Письмове заперечення проти позову про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-трансопртної пригоди

До Бориспільського міськрайонного суду

Київської області

  

Відповідач:     ОСОБА_1,

місце проживання:

АДРЕСА_1

 

Представник відповідача:     

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

Інші учасники цивільного процесу:

  

Позивачі:  1. ОСОБА_3,

місце проживання: АДРЕСА_3     

 

2. ОСОБА_4,

місце проживання: АДРЕСА_3

 

ПИСЬМОВЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ

проти уточненого позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дружньо-транспортної пригоди.  

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.  

Однак, відповідач вважає, що вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими, крім того останній не надав суду необхідних належних до допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (дорожньо-транспортної пригоди), а тому необхідно відмовити в задоволенні цього позову, з наступних підстав.

Дійсно, на підставі Постанови слідчого СВ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_5, від 7 червня 2005 року, була порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, виходячи з тих підстав, що «… 29 травня 2005 року, близько 22 год. 15 хв. на автодорозі «Бориспіль-Глибоке», в напрямку м. Бориспіль рухався легковий автомобіль «Мерседес бенс 220», державний номерний знак ХХХ, під керуванням ОСОБА_1. В районі зрошувального каналу, ОСОБА_1 при роз’їзді із зустрічним автомобілем марки ВАЗ 21-063, державний номерний знак ХХХ, під керуванням ОСОБА_4, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення з вказаним автомобілем…». Пізніше, ОСОБА_1, на підставі Постанови слідчого було притягнуто в якості обвинуваченого у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено ч.2 ст. 286 КК України.   

В подальшому, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України була направлена до Бориспільського міськрайонного суду Київської області для її розгляду, під час якого, останній звернувся із заявою про застосування акту амністії та звільнення його від кримінальної відповідальності.

В зв’язку з цим, на підставі Постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2010 року, кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України було закрито у зв’язку із застосуванням акту амністії та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідності за ч.2 ст. 286 КК України з цих підстав.

Під час провадження кримінально справи на досудовому слідстві та в суді, позивачі по справі не подавали цивільний позов та не пред’являли вимог до ОСОБА_1 з приводу відшкодування матеріальної та морально шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач, ОСОБА_3 в пред’явленому ним позові посилається на те, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди йому, як власнику автомобіля ВАЗ, внаслідок неправомірних дій з боку відповідача була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 7 440 грн.,внаслідок пошкодження його транспортного засобу.

В обґрунтування розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу, як власнику транспортного засобу, останній посилається на звіт та висновок авто товарознавчої експертизи дорожнього транспортного засобу автомобіля ВАЗ держ № ХХХ, складеного оцінювачем ОСОБА_6, який працює в складі суб’єкта оціночної діяльності приватного підприємства «НАЗВА_4», у відповідності до якого, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, яким є позивач ОСОБА_3, у результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, складає 7 440 грн.

В зв’язку з цим, позивач, ОСОБА_3, просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 7 440 грн., яка була заподіяна йому як власнику транспортного засобу.

Однак, звертаю увагу суд на те, що оцінювачем, внаслідок проведення ряду досліджень, в п. 1.3. звіту автотоварознавчої експертизи дорожнього транспортного засобу автомобіля ВАЗ-, держ № ХХХ були зроблені висновки про те, що ринкова вартість дорожнього транспортного засобу – автомобіля ВАЗ, держ № ХХХ на дату оцінки складає 7 440 грн.             

Також, калькуляцією вартості відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ, держ № ХХХ, яка є додатком № 1 до звіту автотоварознавчої експертизи дорожнього транспортного засобу, а також враховуючи положення п. 1.5. цієї ж експертизи, передбачено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням зносу складає 8 110,18 грн.

Тому, оцінювач, який проводив дослідження транспортного засобу на предмет визначення розміру матеріального збитку заподіяного позивачу ОСОБА_3 в результаті пошкодження його автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді, в п. 1.5. звіту автотоварознавчої експертизи дорожнього транспортного засобу зазначив, що вартість матеріального збитку визначається таким, що дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля в зв’язку з тим, що вартість відновлювального ремонту не є меншою за його ринкову вартість.

З наведених вище обставин, оцінювач дійшов висновку про те, оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням зносу складає 8 110, 18 грн., а ринкова вартість транспортного засобу становить 7 440 грн., яка є меншою за відновлювальний ремонт, тому матеріальний збиток, заподіяний позивачу як власнику транспортного засобу (вартість відновлювального ремонту), становить ринкову вартість автомобіля і складає 7 440 грн.

У відповідності до п. 9 ОСОБА_7 суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з № 6, постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.       

При таких обставинах, у випадку, якщо вимоги позивача ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяну йому як власнику транспортного засобу, у розмірі 7 440 грн., будуть задавлені, суд зобов’язаний одночасно вирішити питання про передачу відповідачеві автомобіля ВАЗ, держ №ХХХ, пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді, який не може використовуватись за призначенням, однак має певну цінність, оскільки на користь позивача буде стягнута грошова сума коштів, яка складає ринкову вартість автомобіля.   

Крім того, позивачем ОСОБА_3 були пред’явлені до відповідача вимоги про відшкодування моральної шкоди, який посилається на те, що «.. в результаті ДТП ОСОБА_3 переніс сильні психологічні переживання, погіршилось не лише здоров’я, а взагалі душевний стан та спосіб життя. В момент ДТП позивачем було понесено страх не лише за своє здоров’я, а й здоров’я його сина, ОСОБА_4, так як в момент зіткнення він знаходився за кермом автомобіля. В в’язку з ДТП ОСОБА_3 отримав значні тілесні ушкодження, серед яких забій рани обох повік правого ока. Ним було перенесено сильне душевне потрясіння та страх осліпнути, залишившись на все життя інвалідом. Крім того, в результаті ДТП було порушено всі його життєві плани, внаслідок пошкодження автомобіля йому довелося докладати певних зусиль для пересування та налагоджування життя. Захищаючи свої порушені права та бажаючи їх відновити, ОСОБА_3 на протязі певного часу змушений відстоювати свої права, втрачати час та переживати нервові стреси. А тому, ОСОБА_3 вважає, що йому повинна бути компенсована морально шкода в розмірі 20 000 грн….».      

Позивачем ОСОБА_4 також були пред’явлені вимоги до відповідача про відшкодування моральної шкоди, яка нібито полягає в тому, що «… мої протиправні винні дії спричинили ДТП, внаслідок чого, позивач 2 по справі, ОСОБА_4, отримав тяжкі ушкодження, психічні перевантаження, моральні переживання, у зв’язку з ушкодженням здоров’я. Внаслідок ДТП його стан значно погіршився. Внаслідок отриманих травм він був змушений переживати постійний головний біль, переживав страх за своє життя, за життя та здоров’я свого батька, все це спричиняє йому значні душевні переживання та депресію. Від отриманих травм він був змушений переживати сильний біль в грудях та ломоту тіла. Крім того в результаті ДТП дестабілізувалось повністю його життя перед ним назавжди залишиться страх пересування автомобілем. Для подолання перешкод по відновленню душевної рівноваги, відновленню здоров’я, самопочуття та відновлення нормального способу життя він вдається до значних зусиль, які на його думку підлягають повній компенсації з мого боку. Враховуючи все вищевикладене та враховуючи всі підстави та характер завданої йому моральної шкоди вважає, що розмір компенсації становить 50 000 грн. які необхідно стягнути з мене на його користь…».

 Однак, звертаю увагу суд на те, що позивачі, пред’явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсацію за заподіяну ним моральну шкоду не надали жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру, зокрема.

У відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як передбачено ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

 В рахунок вказаних вище обставин, в абз. 1 п. 4 ОСОБА_7 суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

 Крім того, в п. 9 вказаної вище ОСОБА_7 суду України передбачено, що розмір  відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає  залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких   зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При  цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості.

Таким чином, позивачі обґрунтували заподіяну їм моральну шкоди виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння їм моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 20 000 грн. та 50 000 грн. відповідно, а тому позивачам необхідно відмовити в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

Крім того, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, позивачі зазначають, що вони перебували на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні, під час якого ними були витрачені кошти на лікування, придбання ліків та відновлення здоров’я після отриманих травм на суму 725 грн. 93 коп. та 1 747 грн. 83 коп. В рахунок обґрунтування вказаної суми коштів, яка була витрачена позивачами на лікування останні надали суду Довідки лікаря, який здійснював лікування позивачів, з проставленням печатки лікаря, в яких зазначено перелік лікарських засобів та їх кількість, які нібито були використані під час лікування та відновлення здоров’я позивачів.    

Однак, звертаю увагу суд на те, що в матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (чеки, касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрачення коштів на придбання в період лікування лікарських препаратів, зазначених в довідках лікаря, що є єдиними належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачами витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.

Проте, довідки лікаря не свідчать про придбання та витрачення коштів позивачами на придбання лікарських засобів для лікування, і не можуть бути належними та допустимими доказами для відшкодування шкоди як витрат понесеними позивачами на придбання лікарських препаратів.          

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 128 ЦПК України - 

П Р О Ш У:

  1. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. та 50 000 грн., а також збитків у розмірі 725 грн. 93 коп. та 1 747 грн. 83 коп. 
  2. У випадку задоволення вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяну йому як власнику транспортного засобу, у розмірі 7 440 грн., - одночасно вирішити питання про передачу відповідачеві автомобіля ВАЗ, держ № ХХХ, пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді, який не може використовуватись за призначенням, однак має певну цінність.

2 жовтня 2010 року. 

 

Представник відповідача,

який діє на підставі довіреності                          ______________                                                Ковальчук С.М.    

                                                                                       (підпис)

 

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації