Опубліковано Степан Ковальчук
До Києво-Святошинського районного суду
Київської області
Позивач: ОСОБА_1,
місце проживання:
АДРЕСА_1
Представник
Позивача: ОСОБА_2,
місце проживання:
АДРЕСА_1
Відповідач: Дочірнє підприємство ««НАЗВА_1»
1»,
місце знаходження:
АДРЕСА_2.
Ціна позову: 611 471 грн. 60 коп.
П О З О В Н А З А Я В А
Про розірвання договору інвестування будівництва, стягнення неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди
4 листопада 2003 року між дочірнім підприємством ««НАЗВА1»» та ОСОБА_1 був укладений договір інвестування будівництва за № 48-V.
У відповідності до п. 1.1. вказаного вище договору інвестування будівництва, інвестор інвестує кошти у будівництво квартири № 48, яка згідно п. 1.2.1. договору повинна бути збудована в Київській області в м. Вишневе, по вул. «АДРЕСА 4», на 8 поверсі.
Дочірнє підприємство ««НАЗВА_1»» згідно умов договору інвестування будівництва, бере на себе зобов’язання здійснити особисто будівництво квартири № 48 в Київській області, м. Вишневе, по вул. «АДРЕСА 4». Тобто, відповідач є будівельною компанією, яка згідно своїх установчих документів та ліцензії на будівельну діяльність, виданої державним комітетом України будівництва та архітектури 22 грудня 2006 року, здійснює архітектурне та будівельне проектування, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель та споруд, будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж.
Вартість квартири, відповідно до п. 2.1. договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V, становить 163 372 грн. 50 коп., яку інвестор, тобто позивач, зобов’язується оплатити їх до закінчення будівництва, а саме 143 000 грн., протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору, а залишок інвестор повинен сплатити до 19 грудня 2003 року.
Таким чином, позивач сплатив відповідачу, в рахунок виконання свого зобов’язання, передбаченого п. п. 1.1., 2.1., 2.2. договору інвестування будівництва, суму коштів у розмірі 148 000 грн., в тому числі податок на додану вартість.
Пізніше, 23 лютого 2004 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода за № 1 про зміну і доповнення договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V.
У відповідності до п. 1. цієї додаткової угоди, внаслідок збільшення поточної вартості 1 кв. м. загальної площі житла, сторони дійшли згоди про збільшення вартості квартири, яка після підписання додаткової угоди, складає 165 944 грн., а також покладено обов’язок на інвестора доплатити за вартість квартири суму коштів у розмірі 17 944 грн., враховуючи те, що позивач вже сплатив, до підписання вказаної вище додаткової угоди, грошову суму, яка складає 148 000 грн.
Тому, інвестор на підставі п. п. 1.1., 2.1., 2.2. договору інвестування будівництва та додаткової угоди за № 1 від 23 лютого 2004 року, сплатив «НАЗВА1» грошову суму коштів у розмірі 17 944 грн. в рахунок інвестування їх у будівництво квартири.
На підтвердження повної оплати інвестором суми коштів, передбаченої договором та додатковою угодою, в рахунок будівництва квартири № 48 в Київській області, м. Вишневе, по вул. «АДРЕСА 4», дочірнє підприємство ««НАЗВА_1» на підставі п. 2.4. договору інвестування будівництва видала 15 квітня 2004 року довідку про 100 % оплати інвестиційного внеску.
Таким чином, позивач належним чином та в повному обсязі виконав покладені на нього грошові зобов’язання, передбачені п. п. 1.1., 2.1., 2.2. договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V та додатковою угодою від 23 лютого 2004 року, в частині оплати вартості будівництва квартири.
Крім того, вказаною вище довідкою про 100 % оплати вартості інвестиційного внеску, дочірнє підприємство ««НАЗВА_1» підтвердило, що з боку інвестора виконані всі умови передбачені договором та додатковою угодою, а також відповідач вказав на те, що не має жодних фінансових та матеріальних претензій до інвестора.
В той час, фірма, яка є відповідачем, у відповідності до п. 1.3. договору інвестування будівництва, після закінчення будівництва у другому кварталі 2005 року та здачі будинку Державній комісії по прийомці будинків у експлуатацію, передає Інвестору вказану в п. п. 1.2.1. квартиру, за умови сплати Інвестором повної вартості квартири, що є предметом Договору протягом терміну, встановленого п. 2.2.
Тобто, у відповідності до умов договору інвестування будівництва, на відповідача покладено обов’язок закінчити будівництво житлового будинку в другому кварталі 2005 року та відповідно передати збудовану квартиру інвестору у власність на підставі Акту, згідно п. п. 2.5., 2.6. договору інвестування будівництва.
Однак, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо будівництва житла в строки передбачені п. 1.3. договору інвестування будівництва та не закінчив будівництво у другому кварталі 2005 року.
Таким чином, з ініціативи відповідача між ним та позивачем 23 червня 2005 року була укладена додаткова угода за № 1 про зміни і доповнення договору інвестування будівництва в частині строків закінчення будівництва, а саме сторони дійшли згоди про внесення змін до п. 1.3. вказаного вище договору в якому зазначили, що закінчення будівництва відбудеться у четвертому кварталі 2006 року.
Проте, дочірнє підприємство ««НАЗВА_1» знову ж таки не виконала покладені на неї зобов’язання щодо закінчення будівництва житла в четвертому кварталі 2006 року та відповідно не передала збудовану квартиру інвестору у власність на підставі Акту, згідно п. п. 2.5. 2.6. договору інвестування будівництва.
Більш того, на сьогоднішній день на будівельному майданчику, який знаходиться в Київській області, де повинно відбуватись будівництво багатоповерхового житлового будинку, в якому згідно договору інвестування будівництва знаходиться квартира позивача, збудовані лише несучі конструкції двох поверхів будинку.
Таким чином за чотири роки будівництва житлового будинку, відповідач спромігся збудувати лише несучі конструкції двох поверхів житлового будинку, в той час як в кінці четвертого кварталу 2006 року будинок повинен був бути збудований та зданий Державній комісії в експлуатацію, не кажучи вже про те, що за попередньою домовленістю таке будівництво повинно було завершитись ще в другому кварталі 2005 року.
Також, відповідач 19 січня 2007 року знову надав позивачу проект нової додаткової угоди до договору інвестування будівництва, яким передбачено зміну строків закінчення будівництва, в якому фірма пропонувала інвестору закінчити будівництво в четвертому кварталі 2008 року. Однак, вказана вище додаткова угода не була підписана інвестором, оскільки останній реально втрачав те на що розраховував в момент підписання договору інвестування будівництва, а саме отримати квартиру у власність в другому кварталі 2005 року, а не в четвертому кварталі 2008 року та не відомо на скільки ще завершення будівництва буде відкладатись.
Отже, у відповідності до ст. 161 ЦК України (в редакції 1963 року, який діяв на момент укладання договору), зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок — відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Як було вказано вище, відповідач не виконав своїх зобов’язань, передбачених договором інвестування будівництва, що згідно цього договору та закону тягне за собою негативні правові наслідки їх невиконання.
Ст. 9 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України від 2003 року передбачено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Враховуючи те, що договір інвестування будівництва був укладений 4 листопада 2003 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, до нього застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів.
У відповідності до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що договором інвестування будівництва не передбачено його розірвання у зв’язку із не виконання зобов’язань відповідачем щодо порушення строків будівництва житла, які передбачені п. 1.3. вказаного договору, цей договір може бути розірваний з підстав встановлених законом.
Тому, згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При таких обставинах, відповідач не виконав своїх зобов’язань, передбачених договором інвестування будівництва, які полягають в тому, що останній повинен був збудувати квартиру у складі житлового будинку в строк до закінчення четвертого кварталу 2006 року та здати його Державній комісії в експлуатацію. Більш того, на момент звернення з позовом збудовані лише несучі конструкції двох поверхів будинку, а тому раніше ніж через два роки цей будинок не буде збудований і квартира не буде передана у власність інвестору. За таких умов, позивач вважає, що відповідач істотно порушив умови договору, оскільки інвестор значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору, а саме позивач вважав, що в другому кварталі 2005 року, або ж принаймні в четвертому кварталі 2006 року він буде мати власне житло для проживання своєї сім’ї, а натомість має збудовані лише несучі конструкції двох поверхів будинку.
Таким чином, договір інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V необхідно розірвати на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України, у зв’язку із істотним порушенням умов договору дочірнім підприємством ««НАЗВА1»», внаслідок не виконання своїх зобов’язань щодо будівництва житлового будинку та передання квартири у власність позивачу як інвестору, що оплатив 100 % інвестиційного внеску.
Тому, як передбачено ч.2 та ч.3 ст. 653 ЦК України, вразі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються, а тому якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
За таких умов, ч. 5 ст. 653 ЦК України передбачено, що якщо договір розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Дещо аналогічна норма міститься в ст. 203 ЦК України (в редакції 1963 року), а саме в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.
При таких обставинах, враховуючи те, що інвестор в повному обсязі сплатив свій інвестиційний внесок у розмірі 165 944 грн., що підтверджується відповідною довідкою, в рахунок вартості квартири, яка повинна буди збудована фірмою в складі багатоповерхового житлового будинку, а відповідач не виконав свого зобов’язання про передання цієї квартири у власність інвестора до кінця четвертого кварталу 2006 року, йому були заподіяні збитки (реальні) у вигляді втрати грошової суми коштів у розмірі 165 944 грн. як інвестиційного внеску.
Таким чином, в зв’язку з тим, що існують законні підстави для розірвання договору інвестування будівництва з дочірнього підприємства ««НАЗВА_1» необхідно стягнути грошову суму коштів у розмірі 165 944 грн. на користь інвестора як збитки, що були заподіяні останньому в наслідок істотного порушення умов договору фірмою.
Крім того, п. 3.1 договору інвестування будівництва передбачено, що при невиконанні умов п. п. 2.5., 2.6., фірма повертає інвестору фактично внесену ним суму, та неустойку у розмірі 15 % від внесеної суми.
Тому, крім повернення фактично внесеної суми інвестицій, відповідач несе відповідальність встановлену п. 3.1. договору, а тому зобов’язаний сплатити на користь позивача 15 % від внесеної суми коштів як інвестиційний внесок, що складає 24 756 грн. 80 коп., оскільки фірма не здала будинок в експлуатацію Державній комісії та не передала її у власність інвестору за Актом прийому – передачі в строки встановлені договором інвестування будівництва, а саме до кінця четвертого кварталу 2006 року.
При таких обставинах, до відповідача необхідно застосувати відповідальність встановлену п. 3.1. договору інвестування будівництва, стягнувши з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 24 756 грн. 80 коп.
Крім того, позивачу були заподіяні і інші збитки, які полягають в упущеній вигоді, а саме в доходах, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано відповідачем, зокрема.
Позивач, укладаючи договір інвестування будівництва, реально розраховував на те, що в другому кварталі 2005 року, отримав би квартиру в багатоповерховому житловому будинку для проживання своєї сім’ї. Однак, позивач пішов на зустріч будівельній компанії та погодився зачекати до четвертого кварталу 2006 року з метою завершення будівництва та передання квартири у власність позивачу відповідачем. Проте, як було зазначено вище, відповідач на момент звернення з цим позовом збудував лише несучі конструкції двох поверхів будинку, що ставить за неможливе отримати квартиру як мінімум років через два три, а то й пізніше, або ж взагалі ніколи.
Також, позивач реально розраховуючи на отримання квартири для постійного проживання, витратив останні кошти своєї сім’ї на будівництво житла, внаслідок чого чотири роки безнадійно чекав її, розраховуючи на порядність та добросовісність відповідача, який зможе реалізувати права інвестора та забезпечити житлом позивача, в той час коли останній виконав усі обов’язки передбачені договором та забезпечив фінансування будівництва житла.
Крім того, внаслідок неправомірних дій з боку відповідача позивач не може реалізувати своє право на житло, передбачене ст. 47 Конституції України, коли держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Таким чином, якби відповідач належним чином виконав свої зобов’язання, позивач отримав би квартиру у власність внаслідок її інвестиційного будівництва, однак у зв’язку із невиконанням зобов’язань відповідачем, позивач позбавлений права на отримання квартири, яку він реально планував одержати у власність.
Внаслідок цього, відповідачем були заподіяні збитки позивачу, які полягають в упущеній вигоді, яка складає вартість квартири в тій же місцевості, з тією ж площею та з аналогічними технічними характеристиками.
Враховуючи те, що вартість 1 кв. м. квартири в будинку за адресою:ХХХХХ, складає 8 080 грн., згідно довідки виданої відповідачем, а загальна площа квартири в яку інвестувались позивачем кошти становить 72, 61 кв. м., розмір збитків (упущеної вигоди) становить 586 688 грн. 80 коп.
За таких умов, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму збитків у вигляді упущеної вигоди, внаслідок того, що останній розраховував на отримання у власність квартири за рахунок інвестиційного внеску, розмір яких складає 420 774 грн. 80 коп., яка вираховується виходячи з різниці ринкової вартості квартири, яка складає 586 688 грн. 80 коп. та суми інвестиційного внеску в рахунок придбання цієї квартири, який складає 165 944 грн.
Також позивачу була заподіяна моральна шкода, внаслідок істотного порушення зобов’язання з боку відповідача, яка полягає в тому, що позивач позбавлений можливості отримати квартиру на яку чекав майже чотири роки та отримання якої було основною метою не лише позивача але й інших членів його сім’ї, яка внесла за неї всі свої кошти. Тому, не лише позивач, але й вся сім’я зазнала не мало душевних страждань та фінансової скрути внаслідок неправомірних дій з боку відповідача, який грубо порушив свої зобов’язання, позбавивши право на житло позивача, що ставить майже за неможливе реалізувати в майбутньому відповідне право та отримати житло.
Таким чином, позивач вважає, що йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 25 000 грн. та яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації моральних та душевних страждань та можливості останнього реалізувати в майбутньому своє право на житло.
Також звертаю увагу суд на те, що позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів, а саме до прокуратури та органів міліції з метою перевірки дотримання законності під час будівництва відповідачем житлового будинку та цільового використання інвестиційних коштів, які були залучені ним для будівництва житла. В такий спосіб позивач намагався захистити свої права як інвестора та право на отримання житла за рахунок власних коштів.
Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 82, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 22, 23, 651, 653 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, ст.ст. 161, 203 Цивільного кодексу в редакції 1963 року, п. п.1.1., 1.3., 2.1., 2.2., 2.4., 2.5., 2.6., 3.1. Договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V та додаткових угод до нього, -
П Р О Ш У:
1.Договір інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V – розірвати, у зв’язку із істотним порушенням договору дочірнім підприємством ««НАЗВА1»» в частині не виконання ним своїх зобов’язання передбачених п. п. 1.3., 2.5., 2.6. вказаного вище договору.
2. Стягнути з дочірнього підприємства «НАЗВА1» на користь ОСОБА_1 реальні збитки в розмірі 165 944 грн., які складають суму інвестиційного внеску згідно договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V.
3. Стягнути з дочірнього підприємства «НАЗВА1г» на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 24 756 грн. 80 коп. за невиконання зобов’язань передбачених п. п. 1.3., 2.5., 2.6. договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V.
4. Стягнути з дочірнього підприємства «НАЗВА1» на користь ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 420 774 грн. 80 коп.
5. Стягнути з дочірнього підприємства «НАЗВА1» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.
6. Судові витрати у виді судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покласти на дочірнє підприємство «НАЗВА1».
ДОДАТКИ:
1. Копія позовної заяви – 1 примір.
2. Копія договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V - 2 примір.
3. Копія додаткової угоди від 23 лютого 2004 року за № 1 до договору інвестування будівництва - 2 примір.
4. Копія додаткової угоди від 23 червня 2005 року за № 1 до договору інвестування будівництва - 2 примір.
5. Копія довідки про 100% оплати інвестиційного внеску - 2 примір.
6. Копія довідки про вартість 1 кв. м. квартири в будинку - 2 примір.
7. Копія ліцензії на будівельну діяльність відповідача (з додатками) - 2 примір.
8. Копія технічної характеристики елементів оздоблення житла - 2 примір.
9. Копія документів переписки з правоохоронними органами - - 2 примір.
10. Копія свідоцтва про народження неповнолітньої дитини позивача, виданого 25 квітня 2000 року - 2 примір.
11. Копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 - 2 примір.
12. Копія паспорту громадянина ОСОБА_4 Володимировича - 2 примір.
13. Копія довіреності на представництво та захист інтересів у судах.
14. Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання позовної заяви до суду.
15. Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
«___» травня 2007 року
Представник позивача,
якій діє на підставі довіреності _______________ ОСОБА_2
(підпис)
Додати новий коментар