Письмовий лист з розгляду пропозиції особи про спосіб та порядок погашення нею заборгованості за виконані роботи згідно договору на виконання робіт (договору підряду)

Якщо відсутність вини у не виконанні чи не належному виконанні зобов’язання буде доведено боржником, останній буде звільнений від відповідальності за порушення такого зобов’язання у вигляді неустойки та збитків, а не від виконання самого зобов’язання. При цьому, така особа вважається не винуватою виключно у випадку, якщо вона, на підставі ст. 614 ЦК України, доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В той час, виключні підстави для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання, також встановлені ч.1 ст. 617 ЦК України, якими можуть бути лише випадки порушення зобов’язання внаслідок випадку або непереборної сили.  

Ч.1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також наслідки такого невиконання зобов’язання, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми. 

 

№ ____________

від «___» _________ 2013 року

Товариство з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_2»,

місце знаходження:

АДРЕСА_1   

Код ЄДРПОУ:

 

Товариству з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_4»,

місце знаходження:

АДРЕСА_2        

Код ЄДРПОУ:

 

Про розгляд пропозиції ТОВ «НАЗВА_4» про спосіб та

порядок погашення ним заборгованості за виконані ТОВ «НАЗВА_2»

роботи згідно договору від 21 листопада 2011 року

 

12 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2», в порядку передбаченому ст. 222 ГК України, звернулося з письмовою претензією до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_4» з вимогою належним чином у відповідності до вимог Договору від 21 листопада 2011 року за № XXX/Д  та Закону, виконати своє грошове зобов’язання з оплати робіт щодо технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, змонтованих за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxxxx, 4, сплативши Товариству з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2», протягом 30 (тридцяти) робочих днів, заборгованість у розмірі 14 300 (чотирнадцяти тисяч триста) грн.   

ТОВ  «НАЗВА_4», розглянувши претензію ТОВ «НАЗВА_2», 25 березня 2013 року надіслав письмову відповідь про результати її розгляду, повідомивши ТОВ «НАЗВА_2» про те, що грошове зобов’язання, обов’язок виконання якого випливає з Договору від 21 листопада 2011 року за № XXX/Д, в розмірі 14 300 грн., ТОВ  «НАЗВА_4» визнає в повному обсязі та зобов’язується її сплатити.

Однак, ТОВ  «НАЗВА_4», поряд з іншим, в своїй письмовій відповіді на претензію, переконливо просить ТОВ «НАЗВА_2» здійснити реструктуризацію заборгованості в сумі 14 300 грн. терміном на 1 рік, з щомісячною сплатою 1191 грн. 66 коп.

В рахунок обґрунтування обставин щодо надання можливості здійснювати погашення своєї заборгованості рівними частинами протягом 1 (одного) року, ТОВ  «НАЗВА_4» посилається на статус його підприємства як неприбуткового та як наслідок не можливість оплатити вказану заборгованість протягом 30 календарних днів, що на думку боржника є поважними причинами та повинні бути враховані під час розгляду запропонованої ним пропозицію.

Одночасно, ТОВ  «НАЗВА_4» мотивує наявність правових підстав для задоволення своєї пропозиції, посилаючись на положення ст. 614 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Виходячи з вимог вказаної вище норми, ТОВ  «НАЗВА_4» вважає себе не винним у простроченні грошового зобов’язання щодо оплати виконаних ТОВ «НАЗВА_2» робіт, з підстав відсутності в боржника повноважень встановлювати ціни та тарифи на комунальні послуги, оскільки ті що діють не у повному обсязі покривають витрати обслуговуючої організації.

ТОВ «НАЗВА_2» дуже неприємно вразив той факт, що ТОВ  «НАЗВА_4» намагається обґрунтувати своє «переконливе прохання» здійснити розстрочення заборгованості у спосіб обґрунтування відсутності в діях ТОВ  «НАЗВА_4» вини (умислу чи необережності) у порушенні грошового зобов’язання, що нібито випливає з положення ст. 614 ЦК України, що фактично виникло лише у зв’язку із відсутністю в ТОВ  «НАЗВА_4» грошових коштів. Не переконує, в такому випадку, і формальне посилання на відсутність повноважень щодо встановлення цін та тарифів на комунальні послуги. 

Якщо ТОВ «НАЗВА_4» має на меті переконливо просити ТОВ «НАЗВА_2» розстрочити заборгованість, яка виникла на підставі договору, не потрібно обґрунтовувати таке прохання на підставі фактів та обставин, що документально не підтверджені та яким не надано жодних доказів, а правове обґрунтування з посиланням на ст. 614 ЦК України не витримує жодної нормальної правової критики. Про таке, зазвичай, кажуть «аби нащось послатись»

Тому, хотілося б звернути увагу на положення лише деяких норм актів законодавства України, які в повній мірі спростовують доводи ТОВ «НАЗВА_4» щодо відсутності його відповідальності за порушення грошового зобов’язання, яке нібито сталося не з його вини, а саме:

Як вже зазначалося у претензії від 12 лютого 2013 року, між ТОВ «НАЗВА_4» та ТОВ «НАЗВА_2» 21 листопада 2011 року був укладений договір з технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації за № XXX/Д, на термін до 21 грудня 2012 року.      

В період часу, починаючи з листопада 2011 року по липень місяць 2012 року, ТОВ «НАЗВА_2» виконало комплекс робіт з технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, змонтованих за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxxxx, 4, за завданням ТОВ  «НАЗВА_4», в порядку та на умовах, передбачених Договором від 21 листопада 2011 року за № XXX/Д.

 ТОВ  «НАЗВА_4» підтвердив належне виконання ТОВ «НАЗВА_2» робіт з технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, які повністю відповідають умовам Договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання з ТОВ «НАЗВА_2» Актів приймання-передачі виконаних робіт згідно договору № XXX/Д від 21.11.11 року в період часу починаючи з грудня місяця 2011 року по липень місяць 2012 року.   

В свою чергу, ТОВ  «НАЗВА_4» не належним чином виконав свої грошові зобов’язання щодо оплати робіт з технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, в строки та в порядку передбаченому п. 3.1 цього Договору та додаткової угоди № X, не здійснивши оплату таких робіт у повному обсязі, в наслідок чого станом на момент звернення з цією претензією ТОВ  «НАЗВА_4» має заборгованість у розмірі 14 300 грн.       

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Як передбачено ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України, господарське зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

В той час, ст. 614 ЦК України, на яку посилається ТОВ «НАЗВА_4» в своїй письмовій відповіді, передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, вказана вище норма регулює підстави для відповідальності за не виконання чи не належне виконання зобов’язання, настання якої прямо залежить від вини (умислу чи необережності) особи. Натомість положення ст. 614 ЦК України не звільняє особу від належного виконання своїх зобов’язань, в тому числі виконання грошового зобов’язання.

Необхідно розрізняти з одного боку - виконання зобов’язання, а з іншого - відповідальність за не виконання зобов’язання та умови настання такої відповідальності, які встановлені ст. 614 ЦК України.

Виконання зобов’язання, у відповідності до ст. 599 ЦК України та ст. 230 ГК України, призводить до їх припинення

В той час, як відповідальність за порушення (не виконання чи не належне виконання) зобов’язання, на підставі ст. ст. 622-624 ЦК України настає у вигляді збитків та неустойки (штраф, пеня).   

Подібним чином регулює питання господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин Господарський кодекс України. Відповідно до ст. ст. 216, 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Отже, якщо відсутність вини у не виконанні чи не належному виконанні зобов’язання буде доведено боржником, останній буде звільнений від відповідальності за порушення такого зобов’язання у вигляді неустойки та збитків, а не від виконання самого зобов’язання. При цьому, така особа вважається не винуватою виключно у випадку, якщо вона, на підставі ст. 614 ЦК України, доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В той час, виключні підстави для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання, також встановлені ч.1 ст. 617 ЦК України, якими можуть бути лише випадки порушення зобов’язання внаслідок випадку або непереборної сили.   

Подібним чином регулює питання звільнення від господарсько-правової відповідальності норма ч.2 ст. 218 ГК України, відповідно до якої, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому всьому, особливу увагу звертаю на положення ч.2 ст. 617 ЦК України та ч.2 ст. 218 ГК України, зі змісту яких випливає, що не вважається випадком та непереборною силою, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, посилання ТОВ  «НАЗВА_4» на положення ст. 614 ЦК України як на підставу відсутності в його діях вини у порушенні зобов’язання щодо оплати за виконанні роботи згідно договору - не відповідає вказаному вище правовому обґрунтуванню і дає лише підстави для звільнення від відповідальності за не виконання чи не належне виконання зобов’язання, за умови доведення, що таке порушення сталося внаслідок непереборної сили або ж випадку, поняття яких не включають відсутність у боржника необхідних коштів або ж доведення тих обставин, що особа вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В той час, ч.2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

На відміну від положень Господарського кодексу України, ч.1 ст. 625 ЦК України взагалі передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також наслідки такого невиконання зобов’язання, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Вказана вище норма ст. 625 ЦК України знаходиться у взаємному зв’язку із положенням ст. 629 ЦК України, якою передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

Таким чином, актами цивільного та господарського законодавства України не передбачені випадки звільнення боржника від виконання зобов’язання, передбаченого договором, а його припинення, в даному випадку, можливе лише виключно шляхом його виконання та в інших випадках передбачених умовами договору.  

ТОВ  «НАЗВА_4» добровільно, з власної волі та ініціативи виявив бажання замовити роботи, які саме на його думку були необхідними для нормального функціонування підприємства та забезпечення реалізації ним своїх обов’язків чи інтересів, уклавши 21 листопада 2011 року з ТОВ «НАЗВА_2» відповідний договір підряду на виконання робіт, діючи при цьому вільно та без будь-якого примусу вступив у цивільно-правові відносини, набувши не лише відповідних прав, але й обов’язків, у тому числі тих, що полягають в забезпечення своєчасної та повної оплати виконання робіт.   

Тому, якщо у зобов’язанні встановлено строк його виконання, на підставі ч.1 ст. 530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, ч.1 ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Таким чином, ТОВ  «НАЗВА_4» не може бути звільнений від виконання грошового зобов’язання, передбаченого п. 3.1 Договору на виконання робіт від 21 листопада 2011 року за № XXX/Д та додаткової угоди № X, щодо оплати робіт з технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, у розмірі 14 300 (чотирнадцяти тисяч триста) грн., обґрунтовуючи такі підстави відсутністю коштів та наявністю статусу неприбуткової організації.  

_______________________________________

Проте, ТОВ «НАЗВА_2», не дивлячись на вище викладені в цьому листі обставини, а також навіть враховуючи, що ТОВ  «НАЗВА_4» не надало жодного достатнього та необхідного документального підтвердження викладеним в його листі фактам та даним, які б свідчили про відсутність грошових коштів у боржника та як наслідок не можливість ним проведення розрахунків за виконані роботи, керуючись загальними принципами ділової практики, вважає за необхідне здійснити реструктуризацію заборгованості в сумі 14 300 грн. терміном на 1 (один) рік, зі сплатою до 15 числа кожного наступного місяця, починаючи з 15 квітня 2013 року по 15 квітня 2014 року, грошової суми коштів у розмірі 1191 грн. 66 коп.

У випадку, якщо ТОВ  «НАЗВА_4» прострочить оплату чергового платежу у розмірі 1191 грн. 66 коп. хоча б на 1 (один) робочий день, ТОВ «НАЗВА_2», не пред’являючи в подальшому жодних претензій та письмових вимог, одразу скористується правом на судовий захист і звернеться з відповідним позовом до Господарського суду м. Києва з вимогами про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт у розмірі 14 300 (чотирнадцяти тисяч триста) грн. та суми пені у розмірі 0,1 % за кожен день не належного виконання боржником зобов’язання щодо оплати робіт. Кріт того, враховуючи відповідний лист ТОВ  «НАЗВА_4» від 25 березня 2013 року, в якому боржник обґрунтовує не можливість виконання ним грошового зобов’язання відсутністю коштів, такі обставини будуть більш ніж достатніми правовими підставами для подання та задоволення судом відповідного клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно чи грошові кошти боржника, що знаходяться на рахунку в банківській установі, з метою уникнення в подальшому утруднення чи неможливості виконання судового рішення про стягнення заборгованості. Після видачі Господарським судом наказу, який є виконавчим документом, він одразу буде звернений стягувачем до примусового виконання і за рахунок вжитих заходів забезпечення позову будуть задоволені вимоги ТОВ «НАЗВА_2». Якщо бути простішим, кошти, які будуть знаходитись на будь-якому рахунку ТОВ  «НАЗВА_4» будуть примусово списані або ж поступово списуватимуться (по мірі надходження) державним виконавцем та перераховуватимуться ТОВ «НАЗВА_2». В результаті вказаних вище юридичних дій та рішень ТОВ «НАЗВА_2» забезпечить повернення собі коштів у розмірі 14 300 грн. в примусовому порядку.     

 

       Директор

ТОВ «НАЗВА_2»                                                           ____________                                                      ОСОБА_1    

                                         М.П.                                     (підпис)  

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації