Позовна заява про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

    До Бориспільського міськрайонного суду

                            Київської області  

 

Позивач:   ОСОБА_1,

                                                                                місце проживання:

         АДРЕСА_1 пров. Xxxxxxxxxxxxxx, 12

  

    Представник

                                             позивача:   Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце проживання:   

АДРЕСА_2.   

 

                                                    Відповідач:     Державне підприємство «Міжнародний

          аеропорт «Бориспіль»,

місце знаходження:   

Бориспіль, 7.   

 

          Ціна позову: 3 000 (три тисячі) грн.   

 

П О З О В Н А     З А Я В А

Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1, 9 січня 1990 року був призначений на посаду прийомоздавальником складу відправки СПВО Бориспільського об’єднаного авіазагону Українського управління Цивільної авіації. 

В зв’язку з реорганізацією Бориспільського авіапідприємства в Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль», ОСОБА_1, 1 квітня 1993 року, на підставі ст. 32 КЗпП України, переведений до цього підприємства на посаду прийомоздавальника складу відправок СПВО. В подальшому, в зв’язку із зміною організаційної структури підприємства, позивач декілька разів переводився з однієї посади на іншу.

З 31 березня 2003 року позивач працював на посаді прийомоздавальника СПВО Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», перейменованого в подальшому в Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

 Однак, 29 листопада 2006 року на підставі Наказу № Н-11-07-1056, виданого директором Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ОСОБА_1 звільнений із займаної посади прийомоздавальника СПВО за згодою профспілкового комітету (витяг з протоколу № XXX засідання профспілкового комітету від 28 листопада 2006 року), на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв’язку з втратою довір’я.           

 Проте, ОСОБА_1 вважає, що його звільнення із займаної посади прийомоздавальника СПВО Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є незаконним та безпідставним, що полягає в наступному.

 У відповідності до п. 2 абз. 1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

Тобто з положення наведеної вище норми КЗпП України випливає, що працівник,  який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, повинен вчинити певні винні або з необережності дії, які б надали підстави власнику або уповноваженому ним органу зробити висновки про втрату довір’я до цього працівника, що було б підставою для розірвання з ним трудового договору.

Приблизно 27-28 жовтня 2006 року, позивач знаходився на роботі, перебуваючи  на складських приміщеннях Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та здійснював прийняття вантажів.

В кінці зміни, приблизно о 7 годині 20 хвилин ранку, позивач разом з іншим працівником Білик, пішли до побутових приміщень перевдягатись. Однак, в цей час до приміщення зайшли працівник міліції та служби безпеки з метою перевірки наявності викрадених речей зі складу. Вони запропонували позивачу та іншому працівнику відкрити свої шафи, де знаходились особисті речі кожного із них. За результатами перевірки, працівники правоохоронних органів не знайшли речей, які могли бути викрадені працівниками та пішли в інші кімнати. Після цього, позивач побачив біля дверей, які ведуть в іншу кімнату, поліетиленовий пакет з якого виглядувала частина якогось взуття. Проте, позивач злякавшись, що працівники правоохоронних органів можуть знайти поліетиленовий пакет із взуттям та звинуватити його в крадіжці, викинув його через вікно. Однак, працівник міліції побачив, що позивач, щось викинув у вікно і в подальшому знайшли вказаний пакет із взуттям, про що був складений відповідний Акт.

Проте, позивачу не було відомо про те, що це за взуття та звідки воно взялось в побутовому приміщенні білля дверей.

В зв’язку з цим, працівниками міліції та служби безпеки було проведено перевірку. Позивач надав свої пояснення з приводу тих обставин, які виникли в побутовому приміщенні з поліетиленовим пакетом, який містив взуття, аналогічні тим, які надані в цьому позові.

За результатами проведення перевірки, була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях позивача складу злочину. Тобто, вказана вище постанова свідчить про те, що позивач не вчинив жодних винних та протиправних дій, пов’язаних із викраденням матеріальних чи товарних цінностей зокрема взуття зі складів державного підприємства. 

Крім того, кожен із складів, де знаходяться товарні та матеріальні цінності,  пломбується та опечатується працівниками митниці, що унеможливлює викрадення будь-яких речей з них.

Тим більше, під час виходу з території складських приміщень є прохідна, на якій здійснюється контролюють всіх працівників на наявність в них речей, які могли бути незаконно винесені з території державного підприємства.

Крім того, в складських приміщеннях де знаходяться товарні та матеріальні цінності встановлені камери зовнішнього спостереження, внаслідок чого будь-які дії працівників спрямовані на викрадення речей із складських приміщень можуть бути зафіксовані на плівку.

В побутових приміщеннях, в яких містяться шафи з особистими речами працівників, в тому числі і позивача, відсутні замки, а тому в них може зайти будь-яка особа в будь-який час, а тому поліетиленовий пакет із взуттям міг залишити будь-хто.    

Таким чином, позивач який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, не вчинив жодних винних чи з необережності дій, які б надали підстави відповідачу зробити висновки про втрату довір’я до нього.

Зокрема, про відсутність будь-яких винних дій з боку позивача свідчать: постанова про відмову в порушенні кримінальної справи; опечатані та опломбовані склади, на яких працює позивач; відсутність жодних дій позивача щодо викраденню товарних та матеріальних цінностей зафіксованих на камерах спостереженнях в складських приміщеннях; вільний доступ до побутових приміщень, де знаходяться шафи з особистими речами працівників; відсутність зниклих речей під час перевірки складських приміщень, на яких працює позивач.         

Крім того, позивач фактично 17 років пропрацював в аеропорту «Бориспіль» на посаді прийомоздавальника СПВО, сумлінно та професійно виконував покладені на нього обов’язки трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. За ввесь цей час, позивач жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності на підприємстві, а також не був притягнутий до будь-якої іншої відповідальності.          

Однак, про вказані вище обставини було повідомлено керівництво Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», яке в свою чергу звернулося до профспілкового комітету з письмовим поданням про розірвання трудового договору з позивачем. Профспілковий комітет, розглянувши письмове подання відповідача надав згоду на розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Таким чином, позивач вважає, що його абсолютно безпідставно звільнено на підставі п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, оскільки відповідач не зазначив жодних винних дій з боку позивача, які б надали підстави зробити висновки про втрату довір’я до нього. 

Крім того, Верховний суд України в абз. 2 п. 28 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № X (з подальшими змінами та доповненнями) роз’яснив, що звільнення з підстав втрати довір’я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір’я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов’язані з їх роботою.

 Отже, враховуючи положення Кодексу Законів про працю та судової практики Верхового суду України, позивач, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, не вчинив жодних умисних чи з необережності дій, які надали б відповідачу підстави для втрати до нього довір’я, зокрема, позивач не порушив правил проведення операцій з матеріальними цінностями, відносно нього не порушено кримінальної справи щодо викрадення матеріальних цінностей та ін. Таким чином відповідач не надав жодних доказів наявності винних дій у позивача, а тому таке звільнення з підстав втрати довір’я є необґрунтованим.

За таких умов, згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В зв’язку з наведеними вище обставинами, у відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

На момент пред’явлення цього позову, позивач не може надати точні відомості про його середній заробіток на посаді прийомоздавальника СПВО Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», а тому після витребування з відповідача цих відомостей, позивачем будуть уточнені позовні вимоги в цій частині.   

Крім того, позивачу внаслідок незаконного звільнення було завдано моральна шкода, яка полягає в тому, що останній безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім’ї. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім’ю, тримало позивача в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення позивача призвело до того, що останній постійно думає, як та куди влаштуватись на роботу, оскільки звільнення відбулось раптово, більш того без будь-яких законних підстав, що спричинило йому значні моральні страждання.  

За таких умов, у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому, ОСОБА_1, вважає, що внаслідок незаконного звільнення, йому було завдано значної моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 3 000 грн.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та п.1 ч.3 ст. 81 ЦПК України, під час звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі як робітника чи службовця, останні звільняються від сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 41, 235, 237-1 Кодексу Законів про працю України, абз. 2 п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № X (з подальшими змінами та доповненнями), -

П Р О Ш У:

1. Визнати звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України незаконним та поновити його на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на посаді прийомоздавальника СПВО.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

3. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду розмірі 3 000 (трьох тисяч) грн.

4. З метою повного та об’єктивного розгляду справи витребувати Довідку про середній заробіток ОСОБА_1 на посаді прийомоздавальника СПВО Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

ДОДАТКИ:

1.      Копія позовної заяви – 1 примір.

2.      Копія арк. 1, 6-11 трудової книжки  ОСОБА_1 – 2 примір.

3.      Копія витягу з Наказу по особовому складу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 29 листопада 2006 року за № Н-11-07-1056 – 2 примір.   

4.      Копія Довіреності на представництво та захист інтересів в судах – 2 примір.  

 «9» січня 2007 року                    

 

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                ___________________             Ковальчук С.М.

                                                                           (підпис)

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації