Письмове заперечення проти позову щодо стягнення заборгованості за договором банківського кредиту (кредитним договором)

Кредитний договору, примірник якого було надано позивачем по справі і на якій його представник в судовому засіданні посилається як на доказ в рахунок обґрунтування задоволення своїх вимог заявлених в позові – з підстав передбачених ст. ст. 57, 59, 60 ЦПК України є не допустимим доказом та засобом доказування по справі, оскільки є фальшованим, тобто підробленим письмовим доказом, а тому з підстав передбачених ч.2 ст. 185 ЦПК суд не повинен приймати його до уваги під час оцінки всіх доказів по справі, більш того який спростовується іншими доказами.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

До Бориспільського міськрайонного суду

Київської області 

 

Відповідачі:   ОСОБА_1

місце проживання:

м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxx, 16

 

ОСОБА_2

місце проживання: АДРЕСА_4

 

Представник відповідачів:       

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

 

Інші учасники цивільного процесу:

  

Позивач:   Публічне акціонерне товариство

«ОСОБА_4»

місце проживання:

АДРЕСА_3

 

Головуючий суддя: Чирка С.С.

 

ПИСЬМОВЕ  ЗАПЕРЕЧЕННЯ

проти позову щодо стягнення заборгованості за договором банківського кредиту       

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «НАЗВА_2» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 014 040, 55 грн. та звернення стягнення на нерухоме майно.

В подальшому, за час розгляду справи, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно подавши до суду 23 травня 2012 року заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій пред’явив вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «НАЗВА_2» заборгованості за кредитним договором у сумі 2 648 196 грн. 30 коп. та судові витрати у вигляді судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.          

Однак, відповідачі вважають, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «НАЗВА_2», являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими, а тому необхідно відмовити позивачу в задоволенні його позову в повному обсязі, з наступних підстав:

Позивач, в рахунок обґрунтування заявлених ним вимог щодо стягнення заборгованості за договором банківського кредиту, в своєму позові посилається на те, що «…09 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_4» в особі Київської регіональної дирекції та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №322904/0000479798, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику кредит у розмірі 100 000 доларів США, строком на 120 місяців по 09 вересня 2018 року зі сплатою 14,35 % річних за користування кредитними коштами ….»

До позовної заяви позивачем був доданий примірник кредитного договору від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798 на якій останній як у своїй позовній заяві так і під час всього розгляду справи посилається на нього як на правову підставу для стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок не належного виконання відповідачем, ОСОБА_2, грошового зобов’язання саме за цим договором, а також обґрунтовує на підставі нього стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені у зв’язку із невиконанням відповідачем, ОСОБА_2 своїх зобов’язань саме за цим договором.  

Проте, на думку відповідача, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у зв’язку із невиконанням відповідачами взятих на себе грошових зобов’язань з посиланням на примірник кредитного договору, наданий до суду позивачем, як на належний та допустимий доказ для застосування цивільно-правової відповідальності відповідачів - є абсолютно безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступних обставин.            

У відповідності до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Тобто, доказами можуть бути будь-які фактичні дані, в тому числі і договір банківського кредиту як письмовий доказ, на підставі якого суд повинен встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача щодо наявності у відповідачів заборгованості за договором банківського кредиту, не виконання за цим договором грошового зобов’язання та настання цивільно-правової відповідальності, виходячи саме з умов договору як письмового доказу.

Як передбачено ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування

В той час, ст. 59 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення договірних правовідносин позики між сторонами на підставі договору банківського кредиту та не виконання відповідачем взятих на себе договором грошових зобов’язань - подавши суду відповідний оригінал договору банківського кредиту або ж його належним чином завірену копію, оскільки обов’язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов’язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Звертаю увагу суд на те, що докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Як передбачено ч.1 ст. 185 ЦПК України, письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів.

Натомість ч.2 ст. 185 ЦПК України передбачає, що у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

З приводу цього, Пленум Верховного суду України в п. 28 Постанови «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 роз’яснив, що «…якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК ) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо)…».

Крім того, в п. п. 23, 27 Постанови «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2, Пленум Верховного суду України звернув увагу на наступне:«…розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів…», «…виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК ) в порядку, передбаченому статтями  185,  187,  189 ЦПК…».           

Отже, звертаю увагу суд на те, що Кредитний договору від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798, примірник якого було надано позивачем по справі і на якій його представник в судовому засіданні посилається як на доказ в рахунок обґрунтування задоволення своїх вимог заявлених в позові – з підстав передбачених ст. ст. 57, 59, 60 ЦПК України є не допустимим доказом та засобом доказування по справі, оскільки є фальшованим, тобто підробленим письмовим доказом по справі, а тому з підстав передбачених ч.2 ст. 185 ЦПК суд не повинен приймати його до уваги під час оцінки всіх доказів по справі, більш того який спростовується іншими доказами, які були надані відповідачем у справі, що полягає в наступному.            

У відповідності до висновку судової почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області від 7 квітня 2011 року за № 151-ВКД,  складеного експертом Бєловим Л.М.:    

-Підпис на першій сторінці кредитного договору № XXXXXX/0000479798 від 09.09.2008 року по програмі «кредит під заставу нерухомості», виконаний не гр. ОСОБА_2, а іншою особою навмисно зміненим почерком.

-Підпис у графі: «Підпис позичальника» на другій сторінці заявки – анкети отримання кредиту кредитного договору по програмі «кредит під заставу нерухомості», виконаний не гр. ОСОБА_2, а іншою особою навмисно зміненим почерком.

Таким чином, як випливає з висновку судової почеркознавчої експертизи, підпис на першому аркуші примірника кредитного договору № XXXXXX/0000479798 від 09.09.2008 року, наданого позивачем як доказ в рахунок обґрунтування заявлених ним вимог вчинений не відповідачем по справі, ОСОБА_2, а іншою особою навмисно зміненим почерком, тобто є підробленим.

Звертаю увагу суд на те, що перший аркуш кредитного договору, наданого позивачем, на якому містяться ряд істотних умов, є невід’ємною частиною всього договору банківського кредитку від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798, і в цілому становить єдиний документ – правочин, який лише в цілому може вважатись належним та допустимим письмовим доказом, а не його окремі частини, аркуші чи умови.

Таким чином, кредитний договір від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798, наданий позивачем в рахунок обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості за цим правочином є фальшивим, тобто підробленим, а тому не може бути допустимим доказом по справі на якій посилається позивач.

З підстав передбачених ст. 59 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, суд зобов’язаний не брати до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. До таких доказів відносяться і фальшиві (підроблені) докази у вигляді документів, які одержані з порушенням порядку встановленого законом. Зокрема такий документальний доказ як правочин у вигляді договору банківського кредиту повинен був бути отриманий позивачем шляхом його укладання, що передбачає в даному випадку викладення умов кредитного договору у вигляді єдиного документу та його підписання сторонами.

Однак такого допустимого доказу позивачем надано не було. 

Постановою слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_6, від 29 вересня 2011 року, було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбачено ч.1 ст. 358 КК України, в процесі дослідчої перевірки якої було встановлено, що невстановлена особа вчинила підроблення документа шляхом підроблення підписів від імені ОСОБА_2 на першій сторінці кредитного договору від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798 та на другій сторінці заяви-анкети на отримання кредиту під заставу від 12 серпня 2008 року.

Більш того, звертаю увагу суд на те, що підроблення документу вважається: повне виготовлення фальшованого документа, схожого на справжній; внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей; зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій; підроблення відбитків штампа, печатки, підпису як необхідного реквізиту документа.

Таким чином, оскільки частина договору банківського кредиту була підроблена, шляхом проставлення підпису іншою особою замість сторони такого договору ОСОБА_2, такий документ в цілому не можливо вважати правочином та допустимим письмовим засобом доказування, який не був отриманий в установленому законом порядку, шляхом його підписання сторонами.

Натомість, відповідачем, ОСОБА_2 було подано інший письмовий документ у вигляді договору банківського кредиту від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798, в якому на кожній із сторінок його сторонами було проставлено справжні підписи, які не є підробленими, а зміст першої сторінки договору (на першому аркуші в примірнику, який був наданий банком, підпис ОСОБА_7 – підроблений) частково має інші умови, зокрема в п. 1.1. примірника договору банківського кредиту наданого відповідачем ОСОБА_2 кредитор надає позивальнику кредит, а позичальник отримує його відповідно до умов кредитування за програмою кредитування «споживчий кредит на купівлю автомобіля», в той час як в примірнику договору наданого банком в тому ж п. 1.1. зазначено, що кредитор надає позивальнику кредит, а позичальник отримує його відповідно до умов кредитування за програмою кредитування «Кредит під заставу нерухомості».

У відповідності до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Крім того, ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, з підстав передбачених ст. ст. 212, 213 ЦПК України, суд повинен надати оцінку кредитному договору від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798, наданого позивачем, на предмет його належності, допустимості, достовірності як доказу окремо від інших доказів, відобразивши таку оцінку у своєму рішенні.

Оскільки кредитний договір від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798, наданий позивачем, не є допустимим доказом з підстав передбачених ст. ст. 57, 59, 60 ЦПК України оскільки є фальшованим, тобто підробленим письмовим доказом у справі, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, - суд повинен не брати до уваги такий доказ як недопустимий засіб доказування, надавши йому відповідну оцінку в порядку передбаченому ст. ст. 212, 213 ЦПК України у своєму рішенні.  

З приводу не належної оцінки доказів судами, в провадженні яких знаходилась дана справа, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільний і кримінальних справ в своїй Ухвалі від 29 лютого 2012 року, якою скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції направивши справу на новий судовий розгляд до Бориспільського міськрайонного суду, зазначив:  

«…суди не надали належної оцінки висновку експерта від 7 квітня 2011 року № 151-ВДК…».

«…також поза увагою суддів залишилися твердження відповідачів про те, що насправді кредитний договір з позивачем вони укладали і видний він був на купівлю автомобіля. Вимоги банку вони не визнають лише з тих підстав, що у їх обґрунтування позивач подав не ті документи, що підписувалися сторонами.

Таким чином суди не встановили фактичних обставин для правильного вирішення спору, не з’ясували, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також 29 вересня 2011 року за заявою ОСОБА_2 про підроблення її підпису на офіційних документах слідчим СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України у Київській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України

У зв’язку із наведеним місцевий суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, а апеляційний суд також у порушення ст. 315 ЦПК України належним чином не оцінили, подані суду докази, не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не надали належної оцінки твердженням про підроблення кредитного договору

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції…»

Крім того, звертаю увагу суд на те, що у відповідності до ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Крім того, в абз. 4 п. 27 Постанови «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2, Пленум Верховного суду України звернув увагу на наступне: виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Аналогічної позиції дотримується Верховним судом України і в п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року за № 9 зазначено, що необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК)

Таким чином, допитані під час розгляду справи в якості свідків керівник відділення «ОСОБА_4», Кононенко О., працівник цього банку Крилач Т., а також приватний нотаріус Хміль Т. з приводу укладання договору банківського кредиту та його умов - не можуть бути допустимими засобами доказування, з підстав наведених вище, а тому суд керуючись вимогами 57, 59, 60, 212, 213 ЦПК України, повинен надати їм відповідну оцінку, яка полягає в тому, що суд не повинен брати покази свідків до уваги та не приймати їх, оскільки такий доказ є не допустимим і не може підтверджувати факт укладання договору та його умов.

Не зрозумілим залишається правова позиція банку, який в рахунок обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості посилається на договір, який є підроблений, при тому, що в матеріалах справи є дійсний та належний кредитний договір від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798, якій був наданий відповідачем, ОСОБА_2, на підставі якого позивач має можливість пред’явити вимоги про захист порушеного права.      

Таким чином, позивачем не було надано належних та допустимих доказів в рахунок обґрунтування вимог щодо наявності укладеного кредитного договору, заборгованості, яка виникла б на підставі не належного виконання відповідачем, ОСОБА_2, взятих на себе грошових зобов’язань та можливості у зв’язку із цим застосування цивільно-правової відповідальності, оскільки кредитний договір від 9 вересня 2008 року за № XXXXXX/0000479798, наданий позивачем не є допустимим доказом, з підстав викладених в цьому запереченні, а інших доказів укладання кредитного договору як на підставу поновлення порушеного права позивачем суду надано не було, - а тому в позові необхідно відмовити, у зв’язку із недоведеністю обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.    

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 27, 128 ЦПК України, -  

П Р О Ш У:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству «НАЗВА_2» в задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 2 648 196 грн. 30 коп.

 

«__» грудня 2012 року. 

 

Представник відповідачів,

якій діє на підставі договору                                  _______________                                                           Ковальчук С.М.

                                                                                 (підпис)   

Average: 2 (2 голоси)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації