Письмові заперечення на подання слідчого про продовження запобіжного заходу у виглядпродовження строків тримання під вартою особи у скоєенні злочину відповідальність за який передбачена ч.4 ст. 190 та ч.2 ст. 358 КК України

 До Апеляційного суду м. Києва

              Захисник 

        (адвокат):      Адвокат ______________________________,  

місце знаходження:

 

       Обвинувачений:       ОСОБА_1,

                                               місце проживання: Чернігівська область,

с. Білики, вул. Xxxxxxxxxxxx.

  

ПИСЬМОВІ ПОЯСНЕННЯ

Щодо подання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у скоєнні злочину відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 190 та ч.2 ст. 358 КК України

В провадженніГоловногослідчогоуправління МВС УкраїнизнаходитьсякримінальнасправапообвинуваченнюОСОБА_1 у скоєннізлочиніввідповідальністьзаякийпередбачена ч.4 ст. 190 та ч.2 ст. 358 ККУкраїни.

На підставі Постанови Печерського районного суду м. Києва від 6 червня 2011 року по справі № X-XXXX/XX, обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який обвинувачується в скоєнні злочинів відповідальність за які передбачено ч.4 ст. 190 та ч.2 ст. 358 КК України.

В подальшому строки запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за поданням слідчого погодженого з прокурором на підставі Постанови судді Печерського районного суду м. Києва були продовжені до чотирьох місяців.

Як наслідок слідчим було знову внесено подання до Апеляційного суду м. Києва про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджене прокурором, яке обґрунтоване тим, що слідчий не може закінчити розслідування справи, провести ряду інших необхідних слідчих дій, а підстави для зміни запобіжного заходу чи його скасування відсутні, оскільки є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 буде намагатися ухилитися від слідства і суду, від виконання процесуальних рішень, продовжувати свою злочинну діяльність, використовувати своє впливове становище, може перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі, зокрема шляхом впливу на свідків і співучасників.

Однак, я як захисник ОСОБА_1 та сам ОСОБА_1 вважаємо, що відсутні жодні правові підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 з наступних підстав.

Право на свободу й особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини. Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Відповідно до цієї норми обрання щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на досудових стадіях процесу віднесено кримінально-процесуальним законом виключно до компетенції суду

У відповідності ч.1 ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Крім того, як передбачено ч.2 ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

В той час ч.3 ст. 148 КПК України передбачає, що якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов’язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування

При таких обставинах, з наведених вище положень норм процесуального законодавства України випливає, що  запобіжний захід може бути застосований виключно у випадку наявності достатніх даних вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтверджені відповідними належними та допустимими доказами, які б в сукупності свідчили про наявність достатність підстав, що були зазначених вище, для обрання запобіжного заходу або ж продовження його строку.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що ст. 150 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у ст. 148 КПК України, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують

Також, як передбачено ч.1 ст. 155 КПК  України, взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.

Таким чином, як випливає з положення наведеної вище норми Закону, що взяття під варту як запобіжний захід застосовується лише в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки, при цьому як виключення вказана вище норма Закону надає право застосувати такий вид запобіжного заходу як взяття під варту і за злочини, відповідальність за які встановлена менш ніж в три роки.

Отже, особливу увагу звертаю суд на те, що вказана вище норма закону лише встановлює критерії визначення можливості застосування такого виду запобіжного заходу як взяття під варту, прирівнявши його застосування до можливого покарання, що передбачено санкцією статті, за якою особа підозрюється чи обвинувачується. Однак, закон жодним чином не зобов’язує суд застосовувати такий запобіжний захід як взяття під варту у випадку якщо санкція статті за якою особа підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину передбачає позбавлення волі строком більш як на три роки, одночасно надає суду лише право застосувати такий запобіжний захід, і лише за наявності та в сукупності з обставинами, які передбачені ст. ст. 148, 150 КПК України.

Крім того, щодо роз’яснення питань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку перебування під вартою було винесено відповідну Верховним судом України було винесено відповідну Постанову «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадії дізнання та досудового слідства» від 25 квітня 2003 року за № X,  п. 1 якої передбачено, що право на свободу й особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини. Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Відповідно до цієї норми обрання щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на досудових стадіях процесу віднесено кримінально-процесуальним законом виключно до компетенції суду.

Також, як передбачено абз.2 та 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадії дізнання та досудового слідства» від 25 квітня 2003 року за № X, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки. Треба мати на увазі, що взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 155 КПК), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

Крім того, п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадії дізнання та досудового слідства» від 25 квітня 2003 року за № X, передбачено, що під час судового розгляду подання органу дізнання, слідчого чи прокурора про взяття під варту предметом дослідження є ті обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст. 148 і ч. 1 ст. 155 КПК). Розглядаючи подання, суддя з’ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обгрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо). Коли питання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту вирішується щодо обвинуваченого, необхідно також перевірити, чи є у справі докази, що вказують на вчинення злочину саме цією особою, чи відповідає постанова про притягнення її як обвинуваченого вимогам ст. 132 КПК, чи було пред’явлено обвинувачення з додержанням вимог ст. 140 КПК. При розгляді подання про взяття під варту суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, обвинуваченого, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті. Досліджуються також обставини, які відповідно до ст. 150 КПК мають бути враховані при обранні запобіжного заходу: вік підозрюваного, обвинуваченого, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання. З’ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв’язки особи, її схильності (чи вживає наркотики, алкогольні напої тощо), спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя). Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов’язків та не займатиметься злочинною діяльністю. Може бути з’ясовано питання про фінансові можливості підозрюваного, обвинуваченого чи інших осіб щодо внесення застави та визначено її розмір, який міг би забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого.

Таким чином, звертаю увагу суд, що слідчий у своєму поданні не вказав жодних обставин, передбачених ст. ст. 148, 150, 155 КПК України, які пов’язані із продовженням строку запобіжного заходу у вигляді продовження строку тримання під вартою, зокрема обвинувачення, яке було пред’явлено ОСОБА_1 є не обґрунтованими, оскільки в розпорядженні слідчого відсутні достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, а також відсутні в матеріалах справи докази, що вказують на вчинення злочину саме цією особою.

Тобто, досудовим слідством не було у визначеному законом порядку встановлено та зазначено в поданні докази, які підтверджують пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні злочину відповідальність за який передбачена ч.4 ст. 190 та ч.2 ст. 358 КК України, а саме звертаю особливу увагу на те, що в справі як і в поданні не міститься прямих доказів вчинення Березовським злочинів, окрім показів інших обвинувачених, які нібито підтверджують вину останнього у скоєнні вказаних вище суспільно-небезпечних діянь що містять ознаки та склад злочину.

Крім наведених вище доказів, що були на мною думку та на думку ОСОБА_1 підставою для пред’явлення обвинувачення, а також були покладені в основу обґрунтування проводження строків тримання під вартою як запобіжного заходу інших прямих доказів, що підтверджували вину ОСОБА_1 у скоєнні злочину відсутні, зокрема покази свідків, документальні чи речові докази, висновки проведених на досудовому слідстві експертиз та інші докази, які б прямо вказували на причетність ОСОБА_1 до скоєння вказаних вище злочинів.

Також в поданні слідчого, відсутні достатні дані, підтверджені документально та відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що обвинувачений, ОСОБА_1, перебуваючи на волі, порушуватиме покладені на нього процесуальні обов’язки та займатиметься злочинною діяльністю. Подання слідчого містить лише посилання на вказані вище факти, при цьому не підтверджені жодними достатніми та необхідними відомостями, що становлять необхідний критерій та умову для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (продовження строку тримання пі вартою). Тобто, слідчий реально не може надати відповідне підтвердження та відомості, що свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, оскільки за ввесь час провадження у кримінальній справі обвинувачений перебував під вартою та не відмовлявся від виконання тих чи інших процесуальних рішень слідчого. Так само слідчий не має відомостей та доказів на підтвердження вчинення на волі ОСОБА_3 злочинних дій, окрім можливого припущення з боку самого слідчого, яке не підтверджене достатніми, необхідними та перевіреними відомостями та документами, встановлених під час досудового слідства.       

Як наслідок слідчим у своєму поданні не було наведено жодних обставин, відомостей та доказів, що свідчать про можливість з боку обвинуваченого ухилитися від слідства й суду або перешкоджати встановленню істини у справі, оскільки ввесь час провадження досудового слідства ОСОБА_1 перебував під вартою, а тому слідчий реально не може довести вказані вище юридичні факти, оскільки вони просто не могли існувати в дійсності.

Таким чином, подання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді продовження строку тримання під вартою, обґрунтовується лише припущеннями і відсутністю будь-яких достатніх даних, передбачених ст. ст. 148, 155 КПК України, для обрання та продовження строку тримання під вартою, враховуючи також відсутність достатніх та належних доказів, які були підставою для пред’явлення ОСОБА_1 обвинувачення, і як наслідок продовження строку запобіжного заходу.

Тобто, слідчий лише перестраховується застосувавши такий запобіжний захід як взяття під варту та продовження його строку, не маючи у своєму розпорядженні достатніх даних передбачених ст. ст. 148, 155 ГПК України, які фактично і не могли існувати, оскільки ОСОБА_1 з перших днів порушення відносно нього кримінальної справи був затриманий на підставі ст. 106 ГПК України та обрано йому запобіжний захід у вигляді взяття під варту.  

Крім того, звертаю увагу суд, що за відсутності вказаних вище обставин, що надають можливість продовжити строк перебування ОСОБА_1 під вартою, слідчий наполягає на продовженні строку запобіжного заходу який є найсуворішим з переліку інших, не змінивши його на менш суворіший, такий як підписка про невиїзд  чи застава.

Також, слідчий в своєму поданні щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не врахував жодних із обставин, які відповідно до ст. 150 КПК мають бути враховані при обранні запобіжного заходу: вік підозрюваного, обвинуваченого, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання. З’ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв’язки особи, її схильності (чи вживає наркотики, алкогольні напої тощо), спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя) та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого.

Зокрема звертаю увагу суд на стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_1, який хворіє на ниркову недостатність та алергію , що зумовлює неможливість застосування відносно нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки це лише поглибить та загострить його хворобу та загальний стан здоров’я, але  й створить в подальшому невідворотні зміни в його організмі, самопочутті та можливості мати необхідне здоров’я.

Також не було враховано слідчим в своєму поданні сімейний стан ОСОБА_1, який має дружину та малолітню дитину 2008 року народження, яка на сьогоднішній день проживає без батька, його виховання та належного матеріального утримання, так як дружина не має можливості самостійно належно та в необхідній мірі забезпечити як виховання так і утримання малолітньої дитини, яка фактично виростає без батька.

Крім того, на утриманні ОСОБА_1 знаходиться його батько, ОСОБА_4, 1956 року народження, є непрацездатним, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І-ої категорії, інвалід другої групи внаслідок аварії на ЧАЕС, отримав ордер за мужність при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та за висновком лікарні потребує постійної сторонньої допомоги, догляду, утримання та лікування, яке може забезпечити лише обвинувачений.   

Також, необхідно було врахувати поведінку та соціальні зв’язки обвинуваченого ОСОБА_1, який на волі вів соціально активний спосіб життя, приймав участь у діяльності громадських організацій, був обраний депутатом Козелецької районної ради Чернігівської області, а саме:

- відповідно до Характеристики наданої Козелецькою районною радою Чернігівської області від 16 червня 2011 року, ОСОБА_1 обраний депутатом Козелецької районної ради Чернігівської області. До своїх обов’язків ставиться сумлінно і відповідально. Постійно підтримує зв’язки з виборцями. Дбає про якнайшвидший розгляд звернень виборців, підприємств, установ та організацій, вживає заходів для реалізації х пропозицій та законних вимог. Постійно підвищує свій професійних рівень за місцем проживання характеризується позитивно, з сусідами підтримує доброзичливі стосунки. Бере активну участь у громадсько-політичному житті міста. Характер спокійний та урівноважений, але свої погляди відстоює активно та аргументовано, доброзичливий, комунікабельний, цілеспрямований, дисциплінований. Шкідливих звичок немає. Не судимий. Користується авторитетом та повагою  в серед депутатів та місцевої громади. Знаходить спільну мову з людьми.   

- Характеристика від сільського голови с. Білики, Козелецького району Чернігівської області зі змісту якої випливає, що ОСОБА_1 серед односельчан користується повагою та авторитетом, спиртними напоями не зловживає, веде пристойний спосіб життя, скарг в сільську раду на дії ОСОБА_1 не надходило.

- Побутова характеристика від Начальника ЖЕК-511, відповідно до якої за час проживання скарг на ОСОБА_1 від сусідів та мешканців будинку в ЖЕК-511 не надходило.        

При таких обставинах, слідчий не мотивував у своєму поданні з яких саме таких достатніх даних виходив слідчий обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 найсуворіший запобіжний захід у вигляді взяття під варту та вносячи відповідне подання про продовження строку тримання під вартою, як засіб направлений на залишення такого запобіжного заходу, не запропонувавши найбільш справедливий, об’єктивно визначений та достатньо необхідний запобіжний захід по даній кримінальній справі щодо обвинуваченого виході із сукупності всіх обставин, які характерні для визначення того чи іншого запобіжного заходу, зокрема підписки про невиїзд чи наприклад застави з приводу застосування яких ОСОБА_1 не заперечує.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадії дізнання та досудового слідства» від 25 квітня 2003 року за № X, постанова судді про продовження строку тримання під вартою чи відмову в цьому повинна бути мотивованою. Звернути увагу суддів на те, що при обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 148, 150 КПК, статей 5, 6 Конвенції та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Встановивши підстави для зміни (скасування) запобіжного заходу, суддя своєю постановою відмовляє у продовженні строку тримання під вартою і може змінити (скасувати) цей запобіжний захід.

Крім того, як передбачено п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадії дізнання та досудового слідства» від 25 квітня 2003 року за № X, обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обгрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Відмовивши у взятті під варту, суд вправі обрати інший запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 149 КПК. При цьому суд вільний у виборі виду запобіжного заходу, але має обрати такий, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов’язків.

Також, п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадії дізнання та досудового слідства» від 25 квітня 2003 року за № X передбачено, що суддя вправі продовжити строк затримання або затримати підозрюваного, обвинуваченого в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 165-2 КПК, лише з метою додаткового вивчення даних про його особу чи для з’ясування інших обставин, які мають значення для обрання запобіжного заходу та за наявності підстав для його застосування. Таке затримання може застосовуватися в разі, коли є сумніви щодо необхідності обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або з метою надання підозрюваному, обвинуваченому, іншим особам можливості внести визначену судом заставу. Постанова судді, ухвалена в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 165-2 КПК, має бути мотивована. У ній повинно бути також зазначено, які саме дані про особу чи інші обставини треба додатково з’ясувати, які дії процесуального та непроцесуального характеру і ким саме мають бути вчинені.

Тому, як випливає з наведеного вище положення судової практики, обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого, а отже слідчий пропонуючи залишити (продовжити) термін перебування під вартою обвинуваченого зобов’язаний вказати та мотивувати у своєму поданні чому саме більш м’який запобіжний захід не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого, посилаючись при цьому на об’єктивно встановлені дані, факти та докази.

Більш того, звертаю увагу суд на те, що протягом чотирьох місяців провадження кримінальної справи, слідчий мав більш ніж достатньо часу для додаткового вивчення даних про особу обвинуваченого чи інших даних, встановлення яких залежить від перебування підсудного під вартою, зокрема слідчий повинен обґрунтовано зазначити які саме дані про особу чи інші обставини треба додатково з’ясувати, які дії процесуального та непроцесуального характеру і ким саме мають бути вчинені, чого звісно з боку слідчого не було визначено та зазначено в поданні про продовження строку запобіжного заходу у вигляді продовження строку тримання під вартою.    

Тому, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 148, 149, 150, 155 КПК України та Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадії дізнання та досудового слідства» від 25 квітня 2003 року за № X:

П Р О Ш У:

1. Відмовити слідчому у продовженні строків запобіжного заходу у вигляді продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.4 ст. 190 та ч.2 ст. 358 КК України, у зв’язку із відсутністю необхідних та достатніх даних передбачених ст. ст. 148, 150, 155 КПК України, а також відсутністю фактичних даних та прямих доказів вчинення обвинуваченим злочинів, які були пред’явлені в обвинуваченні.       

2. Змінити (обрати) обвинуваченому ОСОБА_1 інший менш суворий запобіжний захід не пов'язаний із взяттям під варту, зокрема підписку про невиїзд чи заставу. 

ДОДАТКИ:

1.      Договір про надання юридичних (адвокатських) послуг

2.      Копія Свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю

28 вересня 2011 року                  

 

Захисник                                        _______________                                ______________

                                                                    (підпис)       

 

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації