час надання такого дозволу рада, як зазначає відповідач, не має жодних підстав для відмови у його наданні і має право змінити цільове використання з житлової та громадської забудови на будь-яке інше не керуючись при цьому жодними вимогами Закону та містобудівною документацією.     

Крім того, особливу увагу звертаю суд на те, що Генеральний план міста Борисполя, затвердженого рішенням міської ради від 11 травня 2007 року «Про затвердження Генерального плану м. Борисполя», взагалі не передбачає земель сільськогосподарського призначення та віднесення їх до даної категорії з таким цільовим використанням.  

Необґрунтованими та безпідставними є також доводи відповідача щодо пріоритетності земель сільськогосподарського призначення з посиланням при цьому на положення ст. 23 ЗК України, оскільки, як передбачено ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Тому, враховуючи те, що за загальним правилом, що випливає з наведеної вище норми Земельного кодексу України, - землі житлової та громадської забудови складають той обсяг землі, що знаходяться в межах населеного пункту і які призначені для будівництва об’єктів містобудування, положення ст. 23 ЗК України щодо пріоритетності земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту не застосовуються і його положення суперечить Генеральному плану міста Бориспіль та іншій містобудівній документації.    

Не має жодного правового підґрунтя посилання третьої особи на те, що набула право користування земельною ділянкою на підставі ст. 119 ЗК України, якою передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, норма ст. 119 ЗК України щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може бути застосована лише з 1 січня 2017 року відповідно до п. 1 розділу IX «Прикінцеві положення» ЗК України, оскільки Земельний кодекс набув чинності лише 1 січня 2002 року, а його окремі положення не містять посилання на те, що він має зворотної дію в часі. Таким чином, час, з якого потрібно починати відлік набувальної давності на земельну ділянку - 01 січня 2002 року,  тому особа може набути право на земельну ділянку заинабувальною давнісю лише після спливу 15 років добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою, яким є 1 січня 2017 року. 

Тим більше, оскаржуване рішення не містить посилання на ст. 119 ЗК України як на підставу для набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди Раком М. Я., а тому суб’єктом владних повноважень така підстава не була застосована і не могла бути, оскільки ст. 119 ЗК України не застосовується до орендних правовідносин.  

Також, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що «…висновки, якими погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 на умовах оренди були надані після прийняття рішення суб’єктом владних повноважень, і були розроблені на його виконання, виходячи з цільового призначення землі – землі для городництва, а тому оскаржуване рішення Бориспільської міської ради так і висновки про погодження проекту повністю суперечать Генеральному плану м. Бориспіль, обов’язковість якого під час визначення цільового призначення землі передбачена нормами, наведеними вище…».  

Висновок комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою у місті Борисполі про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 26 жовтня 2012 року за № 438/43-25, в якому зазначено, що категорія земель, за рахунок якої відводиться земельна ділянка є землями сільськогосподарського призначення – суперечить Генеральному плану м. Бориспіль, є незаконним і суд першої інстанції вірно надав йому оцінку в сукупності з іншими доказами, не взявши його до уваги, оскільки згідно із Генеральним планом м. Бориспіль, на відміну від висновку, який є похідним документом від Генерального плану населеного пункту, така земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови, а не до земель сільськогосподарського призначення.

 2.ОСОБА_1 є власником 9/25 частини житлового будинку, що знаходиться в м. Борисполі, по АДРЕСА_2, площа якого складає 68,8 кв. м., з відповідними надвірними будівлями, а саме: льох, вбиральня, огорожа, тротуари, на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 1987 року під якою знаходиться земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо документів, які посвідчують право власності  

Через земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком, що належить ОСОБА_1 виділено колективний прохід і під’їзд до будинку ОСОБА_6, площею 0,0084 Га та шириною в 3,40 м.

Такий прохід до домоволодіння Бобрової (Мозгового) був встановлений прямо через надвірні споруди, які належать на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку та рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX року, а тому ОСОБА_1 позбавлена можливості вільно та безперешкодно на всіх законних підставах користуватись господарськими спорудами, які належать їй на праві власності.

Крім того, посилання відповідача та третьої особи на ті обставини, що на частині земельної ділянки, яка виділена під прохід до домоволодіння ОСОБА_7 знаходяться самочинно побудовані надвірні споруди не відповідає дійсності, оскільки в свій час на даній землі дійсно знаходились самочинно побудовані споруди, які на підставі Рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради були знесені ОСОБА_1 як такі, що самовільно побудовані. Проте, інша частина споруд побудовані у відповідності до вимог Закону попереднім власником 9/25 частини житлового будинку та були придбані ОСОБА_1 на законних підставах на підставі договору купівлі-продажу, законність набуття яких встановлено судовим рішенням, про що було зазначено вище.  

Враховуючи те, що земельна ділянка, яка знаходиться за домоволодінням ОСОБА_3 по пров. 1-го Травня в м. Бориспіль була вільною земельною ділянкою, яка не передавалася у власність чи в користування іншим особам, про що свідчать письмові відповіді Відділу держкомзему у м. Борисполі Київської області та Бориспільської міської ради, 23 вересня 2011 року позивач звернувся на до Бориспільського міського голови із заявою про вирішення питання щодо перенесення колективного проходу та проїзду до домоволодіння ОСОБА_7, що знаходиться в м. Бориспіль, по вул. 1-го Травня, 9-а, який був встановлений через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1, що знаходиться в м. Бориспіль, по вул. 1-го травня, 7-а, на земельну ділянку, яка знаходиться за домоволодінням ОСОБА_3, та розташована по пров. 1-го Травня, в м. Бориспіль

Однак, Бориспільська міська рада порушила порядок розгляду заяви позивача, що передбачений Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, не розглянувши в місячний термін заяву позивача на пленарному засіданні сесії Бориспільської міської ради та не прийнявши у відповідності до Закону належне, законне та обґрунтоване рішення про задоволення вимог позивача, що були викладені в заяви чи про відмову у задоволенні таких вимог, обмежившись лише письмовою відповіддю від імені Бориспільського міського голови, при тому, що вирішення питання щодо перенесення проходу та проїзду до домоволодіння ОСОБА_7 належить до виключної компетенції Бориспільської міської ради, а не до повноважень міського голови, який не уповноважений одноособово вирішувати питання, що були викладені у зверненні позивача, що полягає в наступному.  

Про наведені вище обставини свідчить Постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2012 року по справі № XXXX/1998/2012, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду, якою визнано бездіяльність Бориспільської міської ради з розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 вересня 2011 року про перенесення колективного проходу та проїзду – неправомірною та зобов’язано Бориспільську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_1 23 вересня 2011 року заяву про перенесення колективного проходу та проїзду до домоволодіння ОСОБА_7 - в строки та в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Таким чином, Бориспільська міська рада Київської області не розглянувши в установленому законом порядку заяву позивача про перенесення проходу та проїзду до домоволодіння ОСОБА_7 на земельну ділянку, що знаходиться за домоволодінням третьої особи, та не прийнявши належного та обґрунтованого рішення по суті поданої позивачем заяви, одразу ж 22 листопада 2011 року розглянула клопотання ОСОБА_3 про надання йому земельної ділянки, на яку позивач пропонував перенести прохід до домоволодіння, площею 0,046 Га для городництва на умовах оренди.  

В зв’язку з цим, необґрунтованими є доводи відповідача та третьої особи щодо встановлення колективного проходу на підставі Ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2011 року по справі № К/9991/28393/11, оскільки таким судовим рішенням прохід не встановлювався, а предметом розгляду якого був адміністративний спір між ОСОБА_1 та Управлінням містобудуванням та архітектурою Бориспільської міської ради щодо оскарження рішення про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення землі у власність ОСОБА_1 Таке судове рішення Вищого адміністративного суду України жодним чином не стосується предмету спору в даній справі.  

Конституційний суд України, 1 грудня 2004 року ухвалив рішення у справі № X-XX/XXXX року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), в п. 1 якого суд зазначив, що поняття “охоронюваний законом інтерес”, що вживається в ч.1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям “права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано та законно дійшов висновку про те, що в результаті прийняття оскаржуваного рішення суб’єктом владних повноважень, порушується охоронюваний законом інтерес позивача щодо способу використання земельної ділянки, яка знаходиться за домоволодінням третьої особи, звернення якого не було розглянуто в установленому законом порядку, так як позивач пропонував перенести на дану земельну ділянку прохід до домоволодіння ОСОБА_7, з метою можливості відведення земельної ділянки, площею 0,03 Га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, користуватись належним чином житловим будинком та надвірними спорудами, через які був встановлений прохід, а також здійснювати інші права, що випливають з володіння будинком та земельною ділянкою. 

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 191, 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П Р О Ш У:

1.Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2012 року по адміністративній справі № XXXX/864/2012 - залишити без змін;

2.Апеляційну скаргу Бориспільської міської ради та ОСОБА_3 на Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2012 року по адміністративній справі № XXXX/864/2012 – залишити без задоволення;  

ДОДАТКИ:

1.Копія Договору про надання юридичних послуг пов’язаних із захистом прав та представництвом інтересів ОСОБА_1 у судах;   

 

18 лютого 2013 року. 

 

Представник позивача,

який діє на підставі договору                                            ______________                                              Ковальчук С.М.    

                                                                                                                        (підпис)

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації